Справа № 464/3153/24
пр.№ 2/464/1162/24
24.06.2024 м. Львів
Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Мички Б.Р.,
секретар судового засідання - Севера Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 70 000 грн., 3 % річних в розмірі 6 298, 10 грн. та 28 958, 10 грн. інфляційних втрат за період з 02.05.2021 до 30.04.2024. В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 23.04.2021 між ним на відповідачем укладено договір позики, оформлений розпискою, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у розмірі 70 000 грн., які зобов'язався повернути до 01.05.2021. Проте свої зобов'язання за договором позики відповідач не виконав та не повернув суму позики, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму коштів, а також на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати за період з 02.05.2021 до 30.04.2024 користування коштами, переданими у позику.
Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою, відповідно до якої просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги підтримав та проти заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 70 000 грн., які зобов'язався повернути до 23.04.2021.
Факт передачі позикодавцем ОСОБА_1 позичальнику ОСОБА_2 коштів підтверджується його особистим підписом у розписці від 23.04.2021.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, а в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи те, що доказів повернення суми позики відповідачем не надано, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми позики в розмірі 70 000 грн.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Згідно з розрахунком, поданим позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору позики в строк до 01.05.2021, 3 % річних від простроченої суми за період з 02.05.2021 до 30.04.2024 складають 6 298, 10 грн., інфляційні втрати за весь період прострочення становлять 28 958, 10 грн.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, який в подальшому продовжено.
Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних в період, починаючи з 24.02.2022 не здійснюється, в силу п 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України такі нарахування проводяться за період з 02.05.2021 до 23.02.2022.
Враховуючи вищевикладене, нарахування 3% річних за період з 02.05.2021 до 23.02.2022 судом проведено за формулою: сума боргу х 3% х (кількість днів прострочення) / (кількість днів у році), а саме, 70 000 х 3% х 298 : 365= 1 714, 52 грн.
Згідно з розрахунком, проведеним судом, розмір інфляційних втрат за період з 02.05.2021 до 23.02.2022 становить 5 644, 10 грн. (індекс інфляції за весь період = ( 70 000 (сума боргу) x 108,063 % (сукупний індекс інфляції) / 100% - 70 000 грн. (сума боргу).
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума заборгованості за договором позики в розмірі 70 000 грн., 3% річних в розмірі 1 714, 52 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 644, 10 грн., а всього 77 358, 62 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 890, 18 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, датою ухвалення рішення у справі, призначеній до розгляду на 18.06.2024, є дата складення повного судового рішення, а саме 24.06.2024.
Керуючись статтями 2, 81, 89, 142, 247, 263 - 265, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23.04.2021 у розмірі 70 000 грн., 3 % річних у розмірі, інфляційні втрати в розмірі 5 644, 10 грн., а всього 77 358 (сімдесят сім тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 62 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 890 (вісімсот дев'яносто) гривень 18 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 24.06.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий Мичка Б.Р.