25 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/5681/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю.А.,
представників учасників справи:
позивача - Харченко М.В.,
відповідача - Синьоока Г.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Борисенко І.І.
від 18.10.2022 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Владимиренко С.В., Демидова А.М., Ходаківська І.П.
від 27.03.2023
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 610 149 291,94 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 29.08.2022 та про зменшення позовних вимог від 31.08.2022, про стягнення 5 723 923,29 грн пені, 4 704 594,49 грн 3% річних, 64 685 240,03 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про участь в балансуючому ринку щодо своєчасної оплати електричної енергії для балансування.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
28 лютого 2020 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як Постачальник послуг з балансування (надалі - ППБ), звернулося до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", як Оператора системи передачі (надалі - ОСП), із заявою-приєднанням до Договору про участь в балансуючому ринку № 21-150-08-20-00069.
Вказана заява-приєднання акцептована Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" 02.03.2020, про що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було повідомлено листом № 01/8496 від 02.03.2020.
За умовами пунктів 1.1, 1.2 Договору про участь в балансуючому ринку, він є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. За цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України. ОСП зобов'язується продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов договору та Правил ринку.
Відповідно до пункту 2.1 Договору про участь в балансуючому ринку загальна вартість договору складається з суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ППБ та ППБ на користь ОСП протягом дії договору за придбані та продані обсяги електричної енергії на балансуючому ринку відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 2.2 Договору про участь в балансуючому ринку розрахунок ціни купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до Правил ринку.
Для розрахунків за договором використовують обсяги електричної енергії, купленої-проданої на балансуючому ринку ППБ (пункт 3.1 Договору про участь в балансуючому ринку).
Згідно з пунктами 4.1, 4.4 Договору про участь в балансуючому ринку (в редакції наказу ПАТ "НЕК "Укренерго" від 31.01.2022 № 59) виставлення рахунків та здійснення платежів здійснюються відповідно до процедур та графіків, визначених у Правилах ринку. Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку. Зазначене узгоджується з умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору про участь в балансуючому ринку (в редакції наказу ПАТ "НЕК "Укренерго" від 16.05.2022 №177).
Відповідно до пункту 6.1 Договору про участь в балансуючому ринку (в редакції наказу ПАТ "НЕК "Укренерго" від 31.01.2022 № 59) якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містить заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього договору)) унеможливлюється виконання будь-якою стороною зобов'язань за цим договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом 5 днів з моменту виникнення таких обставин.
За умовами пункту 6.2 Договору про участь в балансуючому ринку (в редакції наказу ПАТ "НЕК "Укренерго" від 31.01.2022 № 59) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за цим договором зобов'язань позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
ОСП, через систему управління ринком (https://mms.ua.energy), виставлені на оплату платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію для балансування, придбану ППБ, а саме: рахунок-фактура від 16.05.2022 № 1605202200001 (за 1 декаду травня 2022 року) на суму 49 302 523,85 грн; рахунок-фактура від 26.05.2022 № 2605202200002 (за 2 декаду травня 2022 року) на суму 92 830 810,27 грн; рахунок-фактура від 06.06.2022 № 0606202200002 (за 3 декаду травня 2022 року) на суму 34 600 139,09 грн.
Вищенаведені рахунки розміщені (сформовані) ОСП в системі управління ринком (MMS) 16.05.2022, 26.05.2022 та 06.06.2022 відповідно. Дата розміщення (формування) рахунків у системі управління ринком є датою направлення (надсилання, виставлення) таких рахунків.
Крім того, 10.03.2022 засобами електронного зв'язку, на електронну адресу ППБ "energosales@atom.gov.ua", ОСП виставлено на оплату платіжний документ - рахунок-фактуру від 10.03.2022 №0903202200009 на суму 383 325 903,76 грн за електричну енергію для балансування, придбану ППБ у 3 декаді лютого 2022 року. Враховуючи, що зазначений платіжний документ направлено ППБ поза робочим часом (18:18 год.) днем його виставлення вважається наступний робочий день, тобто 11.03.2022.
Строк виконання ППБ своїх зобов'язань щодо оплати платіжних документів сплив: за рахунком від 10.03.2022 № 0903202200009 - 14.03.2022; за рахунком від 16.05.2022 № 1605202200001 - 18.05.2022; за рахунком від 26.05.2022 № 2605202200002 - 30.05.2022; за рахунком від 06.06.2022 № 0606202200002 - 08.06.2022.
Факт купівлі-продажу балансуючої електричної енергії у лютому і травні 2022 року підтверджується актами купівлі-продажу балансуючої електричної енергії від 28.02.2022 № БР/22/02-0063 та від 31.05.2022 № БР/22/05-0063, які підписано обома сторонами, що свідчить про відсутність будь-яких зауважень щодо обсягу і вартості придбаної балансуючої електричної енергії.
Отже, ОСП належним чином виконав свої зобов'язання за Договором про участь в балансуючому ринку щодо поставки ППБ електричної енергії для балансування на суму 560 059 376,97 грн. Водночас, ППБ не виконав свої зобов'язання в частині оплати в строки, встановлені Договором про участь в балансуючому ринку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Під час розгляду судами даної справи, сума основного боргу у розмірі 560 059 376,97 грн повністю визнана відповідачем про що свідчить факт складення 19.07.2022 акта зарахування зустрічних позовних вимог після звернення позивача з даним позовом до суду, та у зв'язку з чим позивачем в процесі розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 560 059 376,97 грн.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/5681/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 4 704 594,49 грн 3% річних, 64 685 240,03 грн інфляційних втрат та 95 518,50 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні вимоги про стягнення пені відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем належним чином свого зобов'язання за договором про участь в балансуючому ринку щодо поставки відповідачу електричної енергії для балансування на суму 560 059 376,97 грн. Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання в частині оплати в строки, встановлені договором про участь в балансуючому ринку;
- матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором про участь в балансуючому ринку в частині своєчасної сплати боргу;
- здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 704 594,49 грн 3% річних та 64 685 240,03 грн інфляційних втрат;
- вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 723 923,29 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки за приписами підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, нарахованої у період дії воєнного стану.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/5681/22 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1 609 968,00 грн та 2 201,00 грн судового збору скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 1 609 968,00 грн пені та 2 201,00 грн судового збору. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/5681/22 залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 704 594,49 грн 3% річних та 64 685 240,03 грн інфляційних втрат, є обґрунтованим;
- є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відхилення посилання відповідача щодо зупинення нарахування 3% річних та інфляційних втрат зважаючи на прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 25.02.2022 № 332, з огляду на те, що зупинення нарахування та стягнення відбувається саме штрафних санкцій, при цьому 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є складовою боргу;
- через несвоєчасне повідомлення позивача, відповідачем втрачено право посилання на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності у спірних правовідносинах;
- 26 квітня 2022 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332, зокрема, доповнено пункт 16, згідно з яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану;
- суд першої інстанції помилково застосував положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 в частині відмови у стягненні пені нарахованої по рахунку № 0903202200009, оскільки постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 № 413, якою внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, набирає чинності з дня її прийняття, а саме, 26.04.2022;
- судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми пені, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 1 609 968,00 грн пені, нарахованої по рахунку № 0903202200009 на суму 383 325 903,76 грн за період з 15.03.2022 по 26.04.2022.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження позивачем зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування частини 1 статті 548, статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 216, статті 218, частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 16 частини 2 статті 3, частини 3 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про ринок електричної енергії" у поєднанні з підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022, в редакції від 26.04.2022, в контексті висновків апеляційного суду.
У касаційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у даній справі скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 4 704 594,49 грн 3% річних, постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у даній справі скасувати повністю, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 5 723 923,29 грн пені залишити в силі, справу в частині позовних вимог про стягнення 4 704 594,49 грн 3% річних передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження відповідачем зазначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- відсутністю висновків Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022;
- відсутністю висновків Верховного Суду щодо застосування на період дії в Україні воєнного стану відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відповідач зазначає, що необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування зазначених норм права для правильного вирішення справи є усунення розбіжностей у тлумаченні судами господарської юрисдикції у даній справі та у справах з подібними спірними правовідносинами, початку строку дії (застосування) підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 та застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, пов'язаної з неможливістю виконання зобов'язання на підставі обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив залишити її без задоволення.
5. Розгляд клопотань
05 червня 2024 року Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Верховного Суду із заявою поновлення провадження у справі та про залучення до участі у справі правонаступника, у якій просило поновити касаційне провадження у справі № 910/5681/22 та замінити відповідача у справі № 910/5681/22 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Вказана заява мотивована усуненням обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у даній справі, та тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 на підставі Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» було утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», пунктом 3 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з дня державної реєстрації товариства, а відокремлені підрозділи Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва); датою державної реєстрації Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є 11 січня 2024, що підтверджується доданою до заяви копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Розглянувши вказану заяву в частині поновлення касаційного провадження у даній справі, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її розгляду з огляду на те, що касаційне провадження у справі № 910/5681/22 за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023, було поновлено ухвалою Верховного Суду від 04.06.2024.
Натомість, розглянувши вказану заяву в частині залучення до участі у справі правонаступника, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Таким чином, оскільки відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 11.01.2024 було зареєстровано нову юридичну особу - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", а згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1420 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з дня державної реєстрації, то у даному випадку наявні правові підстави для заміни позивача на його правонаступника. Подібний висновок про необхідність заміни учасника справи на його правонаступника (Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом") викладений в ухвалах Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 824/45/22, від 06.02.2024 у справі № 910/3323/23, від 14.03.2024 у справі № 924/641/23, постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/21124/20, від 06.02.2024 у справі № 911/2861/22.
Враховуючи викладене, заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про залучення до участі у справі правонаступника слід задовольнити та залучити Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в якості правонаступника Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
6. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Водночас Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, Суд зазначає таке.
Як зазначалось вище, предметом даного спору є вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення з відповідача 64 685 240,03 грн інфляційних втрат, 5 723 923,29 грн пені, 4 704 594,49 грн 3% річних, нарахованих за період з 15.03.2022 по 18.07.2022, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору про участь в балансуючому ринку щодо своєчасної оплати електричної енергії для балансування.
Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини неналежного виконання відповідачем умов Договору про участь в балансуючому ринку в частині зобов'язань щодо здійснення, у передбачені Договором строки та у визначених розмірах, оплати за придбані обсяги балансуючої електричної енергії у 3 декаді лютого і травні 2022 року.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що під час розгляду даної справи, сума основного боргу у розмірі 560 059 376,97 грн повністю визнана відповідачем про що свідчить факт складення 19.07.2022 акта зарахування зустрічних позовних вимог після звернення позивача з даним позовом до суду, та у зв'язку з чим позивачем в процесі розгляду справи подано заяву про зменшення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 560 059 376,97 грн.
Як зазначалось вище, суд першої інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог (задоволення вимог про стягнення з відповідача 4 704 594,49 грн 3% річних, 64 685 240,03 грн інфляційних втрат та 95 518,50 грн витрат по сплаті судового збору та про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені), виходив з того, що:
- матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором про участь в балансуючому ринку в частині своєчасної сплати боргу;
- здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 704 594,49 грн 3% річних та 64 685 240,03 грн інфляційних втрат;
- вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 723 923,29 грн є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки за приписами підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені, нарахованої у період дії воєнного стану.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції та, відповідно, дійшов висновку про те, що у даному випадку наявні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 1 609 968,00 та, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Постанова суду апеляційної інстанції в цій частині мотивована тим, що:
- 26 квітня 2022 року постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 413 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332, зокрема, доповнено пункт 16, згідно з яким передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану;
- суд першої інстанції помилково застосував положення постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 в частині відмови у стягненні пені нарахованої по рахунку № 0903202200009, оскільки постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2022 № 413, якою внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332, набирає чинності з дня її прийняття, а саме, 26.04.2022;
- судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок суми пені, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 1 609 968,00 грн пені, нарахованої по рахунку № 0903202200009 на суму 383 325 903,76 грн за період з 15.03.2022 по 26.04.2022.
Крім того, приймаючи оскаржувану постанову, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції в іншій частині (щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат), суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 704 594,49 грн 3% річних та 64 685 240,03 грн інфляційних втрат, є обґрунтованим;
- є обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відхилення посилання відповідача щодо зупинення нарахування 3% річних та інфляційних втрат зважаючи на прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 25.02.2022 № 332, з огляду на те, що зупинення нарахування та стягнення відбувається саме штрафних санкцій, при цьому 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а є складовою боргу;
- через несвоєчасне повідомлення позивача, відповідачем втрачено право посилання на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності у спірних правовідносинах.
Не погодившись з оскаржуваними судовими рішення у даній справі та із відповідними висновками (позивач у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а відповідач у частині задоволених позовних вимог про стягнення пені), як позивач, так і відповідач, звернулися до Суду з касаційними скаргами.
Як вже зазначалось, касаційне провадження у даній справі відкрито відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Надаючи оцінку аргументам касаційних скарг позивача та відповідача щодо позовних вимог про стягнення пені, та щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій частині, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно зазначити таке.
У касаційних скаргах скаржники посилаються на те, що оскаржувані судові рішення у даній справі прийнято з неправильним застосуванням судами положень підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022 із змінами, у поєднанні з приписами частини 1 статті 548, статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 216, статті 218, частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 16 частини 2 статті 3, частини 3 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про ринок електричної енергії", а висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Отже, по-перше, необхідно з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб'єктним, ні за об'єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об'єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору.
Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16, від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц і № 522/2110/15-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц). Таке врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Таким чином, на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Здійснюючи касаційне провадження у даній справі № 910/5681/22 Судом встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 922/1948/22, відкрита за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Комунального підприємства "Харківський метрополітен" про стягнення 1 001 624,55 грн основного боргу, 397 016,69 грн інфляційних втрат, 50 315,88 грн 3% річних, 73 477,58 грн пені та 177 603,53 грн штрафу з 26.02.2022 по 25.04.2022, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії, в частині своєчасної сплати наданих послуг.
За наслідками розгляду відповідної касаційної скарги Верховним Судом у справі № 922/1948/22 було прийнято постанову від 26.07.2023, у якій зазначено, що предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення пені та штрафу за період з 26.02.2022 по 25.04.2022, з тих підстав, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду", зі змінами від 26.04.2022, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану та ця постанова розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.
Переглядаючи судові рішення у справі № 922/1948/22 у касаційному порядку, Верховний Суд зазначив, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) прийняв постанову № 332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (до закінчення перегляду судом касаційної інстанції якої зупинялось провадження у даній справі № 910/5681/22, та від якої Суд не вбачає підстав відступати, і висновки якої підлягають врахуванню Судом, в силу приписів частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України) дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 постанови Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) № 332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП № 332.
У цій постанові Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що ураховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.
Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
У зв'язку з цим, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що:
- рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії;
- норми Постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень;
- таким чином, хоча постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору;
- Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
Отже, наразі існує висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022), у тому числі, у поєднанні з приписами частини 1 статті 548, статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 216, статті 218, частини 1 статті 230, частини 4 статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, пункту 16 частини 2 статті 3, частини 3 статті 6, пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про ринок електричної енергії", в частині зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, який викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.
Крім того, Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, з посиланням на існування висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у відповідних частинах зазначив про те, що відмовляючи у задоволенні позову у справі № 921/540/23 щодо стягнення нарахованих позивачем за період з 24.02.2022 по 21.04.2022 пені в сумі 1 403 971,44 грн та штрафу в сумі 2 923 044,84 грн суди попередніх інстанцій правильно застосували приписи Постанови № 332 як такі, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
З аналогічних підстав, з посиланням на існування висновку Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, Верховний Суд прийняв постанову від 06.06.2024 у справі № 906/1091/23, у якій зазначив, що: «рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача, нарахованої позивачем за період 16.04.2023 по 01.08.2023, пені у загальному розмірі 3 667 788,65 грн є помилковим, правильним є в цій частині рішення місцевого господарського суду про відмову в позові, однак з мотивів викладених в цій постанові.».
Суд зазначає, що правовідносини у справах № 921/540/23, № 906/1091/23, № 911/1359/22 та у цій справі № 910/5681/22 є подібними (у порівнюваних ситуаціях), оскільки, як і даній справі № 910/5681/22, так і у зазначених справах спірним питанням було застосування підпункту 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022), до вимог про нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу), передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Таким чином, з огляду позиції, сформовані у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, від 06.06.2024 у справі № 906/1091/23, та встановлені судами обставини справи, Суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру пені.
В свою чергу, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі № 910/5681/22 в частині скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову в частині стягнення 1 609 968,00 грн пені, не відповідає позиції, сформованій у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, постановах Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 921/540/23, від 06.06.2024 у справі № 906/1091/23.
З урахуванням викладеного, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині (в частині стягнення заявленого розміру пені) підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у вказаній частині - залишенню в силі.
Окрім викладеного, як зазначалось вище, відповідач також не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про стягнення з нього 4 704 594,49 грн 3% річних, та в якості підстав касаційного оскарження судових рішень в цій частині послався на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування на період дії в Україні воєнного стану відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (підстава подання касаційної скарги, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.
Суд також звертає увагу, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються з урахуванням конкретних обставин справи. Тобто на відміну від повноважень законодавчої гілки влади до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову, заперечень проти позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.
За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У постанові від 31.08.2022 зі справи № 910/15264/21 Верховний Суд, зокрема, виснував, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у пункті 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Аналогічний підхід міститися в узагальнених нормах європейського звичаєвого права. Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у частині 3 статті 7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов'язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов'язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона яка не виконала дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення. У Принципах Європейського договірного права (ст. 8.108(3)), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов'язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.
З урахуванням вищезазначеного, судом апеляційної інстанції встановлено те, що у визначений Договором про участь в балансуючому ринку (пункт 6.1 такого договору) строк відповідач не повідомив позивача про існування форм-мажорних обставин. Тому, враховуючи положення пункту 6.2 Договору про участь в балансуючому ринку, через несвоєчасне повідомлення позивача про такі обставини, відповідачем втрачено право посилання на форс-мажор як на підставу звільнення від відповідальності у спірних правовідносинах з позивачем.
Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, а саме, втрати відповідачем права посилатись на існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у спірних правовідносинах, у Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права.
Суд зазначає, що викладені у касаційній скарзі доводи відповідача про наявність передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги (щодо застосування на період дії в Україні воєнного стану відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, внаслідок дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) стосуються переважно заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що разом з тим, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, наведена відповідачем підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у зазначеній частині, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанцій з такої підстави.
7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, а судом апеляційної інстанції помилково та безпідставно скасовано судове рішення, яке відповідає закону. За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції в частині і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
8. Розподіл судових витрат
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню в частині стягнення з відповідача 1 609 968,00 грн пені та 2 201,00 грн судового збору, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених вимог (стягнення 1 609 968,00 грн пені та 2 201,00 грн судового збору) - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 48 299,04 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню на користь відповідача з позивача.
З огляду на те, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає та касаційна скарга відповідача в частині оскарження рішень судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 4 704 594,49 грн 3% річних також задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у відповідних частинах покладаються на заявників касаційних скарг.
Керуючись статтями 52, 129, 300, 301, 308, 309, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про залучення до участі у справі правонаступника задовольнити.
2. Замінити відповідача у справі № 910/5681/22 - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Енергоатом-Трейдинг" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його правонаступника - Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
3. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
4. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.
5. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 910/5681/22 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" пені у розмірі 1 609 968,00 грн та 2 201,00 грн судового збору та залишити в цій частині в силі рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/5681/22.
6. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 910/5681/22 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 36 224,28 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
7. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 у справі № 910/5681/22 залишити без змін.
8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Енергоатом-Трейдинг" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 42041573) 48 299 (сорок вісім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 04 копійки судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
9. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.А. Кролевець
В.І. Студенець