29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"13" червня 2024 р. Справа № 924/203/24
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД", м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гольдхофер Юкрейн”, м. Красилів
про зобов'язання вчинити дії
За участю представників сторін:
від позивача - Савченко О.В. згідно ордера
від відповідача - Прядун Р.В. згідно ордера
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
16.02.2024р. до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Буд.-Сервіс-Плюс”, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гольдхофер Юкрейн”, м. Красилів про зобов'язання відповідача передати на підставі акту приймання-передачі деталі які визначені у видатковій накладній (у переробку) №24 від 05.07.2022р.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 19.02.2024р. відкрито провадження у справі №924/203/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 20.03.2024р.
У підготовчому засіданні 20.03.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 11:00 год. 09.04.2024р.
У підготовчому засіданні 09.04.2024р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 12:30 год. 07.05.2024р.
У підготовчому засіданні 07.05.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11 год. 30 хв. „29” травня 2024р.
У судовому засіданні 29.05.2023р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 14:30 год. 13.06.2024р.
Виклад позицій учасників судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" звернулося з позовом до господарського суду з вимогою зобов'язати ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" передати на підставі акта приймання-передачі ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" деталі (810055 Деталь Kupplungskopf та 810054 Деталь Kupplungskopf), які визначені у видатковій накладній (у переробку) № 24, складеній між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 05.07.2022р., та були передані ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" згідно із акта надання послуг № 501 від 27.12.2022р., сформованого на виконання договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №04/01-2021, укладеного між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 04.01.2021р., шляхом завантаження вказаного майна на транспортний засіб ТОВ "Техно-Смарт ЛТД".
Представником ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" у відзиві від 18.03.2024р. зазначає, що судами у справі № 924/177/23 встановлено, що з актом надання послуг №501 від 27 грудня 2022 року ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" передало ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" дві браковані деталі, а саме одну деталь Klupplungskopf 810055 та одну деталь Klupplungskopf 810054, які не могли бути використані у виробництві. Оскільки на будь-які претензії ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" щодо вказаних деталей ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" не відповідало, судовими рішеннями стягнуто збитки у розмірі вартості вказаних деталей у розмірі 212 286,16 гривень . Після винесення Верховним Судом остаточної ухвали про закриття касаційного провадження, відпала будь-яка нагальна потреба зберігати браковані деталі у натурі, що потенційно могло мати значення у разі, якби суд вирішив оглянути деталі в натурі за правилами ГПК України або ж призначив судову експертизу відносно бракованих деталей.
Саме через це браковані деталі були списані ТОВ "Гольдхофер Юкрейн", що підтверджується копією акта про списання браку. У подальшому, з огляду на те, що вказані деталі є великогабаритними та не могли бути використані у виробництві, їх було утилізовано шляхом порізки на металобрухт, про що складено даний акт.
У такий спосіб ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" на власний розсуд вирішило розпорядитися своїм майном у спосіб, який не суперечить чинному законодавству України, оскільки немає жодної законодавчої чи процесуальної норми, яка б зобов'язувала учасника справи зберігати в натурі браковані деталі, відшкодування вартості яких було стягнуто у судовому порядку.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
04.01.2021р. між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" (замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини № 04/01-2021.
На виконання умов договору на підставі видаткових накладних №24 від 05.07.2022р. та №24 від 05.07.2022р. замовник передав виконавцю на механічну обробку товар на загальну суму 212 286,16 гривень
Після здійснення механічної обробки деталей виконавцем передано замовнику, зокрема, результати наступних виконаних ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" робіт (послуг): механічна обробка деталі 810055 Деталь Kupplunqskopf - Акт надання послуг № 501 від 27 грудня 2022 року (п. 1); механічна обробка деталі 810054 Деталь Kupplunqskopf - Акт надання послуг № 501 від 27 грудня 2022 року (п. 2).
ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" звернулося з позовом до господарського суду з вимогою стягнути з ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 2000802,17 грн. заборгованості, з яких 113244,59 грн. на підставі договору поставки № 11-05/2020 від 11.05.2020р. та 1887557,58 грн. на підставі договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 04/01-2021 від 04.01.2021р. ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило суд стягнути з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 865 939,36 грн.
Рішенням господарського суд Хмельницької області від 06.06.23р. по справі №924/177/23 позов ТОВ "Техно-Смарт ЛТД", м. Хмельницький до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн", м. Красилів про стягнення 2000802,17 грн. заборгованості задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" на користь ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 2 000 802,17 грн. заборгованості, 30012,03 грн. судового збору. Зустрічний позов ТОВ "Гольдхофер Юкрейн", м. Красилів до ТОВ "Техно-Смарт ЛТД", м. Хмельницький про стягнення 865 939,36 грн. збитків задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 544 711,00 грн. збитків, що є вартістю неповернутих деталей, 8170,67 грн. судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 321 228,36 грн відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.23р. по справі 924/177/23 апеляційну скаргу ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023р. у справі №924/177/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023р. у справі №924/177/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 0606.2023р. у справі №924/177/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 212286,16 грн. скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. Викладено резолютивну частину рішення за результатами розгляду зустрічного прозову в наступній редакції: "Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" про стягнення 865939,36 грн. збитків задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 6, код ЄДРПОУ 39933658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" (Хмельницька область, м. Красилів, вул. Центральна, 16, код ЄДРПОУ 43263041) 756997,16 грн. збитків, 11354,96 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 4776,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити".
04.10.2023р. на виконання рішень у справі № 924/177/23 між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" укладено договір про зустрічне зарахування грошових зобов'язань.
Відповідно до п.4. та п.5. вказаного договору на підставі ст. 601 ЦК України Сторони здійснили часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме, домовились про зарахування грошових вимог ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" у сумі 803 128,55 грн. в рахунок часткового погашення зустрічних грошових вимог ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на суму 2 030 814,20 грн. В наслідок проведення зустрічного зарахування грошових вимог ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" зобов'язане сплатити ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" залишок боргу у розмірі 1 227 685,65 грн. протягом п'яти робочих днів з дня укладання даного Договору.
15.12.2023р. ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" звернувся з претензію до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" з вимогами протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної претензії повернути ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" деталі (810055 Деталь Kupplungskopf та 810054 Деталь Kupplungskopf загальною вартістю 212 286,16 грн.), які були передані ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" згідно із складеного між вказаними сторонами акта надання послуг № 501 від 27.12.2022р. та забезпечити завантаження (завантажити) вказаного майна на транспорт товариства з обмеженою відповідальністю «Техно-Смарт ЛТД».
Оскільки відповідачем не було вчинено дій щодо повернення позивачу майна осатаній звернувся з позовом до суду.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
За приписами частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340.
За змістом положень вище зазначених норм права розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Суд забезпечує захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються, шляхом здійснення провадження у справах.
При цьому суд має встановити наявність в особи суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких особа звернулася до суду, адже на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Крім того, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Для ефективного судового захисту цивільного права або інтересу важливим також є обраний зацікавленою особою спосіб захисту, який має відповідати природі такого права або охоронюваного законом інтересу, характеру незаконного посягання та бути ефективним.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування певного (конкретного) способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у межах захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачами.
Обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами (Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.06.2019 № 490/10190/16-ц).
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зауважено, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 по справі №917/664/19 зауважив, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що закон визначає об'єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту (таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19).
ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" належним чином не обгрунтувано, у чому саме полягає порушення або невизнання його права чи законного інтересу і на якій саме нормі закону чи договору ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" підтверджує свої вимоги до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" щодо повернення бракованих деталей.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи вищенаведені обставини справи, законодавчі норми, суд доходить висновку, про необґрунтованість позовних вимог.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 24.06.2024р.
Суддя І.В. Заярнюк
Відрук.: 1 примірн.:
1 - до справи;
2 - позивачу на ел. 3139301461@mail.gov.ua
2 - представнику відповідачу Прядун Р.В. на ел. pryadun.ruslan@gmail.com