єдиний унікальний номер справи 531/1516/24
номер провадження 3/531/524/24
27 червня 2024 року місто Карлівка
Суддя Карлівського районного суду Полтавської області Герцов О. М., за участі адвоката Світлик Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли від ВП №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП постановою Карлівського районного суду від 30.04.2024 року,
за частиною 2 статті 173-2 КУпАП,-
До Карлівського районного суду Полтавської області від ВП № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД №316763 від 16.05.2024 року громадянин ОСОБА_1 16 травня 2024 року близько 22 год 00 хв за місцем свого проживання вчиняв домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме ображав нецензурною лайкою та декілька раз штовхнув, внаслідок чого міг завдати шкоди її психічному та фізичному здоров'ю. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав та зазначив, що 16.05.2024 року у нього дійсно виник конфлікт з колишньою дружиною, з якою на даний момент не проживає, однак домашнього насильства відносно дружини він не вчиняв.
Від захисника ОСОБА_1 адвоката Світлик Я.В. надійшло клопотання, в якому просить закрити справу через відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та долучити до матеріалів справи докази: два відеозаписи, зроблені на мобільний телефон ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання зазначає, що 16.05.2024 року поведінка ОСОБА_1 не була направлена на спричинення шкоди фізичному або психічному здоров'ю колишньої дружини, а навпаки саме він відчуває себе постраждалим, адже саме до його помешкання о 22.00 год прийшла дружина, яка не проживає з ним близько 2 місяців, вела себе агресивно, довела до сліз доньку ОСОБА_3 , розпочала сварку та в подальшому викликала поліцію. Така поведінка з боку пані Любові була просто провокацією, що підтверджують відео файли, записані на телефон ОСОБА_1 того ж вечора.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень ст.252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , захисника, керуючись законом, приходить до наступного.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення, серед іншого, є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до пункту 3 ч.1ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч.1ст.1Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ст.1 зазначеного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного та фізичного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному чи фізичному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання до іншої особи не формують собою домашнє насильство, а утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
В судовому засіданні при досліджені відео записів, наданих адвокатом Світлик Я.В., факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства не знайшов свого підтвердження.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення (постанова Верховного Суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року).
Таким чином, не може бути визнаний належним доказом по справі в розумінні ст.251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №316763 від 16.05.2024 року, так як сам протокол за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не викликають сумніви у суду, а такі докази суду не надано.
Окрім того, викладена у протоколі про адміністративні правопорушення фабула не у повній мірі відповідає диспозиції ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 ч. 2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 2 ст. 173-2, ст. ст. 247,280, 283, 284 КУпАП суд, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ч.2 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя О.М. Герцов