про закриття провадження у справі
26 червня 2024 року 320/5087/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу залишку недоотриманої пенсії ОСОБА_2 за період з 8 вересня 2017 року по 31 травня 2020 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 9 червня 2021 року у розмірі 106 705,71 грн.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу 129 008,67 грн, з яких: залишок недоотриманої пенсії - 106 705,71 грн, сума інфляційних витрат - 19 207,03 грн, 3% річних - 3095,93 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він є спадкоємцем померлої бабусі - ОСОБА_2 , якій було нараховано, проте, не виплачено пенсію у розмірі 106705,71 грн.
Позивач зазначив, що у відповідь на його заяву про надання інформації щодо недоотриманої пенсії ОСОБА_2 відповідачем надано відповідь, де зазначено, що недоотриману пенсію в сумі 78407,21 грн нараховано та буде виплачено на умовах окремого Порядку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165 «Про затвердження Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території».
Позивач вважає, що обмеження у виплаті суми залишку недоотриманої пенсії на підставі статті 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту також Закон №1058) є застосовним до пенсіонера при отриманні належних йому пенсійних виплат, у той час як в межах цієї справи виник спір між органом пенсійного фонду та спадкоємцем померлого пенсіонера. Враховуючи означене, на думку позивача, відповідачем протиправно зменшено суму недоотриманої пенсії до 78407,21 грн на підставі статті 46 Закону №1058.
Позивач наголошує на наявності у нього права на отримання спадщини у розмірі 106705,71 грн, а також інфляційних витрат у розмірі 19207,03 грн та 3% річних у розмірі 3095,93 грн за період з дати його звернення до відповідача із заявою (23 червня 2021 року) до 10 червня 2022 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що заявлена позивачем до виплати сума недоотриманої спадкодавцем на час смерті 13 травня 2020 року пенсія не відповідає реєстровим даним на момент звернення за отриманням даної виплати, оскільки в силу приписів статті 46 Закону №1058 була зменшена до розміру недоотриманої спадкодавцем пенсії за 3 роки до дня звернення за її отриманням.
Відповідач зауважує, що відсутність звернення позивача як спадкоємця померлої ОСОБА_2 протягом місячного строку з моменту прийняття спадщини не перешкоджає позивачу звернутися до суду загальної юрисдикції за поновленням строку отримання періодичних пенсійних виплат, належних спадкодавцю.
На переконання відповідача, права позивача не були порушені, а ГУ ПФУ у Київській області діяв у відповідності до вимог пенсійного та цивільного законодавства.
Відповідач пояснив, що на адресу ГУ ПФУ у Київській області надійшов запит від державного нотаріуса щодо наявності сум невиплачених пенсійних коштів ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . На дату надходження запиту було обчислено розмір пенсії, що могла бути нарахована ОСОБА_2 з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 та надано відповідь, що розмір недоотриманої пенсії за період з 08 вересня 2017 року по 31 травня 2020 року складає 106705,71 грн. При цьому, було зазначено, що сума недоотриманої пенсії буде зменшена в залежності від дати звернення із заявою про її виплату. Оскільки позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області лише 22 червня 2021 року, сума недоплаченої пенсії на той момент становила 78407,21 грн (в межах 3 років з дня звернення). Означену пенсію було нараховано позивачу та зазначено про її виплату на умовах окремого Порядку.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю між сторонами адміністративних відносин, оскільки позовні вимоги стосуються порушення приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти, які є майновими. Отже, на переконання відповідача, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість викладених у відзиві доводів, оскільки позивачем було подано інше свідоцтво про смерть спадкодавця, проте відповідачем не було здійснено відповідні виплати.
Щодо неналежності розгляду справи в порядку адміністративного судочинства, позивач заперечує означені доводи позивача, виходячи з предмету спору, який є публічно-правовим та полягає в оскарженні бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу підтвердженої ним же успадкованої суми пенсії. Позивач наголошує, що в межах цієї справи відсутній спір щодо правильності нарахування пенсії, відсутній спір щодо спадкового права, а зменшення розміру успадкованої пенсії, на думку позивача, пов'язане з невірним застосуванням відповідачем норм чинного законодавства.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 жовтня 2023 року №949/0/15-23 звільнено ОСОБА_3 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу 07 листопада 2023 року адміністративна справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року прийнято адміністративну справу до провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Вирішуючи питання належності розгляду справи за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з такого.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) закріпив поняття суд, встановлений законом, яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини четвертої статті 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Пункт 7 частини першої статті 4 КАС України визначає, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера унормований статтею 52 Закону №1058, якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Для вказаної категорії осіб постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту також Порядок № 22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядком № 22-1, зокрема, пунктом 2.26 передбачено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Непрацездатними членами сім'ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.
Члени сім'ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.
Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв'язку з відсутністю членів сім'ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.
Водночас, зі смертю особи, пов'язаний інститут спадкування, що регламентується, головним чином, нормами цивільного права.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:
1) особисті немайнові права;
2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;
3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;
5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Системний аналіз означених положень дає підстави для висновку, що виплата суми пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, здійснюється в позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України членам сім'ї, особам, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, особам, що знаходилися на його утриманні, які звернулися із відповідною заявою протягом 6 місяців з дня смерті пенсіонера.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08 вересня 2020 року.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 09.09.2020.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 05 жовтня 2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рисс М. повідомлено, що по пенсійній справі ОСОБА_2 значиться недоотримана пенсія за період з 08 вересня 2017 року по 31 травня 2020 року у сумі 106705,71 грн. Сума недоотриманої пенсії може бути зменшена в залежності від дати звернення із заявою про виплату недоотриманої пенсії згідно статті 46 Закону №1058.
09 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рисс М.О. видано свідоцтво на спадщину за законом, яким посвідчено, що на підставі статті 1265 Цивільного кодексу України зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 був її син ОСОБА_4 , але у зв'язку з його смертю згідно зі статтею 1276 Цивільного кодексу України спадщина переходить до його спадкоємця за законом сина - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане означене свідоцтво, складається із залишку недоотриманої пенсії, яка була нарахована, але не виплачена, сума залишку коштів складає 106705,71 грн відповідно до виданої відповідачем довідки.
Означене свідоцтво на спадщину зареєстроване у Спадковому реєстрі 09 червня 2021 року, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
Представник позивача звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з адвокатським запитом від 13 грудня 2021 року про надання інформації стосовно причин невиплати залишку недоотриманої пенсії позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2021 року у розмірі 106705,71 грн.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 21 грудня 2021 року №1000-0202-8/134683 позивача повідомлено, що 22 червня 2021 року він звернувся до ГУ ПФУ у Київській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії за ОСОБА_2 , яку опрацьовано та недоотриману пенсію у розмірі 78407,21 грн нараховано і буде виплачено на умовах окремого Порядку.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, що із заявою про виплату нарахованої та неотриманої померлою бабою позивач звернувся через представника адвокатським запитом від 13 грудня 2021 року. Позивач в адміністративному позові зазначає про звернення із заявою про виплату недоотриманої пенсії бабусі ОСОБА_2 22 червня 2021 року, проте жодних доказів такого звернення матеріали справи не містять. Водночас, підтвердженим є звернення представника позивача від 13 грудня 2021 року, тобто після спливу шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 та після отримання свідоцтва про право на спадщину. Сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи, що недоотримана сума пенсії ОСОБА_2 увійшла до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК України.
Означені обставини дають підстави для висновку, що позовні вимоги позивача до пенсійного органу фактично направлені на поновлення порушеного відповідачем права позивача на отримання грошових коштів, набутих у порядку спадкування, а тому даний позов поданий на поновлення прав позивача у сфері цивільних правовідосин.
Суд наголошує, що відповідач, хоч і є суб'єктом владних повноважень, проте в цьому випадку він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, оскільки ці функції відповідач виконував щодо померлої баби позивача - ОСОБА_2 .
Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів належних спадкодавцеві. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суді від 16 квітня 2024 року у справі № 160/10395/23.
Зважаючи на те, що у цій справі спір виник відносно набуття позивачем права на пенсійні кошти, що входять до складу спадщини, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер, оскільки цей спір виник про право цивільне, предметом якого є майнова вимога позивача про визнання за ним в порядку спадкування права власності на майно - грошові кошти.
Аналогічні висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №808/1346/18, від 27 березня 2019 року у справі №286/3516/16, постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №0540/5860/18-а, від 21 вересня 2021 року у справі № 200/3913/21.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Правильність висновків щодо розгляду означеної категорії спорів в порядку цивільного судочинства підтверджується висновками Великої палати Верховного суду, викладеними у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц та Верховного Суду - в ухвалі від 23 квітня 2024 року у справі № 201/7965/23.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що за наведених обставин цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог та роз'яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції цивільного суду.
Згідно з частиною другою статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - закрити.
2. Роз'яснити позивачу, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Дудін С.О.