Справа № 09-07/3284а
"28" серпня 2006 р., 10 год. 55 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,
при секретарі -Лавріненко С.І.
за участю представників сторін: позивача -Дишлева І.О. за довіреністю, Передерій В.Г. за довіреністю, першого відповідача -не з'явився, другого відповідача -Зубенко С.А. старший держподатінспектор, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське»с. Богдани Золотоніського району до першого відповідача: Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області та другого відповідача: Золотоніського відділення Державного казначейства України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та повернення з державного бюджету 12375,00 грн., -
Подано адміністративний позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Золотоніської ОДПІ (відповідача) від 13.12.2005 року №0001282301/0/964 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток усього в сумі 27 294,30 грн., у тому числі: за основним платежем - 24 813,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2418,30 грн. (далі -перше спірне рішення) та від 28.03.2006 року №623/0000242301/2/5/36 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 26 801,00 грн. (далі -друге спірне рішення), з підстав невідповідності їх чинному законодавству та стягнення з Державного бюджету України сплаченого за першим спірним рішенням авансового внеску з податку на прибуток в сумі 11 250,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 1125,00 грн., ва всього 12375,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним:
- спірні рішення прийняті відповідачем без врахування того, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, платником фіксованого сільськогосподарського податку (далі скорочено -ФСП) та без врахування наявності конфлікту інтересів, оскільки ч.1 ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року №320-Х1У в редакції, що діяв на час спірних правовідносин, (далі скорочено - ЗУ «Про ФСП») прямо суперечить п.4 ст.9 та ч.1 ст. 1 цього Закону, що потягло неоднозначне трактування прав та обов'язків позивача, як платника податків;
- згідно пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі скорочено - ЗУ №2181) відповідач повинен був прийняти рішення на користь платника податків;
- позивач не повинен сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток, оскільки згідно ст.1 ЗУ «Про ФСП», не є платником податку на прибуток підприємств;
- згідно ч.4 ст.9 ЗУ «Про ФСП» для сільськогосподарських товаровиробників -платників ФСП зупинено дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі скорочено -ЗУ «Про оподаткування прибутку»), за винятком пунктів 7.7, 7.8, 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8;
- частина 4 ст.9 ЗУ «Про ФСП» прямо суперечить ст.1 абзацу восьмому ч.4 ст.9 цього Закону, що є свідченням конфлікту інтересів;
- відповідач листом від 10.02.2006 року неправомірно відмовив в поверненні надміру сплачених на виконання першого спірного рішення 11250,00 грн. авансового внеску з податку на прибуток та 1125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, тому ці суми підлягають поверненню з Державного бюджету України за рішенням суду.
Заявою від 16 серпня 2006 року позивач змінив пункт 3 прохальної частини позовної заяви та просить повернути з Державного бюджету України через Золотоніське відділення Державного казначейства України на його користь надміру сплачений авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 11250,00 грн. та 1125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, із зарахуванням на розрахунковий рахунок №2600901721525 в ЧФ ВАТ «Укрексімбанк»
Перший відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на законність і обґрунтованість спірних рішень. При цьому посилається на те, що починаючи з 01.01.2004 року на платників ФСП поширювалась дія ЗУ «Про оподаткування прибутку» у частині оподаткування прибутку згідно п.7.20 ст.7 цього Закону, який отримано від інших видів господарської діяльності. Отже у 2004 році позивач, як платник ФСП, повинен був вести окремий облік доходів, які отримані від інших (несільськогосподарських) видів діяльності, подати декларацію з податку на прибуток підприємств та сплатити з цих доходів податок на прибуток. В порушення ст.2 ЗУ «Про ФСП» та п.7.20 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку» позивач не вів у 2004 році окремий облік доходів, які отримав від інших (несільськогосподарських) видів діяльності. Тому відповідачем обґрунтовано визначені об'єкт оподаткування податком на прибуток та податкові зобов'язання з цього податку, відповідно, застосовані згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181 штрафні (фінансові) санкції.
Другий відповідач у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав повністю, посилаючись на те, що повернення коштів з бюджету може бути здійснено лише за поданням податкового органу, але від Золотоніської ОДПІ відповідного подання не надходило.
Відповідно до ст.150 КАС України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 15 по 28 серпня 2006 року.
В судовому засіданні:
- представники позивача підтримали позов з врахуванням змін позовних вимог, подали заяву, у якій уточнили позовні вимоги, замість визнання рішень нечинними, просять скасувати їх, посилались на те, що позивач, як платник ФСП, у 2004 році не подавав декларацію з податку на прибуток, оскільки зміни внесені в ЗУ «Про ФСП» щодо окремого обліку не сільськогосподарської діяльності прямо суперечать іншим статтям цього Закону, що змусило звертатися за роз'ясненнями, у тому числі із запитом до редакції газети «Все про бухгалтерський облік», наявність встановленого ЗУ №2181 конфлікту інтересів визнала також Державна податкова адміністрація України в листі від 19.03.2004 року, отже у відповідача не було правових підстав для визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2004 рік та застосування фінансових санкцій, тому спірні рішення як протиправні підлягають скасуванню;
- представник першого відповідача доказував безпідставність вимог позивача з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, та пояснив, що об'єкт оподаткування податком на прибуток визначений на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку позивача не заперечується позивачем та відповідає даним декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем у 2004 році, конфлікту інтересів не вбачає, оскільки податкова інспекція та ДПА надали відповідні роз'яснення всім платникам ФСП;
- представник другого відповідача дотримувався доводів, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
На підставі направлення від 09.11.2005 року посадовими особами відповідача проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТОВ «Богданівське» (позивач) за період діяльності з 01.10.2003 року по 30.06.2005 року, за результатами якої складений акт від 09.12.2005 року №614/23-107/03793082 (далі -акт перевірки).
В акті перевірки (пункт 2.2) вказано, що декларація з податку на прибуток за 2004 рік товариством (позивач) до Золотоніської ОДПІ не подана. Перевіркою даних головної книги, журналу за кредитом рахунку обліку доходів і результатів діяльності №70 «Виручка від реалізації» та первинних документів до нього встановлено, що фактична сума скоригованого валового доходу, який відноситься до іншої реалізації склала 143,8 тис. грн., що є заниженням валового доходу, який відповідно до п.7.20 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку» та ст.2 ЗУ «Про ФСП» в редакції Закону України від 19.06.2003 року №974-1У « Про внесення змін до деяких законів України в аграрному секторі економіки» підлягає врахуванню при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток (пункт 2.2 акту перевірки). У пункті 2.3 акту перевірки визначені фактичні обсяги валових витрат, пов'язаних з доходом від несільськогосподарської діяльності за 2004 рік, в сумі 87,25 тис. грн.
В результаті порушень, викладених в пунктах 2.2 -2.4 акту перевірки, відповідач зробив висновок, що позивачем занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств за 2004 рік на 54,25 тис. (143,8тис. грн. -87,25 тис. грн.), відповідно, визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2004 рік в сумі 13 563,00 грн. (54,25 грн.х 25%). Окрім цього, в п.2.5.2 акту перевірки вказано на виплату згідно платіжної відомості від 29.03.2005 року з відповідним відображенням в касовій книзі та бухгалтерському рахунку 301 «Каса в національній валюті» дивідендів в сумі 45 000,00 грн., з якого в порушення пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку» не нарахований та не внесений до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 ЗУ «Про оподаткування прибутку», нарахованої на суму дивідендів, призначених до виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку, в сумі 11250,00 грн. (45 000,00 грн. х 25%).
Згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ №2181, пп.7.8.2 п.7.8, п.7.20 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку», ст.2 ЗУ «Про ФСП», пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 ЗУ №2181, на підставі зазначеного акту перевірки прийняте перше спірне рішення, за яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток усього 27294,30 грн.: у тому числі за основним платежем - 24813,00 грн. (13563,00 грн. + 11250,00 грн.) та за штрафними (фінансовими) санкціями -2481,30 грн.
22 грудня 2005 року позивач подав апеляційну скаргу за №89/391 на податкове повідомлення-рішення від 13.12.2005 року №0001282301/0/964 (перше спірне рішення). 26 січня 2006 року Золотоніська ОДПІ рішенням про результати розгляду скарги за №996/25-010 скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.
23 грудня 2005 року позивач перерахував до державного бюджету платіжним дорученням №16 - 1125,00 грн. штрафні санкції згідно рішення №0001282301/0/964 від 13.12.2005 року (перше спірне рішення) та платіжним дорученням №17 - 11250,00 грн. авансового внеску на прибуток при виплаті дивідендів згідно цього ж рішення відповідача.
09 лютого 2006 року позивач подав повторну апеляційну скаргу за № 5/36 до Державної податкової адміністрації (далі скорочено -ДПА) в Черкаській області. 21 березня 2006 року ДПА в Черкаській області рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3979/25-010 залишила без змін податкове повідомлення рішення Золотоніської ОДПІ та збільшила позивачу суму податкового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в частині розміру штрафних (фінансових) санкцій на 26801,00 грн., зобов'язавши Золотоніську ОДПІ вчинити дії, передбачені пп.»б» п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних фінансових санкцій, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України (далі вживається скорочено -ДПА України) від 21 червня 2001 року №253.
Підставою збільшення розміру штрафних (фінансових санкцій) у рішенні ДПА в Черкаській області про розгляд повторної скарги вказано на допущення податковим органом методологічної помилки у визначенні підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій, що в кінцевому підсумку призвело до їх значного заниження. За встановлену перевіркою недоплату податку на прибуток за 2004 рік, пов'язану з неподанням декларації та донарахування податку до товариства застосовані штрафні санкції передбачені підпунктом 17.1.1 та 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 ЗУ №2181 в розмірі 1525,00 грн. (170 грн. + 1356 грн.), в той час як в даному випадку за висновком ДПА необхідно було застосувати санкції, передбачені пп.17.1.1 та 17.1.2 пункту 17.1 ст.17 ЗУ №2181 в розмірі 6951,00 грн. (170 грн. + 6781 грн.). При розрахунку штрафної санкції за неподання товариством декларації з податку на прибуток та невчасну сплату авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів до товариства були застосовані штрафні санкції, передбачені тими ж пунктами в розмірі 1295,00 грн. (170 грн. + 1125 грн.), замість застосування санкцій, передбачених підпунктами 17.1.1 та 17.1.9 (неперерахування податку, нарахування та сплата якого є обов'язковою передумовою виплати дивідендів пункту 17.1 ст.17 ЗУ №2181 в розмірі 22670,00 грн. (170 грн. + 11250 грн. х 2). Тобто через методологічну помилку в визначенні підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій Золотоніською ОДПІ занижено їхній розмір на 26801,00 грн. (22670 грн. + 6951 грн. -1525 грн. -1295 грн.)
Згідно з підпунктом « а, б» підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 ЗУ №2181, ст.2 ЗУ «Про ФСП», пп.7.8.2 п.7.8, п.7.20 ст.7 ЗУ «Про оподаткування прибутку», пп.17.1.2, 17.1.9, п.17.1 ст.17 ЗУ №2181, на підставі зазначеного акту перевірки, 28 березня 2006 року прийняте друге спірне рішення, за яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 26801,00 грн.
У другому спірному рішенні відповідача відсутні посилання на рішення ДПА в Черкаській області про результати розгляду повторної скарги, як на підставу прийняття цього спірного рішення.
03 квітня 2006 року позивач подав повторну апеляційну скаргу за № 12/112 до ДПА України. 02 червня 2006 року ДПА України рішенням про результати розгляду повторних скарг за №6142/6/25-0115 скаргу позивача залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ без змін.
У всіх скаргах, поданих позивачем в порядку підпункту 5.2.2 п.5.2 ст.5 ЗУ №2181, останній посилався на необхідність застосування підпункту 4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ №2181 «Конфлікт інтересів», що залишено поза увагою у рішеннях про розгляд скарг всіх податкових інстанцій.
Розглянувши матеріали справи та оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі економіки» від 19.06.2003 року №974-ІУ, який набрав чинності з 01.01.2004 року, ч. 1 ст.2 ЗУ «Про ФСП» доповнено положеннями, згідно яких платники ФСП, що займаються іншими видами діяльності, ніж виробництво (вирощування), переробка та збут сільськогосподарської продукції з метою оподаткування ведуть окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності відповідно до п.7.20 ст.7 ЗУ «Про оподаткування підприємств», які підлягають оподаткуванню на загальних підставах.
Частина 1 ст.1 ЗУ «Про ФСП» визначає перелік податків і зборів (обов'язкових) платежів в рахунок яких сплачується ФСП, серед яких податок на прибуток підприємств.
Відповідно до п.4 ст.9 ЗУ «Про ФСП» для сільськогосподарських товаровиробників -платників ФСП зупинена дія ряду законодавчих актів України та їх окремих норм з питань оподаткування, у тому числі ЗУ «Про оподаткування», за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8 цього закону.
Таким чином, частина 1 ст.2 ЗУ «Про ФСП» прямо суперечить пункту 4 ст.9 та частині 1 статті 1 цього ж Закону.
За вказаних обставин, суд вважає, що норми ЗУ «Про ФСП» припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків позивача, як платника ФСП, в частині сплати податку на прибуток від несільськогосподарської діяльності. Отже у відповідача були підстави для застосування пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ №2181, з прийняттям рішення на користь платника податків, оскільки така ситуація дає підстави сільськогосподарським товаровиробникам - платникам податків сплачувати лише один податок - ФСП.
ДПА України, розглянувши лист редакції газети «Все про бухгалтерський облік» від 20.02.2004 року №62 щодо застосування ЗУ «Про ФСП», листом від 19.03.2004 року №2059/6/31-0015 визнала, що із-за суперечностей норм ЗУ «Про ФСП», має місце конфлікт інтересів, вказала на необхідність видання офіційного податкового роз'яснення ДПА, яке готується департаментом оподаткування юридичних осіб спільно з Департаментом методології ДПА України і яке буде оприлюднене.
ДПА України листом від 30.04.2004 року №7895/7/11-1117 «Щодо сплати податку на прибуток підприємств платниками фіксованого сільськогосподарського податку» вказала на те, що платники ФСП, починаючи з 01.01.2004 року повинні вести окремий облік фінансових результатів від інших видів господарської діяльності, а підприємства -платники ФСП, які у 2004 році займаються іншими видами діяльності, крім сільськогосподарської, зазначеної у статті 2 цього Закону, повинні подавати декларацію з податку на прибуток підприємств за 2004 рік за формою, яка встановлена наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143, не пізніше 01 березня 2005 року та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у цій декларації, не пізніше 11 березня 2005 року.
Даний лист ДПА України не є оприлюдненням офіційного розуміння та застосування суперечливих положень ЗУ «Про ФСП», не є тим податковим роз'ясненням, на підготовку якого вказано в листі від 19.03.2004 року, отже не є податковим роз'ясненням з даного спору в розумінні пп.4.4.2 п.4.4. ст.4 ЗУ №2181.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників»від 24.06.2004 року №1878-ІУ, введеним в дію з 01.01.2005 року, ст.2 «Платники ФСП та податкова реєстрація» ЗУ «Про ФСП» прийнята в наступній новій редакції.
«Особу може бути зареєстровано як платника ФСП, якщо:
а) така особа є сільськогосподарським підприємством у розумінні цього визначення, викладеного у статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість";
б) загальна вартість продажу (поставки) такою особою сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) власного виробництва за 12 поточних календарних місяців, попередніх місяцю, в якому здійснюється податкова реєстрація, дорівнює або є вищою за 75 відсотків від загальної вартості продажу (поставки) усіх товарів (послуг) за такий самий період.
Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання не менш як 75 відсотків продажу (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останніх 12 місяців поширюється на:
усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;
кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;
особу, створену шляхом перетворення.
2. Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за власною ініціативою, якщо така особа подає письмову заяву щодо добровільного зняття з такої податкової реєстрації.
3. Особа знімається з податкової реєстрації як платник ФСП за рішенням податкового органу, якщо:
а) протягом будь-якого місяця, починаючи з місяця, в якому відбулася така податкова реєстрація, така особа продає (поставляє) товари (послуги), відмінні від сільськогосподарської продукції (супутніх послуг), на суму, що є більшою за 25 відсотків від суми загальної вартості продажів (поставок) товарів або послуг у такому місяці;
б) така особа підпадає під регулювання норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
в) така особа ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення.
При знятті особи з податкової реєстрації згідно з підпунктом "а" цього пункту така особа зобов'язана самостійно сплатити до відповідного бюджету протягом 30 днів від закінчення відповідного календарного місяця (без отримання податкового повідомлення) суму податків (зборів), які замінюються ФСП, а також розмір ФСП. У разі несплати таких податків (зборів) у зазначений період їх сума вважається податковим боргом відповідно до закону.
4. Для отримання реєстрації як платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законом для подання податкової звітності.
5. Особи, які сплачували ФСП до набрання чинності цим Законом, зобов'язані перереєструватися як його платники протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набирає чинності. Якщо протягом такого часу реєстрація не здійснюється, то така особа переходить на загальний порядок оподаткування. Зазначена перереєстрація є безоплатною.
6. Особа не має права реєструватися як платник ФСП, якщо така особа знаходиться на території вільної економічної зони, території пріоритетного розвитку або підпадає під регулювання законів, які встановлюють економічний (податковий) або міграційний режим, відмінний від загального щодо такої особи або території, на якій вона знаходиться».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств»від 23.12.2004 року №2287-ІУ, введеним в дію з 01.01.2005 року, ч.2 ст. 2 знову внесені зміни в ЗУ «Про ФСП», зокрема, у статтю 2: частина перша викладена в такій редакції:
«1. Особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Якщо особа створюється шляхом злиття, приєднання, поділу (виділу), перетворення або виділу згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання не менш як 75 відсотків загальної суми валового доходу від реалізації (поставки) сільськогосподарської продукції (супутніх послуг) протягом останнього податкового періоду поширюється на:
усіх осіб солідарно, які зливаються або приєднуються;
кожну окрему особу, створену шляхом поділу або виділу;
особу, створену шляхом перетворення».
ДПА України листом від 28.01.2005 року №1746/7/15-3117 «Щодо справляння фіксованого сільськогосподарського податку з 1 січня 2005 року в умовах дії Закону України від 23.12.2004 року №2287-ІУ» вказав, що з 1 січня 2005 року для платників ФСП не застосовується ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість». Пунктом 1 ст.2 розділу 1 Закону №2287-ІУ внесено зміни до ст.1 ЗУ «Про ФСП» в частині визначення переліку податків і зборів (обов'язкових платежів), в рахунок яких сплачується ФСП. У 2005 році платники ФСП не сплачують податок на прибуток підприємств. Починаючи з 1 січня 2005 року спеціальна процедура перереєстрації платників ФСП не здійснюється. Зміна порядку сплати податку і зборів (обов'язкових платежів) протягом звітного (податкового) періоду не допумкається. Сільськогосподарське підприємство, яке станом на 1 лютого поточного року зареєстровано платником ФСП, сплачує цей податок протягом року. ЗУ «Про ФСП»у редакції, чинній з 1 січня 2005 року, не передбачено сплати платниками ФСП податку на прибуток підприємств за результатами діяльності відмінної від сільськогосподарської. Разом з тим за 2004 рік за результатами діяльності, відмінної від сільськогосподарської, податок на прибуток сплачується у порядку, встановленому ЗУ «Про оподаткування прибутку». (пункти 1, 2, 3, 5, 8, 11 вказаного листа).
Таким чином, наступними змінами до ЗУ «Про ФСП»вирішений конфлікт, платники ФСП у 2005 році не є платниками податку на прибуток. Однак суд не може погодитися з висновками п.11 листа ДПА України щодо обов'язкової сплати платниками ФСП податку на прибуток за 2004 рік. Позивач, будучи платником ФСП, неоднозначно розуміючи у 2004 році ЗУ «Про ФСП», декларацію з податку на прибуток не подавав, про що зазначено в акті перевірки, відповідно, податок на прибуток не сплачував та звернувся за роз'ясненнями.
За таких обставин, доводи позивача щодо наявності підстав для застосування судом пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 ЗУ №2181 є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, суд вважає спірні рішення протиправними, отже підлягаючими скасуванню. За наявності конфлікту інтересів відсутні правові підстави для застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.
Оскільки позивач на виконання першого спірного рішення у 2005 році, яке за висновком суду є протиправним і підлягає скасуванню, з операцій, які мали місце 29 березня 2005 року, сплатив авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 11250,00 грн. та штрафні санкції з нього в сумі 1125.00 грн., відповідач заяву платника податків про повернення цих коштів не задовольнив, то ці кошти підлягають поверненню з Державного бюджету України за рішенням суду.
Відповідно до ст. 94 та Прикінцевих та перехідних положень КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі, встановленому КАС України, тобто у встановленому КАС України розмірі судового збору -3,40 грн. з немайнового спору та 123,75 грн. з майнового спору, всього 127,15 грн.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції №0001282301/0/964 від 13.12.2005 року та №623/0000242301/2/5/36 від 28.03.2006 року.
Повернути з Державного бюджету України через Золотоніське відділення Державного казначейства України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське», с. Богдани Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03793082 -надміру сплачений авансовий внесок з податку на прибуток в сумі 11250,00 грн. та 1125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, із зарахуванням на розрахунковий рахунок СТОВ «Богданівське»№2600901721525 в ЧФ ВАТ «Укрексімбанк», МФО 354789.
Стягнути з Державного бюджету України через Золотоніське відділення Державного казначейства України на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське»с. Богдани Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 03793082 -127,15 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Н.М.Курченко
Постанова складена в повному обсязі 01 вересня 2006 року.