26 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/9798/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Булгакової І. В., Колос І. Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення»
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська вантажна локомотивна компанія»
про стягнення 808 451, 95 грн,
10.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» (далі - ТОВ Залізничні експрес-перевезення») через систему «Електронний суд» подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9798/23, зважаючи на таке.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (рік подання позовної заяви у справі № 910/9798/23) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 808 451, 95 грн, що є меншим ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також про те, що він буде позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені сокарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункти «а», «б» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Твердження скаржника, що він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи Суд вважає необґрунтованими. Скаржник не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення вважає незаконним. Зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дає підстав для висновку, що скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені цим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки наявність інших спорів не доводить неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а свідчить лише про наявність у цих справах різних встановлених істотних обставин, підтверджених / непідтверджених належними та допустимими доказами, залежно від яких і ухвалюється судове рішення. При цьому питання обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог, у тому числі щодо застосування чи незастосування преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду в іншій справі, є правом суду та вирішується ним на власний розсуд з огляду на обставини та наявні у справі докази, які є предметом судового розгляду.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення судів тільки через те, що такі рішення скаржник вважає незаконним.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, конкретні обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/9798/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізничні експрес-перевезення» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т. Є. Жайворонок
Судді: І. В. Булгакова
І. Б. Колос