ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.06.2024Справа № 910/4780/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533)
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, інше, приміщення 6, ідентифікаційний код 20080515)
про стягнення 33 577,22 грн.
Представники сторін: не викликались
19.04.2024 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (надалі - відповідач) про стягнення 33 577,22 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «МІДАС- АВТО» (страхувальник) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212903044, згідно якого застрахований транспортний засіб «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 .
06.10.2023 о 16:15 год, ОСОБА_1 , на автодорозі Одеса-Рені 25 км+850 м, керуючи транспортним засобом Lexus RX300, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та безпечну дистанцію, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Toyota, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно постанови Біляївського районного суду Одеської області від 06.11.2023 року у справі про адміністративні правопорушення № 496/7223/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
У результаті даної ДТП пошкоджено транспортний засіб «Toyota Rav4», д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Власник пошкодженого транспортного засобу «Toyota Rav4» д.н. НОМЕР_2 , звернувся до АТ «СК «УНІКА» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 19.10.2023 та заявою на виплату страхового відшкодування від 19.10.2023.
24.11.2023 позивачем складено страховий акт/наказ № 13966108429/1 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 67 174,45 грн.
Дана сума страхового відшкодування виплачена ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №128520 від 05.12.2023 року.
У той же час, як вказує позивача, транспортний засіб «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , на дату ДТП 06.10.2023 був також застрахований у відповідача ПрАТ «СК «Еталон» за полісом №216009804.
Таким чином, оскільки Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов'язання перед страхувальником, згідно умов Полісу, та враховуючи умови Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України № 464/2020 від 26.02.2020, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу страхове відшкодування в загальному розмірі 33 577,22 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 задоволено самовідвід судді Спичака О.М. від розгляду справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» про стягнення 33 577,22 грн.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи №910/4780/24 між суддями, справу передано на розгляд судді Пукшин Л.Г., що відображено у протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024, у зв'язку з чим вказана справа приймається до провадження суддею Пукшин Л.Г.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 суддею Пукшин Л.Г. прийнято справу № 910/4870/24 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Вказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» 02.05.2024 о 23:34 год., що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
За приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 02.05.2024 у справі № 910/4780/24 встановлено відповідачу строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, відповідач вправі було подати відзив на позов у строк до 20.05.2024 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Інших заяв по суті та/або клопотань сторонами не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
12.01.2023 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «МІДАС-АВТО» (далі - Страхувальник) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №212903044 (далі - Поліс № ЕР/212903044), предметом якого страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , з VIN-кодом НОМЕР_4 .
Строк дії Полісу №ЕР/212903044 з 27.01.2023 по 26.01.2024.
Наведеним Полісом № ЕР/212903044 передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
За доводами позивача, 06.10.2023 року о 16:15 год, на автодорозі Одеса-Рені 25 км+850 м, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Lexus RX300», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість та безпечну дистанцію, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом «Toyota Rav4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Згідно з постановою Біляївського районного суду Одеської області від 06.11.2023 року у справі про адміністративні правопорушення № 496/7223/23 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
У результаті даної ДТП пошкоджено транспортний засіб «Toyota Rav4», д.н. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Власник пошкодженого транспортного засобу «Toyota Rav4», д.н. НОМЕР_2 , звернувся до АТ «СК «УНІКА» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 19.10.2023 та заявою на виплату страхового відшкодування від 19.10.2023.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Тобто наведеними положеннями закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
За змістом ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно із звітом №29043 від 28.10.2023 про оцінку вартості (розміру) збитків заподіяних, пошкодженням транспортного засобу, вартість матеріального збитку заподіяного транспортному засобу «Toyota Rav4», д.н. НОМЕР_2 , склала 77 765,34 грн.
24.11.2023 позивачем складено страховий акт/наказ № 13966108429/1 та визначено суму страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування в розмірі 67 174,45 грн.
Дана сума страхового відшкодування виплачена ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №128520 від 05.12.2023 року, що свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язання перед страхувальником згідно умов Полісу № ЕР/212903044.
Водночас, позивачем було виявлено, що станом на дату настання ДТП відповідальність власника/водія транспортного засобу «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , також була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Еталон» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/216009804 (надалі - Поліс № АЕ/216009804), а тому позивач вважає, що у відповідача наявний обов'язок компенсувати йому половину виплаченого власнику автомобіля «Toyota Rav4», д.н. НОМЕР_2 , страхового відшкодування, а саме 33 577,22 грн.
Частиною 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Тобто законодавство не встановлює заборони на укладення кількох договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з різними страховиками щодо одного і того ж транспортного засобу та той самий період.
При цьому, вказаним Законом також врегульовано діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке згідно з пунктом 39.1 ст. 39 Закону є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно з пп. а п. 7.2 Статуту Моторного (транспортного) страхового бюро України, затвердженого протоколом Загальних зборів членів МТСБУ №18 від 24.01.2005 та погодженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №3470 від 01.02.2005 (який розміщений на офіційному веб-сайті МТСБУ), члени Бюро зобов'язані виконувати рішення та дотримуватись положень установчих та внутрішніх нормативних документів Бюро, затверджених органами управління Бюро відповідно до їх компетенції.
З метою врегулювання відносин між страховиками-членами МТСБУ з питання забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які були чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України №464/2020 від 26.02.2020 був затверджений Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Порядок).
Згідно з вказаним Порядком останній є внутрішнім нормативним документом МТСБУ, що є обов'язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01.03.2020.
Пунктом 2.1 статті 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені пунктом 3 частини першої статті 989 Цивільного кодексу України та п. 17.3 ст. 17 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з бази МТСБУ, на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди (06.10.2023) діяло два поліси страхування цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, що керував транспортним засобом «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , а саме - Поліс № ЕР/212903044, який виданий позивачем, та Поліс № АЕ/216009804, що виданий відповідачем.
Предметом Полісу № АЕ/216009804 є страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , з VIN-кодом НОМЕР_4 ).
Полісом № АЕ/216009804 передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 160 000,00 грн.
За приписами п. 3.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним Внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (не залежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Відповідно до п. 5.1 Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.
Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Еталон» є особами, відповідальними за спричинену у дорожньо-транспортній пригоді 06.10.2023 шкоду, та згідно з положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» вони мають відповідати за вимогами потерпілої особи в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності.
Згідно з п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 ЦК України у залежності розміру шкоди за формулою: Ск=Св/Кс-Ф, де Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Св - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку; Ф - розмір франшизи.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Отже, враховуючи, що на момент вчинення ДТП позивачем та відповідачем застраховано транспортний засіб «LEXUS RX300», д.н. НОМЕР_1 , з VIN-кодом НОМЕР_4 , водія якого визнано винним у вчинені такого ДТП, позивач має право на відшкодування відповідачем виплаченого страхового відшкодування в розмірі 33 587,22 грн (67 174,45 грн : 2).
В той же час суд відзначає, що позивачем заявлено до стягнення 33 577,22 грн та враховуючи, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі 33 577,22 грн.
Доказів виплати відповідачем страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні та останнім таких доказів суду ненадано.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 33 577,22 грн підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 33 577,22 грн виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 (далі - договір), укладеним між адвокатським бюро Олександра Лисова «Еліт», яке в подальшому змінило назву на АБ «ЛИСОВ2856 «ЕКВІТ» (далі - бюро) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (далі - клієнт), додаткової угоди № 3 від 01.12.2023 та додатку № 1 від 26.12.2023 до договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020.
Згідно з п. 1.1. договору бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, в тому числі, але не виключно:
надання правової допомоги під час досудового розслідування та в судах всіх рівнів у кримінальних провадженнях, що прямо чи опосередковано стосуються інтересів Клієнта, в т. ч. здійснення захисту інтересів та інше;
надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань;
складання документів правового характеру (звернень, заяв, скарг, листів, пропозицій, запитів та ін.) та процесуальних документів (відзивів, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);
представництво та захист інтересів Клієнта в судах усіх рівнів та інстанцій, будь-яких органах державної влади, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, НАБУ, прокуратури, ДБР, САП, СБУ, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, експертних установах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь- яких питань із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС України.
Згідно з п. 4.2. договору вартість наданої юридичної допомоги бюро визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок.
За результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої Бюро юридичної допомоги, її вартість та ідентифікація. Акт прийому- передачі наданих послуг передається до канцелярії Клієнта Бюро особисто, або надсилається поштовою кореспонденцією (п. 4.5. договору).
Згідно з п. 6.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 01.12.2023 дія договору припиняється 31.12.2024 року.
У п. 1 додатку № 1 від 26.12.2023 зазначено, що клієнт доручає АБ «Лисов2856 «Еквіт», в особі керуючого бюро, адвоката Білоконь І.В., надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій, спрямованих на повернення заборгова ності з боржників клієнта за цивільним або господарським судочинством за таким переліком справ клієн та, зокрема: дата випадку 06.10.2023, страховий акт 13966108429/1, дата страхового відшкодування 05.12.2023 сума страхового відшкодування 67174,45 грн, страхувальник ТОВ «МІДАС-АВТО».
За надання Бюро Клієнтові правової (правничої-) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гоно рару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку, фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку, оплата гонорару здійснюється протягом 5 робочих днів на рахунок Адвокатського Бюро «Лисов2856 «Еквіт» у безготівковій формі», яке в свою чергу має надати правову допомогу в суді першої ін станції по кожній справі з переліку, про що в подальшому звітує Клієнту та надсилає (надає) на його по штову (юридичну) адресу підтверджуючі документи та звіт про виконану роботу.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами за договром про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020 складено акт № 144 від 18.04.2024, згідно якого Адвокатським Бюро «Лисов2856 «Еквіт» було надано правова (правнича) допомога в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару по страховій справі № 034849 (страховий акт /наказ13966108429/1) за позовом ПрАТ «СК «Уніка» до ПрАТ «СК «Еталон» в сумі 7 000,00 грн та Адвокатським Бюро «Лисов2856 «Еквіт» висталено відповідний рахунок № 144 від 23.12.2023.
Як вбачається із матеріалів справи 29.12.2023 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» перерахувало на користь Адвокатського Бюро «Лисов2856 «Еквіт» 7 000, 00 грн в якості оплати за договором про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, згідно рахунку № 144 від 26.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №4640 від 29.12.2023.
Суд враховує, що розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача а отже є визначеним (Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18).
Таким чином, загальний розмір винагороди за договором про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020склав 7 000,00 грн.
Частиною 4-5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом враховано, що відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідачем не подавалось.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8, інше, приміщення 6, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6 літ. В, ідентифікаційний код 20033533) суму страхового відшкодування у розмірі 33 577 грн 22 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 27.06.2024
Суддя Л.Г. Пукшин