Справа № 161/240/24
Провадження № 2-п/161/72/24
24 червня 2024 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Гриня О. М.,
за участю секретаря судових засідань Жежерун Д. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
11 квітня 2024 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Вказаним рішенням суд ухвалив: позов задовольнити частково; стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 22 800, 00 доларів США заборгованості за договором позики від 08 листопада 2023 року, з яких 20 000, 00 доларів США - сума основного зобов'язання, 2 800, 00 доларів США - сума відсотків за користування позикою; стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 6 121,10 гривень судового збору.
Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 10 511,80 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2024 року, ухваленого в справі № 161/240/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Свою заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він випадково дізнався про наявність заочного рішення в цій справі, зокрема на інтернет-ресурсі Судова влада України. 15 травня 2024 року він ознайомився з матеріалами справи в суді та отримав копію заочного рішення. Щодо підстав для перегляду заочного рішення ОСОБА_1 зазначає, що він не з'являвся у судові засідання, не подав відзиву на позовну заяву та не міг повідомити про причини своєї неявки, оскільки об'єктивно не знав про розгляд цієї справи судом. За адресою місця реєстрації ( АДРЕСА_1 ) він не проживає, а тому за вказаною адресою він не отримував жодної поштової кореспонденції. Фактично він проживає в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач вважає, що суд не виконав обов'язку щодо його належного повідомлення про розгляд справи. Крім того, відповідач вказує, що в заочному рішенні неправильно здійснено розрахунок процентів за користування позикою. Згідно з розпискою розмір процентів за користування позиченими коштами 2800 доларів США становить 10 %, строк позики - з 09 листопада 2023 року по 20 грудня 2023 року, тобто 1 місяць 12 днів. За розрахунками відповідача розмір процентів становить 2 756,98 доларів США. А тому, стягнуті з нього 2800 доларів США перевищує розмір відсотків, визначених умовами розписки. Також заявник зауважує, що стягнення процентів здійснено в іноземній валюті, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 533 ЦК України. На підставі наведеного ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в цій справі та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Заявник ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви. 24 червня 2024 року від заявника до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання з зв'язку з сімейними обставинами.
Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Куденьчук О. А. в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду заяви про перегляд заочного рішення без участі заявника та позивача, які є належним чином повідомленими про розгляд цієї заяви, оскільки ч. 1 ст. 287 ЦПК України не передбачено дослідження питання щодо поважності причин їх неявки.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали зазначеної вище цивільної справи та докази, надані заявником, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення.
Заява ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи міститься інформація про те, що копію заочного рішення він отримав 15 травня 2024 року.
У відповідності до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно з ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.
Таким чином, підставою для скасування заочного рішення є наявність одночасно двох обставин: неявка відповідача у судове засідання і неповідомлення ним про причини своєї неявки, а також наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Після надходження позовної заяви суд на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України здійснив запит до Єдиного демографічного реєстру та становив, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 18).
Постановивши ухвалу про відкриття провадження від 08 січня 2024 року, суд 09 січня 2024 року направив відповідачу копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та додатками до неї на 15 аркушах, що підтверджується супровідним листом (а. с. 20).
За відсутності відомостей про фактичне місце проживання відповідача, суд, як того вимагає п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, надіслав ухвалу про відкриття провадження з матеріалами позову на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача. Однак, відповідне поштове відправлення повернулось на адресу суду неврученим адресату з відміткою поштаря АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання». Варто відмітити, що відповідний конверт повернувся на адресу суду вже після ухвалення заочного рішення, що підтверджується відбитком штемпеля АТ «Укрпошта» - 02 травня 2024 року.
Також установлено, що представник позивача адвокат Куденьчук О. А. 19 лютого 2024 року та 13 березня 2024 року надсилав цінним листом з описом вкладення на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 заяви про збільшення позовних вимог з додатками (а. с. 28-29, 40-41).
Наведеним підтверджується, що суд вживав належних заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі. Суду не було відоме фактичне місце проживання відповідача в квартирі, яку він наразі орендує, адже відповідач не зареєстрував належним чином своє право тимчасового користування іншим житлом.
Відсутність у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи само по собі не може бути безумовною підставою для скасування заочного рішення. Звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, відповідач має навести аргументи та надати докази, які в своїй сукупності мають істотне значення для правильного вирішення справи.
На переконання суду, відповідач ОСОБА_1 таких аргументів у своїй заяві про перегляд заочного рішення не зазначив. Зміст заяви свідчить, що ОСОБА_1 не заперечує сам факт укладення договору позики від 08 листопада 2023 року, не заперечує факт отримання на підставі цього договору коштів в розмірі 20 000 доларів США, а також не заперечує, що він у встановлений договором строк позичені кошти позивачу ОСОБА_2 не повернув.
Суд відхиляє доводи відповідача про неправильність розрахунку процентів за користування позикою. Заочним рішенням установлено, що 8 листопада 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 , як позичальник, отримав від позикодавця ОСОБА_2 позику - гроші в сумі 20 000 доларів США зі сплатою 10 % місячних, які зобов'язався повернути до 20 грудня 2023 року включно. Таким чином, умовами договору позики визначено сплату відсотків в розмірі 10 % місячних. Надаючи свій розрахунок процентів, відповідач фактично визначає денну процентну ставку, що не відповідає умовам розписки. Ураховуючи фактичні умови позики, а саме: сума боргу - 20 000 доларів США, відсоткову ставку - 10 % місячних, тобто розмір відсотків становить 2000 доларів США в місяць, строк позики - з 08 листопада 2023 року по 20 грудня 2023 року, тобто 1 місяць та 12 днів, то загальний розмір відсотків за користування позиченими коштами становить 2800 доларів США. Іншими словами: за період з 08 листопада 2023 року по 08 грудня 2023 року відповідач мав сплатити 2000 доларів США відсотків за договором позики (~ 66,667 доларів США в день), та з 09 грудня 2023 року по 20 грудня 2023 року (12 днів) - 80 доларів США, що в загальному розмірі за весь строк позики = 2800 доларів США.
Таким чином, судом правильно визначено суму боргу відповідача за вищевказаним договором позики, а наведений відповідачем розрахунок не відповідає умовам договору та не має істотного значення для правильного вирішення справи.
Не заслуговують на увагу й аргументи заявника щодо розрахунку процентів в іноземній валюті. З цього приводу суд зазначає, що позика надана відповідачу в іноземній валюті (долари США) та в договорі позики сторони обумовили розмір процентів за користування позикою, виходячи з суми позики в іноземній валюті. Виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то разом із стягненням заборгованості в іноземній валюті стягнення відсотків по договору позики здійснюється також в іноземній валюті. Такий відсоток є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.
Підсумовуючи, суд зазначає, що доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не мають істотного значення, не спростовують висновків суду, які покладені в основу заочного рішення, та не впливають на їх законність, правильність і відповідність дійсним обставинам справи. З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в перегляді заочного рішення.
Керуючись ст. ст.284, 287,288 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишити без задоволення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О. М. Гринь