"09" травня 2024 р. Справа № 596/236/23
Провадження № 2/596/18/2024
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Митражик Е.М.
за участю: секретаря судового засідання Кузик М.Я.
представника позивача - адвоката Печінки П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в селищі Гусятин позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печінка Павло Володимирович до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення,-
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Печінка П.В., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення. Посилається на те, що ОСОБА_1 разом із своїми дітьми на праві спільної сумісної власності є власником житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею в цьому будинку проживають дочка ОСОБА_3 із неповнолітніми онуками та син ОСОБА_4 . Окрім членів сім'ї у будинку продовжує проживати відповідач, колишній зять позивачки - ОСОБА_2 , хоча шлюб між останнім та дочкою позивачки ОСОБА_5 розірваний ще 15.02.2018 року.
Продовжуючи проживати в будинку відповідач зловживає спиртними напоями, внаслідок чого проявляє невмотивовану агресію та вчиняє щодо дочки позивачки та неповнолітніх дітей психологічне та фізичне насильство, веде себе агресивно, обзиває її нецензурними лайками, принижує її перед іншими членами сім'ї, висловлює погрози вчинення фізичної розправи. Неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, передбаченого ст.173-2, 184 ч.1 КУпАП, також притягувався до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.126 КК України. Стосовно ОСОБА_2 27.10.2022 року Гусятинським районним судом Тернопільської області видано обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким заборонено відповідачу перебувати в місці спільного проживання із ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 та наближатись до нього на відстань 100 метрів, проте ОСОБА_2 продовжує проживати у будинку позивачки порушуючи обмежувальний припис. Крім цього, відповідач жодним чином в утриманні будинку, ремонті та оплаті комунальних послуг участі не бере, чим завдає значних матеріальних збитків, проживання разом з відповідачем є нестерпним, а на прохання позивачки переїхати в житло своєї мами в село Увисла, Чортківського району, останній відмовляється.
Своїми діями відповідач порушує право позивача на спокійне життя, завдає моральних та фізичних страждань, що негативно впливає як на позивачку, на інших її дітей та неповнолітніх онуків, так як відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим проживання разом із ним, при цьому заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. Керуючись ст.ст.116,150 ЖК України, ст.391 ЦК України, просить усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення.
Позивач ОСОБА_1 , представник адвокат Печінка П.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.
Допитана в судовому засіданні як свідок позивач ОСОБА_1 показала, що відповідач її колишній зять ОСОБА_5 . Протягом тривалого часу, біля 10 останніх років він систематично порушує правила співжиття. Після розлучення з її дочкою проживає і надалі разом із ними в будинку в с.Теклівці. ОСОБА_5 постійно чинить домашнє насильство, скандалить щодо неї і членів сім'ї. Раніше застосовував фізичне насильство до неї, до дочки і до дітей. Вона є старшою людиною та потребує спокою. Відповідач зловживає алкоголем, ніде не працює, комунальні платежі за користування світлом та газом не оплачує, по домогосподарству не допомагає. Відповідач має де проживати, оскільки його мати проживає в с.Увисла Чортківського району, однак відповідач йти туди проживати не хоче. ОСОБА_5 притягався і до адміністративної і до кримінальної відповідальності, однак свою поведінку не змінює, судові рішення не виконує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, а також не подано відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, щодо ухвалення заочного рішення вважає за необхідне провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, її представника, свідка, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що позивач являється співвласником житлового будинку загальною площею 101,7 м2, житловою площею 63,3 м2, з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , а саме, 1/6 частини домоволодіння відповідно до рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.02.2017 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме, на 1/6 частину вищевказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (а.с.40-41).
Відповідач ОСОБА_2 являється колишнім зятем позивача ОСОБА_1 .
Заочним рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15.02.2018 року, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.11).
З довідки №210 від 31.08.2022 року виданої Котівським старостинським округом Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, слідує, що гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с.23).
Із матеріалів справи слідує, а саме, з довідки-характеристики №211 від 31.08.2022 року виданої Котівським старостинським округом Копичинецької міської ради Чортківського району Тернопільської області, гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель с.Теклівка, Чортківського району Тернопільської області, українець, характеризується з негативної сторони, не працює, зловживає алкоголем, влаштовує скандали. Неодноразово поступали скарги від колишньої дружини ОСОБА_5 та її матері. ОСОБА_5 проживає з: колишньою дружиною ОСОБА_5 , 1983 р.н.; сином ОСОБА_7 , 2008 р.н.; дочкою ОСОБА_8 , 2008 р.н.; колишньою тещею ОСОБА_1 , 1957 р.н. (а.с.23).
Отже, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , набув право користування ним за згоди власників.
Позивач вказує в позовній заяві на те, що ОСОБА_2 вчиняє відносно неї та членів її сім'ї домашнє насильство досить тривалий час, оскільки останній почав зловживати алкогольними напоями, внаслідок чого агресивно себе поводив, часто виникали сварки в ході яких відповідач застосовував до них і фізичне насильство та спричиняв тілесні ушкодження.
Внаслідок таких дій відповідач систематично порушує правила співпроживання та зловживає своїми правами на користування житлом.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що відповідач являється її колишнім чоловіком, шлюб розірвано в 2018 року. На даний час вона проживає з мамою ОСОБА_1 , колишнім чоловіком ОСОБА_5 та двома неповнолітніми дітьми. Після народження дітей він почав зловживати спиртними напоями, почалися сварки, скандали, вчиняє домашнє насильство, бив, в результаті чого вона викликала працівників поліції. Неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності. Стосовно відповідача було видано обмежувальний припис, який він не виконував був притягнутий до кримінальної відповідальності, однак він свою поведінку не змінює. Він на неодноразові прохання залишити місце проживання і піти жити до своєї мами в с.Увисла, Чортківського району Тернопільської області, не хоче. Судом також встановлено, що позивач та члени її сім'ї, а саме, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , неодноразово зверталися до правоохоронних органів щодо протиправної поведінки ОСОБА_2 , що підтверджується судовими рішеннями. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 січня 2013 року (справа №596/140/13-п) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП в житловому будинку с.Теклівка, Чортківського району стосовно тестя ОСОБА_6 і накладено стягнення у виді штрафу (а.с.12). Згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 січня 2021 року (справа №596/78/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП за місцем проживання в с.Теклівка стосовно тещі ОСОБА_1 (в т.ч. виганяв з будинку) та дружини ОСОБА_9 і накладено стягнення у виді штрафу (а.с.13). Згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2021 року (справа №596/716/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП за місцем проживання в с.Теклівка стосовно колишньої дружини ОСОБА_9 і накладено стягнення у виді штрафу (а.с.14).
Згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 травня 2021 року (справа №596/718/21) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП щодо належного виховання своїх неповнолітніх дітей, а саме вчинив сварку в присутності неповнолітніх дітей і накладено стягнення у виді попередження (а.с.15). Згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 01 червня 2021 року (справа №596/693/21) провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП за місцем проживання в с.Теклівка щодо своїх неповнолітніх дітей закрито і звільнено від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням (а.с.16).
Згідно постанови Гусятинського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2022 року (справа №596/379/22) ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП стосовно колишньої дружини ОСОБА_9 і накладено стягнення у виді штрафу (а.с.17). Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.10.2022 року в справі №596/991/22 за заявою адвоката Печінки П.В. в інтересах ОСОБА_5 , заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, заявлені вимоги було задоволено та ухвалено про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_5 . А саме, заборонено перебувати в місці спільного проживання із ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 ; заборонено наближатися на відстань 100 метрів до вказаного місця проживання ОСОБА_5 ; заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь - який спосіб спілкуватися з нею; заборонено вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Встановлено строк обмежувального припису - 6 (шість) місяців (а.с.18-20). Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 грудня 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень 00 копійок. Згідно вироку, «обвинувачений ОСОБА_2 30 липня 2022 року приблизно о 10 год. 30 хв. перебуваючи по місцю свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , в ході словесної суперечки із колишньою дружиною ОСОБА_5 , яка виникла на ґрунті особистих непорозумінь, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи і передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, з метою застосування фізичного насильства до останньої, долонею правої руки наніс один удар в область лівої частини обличчя ОСОБА_5 , від чого вона відчула різку фізичну біль у вказаній області. В результаті, своїх умисних протиправних дії ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_5 фізичну біль та не спричинив при цьому тілесних ушкоджень» (а.с.21-22). Крім того, згідно вироку Гусятинського районного суду Тернопільської області від 30 січня 2023 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено йому покарання у виді одного року обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного йому за цим вироком покарання якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. Згідно вироку, «за заявою ОСОБА_5 , 23 жовтня 2022 року Гусятинським районним суд Тернопільської області, у цивільній справі №596/991/22 від 27 жовтня 2022 року номер провадження 2-о/59б/71/2022, ухвалено рішення про видачу обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка ОСОБА_5 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав строком на 6 місяців та покладено на нього обов'язки, а саме: - заборонити наближатися на відстань 100 метрів до місця проживання ОСОБА_5 ; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_5 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. ОСОБА_2 , будучи 02.11.2022 року ознайомленим із зазначеним вище рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області, нехтуючи обов'язковими приписами та обмеженнями, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайного виконання, а його оскарження не зупиняє його виконання, маючи фізичну можливість виконувати дане рішення суду, 02 січня 2023 року близько 18:00 зайшов у приміщення житлового будинку, який знаходитися за адресою АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 . Внаслідок ОСОБА_5 умисно не виконав обмежувальний припис, який застосований до нього судом» (а.с.38-39).
Наведені обставини свідчать про те, що в діях відповідача наявне систематичне порушення правил співжиття, що робить неможливим для інших проживання з ним в одному житловому приміщенні, а саме, в АДРЕСА_1 , а заходи запобігання виявились безрезультатними. Статтею 41 Конституції України закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до вимог ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Виходячи з положень ст.150 Житлового кодексу України та ст. 383 Цивільного кодексу України власник житла має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Згідно з частиною першою статті 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Відповідно до положень ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
У статті 157 ЖК Української РСР членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 ЖК УРСР. Частинами першою та другою статті 116 ЖК України визначено, що якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов'язано судом замість виселення провести обмін займаного - приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною. Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів(постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 679/1657/18 (провадження № 61-12028св19). Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови №2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, та відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. На підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які позивачка посилається, як на підставу своїх вимог, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач систематично порушує правила співжиття, що робить неможливим для позивача та інших осіб проживання з ним в одному житловому приміщенні, а саме, в житловому будинку з що розташований в АДРЕСА_1 . Крім того, застосовувані заходи запобігання виявились безрезультатними, тому вважає, що є необхідним і пропорційним такий крайній захід втручання у права особи на житло, як виселення ОСОБА_2 із спірного будинку без надання іншого жилого приміщення. Суд бере до уваги також показання заслуханих в судовому засіданні свідків про те, що відповідач має можливість проживати в іншому місці-в житловому приміщенні по місцю проживання його матері в с.Увисла Чортківського району Тернопільської області, тому позовні вимоги позивачки є законними, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають до повного їх задоволення. Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 гривень. Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 9, 109, 116, 157 ЖК України, ст.ст.15, 16, 319, 391, 405, 406 ЦК України,-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якої діє адвокат Печінка Павло Володимирович (на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №443 від 19.08.2022 року) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом виселення - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительці АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у користуванні житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) із вказаного будинку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Елла МИТРАЖИК