27.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1162/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 (повний текст складено та підписано 02.10.2023 суддя Ніколенко М.О.) у справі №904/1162/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-2011", м. Кривий Ріг
до відповідача-1: Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
відповідача-2: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6 429,99 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уют-2011" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 6429,99 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.06.2023 залучено до участі у справі у якості відповідача-2 Криворізьку міську раду
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 року у справі №904/1162/23 позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-2011" суму основної заборгованості у розмірі 6 429,99 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 грн.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-2011" до Криворізької міської ради.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач-1 є споживачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, між сторонами існують фактичні договірні відносини щодо надання відповідних послуг з постачання теплової енергії, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє Відповідача-1 від обов'язку оплати за надані послуги.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач-1 - Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, в якій просив рішення Дніпропетровського господарського суду від 20.09.2023 року у цій справі скасувати та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявленого позову у повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним:
Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради не є власником й споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій спірного приміщення;
Власником комунального майна територіальної громади міста є Криворізька міська рада. Відповідно до рішень Криворізької міської ради від 23.09.2020 №№5014 та 5017, міська рада уповноважила на виконання повноважень, управління, користування та розпорядження цим майном управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.
Суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки листу наданого департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, отриманого від управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 13.07.2023 року, як безпосереднього структурного підрозділу, якому делеговано повноваження управління, користування та розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, що орендно-договірні відносини відсутні за адресою: вул. Івана Сірка,26, у тому числі за період, щодо якого виник спір, а саме з 01.11.2020 по 01.11.2022 року (копія листа надавалася).
Ураховуючи зазначене, департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради не делеговано повноваження щодо управління, користування та розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, у тому числі передачі в орендне користування для здійснення господарської діяльності іншими особами.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2020 у справі №904/8354/16 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
З дати підписання акта передачі відомчого житлового та нежитлового фонду від 02.03.1998 року, у Апелянта на об'єкт, розташований за адресою вул. Івана Сірка 26 виникло право власності, що в свою чергу тягне за собою тягар утримання майна.
Відповідно до рішення Криворізької міської ради від 22.04.2020 року № 4618, Апелянт виконує функції балансоутримувача нежитлового фонду (п.4.1.), що належать до комунальної власності міста. Отже, відповідальність за оплату житлово-комунальних послуг покладається на Апелянта на підставі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні".
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 2017 року законодавцем не було зазначено поняття «балансоутримувача» та не визначено функції балансоутримувача, але зазначена обставина не виключає взагалі існування поняття « балансоутримувача», а лише виключає обов'язок балансоутримувача забезпечувати управління багатоквартирним будинком власними силами. Таким чином, на законодавчому рівні урегульована передача багатоквартирних будинків як цілісних об'єктів від територіальних громад (в особі балансоутримувачів), до співвласників багатоквартирних будинків. Але, зазначена процедура не стосується передачі у власність співвласникам багатоквартирного будинку нежитлових приміщень, оскільки зазначені приміщення є самостійними об'єктами нерухомого майна, що належать та закріплені за балансоутримувачем як власником комунального майна.
Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Враховую вищевикладене, власником комунального майна є відповідна територіальна громада села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном. Таким чином, нежитлове приміщення розташоване за адресою м. Кривий Ріг. вул. Івана Сірка 26 належить Відповідачу на підставі акту від 02.03.1998 року, тому обов'язок здійснювати управління та утримання комунального майна покладається саме на балансоутримувача.
Криворізька міська рада (відповідач-2) надала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення Господарського суду дніпропетровської області від 20.09.2023 по справі № 904/1162/23 в часині відмови в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Уют-2011» до Криворізької міської ради законним та обґрунтованим.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Кощеєв І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1162/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1162/23.
30.10.2023 року матеріали справи №908/1162/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано тим, що повний текст рішення складено та підписано 02.10.2023. Отже, апелянт зазначав, що з урахуванням дати складання повного тексту рішення строк на апеляційне оскарження не пропущено, але, в той же час, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Таким чином, судом встановлено через сайт відслідковування трек номеру листа АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), що скаржником апеляційну скаргу було направлено 13.10.2023 р.
Повний текст рішення було виготовлено 02.10.2023, а отже строк на апеляційне оскарження сплив 22.10.2023. А отже скаржником строк на апеляційне оскарження рішення суду не пропущено.
У зв'язку з цим клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Ухвалою суду від 10.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі №904/1162/23. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради, ідентифікаційний код: 03364234 (в подальшому реорганізованим у Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, ідентифікаційний код: 03364234 (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уют-2011" (надалі - управитель), 01.11.2013 укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна) (надалі - договір).
Згідно з п. 4.1 договору, договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом 1 року. Функції з управління та надання послуг з утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, розпочинають здійснювати з 01.03.2014. Даний договір може бути пролонговано за згодою сторін на той самий термін. Якщо одна із сторін має намір розірвати договір, вона повинна попередити про свій намір не менш як за місяць до його розірвання.
Відповідно до п. 1 договору, предметом договору є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (надалі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (надалі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (надалі - послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово - комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі, коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.
Мета договору - управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району, створення мешканцям будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами (пункт 2 договору).
Пунктом 2.1 договору встановлено, що замовник зобов'язаний передати протягом місяця після укладення цього договору об'єкт в управління та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття - передачі об'єкта в управління з управління згідно з додатком (надалі - акт прийняття - передачі).
На виконання умов договору між сторонами було підписано акт прийому - передачі від 01.11.2013. За вказаним актом замовник передав, а управитель прийняв в управління перелік будинків згідно із додатком. В цей перелік увійшов будинок, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 26.
Відповідно до листа Управління комунальної власності міста Виконавчого комітету Криворізької міської ради № 12/16/2116 від 15.12.2022, в комунальній власності Криворізької міської територіальної громади значиться нежитлового приміщення № 68 площею 92,1 кв.м., що знаходиться в будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка буд. 26. Балансоутримувачем цього приміщення є Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.
Із Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 24.12.2019 № 4360, вбачається, що відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань у сфері управління об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу, Управління видає накази на передачу основних засобів, у тому числі об'єктів нерухомості, що належать до комунальної власності, на балансовий облік комунальних підприємств, закладів, установ та закріплення за ними на праві оперативного управління (господарського відання) (пп. 2.2.1.3 Положення).
Відповідно до Положення про департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради від 22.04.2020 №4618 (далі - Положення), відповідач у межах наданих йому повноважень зобов'язаний призначати на конкурсних засадах управителів багатоквартирних будинків, співвласники яких не ухвалили рішення про форму управління багатоквартирним будинком; укладати відповідні договори з переможцями конкурсу від співвласників багатоквартирного будинку; здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених асигнувань для виконання власних та делегованих повноважень. Також відповідач має право виконувати функції балансоутримувача житлового та нежитлового фондів, що належать до комунальної власності міста (п.п. 3.2, 3.2.1, 3.14, 4.1 Положення).
Рішенням виконкому Криворізької міської ради № 177 від 12.04.2017 “Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу Товариством з обмеженою відповідальністю "Уют-2011"” встановлено нормативний тариф на послуги з утримання будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка буд. 26, який за 1 м2 складає 3,5214 грн.
Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 231 від 10.05.2017 “Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 27.12.2011 № 435 “Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках” у м. Кривому Розі” та відповідно до нової редакції додатку до нього визначено періодичність та строки виконання робіт на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для всіх категорій споживачів.
За таких обставин, за період з 01.11.2020 по 01.11.2022 відповідач-1 мав оплатити позивачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка буд. 26, прим. 68 на загальну суму 6 429,99 грн.
Факт надання послуг з утримання спірного приміщення підтверджується інформацією про витрати на утримання будинку, актами списання матеріалів, нарядами - завданнями, актами наданих послуг (том 1 а.с. 83 - 259).
ТОВ "УЮТ-2011" направило до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради претензію вих. №5025 від 09.12.2022, в якій, в порядку досудового врегулювання спору, позивач вимагав сплатити борг за надання послуг з утримання будинку за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, буд. 26, прим. 68, площею 92,1 кв. м. у розмірі 6429,99 грн., а також для підписання проект договору про надання послуг з утримання будинку, споруди та прибудинкової території (а.с. 78, том 1).
На вказану претензію Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради надав відповідь від 22.12.2022 за вих № 17/09/3884 про відмову в оплаті боргу та повернув оригінали договору про надання послуг з утримання будинку, споруди та прибудинкової території не підписаними і не погодженими.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 01.05.2019.
За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;
- управитель багатоквартирного будинку (далі-управитель) - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.
До повноважень органів місцевого самоврядування належать, окрім іншого, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини третьої статті 4 Закону).
Частиною першою статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.
Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
За змістом частини першої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
За приписами частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною першою статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.
Як встановлено судом першої інстанції, між сторонами договір про надання житлово-комунальних послуг не був укладений, проте, цей факт само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги стосовного того, що: «…відповідно до рішення Криворізької міської ради від 23.09.2020 №5017 «Про врегулювання деяких питань оренди комунального майна територіальної громади міста Кривого Рогу», виступати орендодавцем комунального майна територіальної громади м. Кривого Рогу уповноважене управління комунальної власності міста виконкому міської ради та КП «Парковка та реклама» - щодо оренди нерухомого майна, площа якого не перевищує 400м2 (копія рішення надавалася до матеріалів справи суду першої інстанції).
Правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.
Разом з тим, розділом 1.2 рішення колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 схвалено Методичні рекомендації щодо державної реєстрації права господарського відання та права оперативного управління, в яких зазначено, що відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України).
Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (стаття 3).
Водночас, слід відмітити, що право господарського відання та право оперативного управління є похідними правами і реєструються такі права після проведення державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава.
Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що власником комунального майна територіальної громади міста є Криворізька міська рада.
Проте, відповідно до рішень Криворізької міської ради від 23.09.2020 №№5014 та 5017, міська рада уповноважила на виконання повноважень, управління, користування та розпорядження цим майном управління комунальної І власності міста виконкому Криворізької міської ради.
Ураховуючи зазначене, департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради не делеговано повноваження щодо управління, користування та розпорядження комунальним майном 'територіальної громади міста, у тому числі передачі в орендне користування для здійснення господарської діяльності іншими особами….» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, приміщення по вул. Івана Сірка, 26 у м. Кривий Ріг (площею 92,1 кв.м.) знаходиться на балансовому обліку Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, орендно-договірні відносини відсутні, що підтверджується листом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 15.12.2022 №12/16/2116 (а.с.72, Т.1). На момент спірних відносин приміщення в орендне користування не надані.
Згідно довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Відповідач-1 є органом місцевого самоврядування у місті Кривий Ріг.
Відповідно до п.5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Отже, Відповідач-1 у даному спорі виконує функції власника щодо спірного майна, а відсутність факту реєстрації права власності на майно за адресою вул. Івана Сірка, 26 у місті Кривий Ріг за територіальною громадою (тобто, факт визнання державою такого права) не спростовує того факту, що вказане майно належить територіальній громаді міста Кривий Ріг в рамках Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно з ч.1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 395 ЦК України передбачено, що окрім речових прав, зазначений у ч. 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Відповідно до статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Згідно з статтею 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Тобто, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За нормами ч.4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).
Отже, наявність у Відповідача-1 на балансі спірного нежитлового приміщення у будинку 26 по вул. Івана Сірка у м. Кривому Розі площею 92,1 кв.м., яке може бути закріплене за ним на праві власності, в оперативному управлінні чи на праві господарського відання не звільняє останнього від утримання такого майна.
Як зазначалося вище, згідно з інформацією наданою Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради № 15.12.2022 №12/16/2116 об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення площею 92,1 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 26 обліковується на балансі Департаменту розвитку інфораструктури міста виконкому Криворізької міської ради.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виставлені рахунки на оплату та заявлена заборгованість у сумі 6429,99 грн. за послуги з утримання будинку і прибудинкової території за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 26, приміщення площею 92,1 кв.м.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача-1 на користь позивача 7 457,44 грн. заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території по вул. Івана Сірка, 26 (приміщення площею 92,1 кв.м.) у м. Кривому Розі Дніпропетровської області.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі №904/1162/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4 026,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі №904/1162/23- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2023 у справі №904/1162/23 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 4 026,00 грн. покласти на Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 03364234).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус