Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 червня 2024 року № 520/7414/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «ХАРКІВВОДОКАЛ» (вул. Конторська, буд. 90, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03361715) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовещенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання незаконним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Харківській області з адміністративним позовом, в якому просить:
визнати незаконним та скасувати Рішення № 4/4-3500 від 19.10.2023 про стягнення коштів з рахунків КП «Харківводокал» у банках в рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що до акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» направлено листа Півничним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 20.02.2024 № 573/6/35-00-13-32 та платіжна інструкція від 06.02.2024 № 6, № 7 на суму 66 837 174,00 грн (кожна), які були складені на підставі рішення № 4/4-3500 від 19.10.2023 про стягнення коштів з рахунків КП «Харківводокал» у банках в рахунок погашення податкового боргу. Позивач зазначаючи, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків вже використано загальну процедуру з приписами КП «Харківводоканал» Харківськім окружним адміністративним судом по справі № 520/10042/23 за позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків вирішується питання стягнення коштів з рахунків підприємства в банках в рахунок погашення податкового боргу за період з 15.06.2023 по 02.03.2023 у сумі 312 672 981,34 гривень. Що стосується права на застосування приписів п. 95.5 ст. 95 ПК України, то на теперішній час є діючим рішення податкової, винесене із застосуванням спрощеної процедури ще у 2018 році, яке передбачає стягнення усієї суми податкового боргу за рахунок готівкових коштів КП «Харківводоканал».За вказаним рішенням контролюючим органом систематично здійснюється вилучення готівкових коштів з кас підприємства. Таким чином, повторне застосування до підприємства приписів п. 95.5 ст. 95 ПК України відносно одних самих юридичних подій не дозволяє вважати винесений за їх повноваженням документ, як законний. Вважаючи дії відповідача протиправними звернувся до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.
Відповідач надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб , регулюється ст.ст. 95-99 Податкового кодексу України. Податковий кодекс надає право контролюючому органу здійснювати за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разу їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Тому, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків керуючись п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України вправі обирати та застосовувати в який спосіб буде здійснено стягнення в рахунок погашення податкового боргу. Тому у зв'язку з несплатою КП «Харківводоканал» самостійно задекларованих та узгоджених сум грошових зобов'язань (на підставі п. 54.1, ст. 54 розділу ІІ ПКЦУ та які не підлягають оскарженню згідно з п. 56.11 ст. 56 розділу ІІ ПКУ) в установлені законодавством строки, керуючись вимогами п. 59.1 ст. 59 ПКУ підприємству надіслано податкову вимогу від 07.06.2016 за № 7-17. Відповідач зауважує, що КП «Харківводоканал» постійно з 2016 року має несплачений податковий борг, податкова вимога не втратила своєї юридичної сили на теперішній час. На дату прийняття рішення контролюючого органу від 19.10.2023 за № 4/4-3500 за даними інформаційної системи податкового органу у КП «Харківводоканал» обліковується податковий борг з ПДВ, який становить 503 292 594,84 гривень. Рішення заступника начальника від 19.10.2023 за № 4/4-3500 є вимогою до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системі, як того передбачає Податковий кодекс України, оскільки сума боргу не сплачена на протязі 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку його сплати. Тобто, контролюючим органом правомірно та на законних підставах проведений необхідний перелік дій, визначений законодавством відповідно до ст.95 Податкового Кодексу України, щодо стягнення коштів платника в рахунок погашення податкового боргу КП «Харківводоканал» за рішенням контролюючого органу без звернення до суду відповідно до умов п.95.5 ст.95 ПКУ та з урахуванням пп.69.40 ПКУ. Щодо необхідності здійснення заходів стягнення контролюючим органом включно на підставі ст. 96 ПКУ, як зазначає позивач, та Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виходить з наступного. Норма п. 96.1 ст. 96 ПКУ застосовуються до комунальних підприємств виключно за умови якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна,що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з відповідним поданням щодо прийняття рішення про погашення податкового боргу. Відповідач зауважує, що положення ст. 96 ПКУ регулюють порядок погашення податкового боргу комунального підприємства тільки тоді, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного у заставу майна комунального підприємства не покриває суму його податкового боргу або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що не може бути внесено в податкову заставу. Заходи передбачені нормою ст. 96 ПКУ, стосуються обставин погашення податкового боргу, коли є недостатність коштів отриманих від продажу внесеного в заставу майна комунального підприємства, тобто не стосуються обставин, які є предметом розгляду по суті відповідно до ст. 95 ПКУ. Враховуючи зазначене просить в задоволені позову відмовити. Щодо посилання позивача, на неможливість стягнення податкового боргу з КП «Харківводоканал» у разі наявності боргу Держави перед ним, а саме на заборгованість Держави перед підприємством з різниці в тарифах відповідно до Протоколу від 04.11.2022 № 1, згідно якого борг становить 91 937 700 грн за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 відповідач зауважує, що твердження позивача щодо наявності заборгованості держави перед КП «Харківводоканал» до підтвердження даними Державної аудиторської служби, є передвчасними, оскільки доки Державною аудиторською службою заходів державного фінансового контролю не буде здійснено перевірку достовірності поданих КП «Харківводоканал» розрахунків з різниці в тарифах передвчасно стверджувати про наявність заборгованості Держави перед позивачем в сумі 91 937 700,00 грн, оскільки територіальні комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах не мають повноважень на здійснення перевірки достовірності наданих підприємствами розрахунків, а тільки розглядають та узгоджують обсяги заборгованості з різниці в тарифах. Враховуючи вищезазначене, просить у задоволені позову відмовити.
Позивач надав відповідь на відзив у якому підтримав свої позовні вимоги та зазначив, що відповідачем вже
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що КП "Харківводоканал" (код ЄДРПОУ 03361715) зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків.
Пунктами 1.2, 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства "Харківводоканал", затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП "Харківводоканал" належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради. Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (пункт 2.3 Статуту). Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 5.2. Статуту).
Не є спірними обставини щодо того, що за позивачем обліковується податковий борг, який підприємством не сплачено.
Заступником начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення 19.10.2023 за № 4/4-3500 про стягнення коштів з рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу. Не погоджуючись з таким рішенням, КП "Харківводоканал" звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню контролюючого органу, суд застосовує такі норми права.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.
Згідно з пунктом 96.3 статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пункті 96.1 цієї статті рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств, встановлені вищенаведеною статтею 96 ПК України, не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 ПК України.
Так, згідно з пунктом 95.1 цієї статті ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 ПК України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Згідно з п. 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що податковим законодавством встановлено особливий порядок погашення заборгованості платників податків (у тому числі комунальних підприємств) перед бюджетами та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме: звернутись до суду з вимогою про стягнення коштів з рахунків у банку; отримати судовий дозвіл на погашення усієї суми боргу за рахунок майна; провести торги з продажу майна, внесеного в податкову заставу.
При цьому суд зазначає, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням керівника виникає у контролюючого органу у разі, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень і несплачується грошове зобов'язання протягом 90 календарних днів, наступних за останнім граничного строку сплати зобов'язання.
Якщо усі перелічені заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства, то податковий орган вчиняє дії, передбачені статтею 96 ПК України, для залучення коштів (майна) органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке підприємство, для погашення податкового боргу останнього.
Таким чином, стаття 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.
Наведений висновок відповідає правовій позиції наведеній в постанові Верховного Суду України від 07.04.2015 року № 21-104а15 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 р. №К/9901/5069/17.
Відтак, аргументи позивача щодо першочергового застосування приписів статті 96 ПК до правовідносин щодо стягнення податкового боргу є неприйнятними, з огляду на те, що обов'язок контролюючого органу звернутися з поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 ПК до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно платника податків - комунального підприємства боржника, виникає виключно, якщо установлені ст. 95 ПК України заходи не мали результатом погашення податкового боргу комунального підприємства.
Із системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом з'ясовано, що контролюючим органом розпочато процедуру стягнення податкового боргу за правилами статті 96 ПК України, про що свідчить позов до Комунального підприємства "Харківводоканал", третя особа: Харківська міська рада, в якому контролюючий орган просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (справа №520/10042/23) та інші спори щодо стягнення з позивача податкового боргу, що, утім, не мають преюдиційного значення під час розгляду цього спору у контексті надання судом правової оцінки оскаржуваному рішенню, однак свідчить про те, що відповідачем вчиняються дії щодо стягнення податкового боргу з позивача шляхом і реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, і винесення рішення про стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, тощо.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Однак, як встановлено судом, відповідачем системно вчиняються дії щодо стягнення податкового боргу з позивача без послідовного дотримання процедури, визначеної Податковим кодексом України, що свідчить про порушення відповідачем принципу належного урядування, зокрема, у спірних правовідносинах.Також не є спірними обставини щодо наявності у позивача переплати за певними видами податків, які помилково сплачені позивачем, утім в зв'язку з існуванням вищевказаної переплати наявні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань та унеможливлює прийняття спірного рішення і, як наслідок, його реалізацію.
Аргументи відповідача щодо наявності листування між позивачем та контролюючим органом стосовно наявності переплати та її спрямування в рахунок погашення податкового боргу не можуть у контексті цього спору вважатися такими, що безумовно підтверджують факт відсутності такої переплати, відтак, детальному аналізу судом не підлягають, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Суд зазначає, що на виконання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним у ст. 2 КАС України вимогам.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням від 19.10.2023 за № 4/4-3500 вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Отже, з аналізу наведеної норми слідує, що погашення податкового боргу платника податків за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу здійснюється шляхом стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках.
Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, а також органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".
Тобто, крім стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу КП "Харківводоканал" також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП "Харківводоканал".
Однак приписами п. 95.5 статті 95 ПК України, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не передбачено погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів з рахунків такого платника у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установ.
Суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не відносяться до установ банку, виходячи з приписів ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Статтею 6 цього Закону визначено, що банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до ст. 338 Господарського кодексу України кооперативний банк - це банк, створений суб'єктами господарювання, а також іншими особами за принципом територіальності на засадах добровільного членства та об'єднання пайових внесків для спільної грошово-кредитної діяльності.
Згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.
Отже, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не відносяться до установ банку.
Невизначення у спірному рішенні розміру податкового боргу позивача, що підлягає стягненню та періоду його виникнення також свідчить про недотримання відповідачем принципу належного урядування за умов ініціювання контролюючим органом процедури стягнення податкового боргу з позивача як і за рахунок коштів, так і за рахунок майна.
У цьому контексті є аргументованою позиція позивача стосовно відсутності законодавчого закріплення форми рішення на стягнення коштів з рахунків у банках, що, утім, не звільняє відповідача від обов'язку приймати рішення, що мають відповідати наведеним у ст. 2 КАС України критеріям, зокрема, розсудливості, добросовісності, пропорційності та обґрунтованості, яких під час прийняття рішення №1 від 02.03.2021 відповідачем не дотримано, що встановлено проведеним судовим розглядом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ст.2 КАСУ).
Захист прав суб'єктів господарювання є однією з найважливіших категорій права. Способами захисту прав суб'єктів господарювання є ті законодавчо закріплені заходи, за допомогою яких проводиться відновлення порушеного права. Здійснення такого захисту передбачає органічне поєднання конкретних способів, засобів і форм з активними, цілеспрямованими діями суб'єкта господарювання, права якого були порушені, перелік способів захисту прав суб'єктів господарювання не має вичерпного характеру, що допускає можливість захисту прав суб'єктів господарювання іншими способами, які передбачені законом.
Крім того, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 03361715) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.10.2023 за № 4/4-3500 про стягнення безготівкових коштів з рахунків Комунального підприємства "Харківводоканал" у банках в рахунок погашення податкового боргу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (вул. Шевченка, буд. 2, м. Харків, 61013, код ЄДРПОУ 03361715) сплачений судовий збір у розмірі 3028,0 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.