18 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/16249/19 (910/8818/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
за участю представників сторін:
позивача - адвокат Мельник Н.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван"
на постанову Північно апеляційного господарського суду
від 11.09.2023
та на рішення Господарського суду м. Києва
від 28.11.2022
за позовом ОСОБА_1
до ТОВ "Стар Інвестмент Ван"; 2.Private Limited Company WWRT Limited
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
в межах справи № 910/16249/19
про неплатоспроможність ОСОБА_1
1. В провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/16249/19 за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
2. До місцевого суду ОСОБА_1 була подана позовна заява до 1.ТОВ "Стар Інвестмент Ван"; 2.Private Limited Company WWRT Limited про визнання недійсним договору купівлі - продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду м.Києва від 28.11.2022 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) позов ОСОБА_1 про визнання договору недійсним задоволено повністю.
4. Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського від 11.09.2023 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 02.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21).
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023.
8. Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2023 зокрема відкрито касаційне провадження у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022, призначено розгляд касаційної скарги на 07.11.2023 о 10:30 год.
9. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу № 910/16249/19 (910/8818/21) Господарського суду м. Києва разом із касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 справу № 910/16249/19 (910/8818/21) за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 повернуто до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
11. Згідно протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 25.12.2023 для розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) визначено колегію суддів у складі: Васьковського О.В., Погребняка В.Я.
12. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024 у цій справі, зокрема, призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на 18.06.2024 о 10:30 год.
13. Статтею 365 ГПК України визначено, що іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
14. Відповідно до положень ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
15. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
16. В цьому випадку суд вважав за необхідне керуватися положеннями Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, вчиненої 15.11.1965 та ратифікованої 01.12.2001 (далі - Конвенція) та до якої приєдналися вказані держави.
17. Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном (стаття 1 Конвенції).
18. Центральним органом Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії у розумінні ст.ст. 2, 6 та 18 Конвенції відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права http://www.hcch.net, до якого слід надсилати судове доручення про вручення документів відповідачу є The Senior Master of the Royal Courts of Justice Strand: London WC2A2LL.
19. Порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах визначається Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 (далі - Інструкція).
20. Відповідно положенням пункту 6.6. Інструкції у разі, якщо документ підлягає врученню в іноземній державі відповідно до частини першої статті 5 Конвенції про вручення, він має бути складений або перекладений на офіційну мову або одну з офіційних мов запитуваної держави.
21. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність здійснення направлення документів із нотаріальним засвідченням перекладу англійською мовою безпосередньо Royal Courts of Justice, в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) для вручення таких документів Private Limited Company WWRT Limited у спосіб передбачений статтею 5 Конвенції.
22. Враховуючи наведене, ухвалами Верховного Суду від 07.11.2023, 16.01.2024, 08.02.2024 зокрема, було зобов'язано скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та його представників здійснити нотаріально засвідчений переклад на англійську мову відповідних документів для належного повідомлення Private Limited Company WWRT Limited про розгляд справи № 910/16249/19 (910/8818/21).
23. 03.06.2024 від Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice до Верховного Суду надійшов лист з додатками, викладені англійською мовою.
24. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024 зобов'язано скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" та представника скаржника - адвоката Понька Руслана Віталійовича здійснити нотаріально засвідчений переклад на українську мову відповідного листа Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice та додатків до нього, що надійшли до Верховного Суду, та надати такий переклад Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду у строк до 14.06.2024.
25. 14.06.2024 до Суду надійшли відповідні переклади.
26. Із змісту наведеного листа Центрального органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice убачається, що у розділі 3 форми запиту Верховного Суду вказану попередню адресу компанії, тоді як Royal Courts of Justice встановлено нову адресу за допомогою реєстру компаній. У вказаному листі Royal Courts of Justice зазначає про необхідність внесення змін до форми запиту та повторного надіслання документів, якщо їх знахідка була правильною.
27. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
28. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
29. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
30. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
31. Відповідно до статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
32. З огляду на викладене, враховуючи, що відповідні документи було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, що вперше Верховним судом було ухвалено звернутися до Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice, в особі The Senior Master (For the attention of the Foreign Process Section) з судовим дорученням про вручення компанії Private Limited Company WWRT Limited відповідних документів ще 07.11.2023, тобто більше ніж як за 7 місяців до судового засідання, призначеного на 18.06.2024, а також отримання Верховним Судом 03.06.2024 від Центрального Органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії - Royal Courts of Justice листа з додатками про встановлення іншої адреси Компанії нерезидента, Верховний Суд вважає, що вжив всі розумні та залежні від нього заходи для повідомлення у встановленому порядку учасника справи - Компанію нерезидента про розгляд справи за його участю, а відтак вважає дотриманими вимоги статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах і необхідним розглянути справу у судовому засіданні 18.06.2024. Представник позивача - адвокат Мельник Н.Й. проти цього не заперечила.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
33. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Стар Інвестмент Ван" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким позовну заяву залишити без задоволення.
34. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
34.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що те, що з огляду на положення статей 43, 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" та пункту 18 оспорюваного договору вказаний спір у цій справі повинен розглядатися із застосуванням права Англії, а тому, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та помилково розглянули спір застосувавши право України.
34.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що, з огляду на положення статті 41 Закону України "Про міжнародне приватне право", статті 23 Господарського процесуального кодексу України та пункту 19 оспорюваного договору, вказаний спір у цій справі повинен розглядатися в судах Англії.
34.3 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме положення статей 514, 519, 651, 653, 662 ЦК України. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21.
34.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що оспорюваний договір не порушує жодних прав позивача.
34.5 Суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі та дійшли хибного висновку про включення ТОВ "Стар Інвестмент Ван" до обсягу переданих Private Limited Company WWRT Limited прав, що не були передані на підставі договору, укладеного між АТ "Фортуна - Банк" та ТОВ "Стар Інвестмент Ван".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
35. ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
36. Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 18.06.2024 заперечила проти касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду
37. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
38. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
39. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
40. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
40.1 24.01.2019 відбувся аукціон № UA-EA-2018-l2-21-000021-b в електронній торговій системі ProZorro.Продажі, предметом продажу якого був пул активів банків, що ліквідуються. Замовником на вказаному аукціоні за лотом
№ F170GL38061 виступав Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
40.2 У складі вищезазначеного пулу за лотом №F170GL38061 містилися активи ПАТ "Фортуна Банк", зокрема права вимоги за кредитними договорами: 04КЛ/50/1073/ЮР, 04КЛ/116/1849/ЮР, 04КЛ/111/1842/ЮР, 04К-КЛ/М/82, 04КЛ/150/1534/ЮР, 04КЛ/65/1861/ЮР, 04КЛ/15/997/ЮР, 04КЛ/30/2014/ЮР, 04КР/29/1781/ЮР, 04КО/59/334/ЮР, 04ОВ/91/951/ЮР, 04КЛ/62/1134/ЮР, 04КЛ/155/1269/ЮР, 04КЛ/170/1741/ЮР, 04КЛ/72/1271/ЮР, 04КЛ/153/1271/ЮР, 04КР/105/121/ЮР, 04КЛ/120/121/ЮР, 04ОВ/131/121/ЮР, 04КЛ/17/2027/ЮР, 04ОВ/26/2027/ЮР, 04КЛ/54/1819/ЮР, 04КЛ/54/1819/ЮР, 04КЛ/М/51/794/ЮР, 04КЛ/М/51/794/ЮР, 04КЛ/М/51/794/ЮР, 04К-КЛ/158, 04КО/25/264/ЮР, 04КЛ/114/1848/ЮР, 04КЛ/115/1848/ЮР, 04КЛ/05/1761/ЮР, 04КЛ/7/1551/ЮР, 04КЛ/01/1551/ЮР, 04КЛ/122/1070/ЮР, 04КР/35/1070/ЮР, 04КЛ/07/1070/ЮР, 04КЛ/04/1836/ЮР, 04КЛ/03/1498/ЮР, 04КЛ/М/25/2052/ЮР, 04КЛ/30/1807/ЮР, 04КЛ/140/1807/ЮР, 04КЛ/106/1841/ЮР, 04КЛ/122/1841/ЮР, 04КР/22/1692/ЮР, 04КР/34/1692/ЮР, 04КЛ/68/1692/ЮР.
40.3 Переможцем аукціону (покупцем вказаного лоту) стало Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс УКРАЇНА" (у подальшому перейменоване на ТОВ "Стар Інвестмент Ван").
40.4 22.02.2019 між ПАТ "Фортуна-Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Федорченко Андрій Володимирович, який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.02.2017 № 665, від 31.01.2019 № 219, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.01.2019 № 219 (Продавець), та ТОВ "ЕйПіЕс УКРАЇНА" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №09, за умовами п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які, включають:
- право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами (надалі - Укладені договори) та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього Договору (надалі - Права вимоги);
- право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення/ліквідацію будь-якого з Боржників у судовому та позасудовому порядку;
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та/або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Божників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників, тощо;
- право власності на Права вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника, на підставі цього Договору;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, наведених у додатку №1 до цього Договору, або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо;
- інші права, що пов'язані або випливають із Прав вимоги.
40.5 Відповідно до п.1.2 договору від 22.02.2019 № 09 Покупець сплачує Продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та в порядку, визначених цим Договором.
40.6 У пункті 1.3 договору від 22.02.2019 № 09 встановлено, що майнові права вважаються переданими Покупцю з моменту підписання цього договору.
40.7 19.02.2019 ТОВ "ЕйПіЕс УКРАЇНА" було сплачено на користь ПАТ "Фортуна-Банк" за придбані права вимоги 10 053 691,18 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7 від 19.02.2019.
40.8 До договору від 22.02.2019 №09 ТОВ "ЕйПіЕс УКРАЇНА" та ПАТ "Фортуна-Банк" було складено та підписано додаток №1 із переліком договорів, майнові права по яким передано ТОВ "ЕйПіЕс УКРАЇНА" (у кількості 43 штуки), та додаток №2 - розрахунок заборгованості позичальників станом на 22.02.2019.
40.9 Також, 22.02.2019 між ПАТ "Фортуна-Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Федорченко Андрій Володимирович, який діє на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.01.2019 № 219 "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації AT "Фортуна - Банк" та делегування повноважень ліквідатора та ТОВ "ЕйПіЕс УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 42682150), та ТОВ "ЕйПіЕс Україна" було укладено Договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської нотаріальної контори Кароєво-Яремчук Т.М., зареєстрований за № 15-81.
40.10 Відповідно до п.2.1 Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому Іпотекодержателю/Заставодержателю належні Банку, а Новий Іпотекодержатель/Заставодержатель набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до іпотекодавців, заставодавців, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, за текстом - Іпотекодавці/Заставодавці, включаючи права вимоги до правонаступників, Іпотекодавців, Заставодавців, спадкоємців або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Іпотекодавців, Заставодавців або які зобов'язані виконати обов'язки Іпотекодавців, Заставодавців за іпотечними договорами, договором застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - "Договори іпотеки/застави", надалі за текстом - Права вимоги". Новий Іпотекодержатель/Заставодержатель сплатив Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Відступлення Банком Новому Іпотекодержателю/Заставодержателю прав за Договором іпотеки/застави здійснюється у зв'язку з відступленням прав вимоги за основними зобов'язаннями, визначеними у Договорі про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 22.02.2019.
40.11 До Договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки/застави від 22.02.2019 було укладено додаток № 1 - реєстр договорів, права вимоги за яким відступаються, та іпотекодавців/заставодавців за такими договорами.
40.12 У подальшому, 23.03.2020 між ТОВ "Стар Інвестмент Ван" (Продавець) та WWRT LIMITED (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу кредитів та прав власності (мовою оригіналу Loans and Proprietary Rights Sale Agreement).
40.13 У пункті 1 Договору від 23.03.2020 містяться визначення та тлумачення, за якими: "Початковий договір продажу кредитів" - означає договір продажу кредитів, укладений між Оригінатором та Продавцем 22.02.2019, відповідно до якого Оригінатор продав, а Продавець придбав Кредити, зазначені в Додатку 3 до цього Договору; "Оригінатор" означає АТ "Фортуна-Банк".
40.14 Відповідно до п.2.1 Договору від 23.03.2020 в обмін на сплату Покупцем Продавцеві Ціни придбання, Продавець цим відступає Покупцеві абсолютно всі права власності, володіння та користування Продавця, без жодних обтяжень, на Кредити (відомості про які викладено в Додатку 3 до цього Договору) в обсязі, в якому вони залишаються несплаченими станом на дату цього відступлення, включаючи, без обмеження (стосовно кожного з таких Кредитів): 2.1.1. право на одержання вимоги, подання позову, стягнення та надання квитанцій щодо всіх основних сум та інших сум, що сплачуються за Кредитами чи щодо Кредитів, а також всіх відсотків та будь-яких інших сум, що підлягають сплаті за ними; 2.1.2. вигоду та право подавати позов щодо всіх домовленостей та зобов'язань перед Продавцем за Кредитами чи стосовно них; 2.1.3. вигоду щодо всіх підстав та прав позову проти Позичальників та будь-якої особи, юридичної особи чи осіб, які одержали будь-яку вигоду чи кошти в результаті створення Кредитів, як їх бенефіціарними власниками, так і в інший спосіб; 2.1.4. в обсязі, в якому вони можуть бути відступлені (без згоди відповідної сторони), всі підстави та права позову проти будь-якої особи чи юридичної особи у зв'язку з будь- яким звітом, оцінкою, висновком, сертифікатом чи іншим викладенням фактів чи висновком, що надаються у зв'язку з Кредитами; 2.1.5. вигоду щодо всіх таких прав власності, володіння та користування, які Продавець має стосовно таких Кредитів та відсотки й будь-які інші суми, що підлягають сплаті за ними; 2.1.6. вигоду щодо всіх підстав та прав позову проти всіх осіб чи юридичних осіб, від яких Продавець матиме право одержати кошти та/або компенсацію в результаті оголошення Кредитів шахрайськими, такими, що суперечать банківським правилам, законам чи нормативним положенням України, недійсними чи такими, що втратили чинність.
40.15 Відповідно до п.2.2 Договору від 23.03.2020 в обмін на оплату Покупцем Ціни придбання Продавцеві, Продавець цим відступає Покупцеві абсолютно всі права власності, володіння та користування та вигоду Продавця, без жодних обтяжень, на Початковий договір продажу кредитів.
40.16 Згідно п.5.1 Договору від 23.03.2020 за умови, що Покупець провів комплексну юридичну оцінку цієї операції та є задоволеним результатом, та за умови, що вся документація, викладена в Додатку 2В до цього Договору та в пункті 4 вище, була надана Продавцем Покупцеві, Укладення угоди повинно відбутись о 12 год. дня 3 квітня 2020 р., після чого Покупець повинен сплатити Продавцеві суму в розмірі 400 000 фунтів стерлінгів в якості першої частини Ціни придбання.
40.17 До договору від 23.03.2020 сторонами було укладено додаток 1 "Гарантії", додаток 2 "Необхідна документація", додаток 3 "Перелік документів по кредитах".
40.18 У листах WWRT LIMITED до ТОВ "Стар Інвестмент Ван" від 14.04.2020 та від 13.05.2020 пункт 5.1 Договору купівлі-продажу змінено шляхом видалення посилання на "3 квітня 2020р." та заміни його на "1 червня 2020р.". Також у визначенні "Ціна придбання" дата "31 травня 2020р." замінюється на дату "1 червня 2020р.". Решта умов Договору купівлі-продажу залишаються повністю чинними.
40.19 Згідно з випискою по рахунку в АТ "Кредобанк" 02.06.2020 на рахунок ТОВ "Стар Інвестмент Ван" надійшли від ROSLING KING LLP грошові кошти в розмірі 650000,00 GBR (фунтів стерлінгів), що є еквівалентом 21 605 805,00 грн.
41. Обґрунтовуючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із наступного.
41.1 Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов'язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).
41.2 Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов'язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво).
41.3 Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
41.4 У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам".
41.5 Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, тому, під час розгляду справ про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги)).
41.6 Предметом договору є відступлення ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на користь WWRT LIMITED абсолютно всіх прав власності, володіння та користування та вигоди ТОВ "Стар Інвестмент Ван", без жодних обтяжень, на договір продажу кредитів від 22.02.2019, укладений між АТ "Фортуна-Банк" та ТОВ "Стар Інвестмент Ван".
41.7 ТОВ "Стар Інвестмент Ван" було включено до обсягу переданих прав за договором купівлі-продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020 права вимоги, що не були передані йому на підставі договору продажу кредитів від 22.02.2019, а саме: вигода щодо всіх підстав та прав позову проти будь-якої особи, юридичної особи чи осіб, які одержали будь-яку вигоду чи кошти в результаті створення Кредитів, як їх бенефіціарними власниками, так і в інший спосіб; в обсязі, в якому вони можуть бути відступлені (без згоди відповідної сторони), всі підстави та права позову проти будь-якої особи чи юридичної особи у зв'язку з будь-яким звітом, оцінкою, висновком, сертифікатом чи іншим викладенням фактів чи висновком, що надаються у зв'язку з Кредитами; вигоду щодо всіх підстав та прав позову проти всіх осіб чи юридичних осіб, від яких Продавець матиме право одержати кошти та/або компенсацію в результаті оголошення Кредитів шахрайськими, такими, що суперечать банківським правилам, законам чи нормативним положенням України, недійсними чи такими, що втратили чинність.
41.8 З огляду на те, що відповідними правами ТОВ "Стар Інвестмент Ван" не наділялося та не володіло за змістом договору продажу кредитів від 22.02.2019, відступлення ТОВ "Стар Інвестмент Ван" вищевказаних прав не могло бути предметом договору купівлі-продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020.
41.9 Відтак, приймаючи до уваги обсяг прав, переданих за договором купівлі-продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020, наявне порушення сторонами оспорюваного договору загальновизнаного принципу приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що "ніхто не може передати більше прав, ніж має сам", що виявилося в передачі ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на користь WWRT LIMITED прав вимоги, якими ТОВ "Стар Інвестмент Ван" не володіло.
41.10 Тому наявні правові підстави для визнання договору купівлі-продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020 недійсним, за яким відступлено права вимоги, якими сторона договору не володіла на момент його підписання.
42. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
43. Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).
44. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути різні об'єкти - які належать покупцеві і ті, які йому не належать (майбутні об'єкти або товар, якого ще в продавця немає). Це слідує з консенсуальної природи договору купівлі-продажу, головним змістом якого є виконання продавцем свого обов'язку передати предмет договору покупцеві, а для покупця - вимагати його передання. Тобто для договору купівлі-продажу не важливо те, чи має продавець предмет договору, чи існує він і чи він належить продавцеві. Важливо те, що продавець зобов'язується виконати свій обов'язок відносно предмета договору.
45. Якщо продавець не виконує свій обов'язок, він має відповідати перед покупцем. Тобто для продавця негативні наслідки настають саме у вигляді його відповідальності перед покупцем за невиконання договору. Сам же договір існує як домовленість між сторонами з приводу виконання продавцем обов'язку передати покупцеві предмет договору - відступити право вимоги.
46. Вади предмету договору, у тому числі його відсутність у продавця, не можуть впливати на дійсність договору. Це правило застосовується до всіх договірних зобов'язань. Наприклад, не впливає на дійсність договору невиконання продавцем свого обов'язку передання товару покупцеві, оскільки цей товар не було продавцю поставлено своєчасно; відсутність у виконавця робіт належного досвіду для виконання роботи, про яку домовились сторони, тощо.
47. У свою чергу, з норми статті 514 ЦК України про дійсну вимогу як предмет договору не може слідувати висновок про недійсність договору про відступлення права вимоги. У цій статті йдеться лише про перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма не встановлює наслідків відчуження недійсної вимоги (зокрема, і у вигляді недійсності договору).
48. Натомість такі наслідки встановлюються статтею 519 ЦК України - однак не у вигляді недійсності договору про відступлення права вимоги, а у вигляді відповідальності первісного кредитора перед новим (як у випадку невиконання обов'язку продавця перед покупцем).
49. У розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася. Недійсність вимоги є вадою предмета договору, яка не може вплинути на дійсність самого договору.
50. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що норми про правочини та сторони зобов'язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512- 514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 "Поняття зобов'язання. Сторони зобов'язання" ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб'єктного складу зобов'язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб'єктного складу зобов'язання (а не договірних відносин між сторонами зобов'язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов'язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
51. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV "Правочини. Представництво" ЦК України. Законодавець не пов'язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.
52. Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.
53. Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
54. Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.
55. Отже, сама лише недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору між первісним кредитором та новим кредитором. Недійсність вимоги зумовлює відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. У таких випадках передання недійсної вимоги за правовою природою є невиконанням чи неналежним виконанням договору, за яким було відчужено недійсну вимогу.
56. Наприклад, якщо вимога відступлена за договором купівлі-продажу, то передання вимоги, яка вже не існує внаслідок виконання зобов'язання боржником, може свідчити про порушення продавцем обов'язку передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).
57. У таких випадках покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, або вимагати розірвання договору (стаття 651 ЦК України).
58. Крім того, оскільки невиконання покупцем обов'язку з передання товару є істотним порушенням договору, покупець вправі вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору (частина п'ята статті 653 ЦК України).
59. Отже, недійсність вимоги не зумовлює недійсність відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України.
60. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21.
61. Згідно частини першої статті 317 Господарського процесуального кодексу України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
62. Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
63. Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
64. Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
65. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
66. Разом з тим, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не враховано вказані правові висновки Верховного Суду та належним чином не досліджено обставин щодо можливості визнання недійсним в цілому договору купівлі - продажу кредитів та прав власності від 23.03.2020, у зв'язку із відступленням права вимоги, якими сторона договору не володіла на момент його підписання.
67. Окрім того, із змісту апеляційної скарги ТОВ "Стар Інвестмент Ван" на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2022 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) убачається, що апелянт покликався зокрема на те, що вказаний спір повинен розглядатися із застосуванням права Англії та в судах Англії, а не в судах України.
68. В рішенні Європейського суду з прав людини "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
69. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться.
70. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позицію є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Краска проти Швейцарії" від 19.04.1993 ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
71. Верховний Суд зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
72. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
73. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07.
74. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.
75. Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
76. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
77. Всупереч наведеному, судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки вказаним аргументам апелянта.
78. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
79. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій таким вимогам закону не відповідає.
80. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
81. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не були дотримані.
82. З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.
83. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
84. Згідно частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
85. З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права - статей 236, 237 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
86. При новому розгляді суду необхідно належним чином надати оцінку аргументам апеляційної скарги, врахувати правові висновки Верховного Суду наведені у цій постанові, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.
87. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі
№ 910/16249/19 (910/8818/21) підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Інвестмент Ван" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 та на рішення Господарського суду м. Києва від 28.11.2022 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) скасувати.
3. Справу № 910/16249/19 (910/8818/21) направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк