Справа № 456/3939/14-к
Провадження № 1-кп/456/2/2024
іменем України
"27" червня 2024 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо обвинуваченого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий Львівської області, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2023 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі; вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі,
за ч. 2 ст.190 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_5 12 серпня 2014 року близько 15.10 год., перебуваючи у м. Стрий по вул. Успенській поблизу магазину «Комфорт+», реалізовуючи свій прямий умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, який полягав у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей, з метою введення останнього в оману, і який був лише способом отримання доступу до майна, з корисливих мотивів, що полягали у незаконному збагаченні за рахунок чужого майна, повторно, шляхом обману заволодів у ОСОБА_6 мобільним телефоном марки «Nokia 500» вартістю 1320,00 грн., який належить ОСОБА_7 , після чого з місця події скрився у невідомому напрямку, чим заподіяв майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1320,00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 , повторно, шляхом обману заволодів чужим майном (шахрайство), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений слідчим Стрийського МВ ГУМВСУ України у Львівській області ОСОБА_8 та затверджений прокурором Стрийської міжрайонної прокуратури ОСОБА_9 .
З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_5 , повторно, шляхом обману заволодів чужим майном (шахрайство), тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.
Зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.2 ст.349 КПК України.
Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, показаннях свідків, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_5 і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності. Прокурор просить суд призначити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.190 КК України (на час вчинення злочину) у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ч.4 ст.190 КК України шляхом часткового складання покрання за цим вироком з покаранням, визначеним вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.07.2023, остаточне покарання ОСОБА_5 призначити у виді 6 років позбавлення волі та врахувати, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, схильний до вчинення корисливих злочинів. При цьому просить застосувати до обвинуваченого ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838?VIII, зарахувавши ОСОБА_5 в строк відбуття покарання період попереднього ув'язнення з 04.11.2022 по 04.04.2023. Строк відбуття покарання просить рахувати обвинуваченому з 04.11.2022.
Правова позиція потерпілого.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 надав показання про обставини викрадення мобільного телефону у його сина ОСОБА_6 та вказав, що жодних претензій до обвинуваченого не має, у питанні призначення покарання покладається на розсуд суду.
Правова позиція сторони захисту.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину не визнав та пояснив, що подій, які мали місце в 2014 році не пригадує, на відеозаписі він себе не впізнає. Вказує, що мобільний телефон він міг знайти або йому хтось міг його передати, а він в подальшому здати в ломбард. Він дійсно на той час проживав в м. Стрий, чи був того дня на місці події, не пригадує. Він впізнав свідка ОСОБА_11 , який був допитаний попереднім складом суду. Повідомив суду, що перебуває під вартою з 04.11.2022. Вказав, що вину не визнає, оскільки таких подій не пригадує. Під час судових дебатів вказав, що потерпілого він ніколи не бачив, чи брав телефон у нього пригадати не може. В останньому слові повідомив суд про те, що подій, вказаних у обвинувальному акті не пригадує.
Захисник ОСОБА_4 під час судових дебатів вказав, що обвинувачений свою вину не визнає, вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази його винуватості. З матеріалів кримінального провадження не зрозуміло, яким чином орган досудового розслідування здобув як доказ - квитанцію з ломбарду, яка міститься в матеріалах справи. Крім цього, просить врахувати, що обвинувачений з відеозапису, дослідженого в судовому засіданні, себе не впізнає, докази що на записі зображений обвинувачений матеріали справи не містять. В судовому засіданні допитаний потерпілий не впізнав обвинуваченого, оскільки минуло 10 років з часу вчинення злочину. Просить виправдати обвинуваченого за недоведеністю його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Застереження щодо обсягу досліджених доказів.
Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за яким обвинувальний акт надійшов до суду не визнав, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч. 2 ст. 349 КПК України, судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази.
Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд встановив, що пред'явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у обвинувальному акті, винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:
показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_10 , згідно з якими, коли син повернувся додому в день вчинення відносно нього злочину (конкретну дату не пригадує за спливом часу), то повідомив, що його мобільним телефонним обманним шляхом заволодів хлопець і телефон не повернув. Його сину, ОСОБА_6 на той час було 15 років, він навчався в Стрийському коледжі. Син повідомив, що подія мала місце біля магазину «Комфорт» по АДРЕСА_2 . На той час син мав при собі покупки, які ніс додому, коли хлопець почав тікати, він побоявся бігти за ним. Син розповів, що хлопців було троє, один з них підійшов до нього і попросив зателефонувати, син відмовив, але той наполегливо просив. Коли син передав йому телефон, той почав дзвонити і поступово віддалятися, а згодом втік від нього біжучи в сторону училища. Прикмети цього хлопця син йому не повідомляв. Наступного дня він звернувся з заявою до відділу поліції. Через кілька днів працівники поліції повідомили, що телефон був заставлений в ломбарді. До проведення судового засідання він обвинуваченого ніколи не бачив. Мобільний телефон для сині придбав він. В подальшому працівники поліції за допомогою камер відео спостережень впізнали обвинуваченого. Син повідомляв, що подія мала місце близько 15-16 год., він був разом з хлопцем, анкетні дані якого на даний час вони пригадати не можуть;
показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , згідно з якими свідок обвинуваченого за спливом часу не впізнав та повідомив, що в серпні 2014 року він був на ринку в м. Стрий з ОСОБА_12 , з яким незадовго до цього познайомився, вони разом проходили практику. Коли вони перебували разом біля магазину «Комфорт Плюс», до них підійшло двоє хлопців, один з яких попросив телефон, щоб передзвонити до матері. Він спочатку відмовився, але хлопець наполягав. Після цього він передав мобільний телефон «Nokia 500» цьому хлопцеві, той набрав номер, розмовляв, почав від них відходити і згодом почав тікати. Він за ним не біг, оскільки в руках мав сумки. На той час йому було 15 років, він навчався в училищі. Хлопці, які підійшли були старшими за нього, він повірив хлопцеві, що тому дійсно потрібно подзвонити. Десь за 5 хв. до того, як хлопець почав тікати, інший хлопець пішов в сторону училища. Після цих подій він поїхав додому, де розповів батьку про те, що сталося. Телефон був повернутий, оскільки був віднайдений в ломбарді. До обвинуваченого у нього претензій немає, оскільки телефон йому було повернуто. ОСОБА_13 розмовляв по телефону близько 10-15 хв. Він його розмову не слухав. Вслід хлопцю він не кричав і за ним не біг. Другий хлопець просто стояв поруч, а потім розвернувся і пішов геть;
показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , надані попередньому складу суду (головуючий суддя ОСОБА_14 ), які досліджені в судовому засіданні на підставі висновків ВС, викладених у постанові від 19.11.2019 у справі №750/5745/15-к, згідно з якими свідок повідомив, що пригадує, що був разом з ОСОБА_5 біля училища №8 в м. Стрий, вони зустріли знайомих ОСОБА_5 , останній з ними розмовляв, а він пішов далі. Пізніше ОСОБА_5 його наздогнав. Пригадує, що хлопців було троє, він спочатку чекав на ОСОБА_5 , але потім той сказав йому йти і він пішов. Коли обвинувачений його наздогнав, то щось говорив про телефон, детально не пригадує. Не було такого, щоб хлопці бігли за ними. Він був знайомий з обвинуваченим близько 3-4 років. В руках у обвинуваченого він бачив мобільний телефон. Він зрозумів, що ОСОБА_5 забрав телефон у одного з хлопців, оскільки раніше він у обвинуваченого мобільного телефону не бачив. Коли він запитав у обвинуваченого, чому той тікав, останній відповів, що забрав у хлопця телефон. Коли обвинувачений підбіг до нього, в руках він мав телефон, показав йому і далі вони пішли, оскільки за ними ніхто не біг;
заявою ОСОБА_7 від 13.08.2014, адресованою начальнику Стрийського РВ УМВС у Львівській області ОСОБА_15 згідно з якою ОСОБА_7 просив прийняти міри до невідомої особи, яка 12.08.2014 близько 15:00 год. шахрайський способом викрала у його сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неподалік магазину «Комфорт» мобільний телефон «Нокія 500», завдавши матеріальну шкоду на суму 1320,00 грн. /Т.1 а.с. 14/;
протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 13.08.2014, згідно з яким потерпілий долучив до своїх пояснень фотографію мобільного телефону /Т.1 а.с.23/;
листом ФОП « ОСОБА_16 », з якого вбачається, що слідчому СВ Стрийського МВ ГУ МВС України Львівській області ОСОБА_8 надано запис із камери зовнішнього відеоспостереження, що знаходиться на будівлі магазину «Комфорт +», що за адресою АДРЕСА_2 , за 12.08.2014 /Т.1 а.с. 25/;
довідкою ПП « ОСОБА_17 », виданою про те, що вартість мобільного телефону «Nokia 500», станом на 12.08.2014 становить 250,00 грн. /Т.1 а.с.26/;
протоколом огляду предмета слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, згідно з яким в приміщенні службового кабінету №26 Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області, в присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , проведено огляд мобільного телефону марки «Nokia 500», чорного кольору, який добровільно видав гр. ОСОБА_5 Мобільний телефон марки «Nokia», розміром 0,1х0,05х0,01м. Телефон без явних зовнішніх пошкоджень, при огляді вимкнений. Передня панель чорного кольору, задня голубого. На передній частині телефону знаходиться екран розміром 4смх7.1см, зверху над яким вмонтований динамік, надпис сірими літерами Nokia. Знизу екрана знаходяться три кнопки. На задній кришці телефону, у лівому верхньому куті вмонтована камера, надпис 5 мр, паралельно їй динамік у вигляді вибитих дірочок у кришці телефону. По центру кришки, горизонтально, надпис вибитими сірими літерами Nokia. У нижній частині кришки надпис Nokia 500. Ha верхній панелі телефона розєми для гарнітури, знизу динамік. При відкритті задньої кришки у телефоні наявні: батарея Nokia, BL-4U 1000 m Ah 3/7V 3.7 Wh, стартовий пакет та карта пам'яті відсутні. Під батареєю телефона надпис: ІМЕЙ: НОМЕР_1 . Під час огляду вилучено мобільний телефон марки «Nokia 500»/Т.1 а.с.27-28/;
постановою про визнання предметів речовими доказами від 21.08.2014 слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, згідно з якою оглянутий 21.08.2014 мобільний телефон марки «Nokia 500» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12014140130001514 від 14.08.2014 та відданий під розписку власнику /Т.1 а.с.29/;
протоколом огляду предмету слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, з якого вбачається, що предметом огляду є компакт-диск, на якому знаходиться відео із магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » про події, які мали місце 12.08.2014. Компакт-диск круглої форми сріблясто-сірого кольору, з однієї сторони, із іншої - білого, на якому зліва міститься напис: «CD+R 52 Х 700 мв 120min», а зверху надпис сріблястими літерами «DATEX provide your success». Даний диск встановлено у дисковод комп'ютера з метою перегляду відеозапису, який на ньому міститься. Після перегляду диску встановлено, що на ньому міститься один відеофайл. В цьому відеофайлі знаходиться кольорове зображення ділянки вулиці перед головним входом у магазин «Комфорт +», що у АДРЕСА_2 . Запис на даному файлі ведеться із 14 год. 59 хв. 44 сек. до 15 год. 11 хв. 16 сек. 12.08.2014, на якому зображується рух людей як у магазин «Комфорт +», так із нього, а також особи, які проходили біля головного входу магазину. О 15 год. 07 хв. 10 сек. на відео видно як із лівої сторони магазину, із-за кута, виходить молодий хлопець, приблизного віку 20-22 роки, одягнений у темні штани та куртку. Хлопець рухається у напрямку розміщення відеокамери приміщення вищевказаного магазину. О 15 год 07 хв. 20 сек. можна побачити, як позаду вказаного хлопця, із тієї самої сторони, з якої рухався останній, вибігає ще один молодий юнак, віком 20-22 роки, також у темному одязі. У правій руці він тримає якусь річ, махаючи нею до переднього хлопця, який, у свою чергу, також повернувся до нього. Після 15 год. 07. хв.. 25 сек. і до кінця запису на відео, вищевказані хлопці на вказаній ділянці вулиці не з'являлися. Огляд проводився в приміщенні службового кабінету Стрийського МВ ГУМВСУ у Л/о при денному штучному освітленні /Т.1 а.с.30/;
СД-диском із записом із камери зовнішнього відеоспостереження, що знаходиться на будівлі магазину «Комфорт +», що за адресою АДРЕСА_2 , за 12.08.2014, безпосередньо дослідженого в судовому засіданні, на якому зображено як хлопець біжить та в руках тримає мобільний телефон, демонструє такий іншому хлопцеві і вони разом продовжують рух вулицею /Т.1 а.с.31/;
постановою про визнання предметів речовими доказами від 21.08.2014 слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, з якої вбачається, що оглянутий 21.08.2014 запис із відеокамери визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12014140130001514 від 14.08.2014 та прилучено до матеріалів кримінального провадження /Т.1 а.с.32/;
протоколом огляду предмета слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, з якого вбачається, що в приміщення службового кабінету Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області, в присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , проведено огляд квитанції-договіру 195-14036028 від 12.08.2014 17:26:40 (Специфікація), укладеного ОСОБА_5 , жит. АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Стрийським МВ УМВС 18.04.08, із ПТ «Ломбард-Скарбниця (адреса місцезнаходження АДРЕСА_3 , від імені якого виступає Стрийське відділення Повного Товариства «Ломбард-Скарбниця», розташоване м. Стрий вул. Валова 8/1) /Т.1 а.с.33/;
постановою про визнання предметів речовими доказами від 21.08.2014 слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 21.08.2014, з якої вбачається, що оглянуту 21.08.2014 квитанцію визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12014140130001514 від 14.08.2014 та прилучено до матеріалів кримінального провадження /Т.1 а.с.34/;
копією квитанції №195-14036028 від 12.08.2014 17:26:40 (Специфікація) ПТ «Ломбард-Скарбниця», згідно з якою мобільний телефон марки «Nokia 500» заставлено ОСОБА_5 /Т.1 а.с.35/;
заявою ОСОБА_7 від 28.08.2014, адресованою начальнику Стрийського МВ УМВС України у Львівській області, з якої вбачається, що ОСОБА_7 отримав мобільний телефон «Nokia 500», ІМЕЙ: НОМЕР_1 Т.1 а.с. 63/.
З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:
доручення про проведення досудового розслідування першого заступника начальника відділу - начальника СВ Стрийського МВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_20 від 14.08.2024, згідно з яким відповідно до вимог ст.ст. 39, 214 КПК України доручено провести досудове розслідування за матеріалами ЖЄОЗП № 5433 від 13.08.2014, з яких вбачається, що 13.08.2014 в Стрийський МВ ГУ МВС України у Львівській області поступила заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. с. Держів Миколаївського району Львівської області про те, що 12.08.2014 близько 15:00 год. невідома особа, шахрайським способом, заволоділа у його сина ОСОБА_6 у м. Стрий, неподалік магазину «Комфорт», мобільним телефоном марки «Nokia», чим завдала матеріальну шкоду на суму 1320 гривень /Т.1 а.с.15/;
повідомленя про початок досудового розслідування слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_21 від 14.08.2024, згідно з який 14.08.2014 останнім, за дорученням першого заступника начальника відділу - начальника СВ Стрийського МВ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_20 від 14.08.2024 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014140130001514. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст. 190 КК України /Т.1 а.с.16/;
заяву ОСОБА_7 про залучення до провадження як потерпілого від 13.08.2014, адресованою начальнику Стрийського РВ УМВС у Львівській області ОСОБА_15 , з якої вбачається, що останній просить визнати його потерпілим по факту викрадення у його сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мобільного телефону «Nokia» /Т.1 а.с.19/;
запит слідчого СВ Стрийського МВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8 від 22.08.2014 №12391, згідно з яким останній просить директора магазину «Комфорт+» надати запис від 12.08.2014, за період часу від 14:55 год. до 15:15 год. із відеокамери, яка знаходиться на будівлі магазину» Комфорт+» неподалік головного входу /а.с.24/.
Згідно з витягом з кримінального провадження №12014140130001514 від 14.08.2024, 13.08.2014 в Стрийський МВ ГУ МВС України у Львівській області поступила заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прож. с. Держів Миколаївського району Львівської області про те, що 12.08.2014 близько 15:00 год. невідома особа, шахрайським способом, заволоділа у його сина ОСОБА_6 у м. Стрий, неподалік магазину «Комфорт», мобільним телефоном марки «Nokia», чим завдала матеріальну шкоду на суму 1320 гривень /Т.1 а.с. 13/.
Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченої та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.
Усі досліджені в судовому засіданні письмові докази є належними, допустимими і достовірними, такі зібрані в порядку, встановленому КПК України, жодної підстави, передбаченої ст.87 КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими судом не встановлено.
Процесуальні докази, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.
При цьому суд зауважує, що стороною захисту клопотань про визнання доказів неналежними або недопустимими не подавалось.
Впродовж судового розгляду позиція сторони захисту зводилась до недоведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Суд не погоджується з вказаними доводами сторони захисту та вважає, що надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в своїй сукупності прямо підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
При цьому суд зауважує, що дійсно потерпілий ОСОБА_10 не зміг повідомити суду, чи є обвинувачений тією особою, яка викрала мобільний телефон у його сина ОСОБА_6 , оскільки на місці події він не був, про обставини вчинення злочину знав лише зі слів сина. Аналогічно свідок ОСОБА_6 не зміг впізнати обвинуваченого, оскільки минуло близько 10 років, однак останній чітко розповів про події, які мали місце 12.08.2014 і його показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 .
Так свідок ОСОБА_11 в деталях розповів суду про те, як вони з обвинуваченим підійшли до хлопців, в подальшому він пішов, а обвинувачений наздогнав його, показував телефон та вказав, що забрав в одного з хлопців. При цьому показання свідка щодо місця вчинення кримінального правопорушення і місця, де його наздогнав обвинувачений узгоджуються з відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, на якому зображено, як неподалік магазину «Комфорт+», один з хлопців підбігає з телефоном і демонструє такий іншому хлопцеві. І потім вони разом продовжують рух.
Показання свідка ОСОБА_11 повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6 щодо часу та місця зустрічі, а також щодо ходу подій, які відбувалися того дня.
Беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_5 суд визнає копію квитанції №195-14036028 від 12.08.2014 17:26:40 (Специфікація) ПТ «Ломбард-Скарбниця», згідно з якою мобільний телефон марки «Nokia 500» заставлено обвинуваченим ОСОБА_5 , така надана слідчому на письмовий запит.
При цьому обвинувачений в судовому засіданні не зміг надати розумних пояснень з приводу того, яким чином у нього з'явився вказаний мобільний телефон, позиція останнього полягала в тому, що він нічого не пригадує і себе на відеозаписі не впізнає. Однак вказаних показань обвинуваченого недостатньо для визнання обвинуваченого невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Таку поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності за вчинене, а тому показання обвинуваченого до уваги не приймає.
Висновки суду.
Таким чином суд вважає доведеним:
факт вчинення ОСОБА_5 повторно, шляхом обману заволодіння чужим майном (шахрайство), тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання у даному кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки вказаного кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, мету та мотив вказаного діяння, а також те, що обвинувачений раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, схильний до вчинення корисливих злочинів, позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченого немає, у призначенні покарання покладається на розсуд суду та приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.190 КК України (на час вчинення злочину), у виді позбавлення волі.
Підстави для застосування ч.4 ст.70 КК України.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Суд враховує, що вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання за даним вироком та вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2023, остаточно призначено покарання ОСОБА_5 у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з 04.11.2022, як про це зазначено у вироку від 02.03.2023.
Враховуючи, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення 12 серпня 2014 року до постановлення вироку районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року, ОСОБА_5 слід призначити покарання на підставі ч.4 ст. 70 КК України.
Підстави для застосування ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838?VIII.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2018 р. у справі №663/537/17 вказала, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 р. (включно), і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 р., тобто після набрання чинності Законом №2046?VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838?VIII». У такому разі «Закон ОСОБА_22 » має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону №2046?VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046?VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України, не допускається»
Згідно з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 18 червня 2019 р. у справі №398/3940/14?к: «оскільки засуджений вчинив злочини до 20 червня 2017 р., при вирішенні питання щодо порядку зарахування засудженому у строк покарання строку попереднього ув'язнення слід керуватися правилами ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону №838?VII, а посилання прокурора на інший порядок є неспроможними».
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 р. у справі №640/18370/16?к. Касаційний кримінальний суд вказав, що при постановленні ухвали апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону №2046?VIII, зарахувавши засудженому у строк покарання строк перебування під вартою після 21 червня 2017 р. з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі та, навпаки, не застосував до нього положення ст. 5 КК України та ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838?VIII, за правилами якого таке зарахування проводиться з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Ґрунтуючись на вказаному, Касаційний кримінальний суд скаргу засудженого задовольнив частково, оскаржувані судові рішення змінив і на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у редакції Закону №838?VIII зарахував у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 22 по 30 листопада 2016 р. та з 21 лютого 2017 р. по день набрання вироком законної сили (31 жовтня 2017 р.) з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (див. постанову Верховного Суду від 16 квітня 2019 р. у справі №640/18370/16?к).
Згідно з висновками Верховного Суду, які викладено у постанові від 26 лютого 2020 р. у справі №497/349/16?к, ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 р. визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув'язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув'язнення. При цьому вказівка у п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 р. («Закону ОСОБА_22 ») на те, що у строк попереднього ув'язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження» стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув'язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув'язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
При цьому положення п. ґ ч. 5 ст. 72 КК України в редакції від 26 листопада 2015 р. не поширюються на час перебування особи в установі попереднього ув'язнення після набрання вироком законної сили, у т. ч. у зв'язку з участю в касаційному розгляді відповідного кримінального провадження, у судових засіданнях щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, щодо роз'яснення судового рішення чи виправлення в ньому описки, а також щодо вирішення інших питань, що виникають на стадії виконання вироку, адже після набрання вироком законної сили ув'язнення вже не є попереднім. Протилежне тлумачення суперечило б самій суті поняття «попереднє ув'язнення».
Згідно з постановою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №127/7525/17 частина 4 статті 70 КК України передбачає, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу. Тобто, в такому випадку процес призначення покарання повинен включати в себе три стадії: 1) призначення покарання за вчинений злочин; 2) призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів; 3) зарахування в строк остаточного покарання відбутого покарання за попереднім вироком. Усі названі стадії повинні відображатися у резолютивній частині вироку. Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія закону). Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIII) зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Апеляційний суд, діючи в межах вимог частини 4 статті 70 КК України , в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахував покарання відбуте частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
В судовому засіданні встановлено, що строк попереднього ув'язнення ОСОБА_5 за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2023 складає з 04.11.2022 (дата попереднього ув'язнення) по 04.04.2023 (дата набрання вироком законної сили), а тому ОСОБА_23 слід зарахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015) у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 04.11.2022 по 04.04.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_5 обрано у іншому кримінальному провадженні у виді тримання під вартою.
Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 190 КК, й призначити йому покарання у виді 1 /одного/ року позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом частково складання покарання за даним вироком з вироком Київського районного суду м. Харкова від 07 липня 2023 року, остаточно визначити покарання ОСОБА_5 у виді 5 /п'яти/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 04 листопада 2022 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015) ОСОБА_5 у строк відбуття покарання зарахувати строк попереднього ув'язнення з 04.11.2022 по 04.04.2023 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Речові докази:
СД-диск із записом із камери зовнішнього відео спостереження та квитанцію - залишити при матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон марки «Nokia 500» - повернути потерпілому.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1