27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2444/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Юр-Груп"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024
у справі за позовом Львівської міської ради
до Приватного підприємства "Юр-Груп",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Сторс",
про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою,
Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Юр-Груп" (далі - ПП "Юр-Груп") про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 93А шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення, площею 92,8 кв. м. (реєстраційний номер: 3054830466101) з припиненням права власності на приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент проведення первинної реєстрації на нежитлові приміщення були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, належний спосіб захисту прав власності Львівської міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такої забудови.
Господарський суд Львівської області рішенням від 12.12.2023 у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Мотивував тим, що Львівський апеляційний господарський суд постановою від 15.01.2018 у справі № 914/1674/17 визнав ПП "Юр-Груп" добросовісним набувачем нежитлових приміщень загальною площею 92,8 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 93А. На переконання суду встановлені обставини у зазначеній постанові є преюдиційними.
Позовна вимога про припинення права власності відповідача на спірне приміщення не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю правових підстав, адже державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має.
Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.05.2024 апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнив частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 скасував частково та прийняв нове рішення. Позовні вимоги задовольнив частково. Зобов'язав ПП "Юр-Груп" усунути перешкоди у розпорядженні Львівською міською радою земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 93А, шляхом знесення самовільно збудованого нежитлового приміщення, площею 92.8 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 93А (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 305483046101). В частині відмови у задоволенні позовної вимоги про припинення права власності ПП "Юр-Груп" на приміщення площею 92, 8 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 93А рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Виходив з того, що у справі № 914/1674/17 судом, яким відмовлено у позові через неналежний спосіб захисту, в межах заявлених підстав позову, надано правову оцінку факту набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення на підставі договору купівлі продажу. Водночас, враховуючи, що суд відмовив у позові через неналежний спосіб захисту, а також те, що обставини щодо правомірності розміщення таких нежитлових приміщень на земельній ділянці не входили до предмету доказування у цій справі, відповідно не могли безпосередньо досліджуватись судами, а відтак висновок місцевого суду про встановлення преюдиційних обставин у справі № 914/1674/17 є помилковим.
Позовна вимога Львівської міської ради про припинення права власності ПП "ЮР-ГРУП" на нежитлові приміщення, не підлягає задоволенню, оскільки за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання порядку, визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо, у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).
07.06.2024 ПП "Юр-Груп" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (повний текст складено 22.05.2024), у якій просить скасувати зазначене рішення та зупинити його виконання, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у цій справі визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О. Могил С. К., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Відповідно до частини першої статті 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Частиною третьою статті 56 ГПК України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
З поданої у цій справі касаційної скарги вбачається, що її підписано Козик В. В., як директором ПП "Юр-Груп".
Однак, доказів на підтвердження наявності у зазначеної особи відповідних повноважень до касаційної скарги не додано.
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано безпосередньо до Верховного Суду, як це і передбачено чинним процесуальним законодавством, за відсутності матеріалів цієї справи колегія суддів позбавлена можливості перевірити наявність доказів на підтвердження повноважень вказаної особи у матеріалах цієї справи.
Крім цього, відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про те, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, та визначати конкретний випадок (випадки), за наявності якого (яких) подається касаційна скарга, передбачений (передбачені) статтею 287 ГПК України, із вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які при цьому неправильно застосовані судом.
У тексті касаційної скарги скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував четверту статті 267 Цивільного кодексу України та статтю 50 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Підставою подання касаційної скарги скаржник зазначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах щодо правомірності втручання держави у право на повагу до житла та мирного володіння на об'єкт шляхом його демонтажу, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17. Водночас колегія суддів звертає увагу, що скаржник не зазначає яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду та не обґрунтовує подібність правовідносин.
Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України). Втім, Суд зауважує, що скаржник не зазначає норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення про права, інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України). Разом з тим, скаржник не обґрунтовує належним чином, щодо яких саме прав, інтересів та (або) обов'язків особи, що не була залучена до участі у справі, прийнято рішення у цій справі.
За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху, оскільки скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно:
- надати Суду докази, що підтверджують повноваження Козик В. В. вчиняти дії від імені ПП "Юр-Груп", зокрема, підписувати та подавати касаційну скаргу у цій справі від імені цього підприємства;
- виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Юр-Груп" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 914/2444/23 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 914/2444/23 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач