вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"30" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3948/23
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед», Хмельницька обл., м. Славута
до Держави Російська Федерація,
Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ»
про відшкодування 552019572,31 грн.
секретар судового засідання: Самусь В.С.
За участю представників:
від позивача: Мельник О.В. (ордер серії ВХ № 1062279 від 07.02.2024 р.);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до держави Російська Федерація та Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» про відшкодування 552019572,31 грн збитків, з яких 550750107,82 грн реальних збитків та 1269464,49 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.10.2022 р. в результаті збройної агресії Російської Федерації та чергового масованого ракетного обстрілу території України зруйновано офісно-складські приміщення, які розташовані за адресою: 07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, буд. 12, загальною площею 23446,8 кв. м, що належать на праві власності позивачу. Позивач зазначає, що в результаті вказаних дій відповідача-1 у позивача виникли реальні збитки, які підтверджуються Звітом про оцінку збитків, завданих ТОВ «Інвест Протектед», а також збитки у вигляді упущеної вигоди, що підтверджується Звітом про оцінку збитків упущеної вигоди від неодержаного ТОВ «Інвест Протектед» прибутку, які позивач просить стягнути солідарно з Російської Федерації та Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ».
Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.02.2024 р.
07.02.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження надіслання позивачем нотаріально посвідченого перекладу на російську мову позовної заяви з додатками та нотаріально посвідченого перекладу на російську мову ухвали суду про відкриття провадження від 15.01.2024 р. на адреси відповідачів, а саме:
- до Посольств Російської Федерації в Республіці Польща, в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, в Сполучених Штатах Америки, в Королівстві Данії, в Турецькій Республіці (фіскальні чеки поштових відправлень за трек-номерами: RA300188349UA; RA300191127UA; RA300191158UA; RA300191095UA; RA300191189UA);
- до ДКР «ВЕБ.РФ», яка (як стверджує позивач) має зареєстровані офіційні адреси свого місцезнаходження в Республіці Індії, Об'єднаних Арабських Еміратах та Китайській Народній Республіці (фіскальні чеки поштових відправлень за трек-номерами: RA300191215UA; RA300188352UA; RA300183335UA);
- на відомі електронні пошти відповідачів.
Вказане клопотання судом задоволено.
26.02.2024 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження надіслання позивачем нотаріально посвідченого перекладу на російську мову позовної заяви з додатками та нотаріально посвідченого перекладу на російську мову ухвали суду про відкриття провадження від 15.01.2024 р. на адреси відповідачів. Вказане клопотання судом задоволено.
11.03.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи протокол огляду та дослідження веб-сайту з додатками, складений адвокатом Мельник О.В., від 11.03.2024 р. Вказане клопотання судом задоволено.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.03.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
01.04.2024 р. до господарського суду Київської області через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому він просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження надіслання позивачем нотаріально посвідченого перекладу на російську мову ухвали суду про відкладення підготовчого засідання від 12.03.2024 на адреси відповідачів, а також інформацію АТ «Укрпошта» про підтвердження отримання Державною корпорацією розвитку «ВЕБ.РФ» Індія, Посольствами РФ в Турецькій республіці та в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії надісланих 06.02.2024 позовної заяви з додатками та ухвали суду від 15.01.2024 про відкриття провадження у справі з нотаріально посвідченим перекладом на російську мову. Вказане клопотання судом задоволено.
Ухвалами господарського суду Київської області від 08.02.2024 р., 27.02.2024 р., 12.03.2024 р. та 02.04.2024 р. відкладались підготовчі засідання на 27.02.2024 р., 12.03.2024 р., 02.04.2024 р. та 16.04.2024 р. відповідно.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.04.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024 р.
08.05.2024 р. до господарського суду Київської області від Міністерства закордонних справ України надійшов супровідний лист, яким заявник надіслав господарському суду Київської області конверт з копіями матеріалів судового провадження, що були направлені позивачем на адресу посольства РФ у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, які після їх розкриття були перенаправлені російською стороною на адресу Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Ухвалами господарського суду Київської області від 30.04.2024 р. та 14.05.2024 р. відкладались судові засідання на 14.05.2024 р. та 30.05.2024 р. відповідно.
Представник позивача у підготовчих та судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів у жодне підготовче та судове засідання не з'явились.
Відповідачами у даній справі є держава Російська Федерація та державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ».
Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема, в якості відповідача.
У даній справі позивач звернувся до суду з позовом до РФ про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок широкомасштабної агресії зі сторони РФ на території України та чергового масованого ракетного обстрілу території України, під час якого зруйновано офісно-складські приміщення, які розташовані у Київській обл., Броварський р-н, с. Погреби, що належать на праві власності позивачу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 р. у справі № 308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
Отже після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої в результаті збройної агресії Російської Федерації.
Крім того в постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд виклав правові висновки, згідно з якими підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, у зв'язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства Російської Федерації в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.
Також, у зв'язку з військовою агресією з боку Російської Федерації Акціонерне товариство «Укрпошта» припинило обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.
Частиною 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією, що унеможливлює надсилання процесуальних документів у даній справі на адресу відповідачів, повідомлення відповідачів про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалось шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України (https://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/pres-centr/agressor/).
Також, постановлені у цій справі ухвали офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень в мережі Інтернет (https://reyestr.court.gov.ua/), як наслідок відповідні рішення суду знаходиться у вільному доступі, оскільки за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом, а всі судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Як вже зазначалось, позивачем також надані докази на підтвердження направлення нотаріально посвідченої копії позовної заяви з додатками та ухвал суду у справі № 911/3948/23 до Посольств Російської Федерації в Республіці Польща, в Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, в Сполучених Штатах Америки, в Королівстві Данії, в Турецькій Республіці, а також на зареєстровані офіційні адреси місцезнаходження ДКР «ВЕБ.РФ» (які розміщені на офіційному сайті ДКР «ВЕБ.РФ») у Республіці Індії, Об'єднаних Арабських Еміратах та Китайській Народній Республіці. Крім того, позивачем направлено електронну копію позовної заяви та ухвалу суду на відомі електронні пошти відповідачів.
Листом № 72/36-636-61282 від 06.05.2024 р. Міністерство закордонних справ України надіслало суду конверт з копіями матеріалів судового провадження, що були направлені на адресу Посольства РФ у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, які після їх розкриття були перенаправлені російською стороною на адресу Посольства України у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Оскільки відповідачем був відкритий конверт, надісланий на адресу Посольства РФ у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії, то він мав можливість ознайомитись зі змістом документів, які там знаходились, а саме: нотаріально засвідченими копіями позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі № 911/3948/23 від 15.01.2024 р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачам надано право бути обізнаними із відповідним судовим провадженням та реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку, шляхом подання відзивів на позовну заяву та інших заяв та/або клопотань з дотриманням строків та порядку їх подання.
Проте, відповідачі не скористались правом, наданим статтею 165 ГПК України, та відзиви до суду не надіслали.
Відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» є юридичною особою за законодавством України, код якої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 43162617.
Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» за КВЕД є: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221286401:01:025:0019 площею 3,9274 га, що розташована за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вулиця Лісова, земельна ділянка 12, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 190903435 від 29.11.2019 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» є також власником офісно-складських приміщень, що розташовані за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вулиця Лісова, 12 на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286401:01:025:0019, до складу яких входять: офісно-складські приміщення загальною площею 23446,8 кв. м, будинок охорони загальною площею 85,9 кв. м, котельня загальною площею 119,2 кв. м, ЕП загальною площею 6,7 кв. м та споруди, 1-6, I-V, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 191280399 від 03.12.2019 р.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому законами України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і триває по теперішній час.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 10.10.2022 р. в результаті збройної агресії Російської Федерації та чергового масованого ракетного обстрілу території України, внаслідок влучання, яке викликало загоряння та пожежу будівель, зруйновані офісно-складські приміщення, які розташовані за адресою: 07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, буд. 12, загальною площею 23446,8 кв. м, що належать на праві власності позивачу.
Судом встановлено, що актом про пожежу від 10.10.2022 р., який складений комісією у складі Заступника начальника відділу ЗНС ГУ ДСНС України у Київській області полковника служби ЦЗ Богдановича Ю.В., Головного інспектора відділу ЗНС ГУ ДСНС у Київській області майора служби ЦЗ Кравця С.В., в присутності директора ТОВ «Інвест Протектед» Цибульської С.В., зафіксовано, що пожежею, яка виникла 10.10.2022 р. ймовірно через попадання ракет (боєприпасів) та їх уламків в ході ракетних ударів, знищено адміністративну складську будівлю на площі близько 12000 кв. м, товарно-матеріальні цінності, майно, а також пошкоджено стіни адміністративної будівлі, що розташовані за адресою: Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12.
Цього ж дня 10.10.2022 р. директором ТОВ «Інвест Протектед» Цибульською С.В. складені акти на списання основних засобів, відповідно до яких, внаслідок влучання двох ракет в офісно-складське приміщення знищено офісно-складські приміщення площею 23446,8 кв. м, будинок охорони площею 85,9 кв. м, котельню площею 119,2 кв. м, ЕП площею 6,7 кв. м.
14.10.2022 р. комісією з обстеження об'єкта - офісно-складського приміщення, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286401:01:025:0019, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вулиця Лісова, будинок 12, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, яка діє на підставі розпорядження Зазимського сільського голови від 14.10.2022 р. № 57-01-08 «Про створення комісії з обстеження об'єктів, зруйнованих і пошкоджених внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації на території Зазимської сільської територіальної громади», у присутності директора ТОВ «Інвест Протектед» Цибульської С.В., складений акт комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Обстеження проводилось відповідно до Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.08.2022 р. № 144.
Вказаним актом комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлено наявність часткового обвалу конструкцій та часткового руйнування вказаного офісно-складського приміщення.
Слідчим Слідчого управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області 10.10.2022 р. внаслідок порушення збройними силами Російської Федерації законів та звичаїв війни, шляхом здійснення 10.10.2022 р. обстрілу приміщень за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12 та приміщень ТЕЦ-6 по вул. Пухівська, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, номер кримінального провадження: 22022101110000404.
Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 10.11.2022 р. визнано потерпілим ТОВ «Інвест Протектед» (код 43162617) у кримінальному провадженні № 22022101110000404 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2022 р.
В рамках кримінального провадження № 22022101110000404 постановою від 30.03.2023 р. була призначена будівельно-технічна експертиза. Проведення експертизи доручено головному судовому експерту сектору будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності, відділу товарознавчих, гемологічних, економічних, будівельних, земельних досліджень та оціночної діяльності Хмельницького НДЕКЦ МВС Малярчуку М.Ю. За результатом проведення експертизи судовим експертом Хмельницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру складений висновок експерта від 25.07.2023 р. № СЕ-19/123-23/3584-БТ.
17.10.2022 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТК-22» на замовлення ТОВ «Інвест Протектед» складений технічний звіт № 302-ТО за результатами обстеження технічного стану офісно-складських приміщень по об'єкту: «Офісно-складські приміщення, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286401:01:025:0019, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вулиця Лісова, будинок 12». За результатами проведення технічного обстеження вказаного об'єкта встановлено його не відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації. Також вказаним звітом встановлено, що стан об'єкту в цілому згідно п. 5.3 ДСТУ-Н Б В.1.2-18-2016 визначається як аварійний категорія « 4»; пошкоджені конструкції об'єкту відносяться, відповідно пп. 5.2.1, п. 5.2, Р5, ДБН В.1.2-14:2018, до категорії відповідальності конструкції та їх елементів «А» - конструкції та елементи, відмова яких може призвести до непридатності до експлуатації будівлі (споруди) або її частини; орієнтовний ступінь пошкоджень об'єкта в цілому 81-100% - III категорія пошкоджень - наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорій відповідальності конструкцій «А»), ступінь та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо демонтажу об'єкта. Звітом встановлено, що подальша безпечна експлуатація будівлі не можлива.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПТК-22» складено кошторисну документацію № 03/30/01-23 КД «Ремонтні роботи з відновлення офісно-складських приміщень, що знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 3221286401:01:025:0019, за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вулиця Лісова, будинок 12», щодо розгляду якої експертом ТОВ «Перша будівельна експертиза» надано експертну оцінку № 230201-04/В.
Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» на підставі договору № 84-22 від 19.10.2022 р., укладеного між ТОВ «Інвест Протектед» та Державним підприємством «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», проведено науково-технічну експертизу стану конструкцій офісно-складських приміщень, які розташовані за адресою: вул. Лісова, 12, с. Погреби у Броварському районі Київської області, що були пошкоджені внаслідок бойових дій.
За результатами проведення науково-технічної експертизи складений звіт, яким встановлено, що на підставі аналізу результатів проведеної експертизи та наведених висновків загальний технічний стан комплексу офісно-складських приміщень, які розташовані за адресою: вул. Лісова № 12, с. Погреби у Броварському районі Київської області в цілому оцінено як непридатний до нормальної експлуатації (стан конструкцій 3) з невідповідністю санітарним та технічним вимогам та є небезпечним для життєдіяльності людей та підлягає частковому демонтажу (ліквідації) з подальшим відновленням. Але, враховуючи економічну недоцільність ремонтно-відновлювальних робіт, замовником (власником будівлі) може бути прийнято рішення про повне знесення (ліквідацію) конструкцій складської частини.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач також посилається на те, що в результаті збройної агресії Російської Федерації та чергового масованого ракетного обстрілу території України у позивача виникли реальні збитки у сумі 550750107,82 грн та збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 1269464,49 грн.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп» для визначення збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» внаслідок пошкодження офісно-складських приміщень, що розташовані за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12 в результаті збройної агресії Російської Федерації.
За результатами проведення оцінювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп», яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 249/2022 від 06.06.2022 р., складений звіт про оцінку збитків, яким встановлено, що розмір реальних збитків ТОВ «Інвест Протектед» з ПДВ внаслідок знищення нерухомого майна становить: 550750107,82 грн або 15060738,11 доларів США (курс НБУ гривні до долара США на дату оцінки (31.03.2023 р.) - 36,5686 грн), або 13844482,01 Євро (курс НБУ гривні до Євро на дату оцінки (31.03.2023 р.) - 39,7812 грн). Вказаний звіт про оцінку збитків є дійсним до дати відшкодування збитків (включно).
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп» для визначення упущеної вигоди від неодержаного ТОВ «Інвест Протектед» прибутку внаслідок пошкодження офісно-складських приміщень, що розташовані за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12 в результаті збройної агресії Російської Федерації.
За результатами проведення оцінювання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп», що діє на підставі статуту та сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 249/2022 від 06.06.2022 р., складений звіт про оцінку збитків упущеної вигоди, яким встановлено, що розмір упущеної вигоди від неодержаного ТОВ «Інвест Протектед» прибутку без ПДВ внаслідок збройної агресії Російської Федерації становить: 1269464,49 грн або 34714,60 доларів США (курс НБУ гривні до долара США на дату оцінки (31.03.2023 р.) - 36,5686 грн), або 31911,17 Євро (курс НБУ гривні до Євро на дату оцінки (31.03.2023 р.) - 39,7812 грн).
Спір у даній справі виник між юридичною особою приватного права - Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» (позивач) та іноземною державою - Російською Федерацією (відповідач-1) як особливим суб'єктом цивільного права.
Згідно з ч. 8 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
Майно, яке належить позивачу на праві приватної власності та якому заподіяна шкода в результаті збройної агресії Російської Федерації, знаходиться за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12, отже дана справа підсудна господарському суду Київської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то спір вирішується за законодавством України.
Частиною 1 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За визначенням частини 2 статті 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 ЦК України).
Враховуючи те, що сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються стягнення позадоговірної шкоди, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 1166 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню позивачем, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов'язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов'язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 «Про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Російської Федерації проти України в розумінні ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні, а також визнано на найвищому міжнародному рівні.
Матеріалами справи, зокрема актом про пожежу від 10.10.2022 р., актом комісійного обстеження об'єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії Російської Федерації від 14.10.2022 р., Постановою слідчого Слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 10.11.2022 р. у кримінальному провадженні № 22022101110000404, технічним звітом № 302-ТО від 17.10.2022 р., звітом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва», звітом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп» про оцінку збитків, підтверджується, що внаслідок чергового масованого ракетного обстрілу території України відбулось знищення та пошкодження належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» на праві приватної власності майна, що було прямим наслідком протиправної збройної агресії Російської Федерації на території України.
Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 р. у справі № 648/2035/17.
Згідно зі ст. 1 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі, що додається до цієї Конвенції.
Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил (ст. 3 Гаазької Конвенції).
Відповідно до ст. 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до Конвенції, забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів використання знищеного та пошкодженого майна позивача у воєнних цілях, відтак, дії відповідача, внаслідок яких знищено та пошкоджено майно позивача, були вчинені всупереч законам і звичаям війни, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.
Таким чином, відповідно до положень Цивільного кодексу України та наведеної Конвенції за шкоду, спричинену порушенням законів і звичаїв війни, відповідальність несе воююча держава в цілому, незважаючи на те, який конкретно підрозділ її збройних сил заподіяв шкоду.
Тому стягнення відповідної шкоди також має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції.
Таким чином, пред'явлення позовних вимог до Російської Федерації як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту прав позивача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 затверджений Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, починаючи з 19.02.2014 р.
Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 р. № 326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити в шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
Спільним наказом від 18.10.2022 р. № 3904/1223 Міністерства економіки України та Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 р. за № 1522/38858, затверджена Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб'єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб'єктів господарювання (п. 1 Методики).
Ця Методика є обов'язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов'язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб'єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов'язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).
Відповідно до пункту 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації, які є додатком до Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
Як вже зазначалось, на підтвердження розміру завданих позивачу збитків ним наданий звіт про оцінку збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» внаслідок пошкодження офісно-складських приміщень, що розташовані за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12 в результаті збройної агресії Російської Федерації, складений Товариством з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп».
Із вказаного звіту вбачається, що при його складанні була, зокрема використана Методика визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затверджена наказом Міністерства економіки України та ФДМУ 18.10.2022 р. № 3904/1223.
Вказаний звіт про оцінку збитків складений на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» оцінювачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідає вимогам ст. 98, 101 ГПК України, зокрема стосовно того, що у звіті зазначено, що його підготовлено для подання до суду, а також вказано про обізнаність оцінювачів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Системний аналіз змісту норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18.
Таким чином, оскільки позивачем доведено наявність в сукупності всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування такого заходу як відшкодування збитків, розмір збитків відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення 550750107,82 грн є обґрунтованою.
Також позивач просить стягнути 1269464,49 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.
Майном може бути як існуюче майно, так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні легітимні сподівання на реалізацію майнового права. Легітимні сподівання за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті.
Водночас аналіз змісту положень чинного законодавства свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.
Тож у з'ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов'язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків та завдання - компенсацію дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.
Відтак, при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як: 1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту); 2) розумні витрати; 3) компенсаційність відшкодування збитків.
Відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.
Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб'єктивне право не було порушеним (невизнаним).
Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого.
Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав позивача.
Отже, суд зазначає, що упущена вигода як правова категорія за своєю суттю є не отриманим доходом (майновими втратами), який з урахуванням розумних витрат на його отримання міг реально отримати позивач за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а відповідач додержувався правил здійснення господарської діяльності.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18.
Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
В обґрунтування наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування упущеної вигоди позивач посилається на ті ж обставини та доводи, що викладені ним в обґрунтування понесення реальних збитків.
Доводи позивача про розмір упущеної вигоди ґрунтуються на звіті про оцінку збитків упущеної вигоди, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Гео фінанс груп», яким було проведено розрахунок упущеної вигоди від неодержаного прибутку підприємства ТОВ «Інвест Протектед» внаслідок пошкодження офісно-складських приміщень, що розташовані за адресою: Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Лісова, 12, в результаті збройної агресії Російської Федерації та яким встановлено, що розмір упущеної вигоди від неодержаного прибутку становить 1269464,49 грн.
За наведених обставин, матеріалами справи підтверджується, що саме через збройну агресію Російської Федерації позивач втратив майно, яким він користувався при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з чим не отримав прибутку та був позбавлений можливості здійснювати звичайну господарську діяльність, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з винної особи, крім реальних збитків, упущеної вигоди в розмірі 1269464,49 грн.
Предметом розгляду даної справи є солідарне стягнення з Російської Федерації та Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» 550750107,82 грн реальних збитків та 1269464,49 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, які виникли в результаті збройної агресії Російської Федерації та чергового масованого ракетного обстрілу території України.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
У даному випадку між позивачем та державою Російською Федерацією виникли деліктні (позадоговірні) зобов'язання, отож для визначення солідарної відповідальності відповідачів суд керується наступним.
Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україна є однією з держав-засновниць Організації Об'єднаних Націй і державою-членом організації, входить до складу такого органу ООН, як Комісія Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі, юрисдикція якого поширюється на питання, які стосуються застосування Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року (Україна приєдналась до Конвенції 23.08.1989 р.); 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод основоположний документ в діяльності Європейського суду з прав людини; Україна є членом Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів ( ICSID), який діє на виконання Вашингтонської конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами 1965 року, ратифікованої Україною 16 березня 2000 року.
Ратифікація - затвердження вищим органом державної влади міжнародного договору та згода на його обов'язковість для держави.
Юридичний зміст основних принципів міжнародного права закріплює зобов'язання кожної держави виконувати свої міжнародно-правові зобов'язання, а засоби реалізації цих зобов'язань визначаються національним правом, якщо інше не випливає з міжнародно-правової норми. У статті 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року закріплено принцип добросовісного виконання державою своїх міжнародних зобов'язань. Відповідно до цієї норми держава-учасниця не може посилатися на положення свого внутрішнього права для виправдання невиконання нею міжнародного договору.
Практика міжнародних судових органів захисту порушених прав доводить, що ці органи прикладають чимало зусиль задля ініціювання широкого застосування національними судами норм міжнародних конвенцій. Зокрема, Європейський суд неодноразово наполягав на застосуванні такого принципу: якщо Конвенція є правовою основою, на яку може посилатися заявник, то він повинен це робити в національному суді, або навіть сам національний суд повинен звернутися до відповідної норми Конвенції. Особливе значення у внутрішньодержавній імплементації належить приведенню судової практики у відповідність до міжнародно-правових зобов'язань держави.
Отож, ратифікувавши вищевказані конвенції Україна визнала обов'язковою юрисдикцію міжнародних органів, які діють на підставі та на виконання таких конвенцій, та відповідно використання актів судового розгляду справ цими органами з метою досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах та запобігання стану невизначеності в аналогічних ситуаціях.
Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, що виражає загальноправовий принцип: рішення суду має силу закону.
Законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в їх основі, встановлюються остаточно.
У справі Maffezini v. Spain трибунал Центру з розв'язання інвестиційних спорів (ICSID) зазначив, що першим кроком при визначенні того, чи є організація державним органом, є встановлення того, чи вона є власністю держави і чи контролює її держава безпосередньо або опосередковано. Також приймаються до уваги цілі та завдання, для яких організація утворена - чи належать вони до функцій, які є за природою державними (притаманними державі і такими, що за загальним правилом не виконуються приватними бізнесами і особами). З огляду на різноманітні форми, які можуть мати державні підприємства, структурного тесту може не вистачати для встановлення, чи є організація органом держави і чи можуть її дії вважатись державними (тобто було запроваджено функціональний текст щодо визначення ролі, яку виконує організація - пункти 77, 79 рішення).
При цьому у справі Maffezini v. Spain трибунал зробив висновок, що організація діяла від імені Іспанії, виходячи в тому числі з такого: 1) пропозиція щодо створення організації надходила від Міністерства промисловості Іспанії, була узгоджена з Міністерством фінансів, а рішення ухвалювалось на засіданні Ради Міністрів (тобто організація утворювалась для виконання державних функцій у сфері регіонального розвитку); 2) преамбула Декрету, яким утворено організацію, передбачала, що метою її створення є регіональний промисловий розвиток Автономного регіону Галісії, а до її завдань належать: дослідження нових індустрій, їх пошук та запровадження, інвестування в нові підприємства, розгляд заяв на кредити із офіційними джерелами фінансування, надання гарантій на кредити, надання технічної допомоги, надання субсидій (що є типовими державними завданнями, які за звичайних умов не виконуються державними організаціями); 3) в інших країнах агенції регіонального розвитку утворюються як державні органі і Світовий банк утворив Консультативну службу, одним із завдань якої є технічна допомога та консультативні послуги урядам при утворенні агенцій регіонального розвитку.
У справі Flemingo DutyFree Shop Private Limited v. the Republic of Poland Трибунал ЮНІСТРАЛ у рішенні від 12.06.2016, визначаючи статус Державного підприємства польських аеропортів (PPL), дійшов висновку, що воно фактично є органом держави, оскільки: 1) 100% акцій PPL належали Польському державному казначейству, яке затверджувало договори оренди, які позивачі укладали з PPL та зміни до них; 2) управління міжнародними аеропортами, як правило не є діяльністю, яку виконує приватний бізнес; 3) відповідач сам визнавав, що PPL виконувала важливі для існування країни функції; 4) PPL працювало під щільним контролем Міністерства транспорту, яке призначало та звільняло керівництво компанії, проводило її аудит, перевіряло фінанси та видатки на заробітну плату, контролювало виконання функцій, делегованих Міністерством, PPL було захищена від банкрутства; 5) незважаючи на те, що формально PPL було самоврядною та госпрозрахунковою організацією, Трибунал визнав це квазі-незалежністю, зважаючи, зокрема на свідчення державного секретаря Міністерства транспорту, який визнав, що PPL працює в структурі міністерства.
Аналізуючи правову позицію рішень міжнародних судових органів, суд доходить висновку щодо застосування такими органами принципу притягнення до відповідальності держави за зобов'язаннями державних компаній, що визнані її alterego, і навпаки. Судами, у якості способу захисту порушених прав, застосовується стягнення спричиненої матеріальної шкоди у повному обсязі з особи-alterego, що за своєю правовою природою є елементом солідарності, як цивільно-правового принципу, що передбачає право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарна відповідальність та її застосування ґрунтується на принципі добропорядності боржника. І у випадку відступу від принципу добропорядності, є виправданим застосування солідарної відповідальності зокрема до alterego такого боржника.
Таким чином, держава як політична форма організації правління, що характеризується реалізацією своїх повноважень на певній території через систему спеціально створених органів та організацій, несе покладену на неї відповідальність зокрема через органи, що є її alterego.
Держава несе відповідальність за дії державних органів та її органи, навіть якщо вони є формально окремими юридичними особами, несуть відповідальність за дії та борги держави. Тоді як державні компанії, які є окремими юридичними особами, не несуть відповідальності за боргами держави. Водночас, органами держави можуть бути визнані не тільки ті організації, які мають відповідний статус в національному праві держави-боржника, а й, за певних умов, державні компанії.
Враховуючи викладене, якщо юридична особа фактично виконує функції державного органу, тобто є alter ego такої держави, на майно, формально належне такій юридичній особі, може бути звернене стягнення за боргами держави.
Зокрема, врахуванню підлягають критерії: чи утворена компанія для виконання комерційних цілей; чи виконує компанія функції, притаманні державним органам (тобто здійснює публічну функцію, не характерну для приватних осіб); чи здійснює така компанія інші види діяльності та чи є вони основними/самостійними, або носять допоміжний характер до виконання нею публічної функції; яким є ступінь контролю з боку держави; чи відокремлене майно компанії від майна держави.
Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» є державною корпорацією, створеною Російською Федерацією (ст. 2 Федерального закону «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ»).
У ч. 1 ст. 3 Федерального закону «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ» визначені цілі та завдання Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ», а саме: ДКР «ВЕБ.РФ» діє з метою сприяння в забезпеченні довгострокового соціально-економічного розвитку Російської Федерації і створення умов для сталого економічного зростання, підвищення ефективності інвестиційної діяльності та розширення інвестування коштів в національну економіку за допомогою реалізації проектів в російській федерації та за кордоном, в тому числі за участю іноземного капіталу, спрямованих на розвиток інфраструктури, промисловості, інновацій, особливих економічних зон, захист навколишнього середовища, підвищення е енергоефективності, підтримку експорту і розширення доступу російської промислової продукції (товарів, робіт, послуг) на зарубіжні ринки, а також інших проектів і (або) угод в рамках здійснення інвестиційної, зовнішньоекономічної, консультаційної та іншої передбаченої цим законом діяльності.
Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» вправі здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, встановлених ч. 1 цієї статті, і відповідає цим цілям. Прибуток ДКР «ВЕБ.РФ» отриманий за результатами діяльності, спрямовується до фондів ДКР «ВЕБ.РФ» і використовується виключно для досягнення цілей, встановлених ч. 1 цієї статті (ч. 2 ст. 3 Федерального закону «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ»).
Державній корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» частиною 1 ст. 21 зазначеного Закону надано право здійснювати функції агенту уряду Російської Федерації відповідно до бюджетного законодавства Російської Федерації, в тому числі щодо представництва інтересів Російської Федерації у судах у випадках, передбачених цим Законом.
Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» виконує цілі, функції та завдання, що відповідно до критеріїв, визначених і визнаних в міжнародному праві та застосовних міжнародними судами та судами іноземних юрисдикцій, притаманні державним органам і тому, з точки зору міжнародного права, її потрібно вважати держаним органом Російської Федерації.
З відповідних положень Федерального закону «Про державну корпорацію розвитку «ВЕБ.РФ» вбачається, що уряд Російської Федерації фактично розглядає ДКР «ВЕБ.РФ» як підпорядкований уряду орган, а не самостійну юридичну особу, яка на власний розсуд і ризик займається підприємницькою діяльністю, тому зазначене та здійснення урядом Російської Федерації контролю за діяльністю ДКР «ВЕБ.РФ» мало наслідком утворення відносин агенту та принципала. Майно Російської Федерації і ДКР «ВЕБ.РФ» змішується настільки, що відпадають підстави вважати таке майном юридичної особи, а не Російської Федерації.
Тобто ДКР «ВЕБ.РФ» є по суті органом Російської Федерації, оскільки виконує цілі, функції та завдання, притаманні державним органам, знаходиться під щільним контролем Російської Федерації настільки, що є її alter ego, і майном якого держава розпоряджається як своїм.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.07.2022 р. у справі № 910/4210/20.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що покладання солідарної відповідальності за шкоду, спричинену державою-агресором Російською Федерацією, на особу, що є alter ego останньої, не суперечить вимогам справедливості, забезпечує ефективне поновлення порушених прав позивача, є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про солідарне стягнення з відповідачів 550750107,82 грн реальних збитків та 1269464,49 грн збитків у вигляді упущеної вигоди підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, належить стягнути з відповідачів в дохід Державного бюджету України в рівних частинах по 469700,00 грн з кожного.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
Стягнути з солідарно з держави Російська Федерація та Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (125009, м. Москва, вул. Воздвиженка, буд. 10 код ОДРН 1077711000102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Протектед» (30000, Хмельницька обл., місто Славута, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 35, квартира 9, код 43162617) 550750107,82 грн (п'ятсот п'ятдесят мільйонів сімсот п'ятдесят тисяч сто сім грн 82 коп.) реальних збитків, що станом на 31.03.2023 р. еквівалентно 15060738,11 доларів США або 13844482,01 Євро та 1269464,49 грн (один мільйон двісті шістдесят дев'ять тисяч чотириста шістдесят чотири грн 49 коп.) збитків у вигляді упущеної вигоди, що станом на 31.03.2023 р. еквівалентно 34714,60 доларів США або 31911,17 Євро.
2. Стягнути з держави Російська Федерація до Державного бюджету України 469700,00 грн (чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот грн 00 коп.) судового збору.
3. Стягнути з Державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» (125009, м. Москва, вул. Воздвиженка, буд. 10 код ОДРН 1077711000102) до Державного бюджету України 469700,00 грн (чотириста шістдесят дев'ять тисяч сімсот грн 00 коп.) судового збору.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 27.06.2024 р.
Суддя О.О. Рябцева