Рішення від 20.06.2024 по справі 927/19/24

РІШЕННЯ

Іменем України

20 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/19/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури

код ЄДРПОУ 0291011426, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000

в інтересах держави в особі:

позивача: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації

код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача-1: Чернігівської міської ради

код ЄДРПОУ 04062009, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖК Комфорт”

код ЄДРПОУ 43370919, вул. Підвальна, 23, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації

вул. Коцюбинського, 70, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02231672

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області

код ЄДРПОУ 39764881; вул. П'ятницька, 11-А, м. Чернігів,14000

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди та права власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Шиленко М.В.

від позивача: Дрозд А.С.,

від відповідача-1: Манжула Н.Л.,

від відповідача-2: Титаренко Т.Г.,

третя особа на стороні позивача: не прибув

третя особа на стороні відповідача: не прибув

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖК Комфорт” про усунення перешкод власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташованій по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові шляхом:

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 24.02.2021 між Чернігівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖК “Комфорт”, площею 1,0826 га, кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові;

- зобов'язання Чернігівську міську раду (код ЄДРПОУ 34339125) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖК “Комфорт” (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101);

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2024. Також даною ухвалою залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації та встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлені строки для подання заяв по суті справи. про що свідчать довідки про доставку електронного листа та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

24.01.2024, у встановлений судом строк, до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

25.01.2024, у встановлений судом строк, до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

29.01.2024, у встановлений судом строк, до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

29.01.2024, у встановлений судом строк, до суду від Чернігівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-2, яка прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

05.02.2024, у встановлений судом строк, до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

06.02.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.

07.02.2024 до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 07.02.2024 суд задовольнив клопотання відповідача-2, залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 05.03.2024, про що присутніх представників учасників справи повідомив під розписки, а відповідача-2 та третіх осіб ухвалою від 07.02.2024.

05.03.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №927/1206/21 у подібних правовідносинах.

У підготовчому засіданні 05.03.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2024, про що присутніх представників учасників справи повідомив під розписки, а третіх осіб ухвалою від 05.03.2024.

27.03.2024 від відповідача-2 надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому 28.03.2024 представник відповідача-2 заявив усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі. Суд задовльнив усне клопотання відповідача-2 та залишив без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 16.04.2024, про що присутніх представників учасників справи повідомив під розписки, а прокурора та третіх осіб ухвалою від 28.03.2024.

15.04.2024 від відповідача-2 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Суд клопотання задовольнив, документи долучив до матеріалів справи.

16.04.2024 від позивача надійшли додаткові пояснення у даній справі, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 16.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.2024, про що присутніх представників учасників справи повідомив під розписки, а третіх осіб ухвалою від 16.04.2024.

У судовому засіданні 16.05.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 20.06.2024.

У судовому засіданні 20.06.2024 суд розглянув справу по суті та проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Чернігівської міськради від 28.01.2021 Товариству з обмеженою відповідальністю "ЖК Комфорт" передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту. 24.02.2021 між Чернігівською міською радою та ТОВ “ЖК Комфорт” укладено договір оренди земельної ділянки № 4711 площею 1,0826 га (кадастровий номер 7410100000:02:051:0027), розташованої у місті Чернігові по вул. Підвальна, 23. Чернігівською окружною прокуратурою під час вивчення інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові розташована у межах пам'яток археології місцевого значення "Поділ” та “Острог”, які є внутрішньокомплексними пам'ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр. Враховуючи, що спірна земельна ділянка згідно з вимогами законодавства не може перебувати у комунальній власності, договір оренди землі від 24.02.2021 суперечить інтересам держави та порушує вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України, чч. 1, 6, 7 ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, ч. 4 ст. 83, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідач-1 у відзиві на позов вважає позов таким, що не ґрунтується на нормах законодавства та задоволенню не підлягає. Оскільки статтею 54 Земельного кодексу України передбачено, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, з метою дотримання землекористувачем законодавства у частині охорони культурної спадини, з урахуванням інформації зазначеної в Державному земельному кадастрі щодо відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки, якому зазначено вид обмеження, охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, рішенням міської ради було передбачено укладення охоронного договору на частину пам'ятки археології, площею 1,0826 га.

Відповідач-2 у відзиві на позов також проти позову заперечує з наступних підстав:

-прокурором не доведено: розташування спірної земельної ділянки в межах пам'яток археології місцевого значення «Поділ» та «Острог», які є внутрішньо комплексними пам'ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр»; порушення прав позивача - держави в особі Чернігівської ОВА в процесі використання ТОВ «ЖК Комфорт» спірної земельної ділянки; загрози знищення пам'яток археології місцевого значення «Поділ» та «Острог»; незаконності державної реєстрації спірної земельної ділянки;

-визнання договору оренди земельної ділянки недійсним матиме негативні наслідки як для відповідача-2 так і для територіальної громади міста Чернігова, оскільки з міського бюджету має бути повернуто відповідачу-2 сплачену оренду плату, а відповідач-2 обмежується у праві використання спірної земельної ділянки відповідно до її цільового призначення за договором та можливості використання нерухомого майна на ній;

-обраний прокурором у позовній заяві спосіб захисту прав є неналежним та не може призвести до належного поновлення прав держави в особі позивача;

-прокурором не надано достатних доказів для підтвердження порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором.

Прокурор та позивач у відповідях на відзиви вважають доводи відповідачів у відзивах необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України, підтримують позовні вимоги та просять їх задовольнити.

Відповідач-1 у запереченнях наголошує на тому, що прокурором не надано належних доказів та обґрунтування незаконності дій щодо формування, державної реєстрації, передачі, договірних відносин земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га по вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Обставини справи встановлені судом.

24.10.1995, на підставі рішення виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 19.06.1995 №139, Акціонерному товариству «Чернігівський річковий порт» видано Державний акт І-ЧН №001603-552 на право постійного користування землею, а саме: 14,47 га, в т.ч. всього по житловому фонду - 3,64 га; дитячий садок по вул. Толстого, 100а - 0,495 га; річковий вокзал по вул. Підвальній, 23 - 1,81 га; затон - 2,42 га; промислова територія по вул.Підвальній, 23 - 5,53 га; спортивна база на лівому березі р.Десна - 0,579 га.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7404291522017 від 01.03.2017 Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області 22.11.2016 проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - державна; охоронна зона навколо об?єкта культурної спадщини - 1,0826 га.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 01.03.2018 замінено власника земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, з ПАТ «Чернігівський річковий порт» на Територіальну громаду міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради.

Рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2021 №4/VІІІ-13 Приватному акціонерному товариству «Чернігівській річковий порт» припинено право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:02:051:0027) площею 1,0826 га по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові.

Рішенням 4 сесії 8 скликання Чернігівської міської ради від 28.01.2021 №4/VІІІ-13, в редакції рішення Чернігівської міськради від 24.06.2021 №9/VІІІ-21, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЖК Комфорт» передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 строком до 28 січня 2022 року, площею 1,0826 га, по вул. Підвальній, 23 у м. Чернігові для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обовязковим укладанням договору сервітуту, при умові, зокрема укладення охророннного договору на частину памятки археології, площею 1,0826 га.

24.02.2021 між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки №4711 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту з обов?язковим укладенням договору сервітуту з кадастровим номером - 7410100000:02:051:0027, яка розташована в місті Чернігові по вул. Підвальна, 23, без розроблення проекту її відведення, на підставі п.23, 28 рішення Чернігівської міської ради від 28.01.2021 №4/VІІІ-13.

В оренду передано земельну ділянку площею 1,0826 га (п.2 Договору оренди).

На земельній ділянці розміщено будівлі і споруди річкового транспорту (п.3 Договору оренди).

Відповідно до п.23 Договору оренди на орендовану земельну ділянку встановлено обмеженння (обтяження): охоронна зона навколо обєкта культурної спадщини - 1,0826 га.

Договір укладено до 28.01.2022 (п.8 Договору оренди).

23.12.2021 між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт», на підставі рішення Чернігівської міської ради від 25.11.2021 №13/VІІІ-26, укладено додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до Договору оренди, у тому числі до п. 8, продовживши термін дії Договору оренди до 25.11.2022.

08.11.2022 між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт», на підставі рішення Чернігівської міської ради від 19.08.2022 №20/VІІІ-7, укладено додаткову угоду до Договору оренди, якою внесено зміни до Договору оренди, у т.ч. до п. 8, продовживши термін дії Договору оренди до 19.08.2027.

Чернігівською окружною прокуратурою під час вивчення інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові розташована у межах пам'яток археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньокомплексними пам'ятками Стародавнього міста Чернігова, охоронний № 1/6-Чр.

Розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856 «Про взяття під державну охорону нововиявлених пам'яток історії, мистецтва, археології» взято під державну охорону пам'ятки історії, мистецтва та археології, згідно з додатками 1,2, у тому числі «Стародавнє місто Чернігів».

Згідно відомостей до облікової картки та паспорту пам'ятника «Стародавнє місто Чернігів» (місцезнаходження: м. Чернігів, Чернігівська м/Рада, центральна і південна частина міста) Чернігів знаходиться на правому березні р. Десни. На території Чернігова зберіглось багато пам'яток археології - кургани, могильники, городища. До вказаної облікової картки додано схематичний план.

18.04.1989 на пам'ятку археології «Стародавнє місто Чернігів», ІХ-ХІІІ ст., видано охоронне зобов'язання Чернігівському міському комунальному господарству.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації “Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини” №223 від 07.06.2019 затверджено Зміни та уточнення охоронних номерів, назв, дат, адміністративних прив'язок та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини, розташованих в адміністративних межах м. Чернігова Чернігівської області (додатки 3-8), у якому серед іншого зазначено «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., №1/6-Чр, та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., 1/7-Чр.

Наказом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації “Про впорядкування обліку об'єктів культурної спадщини” №287 від 28.08.2020 погоджено внесення до Переліку об'єктів культурної спадщини Чернігівської області нововиявлених об'єктів історії, археології та монументального мистецтва Чернігівської області (додатки 1, 2, 3); погоджено переліки пам'яток археології (3881 пам'яток) та пам'яток архітектури (309 пам'яток) місцевого значення Чернігівської області для їх подання до Міністерства культури та інформаційної політики України для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; погоджено перелік археологічних об'єктів культурної спадщини, які не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (додаток 7).

Відповідно до додатку - межі територій та режими використання пам?яток археології, до Стародавнього міста Чернігів, Х-ХІІІ ст, входять 7 об?єктів, у т.ч. «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.

Пам'ятка археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., розташована уздовж південної і південно-західної частин міста Чернігів, біля підніжжя правобережної тераси р. Десни, в урочищах Лісковиця та Кавказ. Охоплює територію південніше «Дитинця», «Окольного Граду», «Третяка», Єлецької Гори, ґрунтового могильника, Болдиної Гори, Троїцько Іллінського монастиря.

Пам'ятка археології місцевого значення «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., розташована під краєм правобережної тераси р. Десни («Цитадель»), в урочищі Кавказ.

Межі пам'яток в натурі (на місцевості) не визначені.

10.09.2021 на пам'ятку культурної спадщини «Поділ» (Нижній Город) стародавнього м.Чернігова укладено охоронний договір з ТОВ «ЖК «Комфорт», відповідно до п. 5 якого, товариство зобов'язано використовувати пам'ятку (площа земельної ділянки 1,0826 га) по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові за цільовим призначенням, не проводити будь-яких робіт по переміщенню ґрунту, що можуть зашкодити пам'ятці. Утримувати територію пам'ятки упередженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва й задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці. Не вести будь-яких земляних робіт на території пам'ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

На пам'ятку культурної спадщини "Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХУІІІ ст. охоронний договір не укладався.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам'яток археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., нанесеним на карту - схему пам'ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст. (лист від 08.11.2023 №15-2814/8).

ПП «ЕЛІТЗЕМ» виконано графічне нанесення координат пам'яток археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХУШ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., з позначенням меж та площ пам'яток історії відносно земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, яка знаходиться по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

Відповідно до складеної ПП «ЕЛІТЗЕМ» карти-схеми земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХУІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що пам'ятки археології місцевого значення - «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., що взяті під державну охорону рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28.12.1998 № 856, коригування здійснено наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 07.06.2019 № 223 та від 28.08.2020 № 287, розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, що відноситься до земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

Оцінка суду.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його в власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання “справедливого балансу” в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте в власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи “Delcourtv.Belgium”, “Belletv.France”). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах “Спорронг і Льоннрот проти Швеції” від 23.09.1982, “Новоселецький проти України” від 11.03.2003, “Федоренко проти України” від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах “Хендісайд проти Сполученого Королівства” від 07.12.1976, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі “Трегубенко проти України” від 02.11.2004 категорично ствердив: “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес”.

Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Випадки протиправного вибуття земель історико-культурного призначення з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами 3, 4 і 8 цієї статті, в власність або в користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або в випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту та належить до земель історико-культурного призначення, повноваженнями на розпорядження ділянкою, а також і на захист інтересів держави наділена Чернігівська обласна державна адміністрація.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Листом від 28.11.2023 №55-75-11967вих-23 окружна прокуратура повідомила Чернігівську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірних земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких розташовані пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст. У вказаному листі прокуратура, з урахуванням повноважень Чернігівської ОВА як законного власника спірної ділянки, просила повідомити про вжиті заходи до усунення виявлених порушень.

Чернігівська обласна військова адміністрація листом від 08.12.2023 №01-01-32/21196 повідомила, що право комунальної власності на земельну ділянку 7410100000:02:051:0027, зареєстровано за Чернігівською міською територіальною громадою в особі Чернігіської міської ради, а тому ОВА не наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності. Чернігівська ОВА не вбачає підстав для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури.

Таким чином, Чернігівська ОВА як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави в сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права, не здійснює захист таких інтересів.

Суд вважає, що такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Таким чином, компетентний орган був достеменно обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері земельних відносин, та в позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте останній самостійно не захистив інтереси держави в суді.

Окружною прокуратурою на виконання вимог частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом від 28.12.2023 № 55-75-13017вих-23.

Щодо порушення виключного права державної власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7404291522017 від 01.03.2017 вбачається, що 22.11.2016 Управлінням Держгеокадастру у Чернігівському районі Чернігівської області проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові; форма власності - державна; охоронна зона навколо об?єкта культурної спадщини - 1,0826 га.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані в власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі.

За приписами статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб'єктом права на землі державної власності, за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Виходячи зі змісту статей 53, 54 ЗК України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) установлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини в сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини в суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 № 1805-ІІІ.

Законом № 1805-ІІІ закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону №1805-ІІІ, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взятий на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

За частиною 2 статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічний об'єкт культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини” території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико - культурного призначення є розташування на ній об'єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини”.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено факт, що пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., які є внутрішньо комплексними пам'ятками місцевого значення Стародавнє місто Чернігів, охоронний №1/6-Чр, взяті на облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856, коригування здійснено наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 07.06.2019 № 223 та від 28.08.2020 № 287.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА зіставлено схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові із поземельної книги із схематичним відображенням місця розташування пам'яток археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., нанесеним на карту - схему пам'ятки археології місцевого значення Стародавнє місто Чернігів. За характерними умовними та топографічними позначеннями встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га накладається на земельну ділянку, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст., та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст.

Статтею 6 Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури” №3600-IX від 13.07.1978 до пам'яток археології віднесено городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно статті 8 Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури” виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, зазначені пам'ятки були і є пам'ятками культурної спадщини відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”, а спірна земельна ділянка, на якій розміщені пам'ятки, є землею історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ урегульовано питання суб'єктів права власності на пам'ятки. Згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. У свою чергу, частина 6 вказаної норми визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі ст. 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини” території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Як встановлено судом, на спірній земельній ділянці знаходяться об'єкти культурної спадщини, пам'ятки археології місцевого значення «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., взяті на облік згідно розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №856 від 28.12.1998, коригування здійснено наказами Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 07.06.2019 № 223 та від 28.08.2020 № 287.

За приписами положень ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Закон України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ від 08.06.2000 (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним нормативним актом у відношенні до Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (набув чинності 01.01.2002).

Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщенні пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального нормативно-правового акту, Закону України “Про охорону культурної спадщини” від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21.

З огляду на наведені обставини, земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам'ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності, та належать до категорії земель історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про охорону культурної спадщини” (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають установлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них установлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері охорони культурної спадщини.

Водночас, відсутність затвердженої науково-проектної документації з встановлення цільового призначення за категорією земель історико-культурного призначення, визначення меж та режимів використання пам'ятки археології національного значення та зон її охорони, за висновком суду, не спростовує факту розташування на спірних земельних ділянках вказаної пам'ятки, що знаходиться під охороною держави.

Щодо належності обраного прокурором способу захисту порушеного права держави.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно з частиною 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 ГПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам.

Під способом захисту прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав і вплив на правопорушника.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені частиною 2 статті 16 ЦК України та частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є відновлення становища, що існувало до порушення.

У спірних правовідносинах вимоги про скасування державної реєстрації прав власності та скасування державної реєстрації земельної ділянки є спорідненими способами захисту, відповідають змісту оспорюваного права чи інтересу та спрямовані на досягнення єдиної мети - відновлення порушеного права держави шляхом відновлення становища, яке існувало до формування земельної ділянки.

Формування земельної ділянки полягає в визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема в порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка, розташована в адміністративних межах міста Чернігова (увійшла до складу територіальної громади міста Чернігова) площею 1,0826 га є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер 7410100000:02:051:0027.

Натомість дана земельна ділянка є землею історико-культурного призначення, на ній розташовані пам'ятки археології - «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., взяті під державну охорону розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації від 28.12.1998 №856.

З метою охорони культурної спадщини на використання земель у межах території пам'ятки культурної спадщини встановлюються обмеження відповідно до Закону України № 1805-ІІІ, які поширюються на усі розташовані в межах цих територій та об'єктів землі незалежно від їх цільового призначення. Відомості про зазначені обмеження в використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи в випадку, передбаченому п. 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені в зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявність у Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, в розумінні положень наведеної норми судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Як вбачається з матеріалів справи, у Державному земельному кадастрі міститься інформація щодо земельної ділянки кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, а саме: цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд річкового транспорту; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; форма власності - державна; охоронна зона навколо об?єкта культурної спадщини - 1,0826 га.

За наявності законодавчих обмежень щодо використання земельних ділянок історико-культурного призначення реєстрація спірної земельної ділянки з визначенням її площі та цільовим призначенням як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, порушує встановлений законом порядок використання земельної ділянки та порушує право держави на використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, а також принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей, закріплених статтею 3 Закону України “Про державний земельний кадастр”, на яких базується Державний земельний кадастр.

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його в відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Водночас суд вважає за доцільне зазначити, що в чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права, виходячи з обставин, установлених у ході вирішення наявного спору.

Наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права держави, оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою, з огляду на що, державна реєстрація земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду в справі № 924/504/20 від 31.01.2023).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” (№ 19336/04) суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту в спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги” та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як в теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права.

За статтею 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплена в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Суд зазначає, що спірні правовідносини, крім іншого, регулюються Законом України “Про Державний земельний кадастр” та Порядком ведення Державного земельного кадастру (затвердженим постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, далі - Порядок № 1051).

Відповідно до частини 10 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр” та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію в разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та одночасним припиненням речового права територіальної громади в особі Чернігівської міської ради та права оренди ТОВ «ЖК «Комфорт», зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що забезпечить ефективний спосіб захисту порушених прав держави, оскільки усуне стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення спірної ділянки.

За наведених обставин, скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, а також скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 за територіальною громадою міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради та державної реєстрації права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 за ТОВ «ЖК «Комфорт» є ефективними способами захисту, обраним прокурором у спірних правовідносинах, а тому суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Заперечення відповідача-2 про неефективний спосіб захисту прокурором порушених прав держави судом відхилене, оскільки вимоги про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку забезпечують відновлення прав держави на земельну ділянку за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Визнання недійсним правочину є одним із способів захисту порушених прав, передбачених статтею 16 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1 - 5 цієї статті).

Нормами статті 215, частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, установлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 124 ЗК України (чинного на момент укладення спірного договору оренди) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Суб'єктом права власності на землі державної власності за статтею 80 ЗК України є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Судом установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, передана в оренду ТОВ «ЖК «Комфорт» на підставі укладеного між Чернігівською міською радою (орендодавцем) та ТОВ «ЖК «Комфорт» (орендарем) договору оренди земельної ділянки від 24.02.2021, у зв'язку з чим державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради 01.03.2021 зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЖК «Комфорт» строком до 19.08.2027 (номер запису про інше речове право 40825083).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення - «Поділ» (Нижній Город), Х-ХVІІІ ст. та «Острог» (Нижній Острог, Солдатська Слобода, Московська слобода), Х-ХVІІІ ст., і яка є земельною ділянкою історико-культурного призначення, вибула з державної власності в оренду поза волею власника - Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (розпорядника земель історико-культурного призначення, розташованих в межах Чернігівської області), а відтак договір оренди землі від 24.02.2021, укладений між Чернігівською міською радою та ТОВ «ЖК «Комфорт» підлягає визнанню судом недійсним.

За таких обставин доводи відповідача-2 про те, що ним правомірно та в законний спосіб набуте право користування спірною земельною ділянкою є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), критерії сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі; 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті; 3) чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання в право.

Втручання держави в право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання в право власності передбачена законом, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або для контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення “суспільного”, “публічного” інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися “значною свободою (полем) розсуду”. Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об'єктивної необхідності в формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

У практиці ЄСПЛ, зокрема в рішеннях у справах “Спорронґ і Льоннрот проти Швеції” від 23.09.1982, “Джеймс та інші проти Сполученого Королівства” від 21.02.1986, “Щокін проти України” від 14.10.2010, “Сєрков проти України” від 07.07.2011, “Колишній король Греції та інші проти Греції” від 23.11.2000, “Булвес” АД проти Болгарії” від 22.01.2009, “Трегубенко проти України” від 02.11.2004, “East/West Alliance Limited” проти України” від 23.01.2014, виокремлено три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно “суспільний”, “публічний” інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави в право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Лише факт того, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний.

Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе “індивідуальний і надмірний тягар”. Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах “Рисовський проти України” (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04), “Кривенький проти України” (рішення від 16.02.2017, заява № 43768/07), пов'язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування в зв'язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але й самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого Протоколу, можуть бути пов'язані з протиправною поведінкою набувача майна.

Виходячи з предмету заявлених позовних вимог виникає необхідність з?ясування виправданого ймовірного втручання держави в приватне речове право на користування спірною земельною ділянкою відповідачем2, з урахуванням критеріїв сумісності заходу втручання в право на мирне володіння майном та гарантій, визначених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У спірних правовідносинах позов прокурора направлений на захист інтересів держави щодо використання земельної ділянки з особливим статусом як такої, що належить до земель історико-культурного призначення.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання в приватну власність. Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за її використанням, виходячи із загально-державних інтересів цільового призначення та особливого статусу даної землі.

За таких обставин, суспільний та публічний інтерес буде превалювати над приватним правом відповідача-2 щодо користування спірною земельною ділянкою для розміщення та експлуатації будівель та споруд річкового транспорту, яка як встановлено судом, належить до земель історико-культурного призначення.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в речове право відповідача-2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, а також порушення критерію пропорційності та справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами відповідача-2.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За статтями 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Водночас перебування в комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам'ятка археології, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як земель державної власності. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності, становлять “суспільний”, “публічний” інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням землі за цільовим призначенням виходячи із особливого статусу - землі історико-культурного призначення, спрямовану на задоволення соціальної потреби в відновленні законності та становища, яке існувало до порушення такого права.

Враховуючи вищевикладене, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташована по вул. Підвальна, 23 у м. Чернігові, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації.

Скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки з припиненням речових прав на неї та припинення існування такого об'єкту цивільних прав, створить передумови для позивача для формування нового об'єкту цивільних прав земельної ділянки в межах території пам'ятки археології.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України”, “Серявін та інші проти України” обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора ґрунтуються на належних, допустимих, достовірних доказах, у розумінні статей 76-78 ГПК України.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 129 ГПК України, з урахуванням задоволення позову, судовий збір покладається на відповідачів в рівних частинах, по 6710,00 грн на кожного.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №4711 від 24.02.2021, укладений між Чернігівською міською радою (код ЄДРПОУ 43370919) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖК “Комфорт” (код ЄДРПОУ 43370919), кадастровий номер 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташованої по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

3. Зобов'язати Чернігівську міську раду (код ЄДРПОУ 34339125) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027 площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674).

4. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за Товариством з обмеженою відповідальністю “ЖК “Комфорт” (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101).

5. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23, у м. Чернігові за територіальною громадою в особі Чернігівської міської ради (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1395133574101).

6. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0027, площею 1,0826 га, розташовану по вул. Підвальна, 23 у місті Чернігові.

7. Стягнути з Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062009, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 6710,00 грн.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЖК Комфорт” (код ЄДРПОУ 43370919, вул. Підвальна, 23, м. Чернігів, 14000) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 6710,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2024.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор