Справа № 944/3539/23
Провадження №2/944/330/24
(ЗАОЧНЕ)
27.06.2024 рокум.Яворів
.Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Матвіїва І.М.
з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів, цивільну справу за правилами загального провадження, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя,
30.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Визнати право власності ОСОБА_1 на частини квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову покликається на те, що 29 жовтня 1995 року позивач одружився з відповідачем ОСОБА_4 19 серпня 1998 року ними була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зазначена квартира була придбана на підставі договору купівлі -продажу за №1353 посвідченим приватним нотарцусом ОСОБА_5 .
Однак в подальшому подружнє життя між позивачем та відповідачем не склалося, , в результаті чого шлюб між ними було розірвано 20.06.2019 року.
ОСОБА_3 - колишня дружина позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20.08.2022 року позивач звернувся до Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про отримання свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя набутого разом з померлою ОСОБА_3 під час шлюбу.
Однак, постановою державного нотаріуса від 15.05.2023 року позивача було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, у зв'язку із тим, що позивач не надано в нотаріальну контору оригіналів належно оформлених документів які безспірно підтверджують право власності колишнього подружжя щодо заявленого майна.
За життя ОСОБА_3 склала заповіт, в якому належну їй на праві власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та речі домашнього вжитку, заповіла ОСОБА_2 . У зв'язку з тим, що зазначена квартира була придбана у період шлюбу позивача та ОСОБА_3 , то така квартира є спільним сумісним майном подружжя. Вважає, що зазначена квартира належить йому та на праві спільної сумісної власності подружжя. Отже, спадщина відкрилась не на всю квартиру, а лише на 1/2 її частину. Інша 1/2 частина позивач вважає, що належить йому, як чоловіку.Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 14.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 09.01.2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача адвокат Яцуляк Т.Р., надіслав до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подав.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності учасників справи.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи.
Частинами 4, 5 ст.268 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 19.06.2024 , є дата складення повного судового рішення 27.06.2024 .
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 29.10.1995 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівській області, зареєстровано шлюб, актовий запис №176, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану №00036193695 від 19.07.2022, після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище “ ОСОБА_7 ”.
Згідно із рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20.06.2019 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований 29.10.1995 року у виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Львівській області.
Судом встановлено, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 в цілому зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу квартириукладеного між покупцем ОСОБА_3 та продавцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , посвідченого приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Смокорівським А.П. 19 серпня 1998 року за №1353.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданоговиконавчим комітетом Новояворівської міської ради Львівській області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Новояворівськ Яворівського району Львівської області у віці 48 років померла ОСОБА_3 .
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів спадкової справи №74/2022 щодо майна померлої ОСОБА_3 , остання 17.09.2021 року склала заповіт, згідно якого належну їй на праві власності згадану вище квартиру заповіла ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту від 17.09.2021 року, посвідченого державним нотаріусом Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області та зареєстрованого за №1272.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За нормами сімейного законодавства, умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя (ч. 3 ст. 61 та ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного кодексу України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу.
Пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України, а відповідно до п.24 та п.25 Постанови, до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Вирішуючи спір між колишнім подружжям про поділ майна, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є будинок та комплекс будівель та споруд; 2) з'ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення закону, суд приходить до висновку, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя позивача та померлої ОСОБА_3 , та 1/2 частина зазначеної квартири належить позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, як чоловіку ОСОБА_3 , а тому підлягають розподілу.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
За змістом ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , подав до Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа №74/2022 року,
20.08.2022 року позивач звернувся до Новояворівської державної нотаріальної контори Львівської області з заявою про отримання свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя набутого разом з померлою ОСОБА_3 під час шлюбу.
Постановою державного нотаріуса від 15.05.2023 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право власності на частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, у зв'язку із тим, що позивачем не надано в нотаріальну контору оригіналів належно оформлених документів які безспірно підтверджують право власності колишнього подружжя щодо заявленого майна.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з абзацом 16 п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином, враховуючи положення ст.63 СК України та ч.1 ст.1241 ЦК України позивач має право на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно вимог ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні подружжязадовольнити повністю.
Визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та покійної ОСОБА_3 .
Визнати право власності ОСОБА_1 на (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 13423 (тринадцять тисяч чотириста двадцять три ) грн 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено 27 червня 2024 року.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя І.М.Матвіїв