вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
20.06.2024 Справа № 917/612/24
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38516938; вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ендейвер", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37306380; вул. Київська, 2Е, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область, 38714
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергія", код ЄДРПОУ 42972869; вул. Джонса Гарета, будинок 8, літера 20Д, м. Київ, 04119; адреса для листування: вул. Соборності, 46В, м. Полтава, 36000
про стягнення 4 000 205,16 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: Остапенко О.П.;
від відповідача: Піддубний Д.І.;
від третьої особи: Макарова Н.В.,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс ойл” (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ендейвер” (відповідач) 8 739 601,81 грн заборгованості, з яких: 7 918 907,32 грн - основний борг; 640 020,17 грн - пеня; 116 497,74 грн - інфляційні втрати; 64176,58 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 71-СО найму (оренди) обладнання від 01.07.2023 (Договір № 71-СО) в частині оплати передбачених цим правочином платежів за користування об'єктом оренди.
Ухвалою від 15.04.2024 суд залишив без руху вказану позовну заяву та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання доповнень до позовної заяви, а також надання суду підтверджуючих доказів про направлення цих доповнень відповідачу.
16.04.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на підставі з додатками (том 1 а.с. 54-58), у якій позивач, крім іншого, уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 7 918 907,32 грн основного боргу за договором № 71-СО.
Ухвалою від 22.04.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 23.05.2024 о 10:30 год.
06.05.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву з додатками (вх. № 6231).
Відповідач у відзиві (том 1 а.с. 62-66) проти позову заперечує, посилаючись на те, що не мав фактичної можливості використовувати об'єкт оренди в спірному періоді в зв'язку з вилученням 01.11.2023 майна, яке було об'єктом оренди, Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки (ТУ БЕБ) у Полтавській області в межах кримінального провадження та подальшим накладенням арешту на вказане майно ухвалою суду з 14.12.2023. На думку відповідача, відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України він, як орендар, звільняється від орендної плати, оскільки у спірному періоді не міг користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідає.
06.05.2024 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6285), у якій він просив суд стягнути з відповідача 4 000 205,16 грн основної суми заборгованості за договором № 71-СО (том 1 а.с. 90-94).
При цьому, у додаткових поясненнях від 23.05.2024 (вх. № 7284) позивач повідомив про те, що сума заборгованості 4 000 205,16 грн складається із заборгованості за листопад 2023р. у розмірі 2 347 653,11 грн та за 13 днів грудня 2023р. у розмірі 1 652 552,05 грн (том 1 а.с. 121).
Ухвалою від 23.05.2024 суд залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазенергія", продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 20.06.2024 о 10:00 год.
ТОВ «Нафтогазенергія» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) надала суду письмові пояснення від 03.06.2024 (том 1 а.с. 185-189), в яких проти позову заперечує повністю та повідомляє, що майно, яке було предметом оренди за Договором № 71-СО, з 01.11.2023 було вилученого у нього як суборендаря вказаного майна в межах кримінального провадження та передане йому ТУ БЕБ у Полтавській області на відповідальне зберігання як речові докази за актом приймання-передачі від 01.11.2023. Також у своїх поясненнях третя особа зазначає, що додаткової угодою від 02.11.2023, укладеною між нею та відповідачем, зупинено з 01.11.2023 перебіг строку суборенди майна та звільнено ТОВ «Нафтогазенергія» від сплати орендної плати за користування майном з 01.11.2023.
Одночасно третя особа в своїх поясненнях посилається на те, що не використовує майно, передане їй на зберігання ТУ БЕБ у Полтавській області як речові докази в межах кримінального провадження, оскільки, відповідно до чинного законодавства використання речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна для службових та інших цілей категорично забороняється.
Позивач в додаткових поясненнях від 04.06.2024 (том 1 а.с. 202-205), окрім іншого, зазначає, що, на його думку, внаслідок відмови ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2023 в арешті майна, яке було об'єктом оренди, таке майно з 07.11.2023 вважається таким, що не вилучене та повернуте. Одночасно у своїх поясненнях позивач посилається на те, що ні прокурором, ні АРМА не вчиняються дії щодо передачі майна, арешт на яке було накладено ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023, в управління АРМА, в той же час, прокурором не надавався дозвіл на зберігання арештованого майна третьою особою.
До вказаних додаткових пояснень позивачем було додано додаткові докази (том 1 а.с. 209-210).
15.05.2024 позивач звернуся до суду з клопотанням про огляд доказів за їх місцезнаходженням (том 1 а.с. 174-175). У поданому клопотанні позивач просить суд провести огляд доказів за їх місцезнаходженням - у виробничих, складських та інших приміщеннях ТОВ "Нафтогазенергія", що є предметом договору № 71-СО найму (оренди) обладнання від 01.07.2023, який в свою чергу є предметом спору у справі № 917/612/24), а саме: бурильного інструменту, переданого в оренду відповідно до актів приймання-передачі майна в оренду ТОВ "Ендейвер".
В додаткових письмових поясненнях, які надійшли до суду 10.06.2024 (том 1 а.с. 216-220), відповідач звертає увагу на те, що майно, яке було об'єктом оренди, з дозволу позивача було передане в суборенду ТОВ «Нафтогазенергія» та використовувалося останнім по 31.10.2023, тобто до моменту визнання вказаного майна речовими доказами в кримінальній справі та його вилучення ТУ БЕБ у Полтавській області.
До вказаних пояснень відповідачем було додано додаткові докази. У додаткових поясненнях відповідач просив суд поновити строк на подання доказів та приєднати їх до матеріалів справи.
11.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення позивача (вх. № 8252), у яких позивач просить суд поновити йому строк на подачу доказів, як такий, що пропущений з поважних причин, та долучити до матеріалів справи додаткові докази (том 2 а.с. 1-18).
18.06.2024 до суду надійшли додаткові пояснення третьої особи (том 2 а.с. 19-22), у яких вона просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням у зв'язку із необґрунтованістю та безпідставністю. Зокрема, третя особа зазначає, що огляд майна, переданого в оренду, має здійснюватися в межах кримінального провадження і огляд вказаного майна в даній справі жодним чином не вплине на результати її розгляду.
Ухвалою від 19.06.2024 суд виправив описки допущені в ухвалах Господарського суду Полтавської області від 22.04.2024 та від 23.05.2024 по справі № 917/612/24 в частині суми позовних вимог; прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6285 від 06.05.2024); задовольнив клопотання позивача (вх. № 7916 від 04.06.2024) про поновлення пропущеного строку для подання доказів у справі; поновив позивачу строк для подання доказів - листа АРМА№ 811/6.1-33-24/6.4 від 16.05.2024 і витягів з Державного реєстру санкцій від 04.06.2024, та долучив подані докази до матеріалів справи; відмовив у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 8131 від 10.06.2024) про поновлення пропущеного строку для подання доказів у справі і залишив без розгляду докази, додані відповідачем до додаткових пояснень (вх. № 8131 від 10.06.2024); задовольнив клопотання позивача (вх. № 8252 від 11.06.2024) про поновлення пропущеного строку для подання доказів у справі і поновив позивачу строк для подання доказів, доданих ним до додаткових пояснень та долучив подані докази до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 20.06.2024 суд протокольною ухвалою відхилив клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням.
При вирішенні зазначеного клопотання позивача суд керувався наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ГПК України, письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором найму (оренди) обладнання, а також пені, річних та інфляційних за прострочення основного зобов'язання.
У поданому клопотанні позивач просить суд провести огляд бурильного інстирументу, переданого в оренду відповідно до актів приймання-передачі майна в оренду ТОВ "Ендейвер" за його місцезнаходженням - у виробничих, складських та інших приміщеннях ТОВ "Нафтогазенергія".
Суд зазначає, що необхідність огляду вказаного обладнання для вирішення спору відсутня. Зазначене обладнання не є доказом по справі в розумінні ч. 1 ст. 73 ГПК України, тому підстави для проведення його огляду також відсутні.
Враховуючи зазначене, клопотання позивача про огляд доказів за їх місцезнаходженням (вх. № 7917 від 04.06.2024) відхилено судом як необґрунтоване.
В судовому засіданні 20.06.2024 суд, відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, за письмовою згодою всіх учасників справи, закінчив підготовче судове засідання та після перерви, оголошеної до 11:15 год. цього ж дня розпочав розгляд справи по суті.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, представники відповідача та третьої особи проти позову заперечують.
В судовому засіданні 20.06.2024 (після перерви) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини.
01.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Сервіс ойл” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ендейвер” (орендар) укладений договір № 71-СО найму (оренди) обладнання (далі - Договір, том 1 а.с. 9-13).
Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати орендареві у користування на певний строк (термін), визначений даним договором, бурильний інструмент (об'єкт оренди), наведений у додатку № 1 до даного договору, що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору, об'єкт оренди підлягає передачі на території бурових майданчиків свердловин № 1 Академіка Шпака Будищансько-Чутівської площі, № 74 Семиренківського газоконденсатного родовища, № 71 Мачухівського газоконденсатного родовища, № 81 Семиренківського газоконденсатного родовища, та за адресою: вул. Серьогіна, 3а, м. Полтава.
Згідно з п. 3.1. Договору перебіг строку оренди розпочинається з моменту фактичного прийняття і оренду об'єкта оренди згідно з відповідним актом, підписаний обома сторонами та орієнтовно складає 180 календарних днів з дати мобілізації.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір орендної плати визначається згідно з розцінками, наведеними у Додатку № 1 до даного договору.
Добові ставка оренди бурильних труб погоджені стронами у розділу 2 додатку № 1 до Договору “ставки та тарифи” (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 35 (тридцяти п'яти) календарних днів після підписання акту приймання передачі наданих послуг за відповідний місяць.
Згідно з п. 4.3 Договору у 5 (п'ятиденний) строк після завершення відповідного звітного розрахункового періоду орендодавець надає орендарю рахунок за надані послуги протягом такого періоду та акт приймання - передачі наданих послуг, підписаний орендодавцем. Орендар протягом 10 (десяти) робочих днів з дати надання орендодавцем акту приймання - передачі наданих послуг підписує даний акт або надає вмотивовану відмову в його підписанні. У випадку, якщо протягом 10 (десяти) днів з дати отримання орендарем акту приймання - передачі наданих послуг, орендар не підписав його та не надав вмотивованої відмови від підписання, такий акт вважається прийнятим орендарем та підписаним і підлягає оплаті у встановлений договором строк.
Згідно з п. 5.1 Договору передача майна в оренду/з оренди здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання - передачі.
Об'єкт оренди вважається переданим/поверненим орендодавцем та прийнятим орендарем/орендодавцем з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі обладнання (п. 5.2. Договору)
Згідно з п. 9.1.2 Договору у випадку прострочення зі сплатою орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення прострочення.
Відповідно до актів приймання-передачі майна в оренду, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв майно, яке є об'єктом оренди за Договором (том 1 а.с. 15-27).
Листом від 01.07.2023 вих. № 09/251 (том 1 а.с. 85, на звороті) позивач, за зверненням відповідача, погодив передачу останнім об'єкта оренди за Договором в суборенду ТОВ «Нафтогазенергія» (третій особі).
28.07.2023 між ТОВ «Ендейвер» (орендодавцем) та ТОВ «Нафтогазенергія» (орендар) був укладений договір № 71-НГЕН найму (оренди) обладнання (том 1 а.с. 193-197), який за своїм правовим змістом є договором піднайму (суборенди).
Як вбачається з Додатку № 1 до договору № 71-НГЕН (том 1 а.с. 198-199), перелік майна, яке підлягало передачі за вказаним договором в суборенду ТОВ «Нафтогазенергія» (третій особі), повністю співпадає з переліком майна, яке визначено як об'єкт оренди за Договором № 71-СО, укладеним між сторонами по справі.
Таким чином, зазначене вище майно було фактично передане відповідачем у суборенду третій особі.
01.11.2023 старшим детективом ТУ БЕБ у Полтавській області Мандик О.В. було визнано речовими доказами та вилучено в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні, серед іншого майна, обладнання (бурильний інструмент), яке є об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО та Договором суборенди № 71-НГЕН.
Зазначене підтверджується копією акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.11.2023, доданою до відзиву (том 1 а.с. 80-82), відповідно до якої вказане вище майно, вилучене посадовою особою ТУ БЕБ у Полтавській області, було передане на відповідальне зберігання представнику ТОВ «Нафтогазенергія».
Про відповідні обставини щодо вилучення майна ТОВ «Нафтогазенергія» повідомило відповідача листом від 02.11.2023 № 112/2 (том 1 а.с. 79), яким одночасно запропонувало зупинити строк дії Договору суборенди № 71-НГЕН, у зв'язку з виникненням обставин, які унеможливлюють використання об'єкту оренди за призначенням.
02.11.2023 між відповідачем та третьою особою була укладена Додаткова угода № 1 до Договору № 71-НГЕН, відповідно до п. 1 якої було зупинено з 01.11.2023 строк оренди до дати укладання відповідної додаткової угоди про відновлення можливості використовувати об'єкт оренди за його цільовим призначенням (том 1 а.с. 87).
Пунктом 2 вказаної вище Додаткової угоди було передбачено, що орендар (третя особа) звільняється від сплати орендної плати та інших платежів за Договором № 71-НГЕН з 01.11.2023 на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, а в п. 3 Додаткової угоди сторони погодили, що її умови застосовуються до правовідносин між ними починаючи з 01.11.202, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.
Київський районний суд м. Полтави ухвалою від 07.11.2023 по справі № 552/4830/23 відмовив у задоволені клопотання старшого детектива ТУ БЕБ у Полтавській області Мандик О.В. про арешт майна, вилученого 01.11.2023, в тому числі майна, що є об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО та Договором суборенди № 71-НГЕН (том 2 а.с. 9).
Ухвалою від 14.12.2023 по справі № 552/4830/23 Київський районний суд м. Полтави задовольнив клопотання старшого детектива ТУ БЕБ у Полтавській області Мандик О.В. про арешт майна, вилученого 01.11.2023, в тому числі майна, що є об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО та Договором суборенди № 71-НГЕН, та арештував вказане майно (том 1 а.с. 76-78).
Зазначеною ухвалою суду, зокрема, встановлено, що в клопотанні посадової особи ТУ БЕБ у Полтавській області про арешт майна йдеться про речі, які визнані речовими доказами згідно постанови про визнання речовими доказами від 01.11.2023.
Ухвалою від 18.03.2024 по справі № 552/4830/23 Київський районний суд м. Полтави відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ "Сервіс Ойл" Остапенка О.П. про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023.
13.12.2023 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 1 до Договору № 71-СО, відповідно до якої у п. 13.1 вказаного договору було передбачено, що він діє до 13.12.2023 (том 1 а.с. 86, на звороті).
Позивачем були направлені відповідачу акти приймання-передачі наданих послуг за Договором оренди № 71-СО за листопад 2023 та за період 1-13 грудня 2023 на загальну суму 4 000 205,16 грн (том 1 а.с. 31-32, 33-34).
Відповідач відмовився від підписання актів приймання-передачі наданих послуг з посиланням на те, що він не міг користуватися об'єктом оренди в спірному періоді внаслідок його вилучення та арешту, тобто через обставини, за які він не відповідає (том 1 а.с. 74-75).
Позивач вважає свої права порушеними та заявив вимоги про стягнення з відповідача 4 000 205,16 грн основного боргу за несвоєчасну оплату орендних платежів в спірному періоді з 01.11.2023 по 13.12.2023 відповідно до п. 9.1.2 Договору № 71-СО.
Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 ЦК України, глави 30 Господарського кодексу (далі - ГК) України.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За змістом ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, у частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Відтак, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Підставою звільнення від зобов'язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об'єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
З урахуванням викладеного, при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності відповідних обставин, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/3536/21.
Як було встановлено судом, майно, яке було об'єктом оренди за Договором № 71-СО, 01.11.2023 було визнане речовим доказом у кримінальному провадженні та було вилучене у третьої особи (суборендаря) посадовою особою ТУ БЕБ у Полтавській області.
Зазначені обставини підтверджуються як змістом ухвал Київського районного суду м. Полтави по справі № 552/4830/23 від 07.11.2023 та від 14.12.2023, так і листом старшого детектива ТУ БЕБ у Полтавській області Мандик О.В. від 01.01.2024 вих. №2314/3.1/2-24, копія якого додана відповідачем до відзиву (том 1 а.с. 82, на звороті).
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що вилучення у третьої особи (суборендаря) майна, яке було об'єктом оренди за Договором № 71-СО, в порядку ст. 167 КПК України, тобто в межах кримінального провадження, є обставиною, яка унеможливлювала користування вказаним майном як третьою особою, так і відповідачем (орендарем).
Стосовно доводів позивача про те, що внаслідок відмови ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2023 в арешті майна, яке було об'єктом оренди, таке майно з 07.11.2023 вважається таким, що не вилучене та повернуте відповідачу, судом приймається до уваги наступне.
Дійсно, ч. 3 ст. 173 КПК України передбачає, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
В той же час, відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 КПК України, наслідком тимчасового вилучення майна (в тому числі, майна, яке визнане речовими доказами в межах кримінального провадження) є неможливість як володіти, розпоряджатися, так і користуватися відповідним майном до вирішення питання про арешт такого майна або до вирішення питання про його повернення.
Суд звертає увагу, що в ухвалі Київського районного суду м. Полтави по справі № 552/4830/23 від 07.11.2023 питання про повернення майна (в тому числі, об'єкта оренди за Договором № 62-СО) вирішене не було.
На думку суду, саме по собі винесення Київським районним судом м. Полтави ухвали від 07.11.2023 про відмову в арешті майна, яке було тимчасово вилучене відповідно до ст. 167 КПК України, не означає, що вказане майно втратило статус речових доказів у кримінальній справі, оскільки у вказаній ухвалі судом не було прийняте рішення про повернення відповідного майна.
Судом також приймається до уваги, що Київським районним судом м. Полтави в ухвалі від 14.12.2023 по справі № 552/4830/23 вирішувалося питання про арешт належного позивачу майна, яке було вилучено у третьої особи та визнано речовими доказами згідно постанови про визнання речовими доказами від 01.11.2023, тобто питання про арешт майна вирішувалося повторно, в межах того самого кримінального провадження, що вбачається зі змісту вищезгаданої ухвали суду.
Крім цього, ухвалою від 18.03.2024 по справі № 552/4830/23 Київський районний суд м. Полтави відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ "Сервіс Ойл" Остапенка О.П. про скасування арешту майна, який накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023.
У вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що про ту обставину, що майно, на яке накладено арешт, згідно з постановою визнано речовим доказом, вказано в ухвалі слідчого судді від 14.12.2023, яка набрала законної сили. Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення на майно арешту врахував, що виявлені речі відповідають критеріям, що визначені ст. 98 КПК України, мають значення речових доказів. Відтак, є безпідставним твердження заявника про те, що арешт майна підлягає скасуванню, з тих підстав, що таке майно не є речовим доказом. Зазначене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України у кримінальному провадженні за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України. Слідчим суддею при постановленні ухвали про накладення арешту на майно враховано, що є всі обґрунтовані підстави для накладення арешту на таке майно саме у зв'язку з необхідністю досягнення мети, передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України - забезпечення збереження речових доказів.
Зазначене свідчить, що в період з 01.11.2023 по 14.12.2023 вказане майно мало статус речового доказу по кримінальній справі та майна, яке було тимчасово вилучене відповідно до ст. 167 КПК України.
Згідно з п. 60 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Державною податкової адміністрації України, Служби безпеки України, Верховного Суду України, Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125 (далі - Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах), речові докази та інше майно, яке підлягає поверненню власникам, видається їм у натурі під розписку, яка долучається до кримінальної справи та нумерується наступним її аркушем.
Використання речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна для службових та інших цілей категорично забороняється (абзац третій п. 87 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах).
Докази того, що після винесення ухвали Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2023 по справі № 552/4830/23, якою було відмовлено в накладенні арешту на майно, вилучене у третьої особи 01.11.2023 (в тому числі майно, яке є об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО та Договором суборенди № 71-НГЕН), було повернуто третій особі або відповідачу, надані суду не були.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що майно, яке є об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО, в період з 01.11.2023 по 13.12.2023 (спірний період) мало статус речових доказів у кримінальному провадженні, а також майна, яке було тимчасово вилучене у третьої особи відповідно до ст. 167 КПК України, та перебувало на відповідальному зберіганні у третьої особи до моменту накладення арешту на вказане майно ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14.12.2023 по справі № 552/4830/23.
Суд також відхиляє доводи позивача стосовно того, що оскільки об'єкт оренди після накладення на нього арешту не був переданий відповідачем АРМА, слід вважати, що відповідач продовжує користуватися вказаним майном.
Як було встановлено судом, арешт на майно, яке було об'єктом оренди за Договором оренди № 71-СО, був накладений ухвалою суду від 14.12.2023, предметом позовних вимог є стягнення орендних платежів за період з 01.11.2023 по 13.12.2023, тому обставини щодо фактичного володіння та користування об'єктом оренди з 14.12.2023 не входять до предмета доказування по справі.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача та третьої особи стосовно того, що в спірному періоді об'єкт оренди не міг бути використаний відповідачем через обставини, за які він не відповідає, що є підставою для звільнення його від зобов'язання по оплаті орендних платежів у відповідному періоді на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Крім того, суд звертає увагу, що користування за своїм правовим змістом означає можливість добування корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Як свідчить матеріали справи, відповідач, за згодою позивача, використовував надане йому в оренду майно для отримання доходу шляхом здачі в суборенду третій особі з моменту отримання відповідного майна в оренду.
В той же час, як було встановлено судом, Додатковою угодою № 1 до Договору № 71-НГЕН, укладеного між відповідачем та третьою особою, дія Договору № 71-НГЕН була зупинена з 01.11.2023, а також з цієї ж дати припинене нарахування орендних платежів, які мала сплачувати третя особа на користь відповідача.
З урахуванням викладеного, судом встановлено, що у спірному періоді відповідач не використовував об'єкт оренди Договором оренди № 71-СО, не мав можливості його використовувати внаслідок тимчасового вилучення вказаного майна та набуття ним статусу речового доказу у кримінальній справі, а також не отримував дохід від здачі такого майна в суборенду в спірному періоді.
Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та підлягають відхиленню в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відхилення судом позову, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
1. У позові відмовити повністю.
2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Повний текст рішення складено 27.06.2024.
Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Пушко