Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
27 червня 2024 р. № 520/3298/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (Відповідач 1) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач 2) ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної організації (установи, закладу) Військової частина НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 ) № 64 від 08.01.2024 про відмову у звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
- зобов'язати Державну організацію (установу, заклад) Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 :65012. АДРЕСА_5 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 : АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрового центру Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 747/2/4880 від 29.12.2023 про відмову у звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 : АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 : АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивача протиправно не звільнено з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачам, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи.
Представник Військової частини НОМЕР_1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя у період з 17.01.2024 по 05.02.2024 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 (далі - Позивач та/або ОСОБА_1 ) 24.02.2022 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 був мобілізований до лав Збройних Сил України та вступив на військову службу.
Наказом командира Державної організації (установи, закладу) Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач 1 та/або ВЧ НОМЕР_1 ) від 30.08.2023 № 248 Позивач був зарахований в списки ВЧ НОМЕР_1 на посаду стрільця. Зазначене підтверджується копією військового квитка ОСОБА_1
09 травня 2023 року між Позивачем та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 111.
У зв'язку із захворюванням зору ОСОБА_3 є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 343942 від 21.08.2023.
Крім того, у зв'язку із отриманим пораненням ОСОБА_1 є інвалідом III групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 692070 від 09.08.2023.
Виявивши своє небажання продовжувати військову службу у зв'язку із наявністю дружини з інвалідністю, 23.11.2023 Позивач подав рапорт про звільнення безпосередньо до ВЧ НОМЕР_1 .
Оскільки протягом тривалого часу жодної відповіді від Відповідача 1 про результати розгляду рапорту Позивач не отримував, 01.12.2023 ОСОБА_1 надіслав поштовими засобами зв'язку на адресу ВЧ НОМЕР_1 повторний рапорт про звільнення з військової служби із документами, що підтверджують родинні зв'язки та інвалідність дружини.
29.12.2023 та 11.01.2024 представником Позивача були надіслані адвокатські запити № 149/23 та № 150/23 відповідно на адресу ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив повідомити про результати розгляду вище зазначених рапортів ОСОБА_1
25.01.2024 представник Позивача отримав відповідь Відповідача 1 на адвокатський запит № 64 від 08.01.2024, яка була надана листом від 08.01.2024 № 64, в якому останній повідомив про відмову у звільненні Позивача з військової служби, оскільки його дружина має III групу інвалідності, а не I чи II. Крім того, Відповідач 1 повідомив, що ВЧ НОМЕР_1 не уповноважена приймати рішення про звільнення Позивача з військової служби, та надіслала рапорт ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач 2 та/або КЦ ВМС ЗСУ).
Так, до рішення Відповідача 1 додано лист Відповідача 2 № 747/2/4880 від 29.12.2023, в якому зазначено, що повернуто без реалізації документи щодо звільнення з військової служби матроса ОСОБА_1 , стрільця відділення охорони взводу охорони роти військової частини НОМЕР_1 оскільки його дружина має ІІІ групу інвалідності, а не І чи ІІ. Також зазначено, що в поданні відсутня печатка військової частин.
Позивач вважає, що відносно нього прийнято протиправні рішення, із порушенням чинного законодавства України, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 введено військовий стан, строк дії якого в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України .
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Одним з видів військової служби, з-поміж іншого, є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви Позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.08.2023 до теперішнього часу.
Позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі абз. 4 пп. г п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
Так, відповідно до абз. 4 пп. г п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакція, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Системний аналіз абз. 4 пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав:
1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність;
2) та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Для реалізації свого права на звільнення з військової служби за вищевказаною нормою військовослужбовець повинен надати документ, що підтверджує родинні зв'язки з особою, та документ, що засвідчує наявність інвалідності тієї чи іншої групи у відповідної особи.
За правилами п.233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999р. №548-ХIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Відносини з приводу розгляду звернень військовослужбовців додатково деталізовані нормами Інструкції про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (затверджена наказом міністерства оборони України від 28.12.2016р. №735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.01.2017р. за №94/29962; далі за текстом - Інструкція №735).
Згідно з п.1 розділу ІІІ Інструкції №375 посадові особи органів військового управління, військових частин під час розгляду звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Відповідно до п.2 розділу ІІІ Інстуркції №375 рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та ґрунтуватися на нормах законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне рішення, а в разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.
За правилами п.5 розділу ІІІ Інструкції №375 звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.
Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Як то згадано у п.7 розділу ІІІ Інструкції №375, відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини.
Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції №375 визначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог або прохань, викладених у зверненні, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на чинне законодавство і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. При цьому вказуються заходи, які вживались органом військового управління, військовою частиною для перевірки цього звернення. Якщо давалася усна відповідь, то складається відповідна довідка, яка додається до матеріалів перевірки звернення.
Згідно з п.12.1 розділу ХІІ Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до п.12.11 розділу ХІІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Як то указано у п.14.10 розділу XIV Інструкції №170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Також п.5 Додатку №19 до Інструкції №170 указано, що у разі звільнення військовослужбовця через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Приписами п.225 Положення №1153/2008 визначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: 1) у мирний час та під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 1 частини четвертої, пунктами 1,2 частини п'ятої, пунктами 1, 2 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них, а також командувачами видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України; у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами, крім військовослужбовців, які обіймають посади номенклатури призначення Міністра оборони України, - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командиром військової частини НОМЕР_5 ; у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України; у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України; 2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них; у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_5 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України; у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України; у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців" військовому званні - Президентом України.
У розумінні ст.1 Закону України від 06.12.1991р. №1932-ХІІ "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За визначенням ст.1 Закону України від 21.10.1993р. №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Заявник у спірних правовідносинах проходить службу саме під час дії правового режиму воєнного стану і ці обставини учасниками справи не заперечуються.
За твердженням Військової частини НОМЕР_1 , остання не має відповідних повноважень щодо призначення та звільнення військовослужбовців (окрім військовослужбовців строкової служби).
Таке твердження не узгоджується із дійсним змістом п.225 Положення №1153/2008.
Так, суд зазначає, що виходячи зі змісту п.225 Положення №1153/2008 повноваження на прийняття рішення про звільнення заявника з військової служби належать командиру Військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, усі матеріали Рапорту заявника від 23.11.2023 підлягали обов'язковій передачі саме до указаного суб'єкта права без попереднього прийняття жодних інших рішень або вчинення діянь поза межами власної управлінської компетенції відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, суд виходить із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень слід розуміти вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень слід розуміти невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень слід розуміти письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
За змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020р. у справі №464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022р. у справі №9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Судом встановлено, що Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Під час проходження служби дружині Позивача було встановлено ІІI групу інвалідності з 21.08.2023, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (серії 12 ААВ № 343942 від 21.08.2023).
Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність у Позивача законних підстави для звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 було вчинено управлінське волевиявлення не у формі відмови (у розумінні вчинку суб'єкта владних повноважень), а у формі протиправної бездіяльності з приводу неприйняття командиром Військової частин НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Таким чином, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу неприйняття командиром Військової частин НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
Відповідно, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасувати рішення Військової частин НОМЕР_1 та Кадрового центру Військово-Морських Сил Збройних Сил України № 747/2/4880 від 29.12.2023 про відмову у звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 : АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог стосовно зобов'язати Відповідача 1 та Відповідача 2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», суд зазначає наступне.
Представником позивача 27.06.2024 надано письмові пояснення, зі змісту яких вбачається наступне.
Позивача було зараховано до Військової частини НОМЕР_6 на підставі наказу № 109 від 17.04.2024 на посаду номера обслуги (номер військово-облікової спеціальності 101533А), у зв'язку із чим, ОСОБА_1 було подано рапорт про його звільнення з військової служби від 14.04.2024 на підставі абз. 5 пп. г) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Військова частина НОМЕР_6 отримала вищевказаний рапорт 30.04.2024, що вбачається з відомостей офіційного веб-сайту «Укрпошта» (докази містяться в матеріалах справи).
Відтак, право на звільнення Позивача має військова частина НОМЕР_6 .
З витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_6 № 154 від 30.05.2023, солдата ОСОБА_1 , номера обслуги 1 відділення кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_6 звільнено на підставі наказу від 27.05.2024 № 77-РС у запас.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для зобов'язання виключити позивача з військової служби Військової частини НОМЕР_1 відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу», внаслідок чого зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 з приводу неприйняття командиром Військової частин НОМЕР_1 рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту г) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий облік і військову службу».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов