Справа № 944/2933/24
Провадження №1-кп/944/994/24
27.06.2024м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Яворові, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024140000000122 від 17.04.2024 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Алма-Ата (Казахстан), українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, працюючого водієм ТзОВ "Імперіал Карго", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.305 КК України,
судом визнано доведеним, що у квітні 2024 року, але не пізніше 17.04.2024 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), у громадянина України ОСОБА_5 , в порушення вимог Законів України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», виник намір незаконно перемістити контрабандним способом через митний кордон з Республіки Польща в Україну, з приховуванням від митного контролю, особливо небезпечний наркотичний засіб.
З цією метою у квітні 2024 року, але не пізніше 17.04.2024 (більш: точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці на території Республіки Польща, придбав, зірвавши у полі неподалік м.Варшава біля автомобільної дороги на шляху слідування транспортним засобом в напрямку України особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, вагою 1,81 грам, котрий, з метою контрабандного переміщення через митний кордон з Республіки Польща в Україну з приховуванням від митного контролю, помістив у три паперові згортки, які, в свою чергу, поклав у полімерну ємність типу «харчовий контейнер», яку згодом: помістив у конструктивну порожнину кабіни автомобіля марки «марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме відділення для зберігання харчових продуктів, що знаходиться під спальним місцем, для подальшого переміщення на територію України.
В подальшому, 17.04.2024, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання злочинного задуму, спрямованого на контрабандне переміщення через митний кордон з Республіки Польща в Україну з приховуванням від митного контролю особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу способом, що утруднює його виявлення, ОСОБА_5 о 12:05 год, прямуючи в якості водія автомобіля марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , прибув до міжнародного пункту пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення «Краківець» митного поста «Краковець» Львівської митниці, розташованого на території смт Краковець Яворівського району Львівської області.
Рухаючись територією вказаного пункту пропуску через державний кордон смугою руху «Червоний коридор» в напрямку «В'їзд в Україну», ОСОБА_5 , достовірно усвідомлюючи, що незаконно перевозить через державний кордон України особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс», обіг якого заборонено, вказану наркотичну речовину до митного контролю не пред'явив, про її наявність у митній декларації не вказав та про її переміщення усно не повідомив.
17.04.2024, під час проведення прикордонно-митного контролю та огляду місця події у період часу з 12 год 39 хв до 15 год 57 хв працівниками правоохоронних органів було виявлено та вилучено приховану від митного контролю у конструктивній порожнині кабіни автомобіля марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , а саме відділення для зберігання харчових продуктів, що знаходиться під спальним місцем, полімерну ємність типу «харчовий контейнер», в якій знаходилися три паперові згортки із вмістом особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, загальною вагою 1,81 грами.
Таким чином, ОСОБА_5 перемістив через митний кордон України в зоні діяльності пункту пропуску через державний кордон України «Краківець» митного поста «Краковець» Львівської митниці, розташованому на території смт Краковець Яворівського району Львівської області, у конструктивній порожнині кабіни автомобіля марки «МАН», д.н.з. НОМЕР_1 , з приховуванням від митного контролю, у спосіб, що утруднює його виявлення, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонений - канабіс загальною масою 1,81 грами.
Згідно Списку 1 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, якій затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив контрабанду прекурсорів у великому розмірі, тобто незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю, тобто кримінальне правопорушення,передбачене ч. 2 ст. 305 КК України.
До суду обвинувальний акт надійшов з угодою про визнання винуватості.
Згідно із цією угодою ОСОБА_5 повністю визнає вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактичними обставинами і погоджується з кваліфікацією його дій.
В угоді сторони підтверджують, що ознайомлені з наслідками її укладення та невиконання.
Сторонами погоджуються на призначення обвинуваченому ОСОБА_5 ,з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного (повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем роботи, вперше притягається до кримінальної відповідальності, критично ставиться до вчиненого), наявності обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), відсутності обставин, що обтяжують покарання та наслідків вчинення злочину, у кримінальному провадженні відсутній потерпілий і вчиненим підозрюваним злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та свідчить про наявність підстав для призначення на підставі на підставі ч.1, 2 ст.69 КК України іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.305 КК України без застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином, сторони досягли порозуміння щодо призначення ОСОБА_5 узгодженого покарання за ч.2 ст.305 КК України, враховуючи положення ч.1, 2 ст.69 КК України, у виді штрафу розміром 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, без конфіскації майна.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди. Наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просить суд затвердити угоду про визнання винуватості від 27.05.2024.
Прокурор ОСОБА_3 вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості від 27.05.2024.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
Як відомо із змісту статті 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
У відповідності до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Положеннями статті 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Оцінюючи зміст угоди та суб'єктивне сприйняття угоди сторонами, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Natsvlishvili тa Togonidze проти Грузії» за заявою №9043/05 від 29 квітня 2014 року. Зокрема, у рішенні Суд зазначає, що «угоди про визнання вини, що призводять до засудження, без винятку є предметом перегляду компетентним судом і у цьому сенсі суди зобов'язані перевіряти, чи були досягнуті угоди про визнання вини відповідно до чинних процесуальних і матеріальних норм, чи уклав підсудний угоду добровільно і свідомо, чи існують докази, які підтверджують визнання підсудним вини в угоді, і чи є умови угоди відповідними» (п.66). Національний суд, який розглядає таке питання, як правило, зобов'язаний вивчити матеріали справи, перш ніж вирішити, чи затвердити або відхилити угоду про визнання вини.
Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Ухвалюючи цей вирок, суд враховує також правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 15.04.2020 у справі № 344/2514/19, згідно з якою, зокрема, право обвинуваченого на визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та укладення угоди про визнання винуватості передбачено діючим кримінальним процесуальним законом і може бути вільно використано ним відповідно до принципу диспозитивності. Невизнання своєї вини іншими особами у кримінальному провадженні не може бути підставою, яка унеможливлює або ускладнює реалізацію права обвинуваченого на укладання угоди про визнання винуватості.
А тому суд, реалізуючи відповідне право обвинуваченого, вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості у цьому провадженні, незважаючи на те, що обставини вчинення дій, в яких суд визнає обвинуваченого винуватим, пов'язані з іншими особами. Адже саме щодо останніх суд не встановлює жодних обставин. В іншому разі, укладення угоди у цьому провадженні взагалі буде неможливим, а обвинувачений буде свавільно позбавлений такого права, що є частиною права на справедливий суд.
Як було встановлено судом, вина ОСОБА_5 полягає в тому, що він вчинив контрабанду прекурсорів у великому розмірі, тобто незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю прекурсорів, обіг яких обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю, а тому суд її дії кваліфікує за ч. 2 ст. 305 КК України.
Враховуючи норму ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.305 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за його вчинення законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.
Свою винуватість у вчинених кримінального правопорушення обвинувачений визнав беззастережно.
У даному кримінальному провадженні потерпіла особа участі не бере.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені угодою про визнання винуватості.
Також судом перевірено угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку її укладення, та КК України, а також щодо узгодженої міри призначення покарання, підстав для відмови в її затвердженні не встановлено.
Згідно ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Обираючи вид та міру покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 (повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності), наявності обставин, що пом'якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, у кримінальному провадженні відсутній потерпілий і вчиненим підозрюваним злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та свідчить про наявність підстав для призначення на підставі ч.1, 2 ст.69 КК України іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.2 ст.305 КК України, без додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Суд, враховуючи положення ч.1, 2 ст.69 КК України, вважає за необхідне обрати щодо обвинуваченого покарання у виді штрафу, без додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 зазначене вище покарання суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, таким, що відповідатиме особі обвинуваченого, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч.2 ст.50 КК України меті покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленого ст.8 КПК України.
З огляду на вищенаведене, заслухавши думку сторін про можливість затвердження угоди, суд приходить до висновку, що угоду про визнання винуватості, укладену 27.05.2024 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у присутності захисника ОСОБА_4 , слід затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену сторонами міру покарання.
Цивільний позов не заявлено.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/114-24/8934-НЗПРАП від 01.05.2024 становить 2271,84 гривень.
Питання про речові докази підлягає вирішенню судом відповідно до ст.100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований, клопотання про застосування такого заходу не заявлено.
Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №22024140000000122 від 17.04.2024 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.305 КК України КК України, і призначити йому покарання, із застосуванням ч.1, 2 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатквованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави 2271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) грн 84 коп витрат за проведення експертиз.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 18.04.2024 на вилучені 17.04.2024, під час огляду місця події в зоні митного контролю - службовому приміщенні №112 міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Краківець», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , речі, предмети: речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору загальною масою нетто 4,09 грами, що поміщена в паперовий стакан, який у свою чергу поміщений в прозорий зіп-пакет; прозорий полімерний контейнер з синьою полімерною кришкою, в який поміщено три паперові згортки та паперовий стакан з насінням рослинного походження.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- вилучені 17.04.2024, під час огляду місця події в зоні митного контролю - службовому приміщенні №112 міжнародного автомобільного пункту пропуску через державний кордон України «Краківець», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , речі, предмети: речовину рослинного походження зелено-коричневого кольору загальною масою нетто 4,09 грами, що поміщена в паперовий стакан, який у свою чергу поміщений в прозорий зіп-пакет; прозорий полімерний контейнер з синьою полімерною кришкою, в який поміщено три паперові згортки та паперовий стакан з насінням рослинного походження- знищити;
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Вирок суду на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою, статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; а також прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена, - протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1