Рішення від 21.06.2024 по справі 695/1260/24

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/1260/24

номер провадження 2/695/840/24

21 червня 2024 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноші за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.05.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено Кредитний договір №103315999 про надання кредиту у сумі 7 000 грн 00 коп. 28 вересня 2023 року між первісним кредитором та ТОВАРИСТОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено Договір факторингу №28092023, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 28.09.2023 до Договору факторингу №28092023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 28 175 грн 00 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 475 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 700 грн 00 коп. - заборгованість за комісією. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених таким договором. Однак відповідач усупереч положенням вказаного кредитного договору, ст.509,526,1054 ЦК України зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Ухвалою суду від 03.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заперечуючи проти задоволення позову, 29.04.2024 відповідач надав до суду відзив, в якому вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт укладення кредитного договору, а саме відповідач вказує, що вказаний договір він не підписував. Також у відзиві вказано, що позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитом - 20 475 грн 00 коп., так як вказана сума є явно завищеною та не відповідає засадам справедливості та добросовісності та не є співмірною до кредиту у сумі 7 000 грн 00 коп. Крім того, у відзиві відповідач посилається на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача. Також у відзиві зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором №103315999 від 22.05.2023 від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

10 травня 2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Первісних кредиторів та є в загальному доступі. Ці Правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту, тобто відповідач самостійно для себе визначив необхідний для себе обсяг часу для ознайомлення з умовами Договору. У відповідності до умов укладеного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Відповідно до умов договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану при укладанні кредитного договору. Доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач, однак, відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Позивач, після отримання відзиву, звернувся до первісного кредитора з відповідним запитом про надання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме детального розрахунку заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором. Відповідно до умов укладеного Договору нарахування відсотків здійснювалось саме за кожен день користування кредитом, тобто умовами Договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання Позичальником згідно статті 625 ЦК України. Щодо укладення договору факторингу №28092023 від 28.09.2023 у відповіді на відзив вказано, що позивач одержав від ТОВ «МІЛОАН» право вимоги по заборгованості відповідача, що підтверджується Договором факторингу №28092023 від 28.09.2023, Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу. Щодо надання повного реєстру боржників, позивач зазначив, що Реєстр боржників до Договору факторингу №28092023 від 28.09.2023 носить в собі зобов'язання про нерозголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, в зв'язку з чим, весь реєстр надати позивач не може. Але, для повного та об'єктивного дослідження доказів стосовно відступлення права вимоги до позовної заяви було долучено завірений належним чином Витяг з Реєстру боржників від 28.09.2023 до Договору факторингу №28092023 від 28.09.2023.

24 травня 2024 року позивачем на підтвердження позовних вимог надано додаткові докази по справі: розрахунок заборгованості за кредитним договором №103315999 від 22.05.2023 - відомість про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» та платіжне доручення № 65192455 від 22.05.2023 відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» здійснено перерахування коштів у сумі 7000 грн 00 коп. ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , призначення платежу: «кошти згідно з договором 103315999».

У судове засідання, призначене на 09 год 05 хв 21.06.2024 позивач явку свого представника не забезпечив, згідно з заявами, які містяться в матеріалах справи, просить здійснювати судовий розгляд за відсутності свого представника.

Відповідач у судове засідання з розгляду справи також не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 ЦПК України.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що 22.05.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір №103315999.

Відповідно до п.п.1.2-1.3.2. Кредитного договору, сума кредиту становить 7 000 грн 00 коп.; кредит надається загальним строком на 105 днів з 22.05.2023 і складається з пільгового та поточного періодів; пільговий період - 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 06.06.2023; поточний період - 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 04.09.2023.

Згідно з п.п.1.5.1-1.5.3. Кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 700 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 18 900 грн 00 коп., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно з п.п.2.2.1. Кредитного договору, позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4.

Відповідно до п.п.2.2.2 Кредитного договору, нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3. Договору.

Згідно з п.п.2.4.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов'язань Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.

Відповідно до п.п.6.4. Кредитного договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору.

На підтвердження зазначеного, 24.05.2024 позивачем надано копію платіжного доручення №65192455 від 22.05.2023 на суму 7 000 грн 00 коп., отримувач - ОСОБА_1 , призначення платежу «кошти згідно договору 103315999». Також позивачем надано відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103315999.

28 вересня 2023 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №28092023, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до п. 1.2. Договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу №28092023 від 28.09.2023, реєстр боржників передано 28.09.2023.

Також на підтвердження укладення договору факторингу позивачем надано копію платіжної інструкції №20267 від 03.10.2023 з призначенням платежу - оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №28092023 від 28.09.2023.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №28092023 від 28.09.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №103315999 в сумі 28 175 грн 00 коп.

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ЄАПБ» та первісним кредитором - ТОВ «МІЛОАН» розрахунками внаслідок невиконання взятих на себе зобов'язань заборгованість відповідача за кредитним договором №103315999 від 22.05.2023 становить 28 175 грн 00 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до п. 6.1-6.2. Договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність - комбінацію цифр і літер або тільки цифр, або тільки літер) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для Позичальника визначено у Правилах). На Договір накладається електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення Договору. Після укладення цей Кредитний договір надається (надсилається) Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими Позичальником Товариству. За зверненням Позичальника Товариство може повторно надати (надіслати) укладений кредитний договір на електронну скриньку Позичальника та/або виготовити і надіслати на поштову адресу Позичальника засвідчену Кредитодавцем копію цього договору в паперовому вигляді, за письмовим зверненням Позичальника.

Крім того, відповідно до п.п.6.4. Кредитного договору, укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.

Отже, договір №103315999 від 22.05.2023 між первісним кредитором та відповідачем підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Наведеним вище, спростовуються доводи відповідача щодо непідписання ним кредитного договору, оскільки саме відповідач ініціював укладення договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора.

Крім того відповідач не заперечував, що паспортні дані, зазначені в договорі, повністю відповідають паспортним даним відповідача.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, ідентифікаційний номер, реквізити банківської картки, на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також суд бере до уваги, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість надати суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Крім цього, у вищевказаному договорі та додатку до нього наявна інформація про умови кредитування, зокрема порядок та умови надання кредиту, періодичність внесків, строк дії договору, процентна ставка за користування кредитом та порядок повернення кредиту, а також наявний графік платежів.

Суд звертає увагу на те, що умови договору до нього є чіткими та зрозумілими, що виключає можливість їх неоднозначного трактування сторонами.

Відтак, суд вважає безпідставними та відхиляє доводи відповідача, якими він заперечує факт укладення договору та ознайомлення його з умовами та правилами кредитування.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Згідно з пунктом 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювального у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо нарахування заборгованості за комісією.

Такий висновок відповідає правовому висновку, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 7 000 грн 00 коп., шляхом перерахування грошових коштів на належний йому картковий рахунок НОМЕР_1 , підтверджується копією платіжного доручення №65192455 від 22.05.2023 на суму 7 000 грн 00 коп., отримувач - ОСОБА_1 , призначення платежу «кошти згідно договору 103315999» та наданими первісним кредитором відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103315999.

Доказів на спростовування факту перерахування коштів на картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 , а також доказів того, що ця картка не належить йому, відповідач суду не назвав та не надав.

Щодо нарахування процентів за кредитним договором суд зазначає про таке.

Згідно з п.п.1.5.2.-1.5.3. Кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 1 575 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 1,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду - 18 900 грн 00 коп., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Нарахування відсотків, згідно з вказаними пунктами договору, підтверджується наданими первісним кредитором відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 103315999.

При цьому суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у сумі 20 475 грн 00 коп. не є співмірною сумі кредиту - 7000 грн 00 коп., з посиланням на положення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на таке.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак, при розгляді даної справи в суді відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на порушення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивач не надав доказів набуття права вимоги від первісного кредитора щодо заборгованості за договором №103315999 від 22.05.2023.

Суд вважає доводи відповідача в цій частині необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Отже, неповідомлення відповідача про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку сплатити заборгованість за договором.

Крім того, відповідач не оскаржував в судовому порядку договір факторингу №28092023 від 28.09.2023, тому у силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Передача прав вимоги, безпосередньо до відповідача, крім іншого, підтверджується витягом з Реєстру боржників №2 до Договору факторингу №28092023 від 28.09.2023. Відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №103315999 в сумі 28 175 грн 00 коп.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача за договором №103315999 від 22.05.2023 становить 28 175 грн 00 коп., з яких: 7 000 грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 475 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 700 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

При цьому суд виходить з приписів ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України та враховує, що відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп.

Керуючись ст.4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ідентифікаційний код 35625014) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором №103315999 від 22.05.2023 у сумі 28 175 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят п'ять) грн 00 коп., з яких: 7000 (сім тисяч) грн 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 475 (двадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 700 (сімсот) грн 00 коп. - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська

Попередній документ
120025550
Наступний документ
120025552
Інформація про рішення:
№ рішення: 120025551
№ справи: 695/1260/24
Дата рішення: 21.06.2024
Дата публікації: 01.07.2024
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (22.05.2025)
Дата надходження: 01.04.2024
Предмет позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
Розклад засідань:
01.05.2024 10:00 Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
30.05.2024 14:00 Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
21.06.2024 09:05 Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області