вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3245/23
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Любицької Д-М.О.
розглянувши справу № 911/3245/23
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", с. Гора
Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Концепція відпочинку",
м. Харків
за участю третьої особи, яка не заявля самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про стягнення 2 501 046,36 грн
за участю представників:
від позивача: Шишкіна І.В., наказ № 11-07/1-240/п.п. 4 від 03.04.2023;
від відповідача: Спасибо В.В., адвокат, довіренсть від 03.11.2023;
від третьої особи: не з'явився
Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку» (далі - відповідач) про стягнення 2 501,046,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено зобов'язання зі сплати орендної плати за Договором № 2256 від 21.05.2019 оренди індивідуалльно визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку», у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 171 886,53 грн за період травень-грудень 2021 року і січень-лютий (з 01.02. по 23.02. включно) 2022 року перед позивачем, який є балансоутримувачем майна. Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 68 291,72 грн 3 % річних, 359 821,18 грн інфляційних втрат, також посилаючись на п. 3.7 договору нараховано 901 046,93 пені.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3245/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 22.11.2023; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
13.11.2023 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку» надійшов відзив (вх. № 4417/23) на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що дійсно між сторонами був укладений Договір № 2256 від 21.05.2019 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, за яким відповідачу з метою розміщення зони відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об'єктів та закладів харчування, було передано в строкове платне користування державне нерухоме майно, частину приміщення № 278 на другому поверсі пасажирського терміналу «D», загальною площею 190,00 кв.м, розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Аеропорт.
Однак, як зазначав відповідач, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) на всій території України було запроваджено карантин, на час дії якого заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, тощо), торгівельно- розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес -центрів, закладів культури, торгівельного і побутового обслуговування населення. 02.06.2020 Головним державним санітарним лікарем на повітряному транспорті Корнієнко М.М. були затверджені Тимчасові протиепідемічні заходи щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину, зокрема в розділі № 1 "Загальні вимоги" визначено: "Закрити капсульні готелі".
Отже, відповідач зазначає, що з 17.03.2020 не мав можливості провадити господарську діяльність з використанням орендованого майна відповідно до цільового призначення. Позивач звертався до відповідача з листом вих. № 19-22-1 від 14.04.2020 де повідомляв про неможливість користування майном в терміналах "D" і "F"; листом від 12.10.2020 № 25-22-331, де повідомив про те, що тимчасовими протиепідеміологічними заходами щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину №1.1.-407 від 02.06.2020, заборонено діяльність капсульних готелів; листом № 25-22-351 від 28.10.2020 про лист Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті № 01.2-17/909 від 19.10.2020, в якому вказано, що робота капсульних готелів неможлива.
Також, 17.03.2020 року на офіційному сайті відповідача опубліковано повідомлення про те, що з метою оптимізації господарської діяльності та зменшення витрат на обслуговування інфраструктури чартерні, санітарні, евакуаційні та інші технічні рейси міжнародного сполучення будуть переведені з терміналу «D» до терміналу «F» о 00:01 за київським часом 18 березня. Відповідне повідомлення спрямоване також до усіх контрагентів та орендарів, які розташовані на території терміналу D Міжнародного аеропорту "Бориспіль" для прийняття рішення щодо обмеження їх функціональної або господарської діяльності.".
Разом з цим, на думку відповідача є підстави для застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Відповідач зазначає, що всі перелічені вище фактичні обставини вже встановлені рішеннями судів у справах між тими ж сторонами, а саме рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі № 922/1010/21 за позовом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «Концепція відпоічинку» про стягнення 1 815 947,85 грн. та рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2022 у справі № 911/3609/21 за позовом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «Концепція відпоічинку» про зобов'язання ТОВ «Концепція відпочинку» повернути ДП «МА «Бориспіль» державне нерухоме майно - частину приміщення № 278 на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), загальною площею 190,0 кв. м, переданого за актом приймання-передавання орендованого майна від 10.06.2021 до договору оренди № 2256 від 21.05.2019 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.
20.11.2023 через систему «Електронний суд» від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях надійшло клопотання (вх. № 4661/23), в якому останній просив суд здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами справи за відсутності його повноважного представника, а також надав письмові пояснення вих. № 52-04.01-4024 від 14.11.2023 та просив суд врахувати їх при розгляді справи.
21.11.2023 через канцелярію господарського суду від позивача надійшла відповідь вих. № 35-22/1-610 від 17.11.2023 (вх. № 21837/23) на відзив на позовну заяву, в якій позивач на заперечення відповідача зазначає про те, що посилання на норми ч. 6 ст. 762 ЦК України є безпідставним, оскільки актами Кабінету Міністрів України, переліченими відповідачем, були встановлені певні обмеження щодо здійснення саме господарської діяльності, а не доступу до користування орендованим майном на умовах договору оренди. Позивач зазначає також про те, що зі змісту абз. 12 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 вбачається, що з 22.05.2020 дозволяється діяльність готелів, а отже відповідач мав вільний доступ до майна та мав право використовувати таке за його цільовим призначенням, при цьому протилежного відповідачем не доведено, у зв'язку з чим і підстави для звільнення відповідача від сплати орендної плати відсутні.
При цьому, позивач наголошує на тому, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 435, з 22.05.2020 дозволена діяльність готелів (крім функціонування ресторанів у готелях), з 05.06.2020 було дозволено внутрішні перевезення авіаційним транспортом, а з 15.06.2020 міжнародні перевезення авіаційним транспортом. Разом з цим, позивач зауважує про те, що цільове призначення отриманого відповідачем у строкове платне користування майна передбачає зону відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об'єктів та закладів харчування, і не містить умови про те, що майно використовується виключно з метою розміщення відповідачем капсульного готелю, а отже зазначене не позбавляло відповідача можливості з 05.06.2020 здійснювати іншу господарську дільність.
Також позивач посилався на Порядок надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби, який діє з 07.09.2021, в розділі 5 якого відсутнє посилання на те, що в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби забороняється робота капсульного готелю в терміналі. На думку позивача, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заборони здійснення відповідачем господарської діяльності та використання орендованого приміщення за його цільовим призначенням, а отже і відсутність підстав для застосування до відповідача норм ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Ухвалою суду від 22.11.2023 підготовче засідання у справі № 911/3245/23 було відкладено на 13.12.2023.
Ухвалою суду від 13.12.2023 закрито підготовче провадження у справі № 911/3245/23, справу призначено до розгляду по суті на 17.01.2024.
25.12.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 5801/23), які фактично зводяться до думки відповідача про те, що зазначені обставини у справі, яка підлягає розгляду, вже були досліджені при розгляді справ № 922/1010/21 та № 911/3609/21.
04.01.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надішли заперечення (вх. № 77/24) щодо долучення до матеріалів справи письмових пояснень з посиланням на недотримання відповідачем порядку їх подання, визначеного нормами Господарського процесуального кодексу України. Разом з цим, позивач наголошував на тому, що позовні вимоги у справі № 911/3245/23 стосуються іншого періоду заборгованості, ніж був предметом розгляду у справі № 911/1010/21.
17.01.2024 у звязку із оголошенням у місті Києві сигналу “повітряна тривога”, яка тривала 1 год. 39 хв. з 10:28 до 12:08, судове засідання з розгляду справи № 911/3245/23 не відбулось, про що судом була постановлена ухвала суду від 17.01.2024 та призначений розгляд справи по суті на 14.02.2024.
Ухвалою суду від 14.02.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 06.03.2024; в судовому засіданні 06.03.2024 розгляд справи по суті відкладений на 13.03.2024; в судовому засіданні 13.03.2024 оголошувалась перерва з розгляду справи по суті на 03.04.2024.
03.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 3532/24), в яких відповідач з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 02.06.2021, зазначає про те, що 30.10.2021 на території Київської області розпочав діяти «червоний» рівень епідеміологічної небезпеки, з 23.12.2021 на території Київської області оголошений «жовтий» рівень епідеміологічної небезпеки, а отже в період з 30.10.2021 по 22.12.2021 діяв червоний рівень небезпеки, а работа відповідача на території позивача була заборонена в цей період. При цьому, відповідач зазначає про те, що Порядок надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби почав діяти лише 07.09.2021, проте як за попередньою редакцією порядку відповідачу в період з 01.05.2020 по 07.09.2021 прямо заборонено здійснення господарської діяльності капсульного готелю на території аеропорту. Відповідач зазначає, що лише 18.11.2021 Головним державним санітарним лікарем на повітряному просторі прийнято постанову № 19 та згодом постанову № 25 від 31.12.2021, які фактично замінили тимчасові протиепідеміологічні заходи. Однак, за твердженням відповідача, у зв'язку із знаходженням території аеропорту в червоній зоні карантину, для відповідача не відбулось жодної зміни для здійснення його господарської діяльності.
Ухвалою суду від 03.04.2024 розгляд справи по суті був відкладений на 17.04.2024.
11.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 3919/24) на письмові пояснення відповідача, в яких позивач зазначає про те, що починаючи з 20.09.2021 при «червоному» рівні обмеження не застосовувались у разі наявності у всіх відвідувачів підтвердження отримання повного курсу вакцинації, або одужання від COVID-19, або негативного результату ПЛР-тесту; встановлення «червоного» рівня на території Київської області не забороняло відповідачу використовувати орендоване майно в межах цільового призначення.
11.04.2024 через систему «Елекронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 3908/24) в яких відповідач зазначав, що позиція позивача була такою, що з 28.04.2021 дію договору оренди було припинено у зв'язку із односторонньою відмовою Регіонального відділення Фонду державного майна від договору, позивачем було опечатано орендоване майно і заборонено доступ відповідача до нього, на підтвердження чого відповідач до пояснень надав фототаблиці.
16.04.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення (вх. № 4079/24) на письмові пояснення відповідача, в яких позивач заперечує факт опечатування ним орендованого відповідачем майна та недопущення відповідача до вказаного приміщення, а також заперечує проти долучення та прийняття судом на даній стадії розгляду справи додаткових доказів, а саме фото.
17.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 4123/24) на заперечення позивача, в яких відповідач підтримав свою правову позицію, що відповідач у спірний період не мав можливості використовувати орендоване майно з тією метою, з якою він орендував приміщення - створення капсульного готелю.
В судовому засіданні 17.04.2024 судом не прийнято докази (фото), надані відповідачем з письмовими поясненнями (вх. № 3908/24 від 11.04.2024), як такі, що подані з порушенням ст.ст. 80, 118 та 119 Господарського процесуального кодексу України. В судовому засіданні 17.04.2024 оголошено перерву до 01.05.2024.
Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та у письмових поясненнях, тому позивач просив суд завдовольнити позов в повному обсязі
Присутнім в судових засіданнях в режимі відеоконференції представником відповідача були підтримані свої заперечення проти позову, викладені у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та у письмових поясненнях, тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях в судові засідання не з'явився, про дату та час судових засідань повідомлений належним чином, через систему «Електронний суд» надав клопотання (вх. № 4661/23 від 20.11.2023) про розгляд справи за наявними матеріалами справи за відсутності повноважного представника третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
21.05.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку» (орендар, відповідач) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 2256.
Наказом Фонду державного майна України «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» від 05.08.2019 № 786 утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов'язків, у тому числі, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.
Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 278, на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу «D» (інв. № 47578), загальною площею 190,0 кв. м, що розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7, та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач, позивач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 листопада 2018 року і становить за незалежною оцінкою 16 642 200,00 грн без урахування ПДВ.
Нерухоме майно належить ДП МА «Бориспіль» на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 33768597, виданого Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 17.02.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 2698099, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 170023532208.
Згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення зони відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об'єктів та закладів харчування.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, визначений у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та підписання акта приймання-передавання майна.
Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року 208 030,00 грн.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекс інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному у п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Пунктом 5.3 договору встановлено обов'язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно п. 10.1 договору останній укладено строком на 10 років, що діє з 21.05.2019 до 20.05.2029 включно.
Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в такій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом (п. 10.3 договору).
Договір оренди № 2256 від 21.05.2019 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охріменко М.С. та зареєстровано в реєстрі за № 736.
10.06.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ «Концепція відпочинку» підписано Акт приймання-передавання орендованого майна, який є додатком № 2 до Договору № 2256.
Так, на виконання умов договору позивачем (балансоутримувачем) за період травень-грудень 2021 і січень-лютий року (з 01.02. по 23.02. включно) 2022 року були виставлені орендарю наступні рахунки за користування індивідуально визначеним (нерухомим) майном та Акти приймання-здачі виконаних послуг (включаючи проведені коригування):
рахунок-фактура № 76/1479 від 31.05.2021 та Акт від 31.05.2021 на суму 291 792,17 грн за травень 2021 року (до сплати позивачу 121 580,07 грн);
рахунок-фактура № 76/1723 від 30.06.2021 та Акт від 30.06.2021 на суму 292 375,75 грн за червень 2021 року (до сплати позивачу 121 823,23 грн);
рахунок-фактура № 76/1955 від 31.07.2021 та Акт від 31.07.2021 на суму 292 668,13 грн за липень 2021 року (до сплати позивачу 121 945,05 грн);
рахунок-фактура № 76/2118 від 31.08.2021 (коригуючий рахунок № 76/40 від 31.03.2023) та Акт від 31.08.2021 на суму 292 082,79 грн за серпень 2021 року (до сплати позивачу 121 701,16 грн);
рахунок-фактура № 76/2477 від 30.09.2021 (коригуючий рахунок № 76/41 від 31.03.2023) та Акт від 30.09.2021 на суму 295 587,79 грн за вересень 2021 року (до сплати позивачу 123 161,58 грн);
рахунок-фактура № 76/2745 від 31.10.2021 (коригуючий рахунок № 76/42 від 31.03.2023) та Акт від 31.10.2021 на суму 298 248,09 грн за жовтень 2021 року (до сплати позивачу 124 270,04 грн);
рахунок-фактура № 76/2971 від 30.11.2021 (коригуючий рахунок № 76/43 від 31.03.2023) та Акт від 30.11.2021 на суму 300 634,07 грн за листопад 2021 року (до сплати позивачу 125 264,20 грн);
рахунок-фактура № 76/3176 від 31.12.2021 (коригуючий рахунок № 76/44 від 31.03.2023) та Акт від 31.12.2021 на суму 300 634,07 грн за грудень 2021 року (до сплати позивачу 125 264,20 грн);
рахунок-фактура № 76/45 від 31.03.2023 та Акт від 31.03.2023 на суму 306 369,56 грн за січень 2022 року (до сплати позивачу 127 653,98 грн);
рахунок-фактура № 76/46 від 31.03.2023 та Акт від 31.03.2023 на суму 255 687,28 грн з 01 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року (до сплати позивачу 59 223,02 грн).
До сум, які підлягають перерахуванню балансоутримувачу (позивачу), входить 20 % ПДВ в тому числі й від суми орендної плати, яка підлягає перерахуванню до державного бюджету, оскільки орендодавець - Фонд Державного майна України (та його регіональні відділення) не є платником податку на доданку вартість з операцій зі сплати орендної плати, податковим агентом є балансоутримувач (позивач), який здійснює перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Вказані акти приймання-здачі підписані з боку ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", з боку відповідача - ТОВ "Концепція відпочинку" не підписані.
Позивачем зазначено, що рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг надсилались відповідачу поштою, в доказ чого позивачем долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, а також частина рахунків-фактур та актів були направлені позивачем на електронну пошту відповідача.
Отже, позивач зазначає, що вищевказані рахунки фактури та акти приймання-здачі були отримані відповідачем, проте після їх отримання останній не надав вмотивованої відмови від підписання, і відповідно зазначені Акти є підставою для здійснення сплати орендної плати.
Як стверджує позивач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач не здійснив сплату оредної плати у період тревень-грудень 2021 року та січень-лютий (з 01 по 23) 2022 року, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості в сумі 1 171 886,53 грн.
В свою чергу, відповідач заперечував проти позовних вимог, та зазначав, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) на всій території України було запроваджено карантин, на час дії якого заборонено роботу суб'єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе, тощо), торгівельно - розважальних центрі, інших закладів розважальної діяльності, фітнес - центрів, закладів культури, торгівельного і побутового обслуговування населення. 02.06.2020 Головним державним санітарним лікарем на повітряному транспорті М.М.Корнієнко були затверджені Тимчасові протиепідемічні заходи щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину, зокрема в розділі № 1 "Загальні вимоги" визначено: "Закрити капсульні готелі".
Отже відповідач зазначає, що з 17.03.2020 не мав можливості провадити господарську діяльність з використанням орендованого майна відповідно до цільного призначення. Позивач звертався до відповідача із листом вих. № 19-22-1 від 14.04.2020, в якому повідомив про неможливість користування майном в терміналах "D" і "F"; листом вих. № 25-22-331 від 12.10.2020, в якому повідомив про те, що Тимчасовими протиепідеміологічними заходами щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину№1.1.-407 від 02.06.2020 заборонено діяльність капсульних готелів; листом вих. № 25-22-351 від 28.10.2020 про лист Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті № 01.2-17/909 від 19.10.2020, в якому вказано, що робота капсульних готелів неможлива.
Разом з цим, на думку відповідача є підстави для застосування норми ч. 6 ст. 762 ЦК України, щодо звільнення відповідача від орендної плати на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст.ст. 626 - 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічний за змістом припис вміщено в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 та ст. 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
За приписами ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України також визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (ч. 1 ст. 284 ГК України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 (в редакції чинній у період спірних правовідносин) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.
У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.
Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов'язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.
Ця норма не поширюється на суб'єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.
Як встановлено вище та не заперечується сторонами спору, у період травень-грудень 2021 року та січень-лютий (з 01.02. по 23.02.) 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку» не здійснювалась сплата орендних платежів за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 01.05.2019 № 2256, яку останній пов'язує з настанням обставин, що не залежали від нього, а саме введенням карантину, забороною роботи готелів, обмеженим режимом роботи аеропорту та забороною самим позивачем здійснювати використання нерухомого майна частини приміщення будівлі пасажирського терміналу аеропорту.
Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
У ч. 6 ст. 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
У п. 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, орендар повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Верховний суд в Ухвалі від 06.02.2020 у справі № 548/1269/18 зазначив, що тлумачення ч. 6 ст. 762 ЦК України свідчить, що звільнення наймача від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним поширюється тільки на ті випадки, за яких зовсім неможливо користуватися предметом найму. Саме тому закріплюється звільнення від виконання обов'язку за весь час. Обставини, за які не відповідає наймач, повинні охоплювати собою ті ситуації, за яких користування річчю неможливе або можливе тільки певною мірою внаслідок недоліків майна чи дій (бездіяльності) наймодавця.
Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст. 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 915/714/18. .
Постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 Головному державному санітарному лікарю України було надано повноваження розробляти та затверджувати протиепідемічні заходи, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктами господарювання на період карантину.
На виконання наданих Кабінетом Міністрів України повноважень, Головний державний санітарний лікар на повітряному транспорті М.М.Корнієнко 02.06.2020 затвердив Тимчасові протиепідемічні заходи щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину. Серед інших заходів, був введений обов'язок закрити капсульні готелі.
Таким чином, перелічені вище рішення уповноважених державних органів ввели абсолютно-визначену імперативну заборону на здійснення відповідачем діяльності з використанням орендованого ним майна.
Матеріалами справи підтверджується, що зазначена вище заборона виконувалась відповідачем, в тому числі на підставі вказівок і дій позивача.
Листом вих. № 19-22-11від 14.04.2020 позивач повідомив відповідача про те, що позивачем провадяться заходи щодо безаварійної зупинки об'єктів (у т.ч. термінали «D» і «F») та окремих систем підприємства із одночасним підвищенням пожежної та техногенної безпеки на об'єктах МА «Бориспіль», що тимчасово призупиняють свою роботу. Міжнародні пасажирські рейси не обслуговуються. Технічні рейси міжнародного сполучення переведені з терміналу «D» до терміналу «F» о 00:01 год. 18.03.2020, а з 17:00 год. 22.03.2020 з терміналу «F» в «B». До усунення зазначених обставин, користування майном в терміналах «D» і «F» неможливе.
Листом вих. № 25-22-331 від 12.10.2020 позивач повідомив відповідача про те, що Тимчасовими протиепідемічними заходами щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину від 02.06.2020р. № 1.1.-407, в аеропортах України заборонено діяльність капсульних готелів.
Листом вих. № 25-22-351 від 28.10.2020 позивач повідомив відповідача про те, що листом Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті № 01.2-17/909 від 19.10.2020 робота капсульних готелів визнана неможливою.
Відповідно до Порядку надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19) № 12-35-28 від 11.06.2020, затвердженого Генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», визначено заходи з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусною інфекцією SARS-CoV-2, при наданні послуг в аеропорту "Бориспіль", які є обов'язковими для виконання та розповсюджуються на всі суб'єкти господарювання, які провадять свою діяльність на території аеропорту «Бориспіль». Умовами п. 5.1 Порядку передбачено, що в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби забороняється робота капсульного готелю в терміналі.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 з 24.02.2021 на території України встановлений "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, в тому числі діяльність закладів, що надають послуги з розміщення (крім готелів, санаторно-курортних закладів, установ і закладів, які надають соціальні послуги, реабілітаційних установ для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, а також стаціонарних відділень первинного та складного протезування протезно-ортопедичних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства соціальної політики, дитячих закладів оздоровлення та відпочинку) (п.п. 13 п. 3 вказаної постанови).
Тобто, в заявлений позивачем період з 01.05.2021 по 07.06.2021 діяла заборона щодо діяльності капсульного готелю (послуга розміщення) на підставі Тимчасових протиепідемічних заходів щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті М.М.Корнієнко від 02.06.2020, Порядку надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19) № 12-35-28 від 11.06.2020, затвердженого Генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2021 № 583, яка набрала чинності 08.06.2021, виключено п.п. 13 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236, яким заборонялося, в тому числі, діяльність закладів, що надають послуги з розміщення.
Однак, у заявлений позивачем період з 08.06.2021 по 06.09.2021 діяла пряма заборона на роботу капсульних готелів, встановлена Порядком надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19) № 12-35-28 від 11.06.2020, затвердженим Генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», та Тимчасовими протиепідемічними заходами щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті М.М.Корнієнко від 02.06.2020.
З 07.09.2021 введено в дію Порядок надання послуг в аеропорту «Бориспіль» в умовах заходів з попередження розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19) № 12-35-30 від 07.09.2021, затверджений Генеральним директором ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», в якому відсутня заборона щодо діяльності капсульного готелю на території аеропорту.
Однак, у заявлений позивачем період з 07.09.2021 по 17.11.2021 діяла пряма заборона на роботу капсульних готелів, встановлена Тимчасовими протиепідемічними заходами щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті М.М.Корнієнко від 02.06.2020.
Зазначені обставини щодо застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення відповідача від сплати орендної плати на підставі зазначених актів у зв'язку із неможливістю відповідачем використовувати орендоване майно для передбачених ним цілей (капсульний готель) вже досліджувались при розгляді справи № 922/1010/21 за позовом ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «Концепеція відпочинку», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівіській областях про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 1 595 508,23 грн за період з березня 2020 року по квітень 2021 року за договором № 2256 від 21.05.2019.
Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2021 у справі № 922/1010/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та постановою Верховного Суду від 07.06.2022, в задоволенні позову ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до ТОВ «Концепеція відпочинку» про стягнення заборгованості відмовлено повністю.
Постановою Головного державного санітарного лікаря України «Про затвердження протиепідемічних заходів при роботі аеропортів та авіакомпаній України на період карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.11.2021 № 19 було замінено Тимчасові протиепідемічні заходи щодо попередження розповсюдження коронавірусної інфекції SARS-CoV-2 в аеропортах України на період карантину Головного державного санітарного лікаря на повітряному транспорті М.М.Корнієнко від 02.06.2020, та скасована пряма заборона на діяльність капсульних готеів в аеропортах.
Відповідач зазначає, що з 30.10.2021 по 22.12.2021 Київська область знаходилась у «червоній зоні» карантину, тому відповідач не міг використовувати орендоване майно для здійснення своєї господарської діяльності, а саме для функціонування капсульного готеля.
Згідно п. 3-5 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2021 № 954) на території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених п. 3 цієї постанови, забороняється діяльність закладів, що надають послуги з розміщення.
Обмеження, передбачені п.п. 1-7, 9, 14 та 16 цього пункту, не застосовуються за умови наявності у всіх учасників (відвідувачів, користувачів), крім осіб, які не досягли 18 років, та організаторів заходу (співробітників закладу, ринку) негативного результату тестування на COVID-19 методом полімеразної ланцюгової реакції або експрес-тесту на визначення антигена коронавірусу SARS-CoV-2, яке проведене не більш як за 72 години до здійснення заходу (відвідування закладу, ринку), або документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації, міжнародного, внутрішнього сертифіката або іноземного сертифіката, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою однодозної вакцини або двома дозами дводозної вакцини (зелені сертифікати), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров'я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях, негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія).
Враховуючи вищевикладене у період з 18.11.2021 по 23.02.2022 (кінцева дата заявлена позивачем) були відсутні прямі обмеження щодо неможливості використання відповідачем орендованого державного майна для цілей передбачених умовами договору оренди та відсутні підстави звільнення відповідача від орендної плати за вказаний період у зв'язку із неможливістю використання майна відповідачем згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України.
Також відсутні підстави для застосування у вказаний перірод до правовідносин між позивачем та відпоідачем постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» від 15.07.2020 № 611 щодо звільнення від орендної плати чи нарахування орендної плати у розмірі 50 % чи 25 %.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі частково в сумі 362 246,88 грн за період з 18.11.2021 по 23.02.2022.
Відповідач заперечує також можливість використання ним орендованого майна з травня 2021 року по серпень 2022 року з незалежних від нього причин, оскільки позивач та третя особа оголосили договір оренди припиненим з 28.04.2021 і цим створили ситуацію правової невизначеності.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, як орендодавцем за договором оренди від 21.05.2019 № 2256, надіслано на адресу відповідача повідомлення вих. № 50-02.02-1916 від 28.04.2021 про відмову від договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 21.05.2019 № 2256, у зв'язку із наявністю у відповідача заборгованості по орендній платі, яка перевищує три місяці.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2022 у справі № 911/3609/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2022, у задоволенні позову Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку» про зобов'язання повернути державне нерухоме майно відмовлено повністю.
Доказів того, що відповідач погодився з повідомленням орендодавця та повернув орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання-передавання до суду не надано. Посилання відповідача на те, що позивачем було здійснено опечатування орендованого майна та заборонено відповідачу здійснювати свою господарську діяльність у орендованому приміщенні у період з 18.11.2021 по 23.02.2022 судом не приймаються, оскільки не доведені належними та допустимими доказами (відповідними актми про недопущення до приміщення, листами або повідомленнями позивача про недопущення відповідача (його працівників) до орендованого приміщення).
Також позивач просить стягнути з відповідача 901 046,93 грн пені, 359 821,18 грн інфляційних нарахувань та 68 291,72 грн 3 % річних, нарахованих за період з 16.06.2021 по 03.10.2023 на заборгованість відповідача за кожним актом окремо.
Відповідно до п. 3.7 договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному у п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі частково, то судом здійснено перерахунок пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних з врахуванням суми заборгованості, яка підлягає стягненню, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 54 472,19 грн пені, 95 965,43 грн інфляційних нарахувань та 18 132,97 грн 3 % річних.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковму задоволенню.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на сторін пропорційно розміру позовних вимог.
Разом з цим, як визначено у ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до змісту позовної заяви Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, складає, в т.ч. витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду - відправка засобами поштового зв'язку кореспонденції учасникам справи - 200,00 грн.
Згідно ч. 2 ст. 128 ГПК України розмір витрат, пов'язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов'язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Так, з наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку АТ “Укрпошта” від 23.10.2023 слідує, що позивачем було надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку позовну заяву з додатками, вартість таких послуг склала 43,00 грн. Також згідно опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 17.11.2023 позивачем було направлено відповідачу засобами поштового зв'язку відповідь на відзив з додатками, вартість таких послуг склала 43,00 грн.
Отже, витрати Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” у зв'язку із розглядом справи № 911/3245/23, а саме витрати, пов'язані з відправкою засобами поштового зв'язку кореспонденції учасникам справи, доказово підтвердженні в сумі 86,00 грн, які представник позивача просив суд покласти на відповідача.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд включає до судових витрат у справі витрати позивача на поштові послуги у розмірі 18,25 грн. (пропорційно задоволених вимог) та у відповідності до частини 9 ст. 129 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу вказаних витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Концепція відпочинку (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 152-А, кв. 25, код ЄДРПОУ 42441441) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 362 246 (триста шістдесят дві тисячі двісті сорок шість) грн. 88 коп заборгованості, 54 472 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дві) грн 19 коп пені, 95 965 (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 43 коп інфляційних нарахувань, 18 132 (вісімнадцять тисяч сто тридцять дві) грн 97 коп 3 % річних, 7 962 (сім тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 26 коп судового збору та 18 (вісімнадцять) грн. 25 коп судових витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій необхідних для розгляду справи.
Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 26.06.2024.
Суддя О.О. Христенко