Справа №464/2712/13-ц
пр № 4-с/464/13/24
26 червня 2024 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на дії заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Богдани Володимирівни,
представник заявника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») - адвокат Гладиш Я.М. 26.03.2024 звернулась в суд із скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України та п.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», в якій просить визнати незаконними дії заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В., які полягають у винесенні постанови від 07.02.2024 про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні №45547912. Окрім цього, просить зобов'язати заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В. вжити заходів щодо усунення порушень законодавства та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», та усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В обґрунтування скарги покликається на те, що 14.05.2013 Сихівським районним судом м.Львова у справі №464/2712/13-ц ухвалено рішення про солідарне стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «УкрСиббанк» (в подальшому відбулась зміна назви на АТ «УкрСиббанк») 11 474,52 Євро, що за курсом НБУ становить 119 712,89 грн заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та 11 174,73 грн пені, а всього 130 887,62 грн заборгованості за кредитним договором №11069515000 від 02.11.2006. 13.08.2013 у даній справі видано виконавчі листи, які було звернуто до примусового виконання. Виконавчий документ щодо стягнення боргу із ОСОБА_2 перебуває на виконанні заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В., ВП №45547912. 24.11.2014 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №45547912. В ході проведення виконавчих дій, а саме 07.02.2024 державний виконавець виніс постанову про зняття арешту з коштів боржника, вказавши, що боржником суму заборгованості погашено. Представник стягувача не погоджується з такими висновками державного виконавця та вважає, що такі грубо порушують права і законні інтереси стягувача, оскільки залишок суми за виконавчим документом значно інший, ніж сума боргу, яку визначив державний виконавець. З приводу наведеного, було подано скаргу в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» до директора Департаменту державної виконавчої служби. Проте, скаргу стягувача було розглянуто формально, вимоги скарги проігноровано, необхідну перевірку законності виконавчого провадження не було проведено. З огляду на наведене, можна прийти до висновку про бездіяльність з боку посадової особи вищого рівня. Щодо розміру заборгованості зазначає, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду з приводу зазначеного. Фактично згідно з рішенням суду погашено відсотки у сумі 2 784,97 Євро та основного боргу на суму 1 263,78 Євро. Таким чином, станом на 15.02.2024 заборгованість згідно рішення суду у справі №464/2712/13-ц складає: сума боргу - 7 422,44 Євро, пеня - 11 174,73 грн. Тобто, фактично стягнута державним виконавцем загальна сума боргу за курсом НБУ на дату такого перерахування стягувачу у гривневому еквіваленті складає значно менше, ніж сума у валюті кредиту, визначена виконавчим документом. Державний виконавець повинен був врахувати офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу, чого ним не було здійснено, а керівник вищого рівня належного контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, не здійснив. У зв'язку з наведеним, вважає, що висновок державного виконавця про погашення боржником суми заборгованості є передчасним та неправомірним.
Ухвалою від 28.03.2024 прийнято до розгляду скаргу та призначено таку до судового розгляду.
Від представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Мартин В.І. 11.04.2024 надійшла заява, у якій остання просила відмовити у задоволенні скарги з огляду на те, що рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2013 повністю виконано боржником, а відтак державний виконавець діяла у відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у рішенні суду чітко було визначено остаточну суму стягнення - всього 130 887,62 грн, без зазначення еквіваленту цієї суми у іноземній валюті, відповідно і виконавчий лист було видано про стягнення зазначеної суми у грошовій одиниці України - гривні.
Від заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В. 21.05.2024 надійшов відзив на скаргу, у якому остання просила відмовити у задоволенні скарги, з огляду на таке. Станом на 21.05.2024 постанова про арешт коштів боржника винесена на суму 76 717,90 грн, стягувачем не оскаржувалась. Оскільки 02.02.2024 на депозитний рахунок відділу надійшли кошти в розмірі 77 000 грн, 07.02.2024 державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, оскільки сума заборгованості погашена, а саме постанова про арешт коштів на зазначену суму не оскаржувалась. Окрім цього, звертає увагу на те, що згідно із рішенням суду у даній справі з боржника стягнуто заборгованість саме у гривні, а не у іноземній валюті, а тому доводи стягувача про те, що державним виконавцем не вірно визначено суму заборгованості не заслуговують на увагу. Також державним виконавцем зазначено про пропущення строку звернення із даною скаргою, оскільки відповідь на скаргу стягувача до директора Департаменту державної виконавчої служби отримано АТ «УкрСиббанк» 14.03.2024.
В судове засідання учасники справи не з'явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду скарги, що відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.
Від представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Мартин В.І. 11.04.2024 надійшла заява про розгляд скарги у її відсутності та відсутності боржника ОСОБА_2 .
Заступник начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В. 21.05.2024 подала клопотання про розгляд скарги у її відсутності.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали скарги, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а цивільним - процесуальним кодексом України визначено ознаки обов'язковості судових рішень.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1, ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Як вбачається з матеріалів скарги та встановлено судом, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14.05.2013 у справі №464/2712/13-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ «УкрСиббанк» 11 474,52 євро, що за курсом НБУ становить 119 712,89 грн. заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та 11 174,73 грн пені, а всього 130 887,62 грн заборгованості за кредитним договором №11069515000 від 02.11.2006; вирішено питання розподілу судових витрат.
На підставі зазначеного рішення, Сихівським районним судом м. Львова 13.08.2013 видано ПАТ «УкрСиббанк» виконавчі листи, які стягувачем пред'явлено до примусового виконання. Зокрема, виконавчий лист №464/2712/13-ц про стягнення на користь стягувача заборгованості із боржника ОСОБА_2 пред'явлено до виконання у відділ державної виконавчої служби Городоцького районного управління юстиції.
24.11.2014 державним виконавцем Бідак О.Є. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45547912 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа №464/2712/13-ц, виданого 13.08.2013.
Окрім цього, в ході проведення виконавчих дій, заступником начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В. 18.01.2024 винесено постанову у ВП №45547912 про арешт коштів боржника ОСОБА_2 .
Надалі, 07.02.2024 заступником начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миколайчук Б.В. винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника. Така постанова винесена на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка мотивована тим, що боржником суму заборгованості погашено.
У поданій скарзі стягувач АТ «УкрСиббанк» вказує щодо неправомірності дій державного виконавця, які полягають у винесенні постанови про скасування арешту коштів у зв'язку із виконанням рішення боржником, оскільки фактично рішення суду не виконане в повному обсязі, а стягнуті кошти не відповідають резолютивній частині рішення, зокрема щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому, правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
З огляду на зазначене виконання за виконавчим листом повинне було здійснюватися в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частин першої-третьої цієї статті у разі якщо кошти боржника в іноземній валюті розміщені на рахунках, внесках або на зберіганні у банку чи іншій фінансовій установі, які мають право на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх продати протягом семи робочих днів іноземну валюту в сумі, необхідній для погашення боргу. У разі якщо такі кошти розміщені в банку або іншій фінансовій установі, які не мають права на продаж іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, виконавець зобов'язує їх перерахувати протягом семи робочих днів такі кошти до банку або іншої фінансової установи за вибором виконавця, що має таке право, для їх реалізації відповідно до частини першої цієї статті. У разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Як встановлено судом, виконавче провадження №45547912 відкрито за виконавчим листом, виданим Сихівським районним судом м. Львова на підставі рішення суду, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті із визначенням її еквіваленту в гривні за офіційним курсом НБУ станом на час ухвалення рішення.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, суд вирішив стягнути з відповідачів грошові кошти саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржників, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі №750/2000/18 (провадження №61-38514св18), від 22.09.2023 у справі №2-1540/12 (провадження №61-6860св23).
Враховуючи викладене, державний виконавець під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, повинен керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - Євро.
При цьому, погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.
Таким чином, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що державний виконавець, приймаючи постанову про скасування арешту майна боржника, прийшов до передчасного висновку про зняття арешту у зв'язку із сплатою заборгованості у повному обсязі, оскільки така заборгованість не погашена в повному обсязі, а відтак доводи скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду скарги.
Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи наведене вище, скаргу АТ «УкрСиббанк» слід задовольнити, визнати неправомірними дії заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В., які полягають у винесенні постанови від 07.02.2024 про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні №45547912, а також зобов'язати заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В. вчинити дії щодо виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 14.05.2013 у справі №464/2712/13-ц в повному обсязі.
Окрім цього, не заслуговують на увагу покликання заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В. щодо пропущення АТ «УкрСиббанк» строку звернення до суду із даною скаргою, оскільки такий строк не було пропущено, що підтверджується матеріалами скарги.
Зокрема, як вбачається з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.02.2024, розглянуто звернення АТ «УкрСиббанк» від 16.02.2024. У такому, серед іншого, зазначено те, що 02.02.2024 на рахунок відділу надійшли кошти в сумі 77 000,70 грн, сплачені боржником. Державним виконавцем 07.02.2024 винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника, оскільки боржником сплачено залишок боргу в розмірі 76 717,90 грн. Окрім цього, вказано, що виконавчим листом у відповідності до резолютивної частини, судом встановлено «Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно в користь ПАТ «УкрСиббанк» 11 474,52 євро, що за курсом НБУ становить 119 712,89 грн заборгованості по кредиту, процентів за користування кредитом та 11 174,73 грн. пені, а всього 130 887, 62 грн. заборгованості за кредитним договором №11069515000 від 02.11.2006, тобто узагальнено заборгованість за кредитним договором у гривні. Згідно з інформацією відділу, боржником погашено заборгованість, яку визначено виконавчим листом у гривні.
Таку відповідь стягувач отримав 14.03.2024, а дану скаргу відправлено до суду 21.03.2024, відтак строк звернення до суду не пропущено.
Керуючись ст. ст. 259-261, 447, 450, 451 ЦПК України,
скаргу задовольнити.
Визнати неправомірними дії заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В., які полягають у винесенні постанови від 07.02.2024 про зняття арешту з коштів у виконавчому провадженні №45547912.
Зобов'язати заступника начальника Городоцького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Миколайчук Б.В. вчинити виконавчі дії щодо виконання виконавчого листа №464/2712/13-ц у виконавчому провадженні №45547912, у відповідності до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК