27 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/14264/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Жайворонок Т.Є. і Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,
представників учасників справи:
позивача - Національної поліції України - не з'яв.,
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" - не з'яв.,
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі - Товариство)
про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції
за касаційною скаргою Національної поліції України (далі - Поліція)
на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024
у справі № 910/14264/23
за позовом Поліції
до Товариства
про стягнення 8 506 518,51 грн.
Постановою Верховного Суду від 20.06.2024 касаційну скаргу Поліції залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у справі № 910/14264/23 - без змін.
У відзиві на касаційні скарги Товариством зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідач поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме витрат на правничу допомогу, становить 20 000 грн.
Товариством 21.06.2024 подано через "Електронний суд" до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з Поліції на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. та розглядати дану заяву без участі заявника.
Від Поліції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених Товариством витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із касаційним розглядом справи № 910/14264/23, не надходило. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2024 Товариством через "Електронний суд" було направлено Поліції копію заяви щодо ухвалення додаткового рішення для розподілу судових витрат в справі № 910/14264/23, з додатками до неї.
Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають таке:
стаття 15:
- суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо;
стаття 16:
- учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом;
стаття 123:
- судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду;
стаття 126:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
частини п'ята та восьма статті 129:
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду;
частини перша статті 221:
- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог;
частина третя статті 244:
- суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Розглянувши доводи Товариства та надані докази на підтвердження понесення Товариством судових витрат у касаційній інстанції, Суд дійшов висновку про задоволення заяви Товариства про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Товариством дотримано вимоги щодо надання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат і строків звернення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Товариством подано такі документи:
- копія договору про надання правової допомоги від 04.05.2020, укладеного адвокатом Кузнецовим І.С. та Товариством (клієнт; далі - Договір), відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами. Пунктом 4.2 Договору визначено, що сума витрат, необхідних для виконання Договору, наданої правової допомоги і послуг погоджується сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю;
- копія додаткової угоди від 30.05.2024 до Договору, якою сторони узгодили, що оплата наданої правничої допомоги адвоката у справі № 910/14264/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 20 000 грн. протягом 30 календарних днів з дати складання в повному обсязі рішення (постанови, ухвали) суду касаційної інстанції у цій справі, якою закінчується розгляд справи в суді касаційної інстанції, та підлягає перерахуванню клієнтом адвокату на карткові рахунки, вказані в акті приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведених робіт;
- копія розрахунку вартості наданих послуг з правничої допомоги від 30.05.2020 до Договору, в якій сторони погодили, що вартість наданої правничої допомоги адвокатом у справі № 910/14264/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції здійснюється у фіксованому розмірі 20 000 грн. незалежно від витраченого часу та вартості кожної наданої послуги в детальному описі робіт або в акті приймання-передачі наданих послуг;
- копія акта приймання-передачі наданої правничої допомоги з детальним описом проведення робіт від 21.06.2024 до Договору, який підписаний обома сторонами за період з 30.05.2024 по 21.06.2024 у справі №910/14264/23 в межах розгляду в суді касаційної інстанції (Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду), за яким адвокат надав клієнту наступну правничу допомогу:
30.05.2024 аналіз касаційної скарги Поліції на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року у справі №910/14264/23, консультація клієнта та роз'яснення з правових питань;
13.06.2024 підготовка і відправлення до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу у справі №910/14264/23;
14.06.2024 аналіз додаткових пояснень Поліції, поданих до суду під час касаційного розгляду у справі №910/14264/23, консультація клієнта та роз'яснення з правових питань;
18.06.2024 підготовка і відправлення до Касаційного господарського суду додаткових пояснень у відповідь на додаткові пояснення Поліції;
20.06.2024 прийняття участі 20.06.2024 у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Поліції у справі №910/14264/23.
У акті зазначено, що вартість наданої правничої допомоги за цим актом підлягає оплаті у фіксованому розмірі 20 000 грн. та клієнт не має до адвоката претензій по наданій правничій допомозі, її вартості та вартості витрат адвоката.
Верховний Суд при розгляді даної заяви враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Велика Палата Верховного Суду в наведеній постанові зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Кузнецовим І.С. усіх видів правничої допомоги за актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21.06.2024.
Проаналізувавши надані Товариством в обґрунтування адвокатських витрат документи, а також не подання Поліцією клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та не становить надмірний тягар для відповідача, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та стягнення з Поліції на користь Товариства 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції задовольнити.
2. Стягнути з Національної поліції України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі № 910/14264/23.
Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Жайворонок
Суддя І. Колос