Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код: 34390710, тел. 730 42 72
про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог,
про розгляд справи в частині позовних вимог
27 червня 2024 р. справа № 520/16105/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявника) до Виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про 1) визнання протиправними дій та рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.04.2024 про зміну нумерації адреси квартири, оформленої листом № 02-23/2785 від 03.05.2024; 2) визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 від 10.07.2023 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 »; 3) зобов'язання виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області прийняти рішення про упорядкування нумерації квартири шляхом зміни адреси квартири АДРЕСА_1 , -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом -10.06.2024р. (сформовано в системі "Електронний суд") та 11.06.2024р. зареєстровано канцелярією суду.
Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що протиправна відмова відповідача у зміні поштової адреси не дає заявнику можливості реалізувати майнові права на квартиру АДРЕСА_1 , в т.ч. оформити у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину.
Ухвалою суду від 13.06.2024р. було відкрито провадження по даній справі та прийнято рішення про розгляд адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, витребувано докази.
Після відкриття провадження у даній справі судом було встановлено, що у спірних правовідносинах наявні ознаки звернення до суду із пропущенням 6-місячного строку в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 від 10.07.2023 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 ».
Ухвалою суду від 20.06.2024р. позов було залишено без руху в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 від 10.07.2023 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 ». Надано час для усунення недоліків в оформленні позову у цій частині - 5 днів від дати отримання цієї ухвали та встановлено способом усунення недоліків подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду із долученням належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів настання цього наслідку через дію поважної причини.
Дану ухвалу представник позивача отримав 20.06.2024р. в Електронному кабінеті та 25.06.2024р. подав до суду заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку, обґрунтовуючи яку зазначив, що установлений за загальним правилом 6-місячний строк звернення до суду позивачкою (з дати отримання позивачкою оскарженого рішення відповідача) був пропущений через неналежну та суперечливу поведінку відповідача та КП «Богодухівське БТІ» щодо матеріалів технічної інвентаризації на будинок, які, зважаючи на зміст оскарженого рішення відповідача, є необхідними для звернення до суду з цим позовом (перекладання на позивачку обов'язку у відшукуванні матеріалів, для чого було витрачено значний час/надання за первісним запитом недостовірної інформації про відсутність матеріалів/несвоєчасне надання матеріалів від БТІ).
Вирішуючи питання про належність оформлення заявником позову та усунення відображених в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024р. недоліків в оформленні позову, суд керується наступними підставами та мотивами.
Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом даного адміністративного спору є два окремі управлінські волевиявлення суб"єкта владних повноважень за зверненнями зацікавленої особи з приводу упорядкування задубльованої однієї і тієї ж поштової стосовно двох окремих об"єктів нерухомого майна - житлових квартир, одним з яких зокрема, є рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 від 10.07.2023 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 », а тому наявні підстави для застосування передбаченого частиною другої статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 » було прийнято 10.07.2023. Листом Богодухівської міської ради Харківської області від 12.07.2023 ОСОБА_1 була повідомлена про те, що їй було відмовлено у присвоєнні поштової адреси з обґрунтуванням відмови.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом за захистом своїх інтересів.
Посилання представника позивача у тексті позовної заяви на те, що строк для оскарження в судовому порядку рішення відповідача № 251 від 04.07.2023 починає свій перебіг з 03.05.2024, оскільки відповідач за наслідками розгляду додаткових матеріалів позивачки згідно заяви від 29.04.2024 (які вказувалися у рішенні) 03.05.2024р. залишив в силі рішення відповідача № 251 від 04.07.2023, по-перше, є юридично неспроможним, а по-друге, не змінює моменту обізнаності заявника з наявністю оскарженого рішення №251 від 04.07.2023р.
Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.
Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ “дізналася” та “повинна була дізнатися” дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.
До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об”єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).
Докази існування цих обставин про поважні причини пропуску строку звернення до суду відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.
Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.
Окрім того, і у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 суд не наділений повноваженнями щодо самостійного визначення чи пошуку обставин, що зумовили об'єктивну неможливість позивачем у визначений законодавством строк реалізувати своє право на подання позову. Такі обставини наводяться позивачем у відповідній заяві, підтверджуються доказами та оцінюються судом на предмет об'єктивної неможливості подати позов за правилами, визначеними КАС України.
Указане обумовлено тим, що згідно з п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує - чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними і у силу ч.2 ст.19 Конституції України не має повноважень діяти у будь-який інший спосіб, у тому числі витребовувати докази з власної ініціативи або відкладати вирішення даного питання на подальше з метою пересвідчення в обізнаності позивача як учасника суспільних відносин із станом власних прав (інтересів) та обов”язків.
Отже, саме на стадії вирішення питання про прийняття позову до розгляду суд повинен визначитись із достатністю підстав для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, для чого повинен дослідити та оцінити саме надані позивачем докази виключно у контексті подання позову із дотриманням вимог ч.2 ст.122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161, ч.1 ст.169, ч.2 ст.171 КАС України.
Відтак, позивач під час звернення до суду у тексті відповідного процесуального документа повинен зазначити дату обізнаності з порушенням права та подати на підтвердження власних доводів з даного приводу належні, допустимі, достатні та достовірні докази, а суд повинен перевірити юридичну спроможність та фактичну доказаність задекларованого позивачем твердження, але не має обов'язку у разі невиконання позивачем вимог процесуального закону у цій частині за власною ініціативою пересвідчуватись у справжньому існуванні будь-яких інших причин пропуску строку звернення до суду, окрім тих, які були зазначені власне позивачем.
При цьому суд зважає, що за правовою позицією, сформульованою у постанові Верховного Суду від 14.09.2023р. у справі №520/12477/22: 1) поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.; 2) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.; 3) Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.; 4) Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Також суд зважає, що за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023р. у справі №990/139/23 «Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що у процесі прийняття рішень про поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Суд виходить таких міркувань: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, унаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, що були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У поданій заяві про поновлення строку звернення до суду представником позивача зазначено, що відповідач в оскарженому рішенні виконкому міської ради вказав причину відмови в зміні нумерації квартири - ненадання технічного паспорта (матеріалів технічної інвентаризації) на будинок. Для розгляду заяви позивачки про зміну нумерації квартири, до ухвалення оскарженого рішення, не запропонував позивачці додатково надати для зміни нумерації квартири вказані матеріали та самостійно не вчинив будь-яких дій щодо витребування вказаних матеріалів (відомостей) у КП «Богодухівське БТІ». Тому позивач для вирішення питання щодо можливості перегляду цього рішення відповідача самим відповідачем з ухваленням нового про зміну нумерації квартири за додатковими матеріалами та оскарження його в судовому порядку звернулася до КП «Богодухівське БТІ» із запитом про надання указаних матеріалів технічної інвентаризації на будинок (запит № 50/23 від 07.11.2023). КП «Богодухівське БТІ» на цей запит повідомило про відсутність вказаних матеріалів. Відшукування цих матеріалів в інших установах та організаціях не дало позитивного результату, тому позивач повторно звернулася із запитом до КП «Богодухівське БТІ» про надання матеріалів технічної інвентаризації на будинок (запит № 12/24 від 29.03.2024) та вже на цей запит КП «Богодухівське БТІ» листом за № 196 від 04.04.2024 надало запитувані матеріали. Лист БТІ з матеріалами надійшов на електронну пошту представника позивача - адвоката Колєсніка І.А. 04.04.2024, тобто з дати отримання вказаних матеріалів позивачкою від БТІ - необхідних для ініціювання судового процесу з розгляду питання щодо правомірності рішення відповідача про відмову в зміні нумерації квартири та повторного вирішення ним цього питання з урахуванням додаткових матеріалів, для позивача стало можливим звернутися до адміністративного суду з цією позовною вимогою.
Суд повторює, що за змістом ч.1 ст.121 КАС України до кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об”єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).
Матеріали позову та заяви від 25.06.2024р. доводів та доказів, котрі б давали суду підстави для висновку про існування достатніх підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду не містять.
Тривалість допущеного позивачем зволікання із зверненням до суду у спірних правовідносинах є нерозумно значним та не має виправдання дією нездоланних та непереборних чинників.
Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що зміст жодної норми національного закону України та особисто викладені у позові визнані обставини спірних правовідносин не можуть бути кваліфіковані у якості розумного виправдання тривалої пасивної поведінки заявника у відносинах з проходження публічної служби в контексті оскарження рішення суб"єкта владних повноважень про припинення публічної служби громадянина України.
З 01.12.2019р. згідно з Законом України від 17.10.2019р. №199-IX, яким були внесені зміни до п.1-1 п.1 ст.37 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень виконавчих органів рад віднесено і функцію прийняття рішень про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адрес об'єктів нерухомого майна у випадках та порядку, встановлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
За правилом ч.3 ст.12 та ч.5 ст.51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради очолює сільський, селищний, міський голова.
Як то передбачено ч.1 ст.53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання.
Частиною 6 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.
Таким чином, віднесені до відання виконавчого комітету ради питання розглядаються на засіданні виконавчого комітету ради, оформлюються письмовими рішеннями, котрі підписуються або сільським, селищним, міським головою, або особою, що виконує повноваження підписуються сільського, селищного, міського голови.
Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Судом встановлено, що як у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні", так і у Законі України "Про звернення громадян" відсутні норми стосовно перегляду суб"єктом владних повноважень рішення, прийнятого за заявою (клопотанням) громадянина, проте зазначено про можливість його оскарження.
Отже, на кожне звернення особи повинно бути прийнято окреме рішення за результатами розгляду даного звернення.
Тому посилання представника позивача на причини пропуску строку у зв'язку з отриманням додаткових документів для подання їх відповідачу для перегляду прийнятого ним рішення від №251 від 10.07.2023р. суд не може визнати поважними.
Окремо суд зауважує, що суспільні відносини з приводу присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомого майна, унормовані приписами ст.261-265 Закону України від 17.02.2011р. №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку присвоєння адрес об'єктам будівництва, об'єктам нерухомого майна (затверджений постановою КМУ від 07.07.2021р. №690; далі за текстом - Порядок №690).
У силу приписів ч.4 ст.261, ч.7 ст.261, ч.6 ст.263, ч.11 ст.263, ч.14 ст.263, ч.15 ст.263, ч.17 ст.263, ч.18 ст.263, ч.19 ст.263 Закону України від 17.02.2011р. №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" за кожним окремим зверненням зацікавленої особи суб"єктом владних повноважень повинно бути прийнято окреме рішення у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України, котре за приписами ч.2 ст.19 Конституції України за відсутності прямої вказівки про протилежне є остаточним, може бути оскаржено до суду, але не може бути переглянуто самим суб"єктом владних повноважень, бо законом для цього випадку не запроваджено процедури досудового урегулювання спору.
У спірних правовідносинах за зверненням позивача від 04.07.2023р. суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення від №251 від 10.07.2023р.
За зверненням позивача від 29.04.2024р. суб"єктом владних повноважень було вчинено управлінське волевиявлення, оформлене листом від 03.05.2024р. №02-23/2785, правову природу якого суду належить з"ясувати у ході розгляду і вирішення справи.
З наведених вище міркувань суд доходить до переконання про те, що доводи заявника про намір у межах звернення від 29.04.2024р. домогтись перегляду раніше прийнятого рішення від №251 від 10.07.2023р. є юридично неспроможним, позаяк закон не визначає такого порядку дій суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.
Відповідно до п.10 Порядку №690 у разі виявлення дублювання номерів окремих частин об'єкта зміна (коригування) адреси здійснюється на підставі рішення суду, крім випадку, визначеного абзацом другим цього пункту.
У разі коли всі окремі частини об'єкта з однаковими адресами є комунальною або державною власністю та належать одному власнику, їх адреси можуть бути змінені в порядку упорядкування нумерації окремих частин об'єкта.
Відповідно до п.52 Порядку №690 у разі виявлення дублювання номерів об'єктів нерухомого майна, один чи більше з яких не є об'єктами державної чи комунальної власності та не підпадають під випадки, зазначені у пункті 50 цього Порядку, зміна, коригування адреси здійснюються на підставі рішення суду.
У разі коли всі окремі частини об'єкта з однаковими адресами є комунальною або державною власністю та належать одному власнику, їх адреси можуть бути змінені в порядку, визначеному пунктом 53 цього Порядку, або в порядку, передбаченому у зв'язку із зміною, коригуванням адреси.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб'єктивного права чи захист ущемленого інтересу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 20.10.2011р. по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine; заява № 29979/04) принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Відтак, за приписами п.10 і п.52 Порядку №690 виправлення помилки у дублюванні номерів об'єктів нерухомого майна - житлових квартир у спірних правовідносинах в обов'язковому порядку потребує прийняття рішення суду як передумови вчинення суб"єктмо владних повноважень відповідного управлінського волевиявлення.
Указаним спростовуються усі доводи заявника про наявність поважних причин несвоєчасного оскарження до суду рішення від №251 від 10.07.2023р., бо дієвий та ефективний захист права заявника (у разі підтвердження судовим розглядом факту порушення цього права) може бути здійснений судом у межах перевірки за критеріями ч.2 ст.2 КАС України управлінського волевиявлення суб'єкта владного повноваження, реально вчиненого за зверненням заявника від 29.04.2024р.
Відтак, матеріали справи не містять доказів, що права заявника не можуть бути поновлені шляхом дослідження правомірності прийняття рішення виконавчим комітетом Богодухівської міської ради Харківської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.04.2024 про зміну нумерації адреси квартири, оформленої листом № 02-23/2785 від 03.05.2024.
Тому суд доходить до переконання про те, що у межах даного конкретного випадку позов поданий поза межами строку звернення до суду згідно з ч.2 ст.122 КАС України без доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за епізодом позову про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від №251 від 10.07.2023р.
Отже, вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024р. у справі №520/16105/24 слід визнати невиконаними.
Відповідно ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Отже, наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду в даній частині позовних вимог.
При розв'язанні розглянутого процесуального питання, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція); рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії", вичерпно реалізував усі діючі правові механізми з”ясування об'єктивної істини; надав всебічну оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; виклав достатній поза розумним сумнівом обсяг міркувань з приводу конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.
Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.
Решта доводів не підлягає окремій детальній оцінці, позаяк не впливає на правильність вирішення по суті розглянутого процесуального питання.
Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 121-123, 171, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд
ухвалив:
1. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2024р. у справі №520/16105/24 - визнати невиконаними.
2. Позов - залишити без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області № 251 від 10.07.2023 «Про відмову у присвоєнні поштової адреси за розглядом заяви ОСОБА_1 ».
3. Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог про: 1) визнання протиправними дій та рішення виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 29.04.2024 про зміну нумерації адреси квартири, оформленої листом № 02-23/2785 від 03.05.2024; 2) зобов'язання виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області прийняти рішення про упорядкування нумерації квартири шляхом зміни адреси квартири АДРЕСА_1 .
4. Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Суддя А.В. Сліденко