27.06.2024 Справа № 910/7044/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали подання вих. № б/н, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС від 05.06.2024, (вх. № 13099/08-08/24 від 25.06.2024) Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених у виконавчому провадженні № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 114, а/с1374)
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101)
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», (м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Сергія Синенка, буд.63 А)
до відповідача-4 Фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-5 Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-6 Фізичної особи ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 )
про стягнення солідарно 52 794 090,50 грн.
орган виконання - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)
За участю представників сторін: не викликалися
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.
15.11.2018 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області було видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.
05.06.2024 до Господарського суду міста Києва від Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених у виконавчому провадженні № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 у справі № 910/7044/24 подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України з доданими до неї документами передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2024 подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених у виконавчому провадженні № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Частиною 4 ст. 337 ГПК України встановлено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Приймаючи до уваги, військову агресію Російської Федерації проти України, введення в Україні режиму воєнного стану, з огляду на безпекову ситуації в місті Запоріжжі, оскільки приписами ч. 4 ст. 337 ГПК України передбачено розгляд подання лише за участі виконавця, без повідомлення сторін, то з огляду на зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судового засідання для розгляду даного подання.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що рішення суду у справі № 908/829/18 до теперішнього часу боржником - ОСОБА_1 , не виконано, заборгованість в повному обсязі не погашена, у боржника відсутні будь-які активи, на які можливо звернути стягнення для погашення боргу, а сам боржник не вживає жодних заходів для погашення заборгованості.
Так, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 67190620 з примусового виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244 грн. 69 коп. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією; 3 194 757 грн. 98 коп. заборгованості за процентами за платіж за гарантією; 1 086 725 грн. 82 коп. - заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування Гарантії; 3 984 694 грн. 27 коп. пені; 351 667 грн. 74 коп. 3 % річних.
20.10.2021 державним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Крім того, 20.10.2021 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, транспортних засобів, цінних паперів, земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за боржником - ОСОБА_1 зареєстроване нежитлове приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
20.10.2021 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 , а саме накладено арешт на нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
11.11.2022 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника - ОСОБА_1 , а саме накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення поставник про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, що належать ОСОБА_1 , в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 58 073 499,55 грн.
Також в ході примусового виконання державним виконавцем проведено опис майна боржника, про що складено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11.02.2022, а саме:
- нежитлові приміщення В-1, площею 108,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно Звіту про експертну грошову оцінку від 08.08.2022 вартість описаного та арештованого майна склала 2 200 000,00 грн.
В подальшому зазначене майно передано на реалізацію та внесено до системи електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ), лот № 517293.
Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 31.10.2022 № 578628 електронні торги по лоту № 517293 за початковою вартістю 2 200 000,00 грн. не відбулися, оскільки від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
Згідно протоколу проведення електронних торгів від 01.12.2022 № 579805 електронні торги по лоту № 519193 за початковою вартістю 1 870 000,00 грн. не відбулися в зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Як вбачається з протоколу проведення електронних торгів від 02.01.2023 № 581063 електронні торги по лоту № 520439 за початковою вартістю 1 540 000,00 грн. відбулися.
17.01.2023 державним виконавцем прийнято акт № 67190620/18-20.1 державного виконавця про проведення електронних торгів.
Згідно відомостей ДФС України, отриманих 30.01.2024, встановлено, що у боржника - ОСОБА_1 відсутні рахунки у банківських установах.
Відповідно до відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, отриманої 23.05.2024, у період з 20.10.2021 по 23.05.2024 боржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав державний кордон України по закордонному паспорту НОМЕР_1 .
За приписами ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний, зокрема, за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Як стверджує державний виконавець, боржником - ОСОБА_1 не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. В даному випадку боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази, подані в його обґрунтування, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України зазначає про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012 № 15729/07 зазначено, що п.1 ст. 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пар. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід'ємною умовою забезпечення права на суд є виконання остаточного судового рішення.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За змістом статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
У той же час, положеннями статті 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов'язком суду.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Відповідно до роз'яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України» поняття ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Як передбачено, ч., ч. 2, 4 ст.6 цього ж Закону громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п.1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено. Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
У відповідності до п. 8 ст. 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються, зокрема, запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, постановами державного виконавця; розшук у пунктах пропуску через державний кордон та у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, а під час дії воєнного або надзвичайного стану - на блокпостах чи контрольних постах осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних та уповноважених законом державних органів, у тому числі доручень митних органів щодо інформування митних органів про факт наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких митними органами було виявлено порушення митних правил.
Отже, зазначеними нормами діючого законодавства передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
При цьому, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07, від 05.07.2012.).
Зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 4.11.1950 року права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду. Невиконання судового рішення є порушенням права особи на суд і стаття 6 Конвенції втрачає свій сенс.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Судом встановлено, що рішення Господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 у справі № 908/829/18 боржником - ОСОБА_1 , не виконано, та ним вчиняються дії щодо уникнення його виконання.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги надані державним виконавцем до справи докази, судом встановлено, що боржник - ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього рішенням суду, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду, не здійснює, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень, відповідно до приписів статті 337 ГПК України, п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд приходить до висновку, що подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України як виняткова міра може змусити боржника виконати свої зобов'язання за судовим рішенням або віднайти шляхи врегулювання боргового зобов'язання із стягувачем, а тому подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника підлягає задоволенню.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити подання Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених у виконавчому провадженні № 67190620 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області.
2. Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника - громадянина України ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 ), до виконання покладених на нього зобов'язань згідно виконавчого провадження № 67190620 з примусового виконання наказу від 15.11.2018 № 908/829/18, виданого Господарським суду Запорізької області.
Копію даної ухвали направити боржнику та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Телефон контакт-центру 0-800-501-492.
Повний текст ухвали складено та підписано 27.06.2024.
Суддя Н.Г. Зінченко
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.