Справа № 165/2854/24
Провадження № 1-кп/165/446/24
26 червня 2024 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження №12024035520000101 від 04 травня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нововолинська Волинської області, українець, громадянин України, освіта повна загальна середня, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат за контрактом, гранатометник п'ятого стрілецької роти другого стрілецького батальйону, не судимий, інвалідом І-ІІ групи не являється, не є особою яка досягла пенсійного віку, а також військовослужбовцем строкової служби, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України
встановив:
Органом досудового розслідування встановлено, що наказом командира військової час тини НОМЕР_1 від 21.01.2023 №30-РС солдата ОСОБА_3 призначено на посаду гранатометника 5 стрілецької рони другого стрілецького батальйону. наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.03.2023 №21 солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини на всі види забезпечення та останній вважається таким, що справи та посаду гранатометника п'ятої стрілецької роти другого стрілецького батальйону з 21.03.2023 прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Відповідно до вимог ст.3, ст.28, ст.29. ст.68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.9, ст.11, ст.16, ст.49, ст.128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України та Законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України. Однак, солдат ОСОБА_3 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях за наступних обставин. Досудовим розслідуванням у формі дізнання встановлено, що солдат ОСОБА_3 , 03 травня 2024 року, приблизно о 19 год. 45 хв., перебуваючи у дворі будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у ході раптово виниклого словесного конфлікту, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання фізичного болю, наніс один удар долонею лівої руки в ділянку правої щоки малолітньому потерпілому ОСОБА_4 , внаслідок чого завдав останньому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, тобто в умисному завданні удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
В обвинувальному акті викладено клопотання прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні (а.с.2-5).
Як встановлено із заяви обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 від 24 червня 2024 року, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження, обвинувачений згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, згідний зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами (а.с.9).
Також, у вказаній заяві обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що йому роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Крім того, у вищезазначеній заяві обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що його згода на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без його участі є добровільною.
Як встановлено із заяви потерпілого ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_6 від 24 червня 2024 року, що знаходиться у матеріалах кримінального провадження (а.с.10), потерпілий та його законний представник згідні з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Також, у заяві від 24 червня 2024 року (а.с.11) законний представник потерпілого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 зазначила, що їй роз'яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про її обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вона буде позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Сторони кримінального провадження, відповідно до вимог ч.2 ст.381 КПК України, у судове засідання не викликалися.
При цьому, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
На підтвердження вини обвинуваченого суд приймає до уваги встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового процесу.
Так, оцінюючи зібрані органом дізнання у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, тобто в умисному завданні удару малолітньому ОСОБА_4 , який завдав йому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень є доведеною, а правова кваліфікація дій ОСОБА_3 за зазначеною частиною статті - правильною.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_3 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставини, що пом'якшує покарання, суд відносить щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та у присутності дитини.
На підставі вищевикладеного, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ч.2 ст.12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу винного, обставину, що пом'якшує та обтяжує покарання ОСОБА_3 , враховуючи його посередню характеристику по місцю служби (а.с.40 м.к.п.), негативну характеристику з місця проживання (а.с.49), на час постановлення вироку є несудимим (а.с.42 м.к.п.), враховуючи те, що на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра він не перебуває (а.с.44 м.к.п.), суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт, передбачених санкцією ч.1 ст.126 КК України, що на думку суду буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не пред'являвся.
Керуючись ст.368, ст.370, ст.374, ст.381, ст.382, ст.394, ст.395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.126 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк двісті годин.
Строк покарання рахувати ОСОБА_3 з часу приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Нововолинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.381 та ст.382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий суддя підпис ОСОБА_1