"27" червня 2024 р.
м. Київ
Справа № 911/284/24
Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто київ, вулиця Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості за кредитним договором № 202070-КС-001 від 26.12.2020,
Історія розгляду справи
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 202070-КС-001 від 26.12.2020.
Господарський суд ухвалою від 07.02.2024 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено на адресу відповідача в АДРЕСА_2 . Однак, конверт з відправленням повернуто до суду з довідкою поштового оператора АТ "Укрпошта" від 22.02.2024 про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву, не подавав жодних інших письмових клопотань, що пов'язані з розглядом спору, не надавав до суду заперечень та доказів, які б мали на меті спростувати вимоги позивача. Відповідач не проявив бажання ані ознайомитися з матеріалами справи, ані подати заяви про визнання ним тих чи інших обставин спору. Таким чином вбачається, що відповідач не скористався можливістю доступу до правосуддя.
Ухвалою суду від 10.04.2024 суд витребував у АТ КБ "Приватбанк" інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: Чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )? Відомості про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 26.12.2020 по 28.12.2020 включно, у разі, якщо банківська картка № НОМЕР_2 випускалась на ім'я ОСОБА_1 (відповідач у справі). Судом встановлено строк для надання витребуваних доказів - до 25.04.2024.
Вказана ухвала була направлена банку 11.04.2024 поштовим відправленням № 0600908787452 та отримана адресатом 16.04.2024. Однак, ані у встановлений судом строк, ані після закінчення строку на подання витребуваних доказів АТ КБ «Приватбанк» до суду не надходило жодних відповідей від банку.
Ухвалою від 28.05.2024 суд повторно витребував у АТ КБ "Приватбанк" наведену інформацію, що містить банківську таємницю та встановив десятиденний строк для надання з моменту отримання ухвали суду. До суду надійшов лист від 09.06.2024 у якій повідомлено, що відбувається збір інформації, і відповідь буде підготовлена у встановлений судом строк.
Господарський суд 17.06.2024 отримав від АТ КБ "Приватбанк" лист від 11.06.2024 №20.1.0.0.0/7-240604/20279, у відповідь на ухвалу від 28.05.2024 у справі № 911/284/24, у якому вказано, що попередня відповідь надсилалась банком листом за вихідним номером 20.1.0.0.0/7-240417/21458 від 21.04.2024.
Цим же листом банк повідомив суд, що банківська картка № НОМЕР_2 випущена на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відомості про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 26.12.2020 по 28.12.2020 надано в окремому додатку до листа, який долучений судом до справи.
Відтак, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.
Зміст позовних вимог
Звертаючись до господарського суду позивач просив стягнути з відповідача суму прострочених платежів по тілу кредиту 7975,15 грн та прострочених платежів по процентах 7652,20 грн за договором № 202070-КС-001 про надання кредиту.
Позивач вказував, що наведений договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»:
позивачем 26.12.2020 направлено ФОП ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 202070-КС-001 про надання кредиту;
відповідач 26.12.2020 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 202070-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою;
позивачем направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G0029 на номер телефону, що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий відповідачем було введено/відправлено.
Позивач заявляв, що він свої зобов'язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 10000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнених анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Однак, відповідач лише частково виконав договір, здійснив часткову оплату за договором на загальну суму 7985,37 грн. З огляду на це позивач вважав, що зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Тож, за розрахунками позивача відповідно до умов договору за відповідачем станом на момент подання позову утворилася заборгованість, що склалася з тіла кредиту, а також визначених договором та розділом 5 Правил надання грошових коштів у кредит процентів.
Висновки господарського суду
В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд зауважує, що до юрисдикції господарських судів відносяться спори, що пов'язані з підприємницькою діяльністю, в тому числі у випадку, коли станом на дату звернення до суду фізична особа втратила статус фізичної особи-підприємця, але мала такий статус на момент існування спірних правовідносин та виступала суб'єктом підприємницької діяльності.
Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Переходячи до дослідження долучених до справи доказів, суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач долучив до справи Пропозицію укласти договір (оферта) № 202070-КС-001, що датована 26.12.2020 у якій позивач запропонував відповідачу дистанційно у електронній формі у порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" укласти договір на визначених умовах: надати кредит у пордяку та на умовах що визначені у договорі та Правилах про надання грошових коштів у кредит фізичним особам підприємцям строком на 16 тижнів, розміром 10000,00 грн, з процентною ставкою 1,38373573 (фіксована), орієнтовною загальною вартістю 21040,00 грн, з терміном дії договору до 17.04.2021, включаючи комісію за надання кредиту у 200 грн та проценти у розмірі 10840,00 грн.
Також до справи долучено Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору № 202070-КС-001 від 26.12.2020 на умовах, що визначені у пропозиції. Пунктом 5 акцепту визначено, що позичальник підтверджує, що ознайомлений з договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам підприємцям, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань,
Позивач надав до суду візуальну форму послідовності дій Клієнта ФОП ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 202070-КС-001 від 26.12.2020 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https://my.bizpozyka.com, відповідно до якої: 26.12.2020 клієнт (відповідач) здійснив вхід в особистий кабінет, надав необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції, товариство направило шаблон оферти та здійснило відправлення клієнту одноразового ідентифікатора для підписання договору на номер телефону клієнта (G0029), о 12:34:17 клієнт ознайомився з офертою та прийняв її умови, а о 12:34:42 підписав договір одноразовим ідентифікатором G0029. Після цього було сформовано інформаційне повідомлення про успішне підписання договору та підправлено договір та правила кредитування на електронну пошту клієнта, що вказана як засіб зв'язку з позичальником. Також документи розміщені в особистому кабінеті клієнта.
За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до статті 3 Закону України "Про електронну комерцію"
електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Для перевірки факту надсилання кредитних коштів позивачем відповідачу, а також дійсність належності вказаного в договорі та анкеті клієнта розрахункового рахунку ОСОБА_1 суд здійснював витребування доказів у банківської установи. Згідно відповіді АТ КБ "Приватбанк" банківська картка № НОМЕР_2 випущена на ім'я ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ). З наданої до суду виписки з рахунку з 26.12.2020 по 28.12.2020 вбачається, що 26.12.2020 на рахунок відповідача дійсно було зараховано 10000,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не заявив жодних заперечень щодо факту укладання договору з позивачем, не спростував обставину отримання ним коштів від позивача та в процесі розгляду справи не надав жодних доказів, які б свідчили про хибність доводів позивача - суд приймає надані позивачем докази, як такі що підтверджують обставини, викладені у позовній заяві - укладання договору, отримання грошових коштів у сумі 10000,00 грн на умовах, що викладені у договорі.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно наданого до суду примірника договору № 202070-КС-001 від 26.12.2020 пунктом 1 цього договору визначено, що кредитодавець (позивач) надає позичальнику (відповідач) грошові кошти в розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень) на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування Кредитом порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Позивачем долучено до справи також Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" у редакції за 2020 рік, які розміщені на сайті кредитодавця.
У пункті 3 договору зафіксований графік платежів, що включає (1) проценти за користування кредитом, (2) часткові платежі основної суми, (3) комісію за надання кредиту та розподілений на 8 етапів (загальний платіж) по 2630,00 грн. В той же час, в пункті 2 кредитного договору вказано, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Позивач надав до суду розрахунок заборгованості у якому відображені суми проведення відповідачем часткових платежів за договором: 11.01.2021 платіж на суму 2639,80 грн; 23.01.2021 платіж на суму 2630,00 грн; 07.02.2021 платіж на суму 2642,57 грн; 05.03.2021 платіж на суму 73,00 грн.
Суд констатує, що відповідачем проведено платежів на загальну суму 7985,37 грн, якими погашено комісію за надання кредиту у 200,00 грн повністю, 2024,85 грн було зараховано за графіком платежів в рахунок кредиту, а 5760,52 грн - в рахунок процентів.
Відповідач не надав до суду доказів здійснення ним інших платежів за договором, тож за таких обставин, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору за наявними доказами. Враховуючи наведену вище обставину часткового повернення кредиту на суму 2024,85 з 10000,00 грн, неповернутою сумою кредиту є 7975,15 грн. Тож суд вважає за можливе задовольнити позов у цій частині та стягнути з відповідача наведену неповернуту суму коштів.
У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що згідно графіку платежів, що наведений у пункті 3 договору, відповідач у разі здійснення періодичних платежів вчасно мав би сплатити позивачу 10840,00 грн процентів. Однак, враховуючи положення пункту 2 договору, відповідно до якого проценти нараховуються на залишок заборгованості за період фактичного користування, оскільки відповідачем не було погашено кредит повністю, позивач нарахував відповідачу проценти у період до закінчення терміну дії договору (17.04.2021) за ставкою 1,38373573.
Суд констатує, що такі нарахування здійснені у відповідності до умов договору, їх розмір є арифметично правильним, а відтак наявні підстави для стягнення з відповідача 7652,20 грн процентів за договором № 202070-КС-001 від 26.12.2020.
Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов'язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто київ, вулиця Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) 7975,15 грн основного боргу та 7652,20 грн процентів за договором № 202070-КС-001 про надання кредиту, а також 2422,40 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.
Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 27.06.2024.
Суддя А.Ф. Черногуз