25.06.2024 Провадження по справі № 2/940/9/24
Справа № 940/40/22
Іменем України
25 червня 2024 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
позивачки ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Тетієві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позов в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести відповідні зміни в актовий запис № 175 від 11.09.2018 року вчинений Тетіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про народження дитини.
В обґрунтування позову вказує, що вона з грудня 2017 року перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5 . Відомості про батька дитини в актовому запису були внесені зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Однак, позивачка вказує, що відповідач є біологічним батьком дитини, оскільки вона на момент зачаття дитини перебувала у фактичних шлюбних стосунках з ним. Оскільки відповідач добровільно відмовляється подавати заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про реєстрацію його як батька дитини, тому позивачка змушена звернутись до суду.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 31.01.2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
05.03.2022 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Порхун О.П. надійшов відзив на позовну заяву про визнання батьківства, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачкою не надано суду жодного належного доказу, що підтверджує факт батьківства ОСОБА_3 (а. с. 38-40).
11.08.2022 року ухвалою суду зупинено провадження в справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
26.02.2024 року ухвалою суду за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Столярчука В.М. у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу та зупинено провадження у справі.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Порхун О.П. у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Порхун О.П. у підготовчому засіданні позовні вимоги визнали в повному обсязі.
Представник третьої особи Тетіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у підготовче засідання не прибула, до суду надала заяву про слухання справи у відсутності їхнього представника. Проти позову не заперечує.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
У підготовчому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Тетіїв Тетіївського району Київської області народився ОСОБА_5 , про що 11.09.2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області було зроблено відповідний актовий запис № 175, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
В актовому записі про народження дитини № 175 від 11.09.2018 року, складеному Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області,у графі «відомості про батька» зазначено ОСОБА_6 . Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а. с. 10).
Відповідно до висновку експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 103-51-2024 від 08.05.2024 року, встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 величину не менше ніж 99,99% (а. с. 109-112).
Згідно із ст. 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
За приписами ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до п.п. 20 п.1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 р. № 96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установленням неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Зважаючи на те, що відомості про батька в актовому запису про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, беручи до уваги доведеність біологічного батьківства відповідача відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 батьком дитини та внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 992,40 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 16302,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.
Щодо вимог позивачки про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п. 47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачем невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача не були неминучими.
Позивачка ставить вимогу стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано: копію Договору б/н про надання правничої допомоги від 11.01.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Враховуючи складність даної цивільної справи, реально витрачений адвокатом час, приймаючи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в розмірі 6000,00 грн. за даною справою є неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт, та вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 3000,00 грн.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
У контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Керуючись ст.ст. 141, 200, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 125, 128, 135 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Тетіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в місті Тетієві Тетіївського району Київської області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ).
Внести зміни до актового запису № 175, складеного 11 вересня 2018 року Тетіївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який народився в місті Тетієві Тетіївського району Київської області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 ), зазначивши батьком дитини - ОСОБА_3 , громадянина України, та залишивши прізвище ім'я та по батькові дитини - ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок, витрати на проведення експертизи у сумі 16302 (шістнадцять тисяч триста дві) гривні 00 копійок, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення суду: 02 липня 2024 року.
Суддя С.В. МАНДЗЮК