Справа № 466/11627/21
Провадження № 1-кп/466/226/24
25 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021141380000376 від 16.11.2021 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, громадянки України, українки, із середньою спеціальною освітою, розлученої, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останній раз вироком Шевченківський районним судом м.Львова від 19.06.2023 за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
ОСОБА_6 16листопада 2021 року приблизно о 16.00 години, перебуваючи на території ТОВ «Краківський ринок», що за адресою: м. Львів, вул. Базарна, 11, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, із лівої кишені куртки ОСОБА_7 викрала мобільний телефон марки "Самсунг М32", ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2-355526320913887 вартістю 6799 грн. із сім-картами операторів «Київстар» номер НОМЕР_2 та «Водафон» № НОМЕР_3 , на рахунку яких грошових коштів не було, та силіконовим чохлом вартістю 200 грн., який на праві власності належить ОСОБА_7 після чого, будучи викритою потерпілою, разом із викраденим майном, покинула місце вчинення злочину, та розпорядилась викраденим на власний розсуд, чим спричинила потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 6 999 грн.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 вину свою у вчиненні кримінального правопорушення визнала та пояснила, що дійсно мала намір таємно викрасти гаманець з грошима у потерпілої, будучи 16 листопада 2021 року після обіду на Краківському ринку у місті Львові, коли вона з кишені потерпілої викрала мобільний , потерпіла почала кричати, наздоганяти її , вона ( ОСОБА_8 ) телефон викинула під прилавки, та в невдовзі була затримана працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, на адресу суду 19.06.2023 року скерувала заява про розгляд справи у її відсутності, оскільки перебуває за кордоном. Просить використовувати її показання, які вона надавала суду в 2022 році. Ніяких претензій до ОСОБА_6 не має.(а.с.86 т.2).
Суд надає віри показанням обвинуваченої, які ніким з учасників процесу не оспорюються, та доповнюють показаннями потерпілої, даними в ході судового розгляду 14.02.2022 року, які суд приймає до уваги та вважає їх правдивими.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню щодо тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченої, показаннями потерпілої даними в судовому засіданні 14.02.2022 року.
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 слід вірно кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, так як раніше була засуджена за вчинення корисливих злочинів.
Відповідно до ст.65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 міру покарання, у відповідності до ст.65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченої, раніше неодноразово судимої , думку потерпілої щодо покарання обвинуваченої, обставиною , яка пом'якшує покарання є щире каяття обвинуваченої у вчиненому злочині, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено та приходить до висновку, що їй слід призначити покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано злочини у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для її виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань визначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2023 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 12.09.2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 \чотири роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань визначених цим вироком та вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2023 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 12.09.2023 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч.4 ст.185,ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці,призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 5(п'яти) років 3 (трьох) місяці позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту фактичного затримання з 14 грудня 2022 року, відповідно до вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 19.06.2023 року, з урахуванням ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду від 12.09.2023 року.
В строк відбуття покарання зарахувати засудженій перебування її під вартою з 16.11.2021 р. до 09.02.2022 р.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у даній справі останній обирався 16.11.2021-з моменту її затримання, згідно протоколу затримання від 16.11.2021 р. і до 09.02.2022- моменту внесення застави та звільнення з-під варти.
Заставу в розмірі 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) грн , внесених заставодавцем ОСОБА_9 на рахунок НОМЕР_4 , код отримувача / код за ЄДРПОУ/ 26306742, банк отримувача ДКСУ м.Київ, код банку отримувача \МФО НОМЕР_5 - повернути заставодавцю.
Речовий доказ - телефон «Самсунг М32", ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_6 повернути потерпілій ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженою з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Львова.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок виготовлено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1