Справа № 562/1072/24
/заочне/
"27" червня 2024 р.
Здолбунівський районний суд Рівненської області
у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,
секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У поданій до суду заяві позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 117586 грн. 33 коп., обґрунтовуючи несплатою відповідачем аліментів за рішенням суду.
Відзив на позов відповідач не подавав.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило та відзиву на позов відповідач не подав. Згідно поданого позивачем клопотання позовні вимоги підтримує повністю та просить розглянути справу без її участі.
При таких умовах суд вважає за можливе винести заочне рішення по справі на підставі наявних доказів, при цьому позивач не заперечує проти такого порядку вирішення спору.
З'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття у визначений ст.181 СК України спосіб виконання цього обов'язку.
Згідно частин 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Установлено, що судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 квітня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 квітня 2021 року, і до досягнення дітьми повноліття.
Також, судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 грудня 2021 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання їх дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 грудня 2021 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2022 року з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн., починаючи з 15 грудня 2021 року і до досягнення сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 трьох років.
На виконання рішення суду органами ДВС відкриті виконавчі провадження за №67932234, №68789562 та №68789853, за яким платник аліментів ОСОБА_2 зобов'язаний був сплачувати присуджену рішенням суду суму щомісячних аліментів до кінця місяця, у якому підлягала сплата аліментів.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З роз'яснень, які містяться в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року вбачається, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені), визначеної ст.196 СК України, настає лише за наявності вини цієї особи, на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Відповідач належних та допустимих у розумінні ст.77-78 ЦПК України доказів утворення заборгованості з незалежних від нього причин суду не надав.
А відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що розмір заборгованості із сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.
Згідно довідки-розрахунку Здолбунівського відділу Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №41454 та №41450 від 27 листопада 2023 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 за період з 15 грудня 2021 року до 01 листопада 2023 року становить 42191,94 грн., а зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за період з 01 квітня 2021 року по 31 жовтня 2023 року включно становить 47480,35 грн., всього на загальну суму 89672,29 грн., яка виникла з вини відповідача та підлягає стягненню.
Водночас, що стосується вимоги стягнення пені за прострочення сплати аліментів на дружину, яка за розрахунком виконавчої служби становить 27914,04 грн. (довідка №41454 від 27 листопада 2023 року) слід зазначити наступне.
Права та обов'язки подружжя по утриманню унормовані в Главі 9 СК України.
Згідно ч. 2 ст.84 Глави 9 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Виходячи із системного аналізу Глави 15 і Глави 22 СК України («Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів»), зокрема, статті 274 СК, норми положень Глави 15 СК України до правовідносин, що врегульовані нормами інших глав СК України, можуть застосовуватися лише у випадку прямого на це посилання.
Іншим прикладом може бути те, що сімейне законодавство поширює положення статті 196 СК України також на правовідносини, визначені Главою 16 СК України, якими встановлено обов'язки батьків утримувати повнолітніх дочку, сина.
Стаття 201 СК України містить пряму вказівку на те, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Разом з тим, сімейне законодавство не містить положень, які поширюють дію статті 196 СК України на правовідносини, визначені Главою 17 СК України.
В свою чергу Глава 9 СК України «Права та обов'язки подружжя по утриманню» не містить посилань на те, що визначення заборгованості за аліментами на одного із подружжя здійснюється відповідно до ст.194-197СК України, а тому положення ст.196 цього Кодексу на спірні правовідносини щодо сплати аліментів на утримання дружини не поширюються.
Ураховуючи те, що до заборгованості по аліментам на утримання дружини можуть бути застосовані інші санкції майнового характеру, передбачені цивільним законодавством, які позивач не просила застосувати, тому в задоволенні її позовної вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів на її утримання слід відмовити.
Аналогічний підхід щодо застосування статті 196 СК України висловив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року по справі №635/6679/16-ц. Зокрема, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що вимоги ст.196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені), тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання батьків.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на неможливості застосування аналогії закону «розширивши» дію статті 196 СК України.
З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При подачі позову позивач звільнена від сплати судового збору, а тому при ухваленні рішення відповідно до частин 1, 2, 6 ст.141 ЦПК України суд присуджує стягнення судового збору з відповідача в прибуток держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 - 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) в розмірі 89672 (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.
У решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: