ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 червня 2024 року Справа № 903/105/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мельник О.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/105/24 від 02.04.2024 (суддя Гарбар І.О., м.Луцьк, повний текст рішення складено 04.04.2024)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради
про стягнення 72634,00 грн.
29 січня 2024 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Арсенал Страхування” звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради про стягнення 72634,00 грн, в т.ч.: 50722,53 грн основний борг, 18322,31 грн інфляційні втрати та 3589,16 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.04.2024 у справі №903/105/24 позов задоволено. Стягнуто з Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 50722,53 грн основного боргу, 18322,31 грн інфляційні втрати, 3589,16 грн 3% річних, 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.04.2024 у справі №903/105/24 повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування».
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2021, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 140 КУпАП, та провадження у справі №161/3854/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП була закрита на підставі п.7 ст.247 КУпАП, в зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, є доказом протиправної поведінки чи бездіяльності відповідача у заподіянні шкоди транспортному засобу. Скаржник зазначає, що під час розгляду адміністративної справи не залучався балансоутримувач дороги - Управління житлово-комунального господарства Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, більш того, представник балансоутримувача не був залучений до обстеження ділянки дороги, на якій трапилася дорожньо-транспортна пригода. Відтак, відповідач не мав можливості надавати свої пояснення, докази, що стосувались адміністративної справи №161/3854/21.
Звертає увагу, що балансоутримувачем дороги на проспекті Волі, що у м. Луцьку відповідно до переліку основних засобів є Управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради, яке є окремим суб'єктом господарювання і самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради і Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради - дві окремі юридичні особи, Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради не є правонаступником Управління і майно, яке знаходиться на його балансі не передавалось на баланс Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради.
Крім того зазначає, що в постанові Луцького міськрайонного суду від 25.05.2021 року у справі №161/3854/21 не встановлено протиправної поведінки чи бездіяльності Управління житлово-комунального господарства департаменту ЖКГ Луцької міської ради чи Департаменту ЖКГ Луцької міської ради у заподіянні транспортному засобу шкоди, як і не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача із заподіяною шкодою. Крім того, як вбачається із вище згаданої постанови суду, дії, які ставляться у вину ОСОБА_1 , стали супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди. Вказане свідчить про недоведеність матеріалами справи порушень з боку відповідача.
Скаржник зазначає, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-74/0/4-13 від 16 січня 2013 p).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської на рішення Господарського суду Волинської області від 02.04.2024 по справі №903/105/24. Розгляд апеляційної скарги Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/321 від 25.06.2024 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі №902/33/24 - Петухова М.Г. у період з 17.06.2024 по 19.07.2024 та у зв'язку з перебуванням судді-член колегії Олексюк Г.Є. на лікарняному у період з 25.06.2024 по 28.06.2024 включно, відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №903/105/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2024 року визначений наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
10 травня 2024 року від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» надійшов відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Положеннями статті 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу відповідача Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.04.2024 у справі №903/105/24 без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») та ОСОБА_2 09.07.2020 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №122/20-Т/Вл, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (а.с.6-8).
Згідно заяви по настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу, 23.02.2021 в м. Луцьк, на проспекті Волі, сталася ДТП за участю автомобіля «Меrsedes-Веnz GL350» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (т.1 а.с.10).
З детального опису події вбачається, що при виконанні ОСОБА_2 спуску з проспекту Волі на вулицю Грушець був помічений автомобіль таксі синього кольору який перегородив спуск. Страхувальник щоб уникнути лобового зіткнення почала гальмувати. В зв'язку з ожеледицею авто не піддавалось контролю, в результаті чого зроблено маневр вліво, що призвело до зіткнення з деревом. Під час очікування поліції, з вулиці Грушець на проспект Волі почав рух автомобіль «Меrsedes-Веnz GL350» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який на слизькій дорозі з верхньої точки підйому почав зкочуватись донизу та здійснив зіткнення з авто Страхувальника. Внаслідок ДТП автомобіль марки «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 (Страхувальник) отримав пошкодження переднього та заднього бамперів, заднього лівого ліхтаря, передня права блок-фара.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.04.2021 у справі №161/3992/21 визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (т.1 а.с.15).
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні правопорушення не визнала. Причиною ДТП вважає слизьке покриття дороги через ожеледицю. Вказує, що здійснила наїзд на перешкоду уникаючи зіткнення з автомобілем таксі, який знаходився попереду. Незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №113342 від 23.02.2021 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.02.2021 року, письмовими поясненнями.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.05.2021 провадження у справі №161/3994/21 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 , за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення. Даний факт видно зі схеми місця ДТП і узгоджується з письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та свідків, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, а також актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 23 лютого 2021 року, ділянка дороги між будинком АДРЕСА_1 , по якій рухався ОСОБА_3 на спуск, дійсно була належним чином не посипана піском чи не розчищена від льодового покриву, в наслідок чого, ОСОБА_3 , виїжджаючи на цей спуск, об'єктивно не міг передбачити стан дорожнього покриття на середині та в кінці спуску, який був слизьким. Саме в наслідок несприятливого стану дорожнього покриття автомобіль під керуванням ОСОБА_3 повело, в результаті чого і сталося зіткнення з автомобілем «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , водій якого також попередньо не впорався з управлінням через слизьку дорогу, та здійснив зіткнення з деревом по ліву сторону дороги (т.1 а.с.16).
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2021 у справі №161/3854/21 встановлено: «З протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №189648 від 24 лютого 2021 року вбачається, що 23 лютого 2021 року о 08 год. 25 хв. в м. Луцьк ОСОБА_1 , будучи посадовою особою відповідальною за експлуатаційний стан дороги, не вжив своєчасно заходи по обробці протиожеледними матеріалами проїзної частини, де є ожеледиця, чим порушив правила, норми та стандарти утримання автодоріг, вулиць, що стало супутньою причиною дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , та BMW X6, державний номерний знак НОМЕР_1 . Такі дії ОСОБА_1 працівниками поліції кваліфіковано за ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №189636 від 24.02.2021 вбачається, що 16.02.2021 в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, порушив правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, вулиць, не вжив заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів. Такими діями ОСОБА_1 порушив п. 1.5 Правил дорожнього руху, п. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», за що передбачена відповідальність ч. 4 ст. 140 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 140 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №189648 від 24 лютого 2021 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 23 лютого 2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 23.02.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 23.02.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 23.02.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 23 лютого 2021 року, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 23 лютого 2021 року, світлинами з місця події, протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №189636 від 24 лютого 2021 року, схемою дорожньо-транспортної пригоди від 16 лютого 2021 року, письмовими поясненнями ОСОБА_6 від 16.02.2021, письмовими поясненнями ОСОБА_7 від 16 лютого 2021 року, актом обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16 лютого 2021 року, світлинами з місця події від 16 лютого 2021 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами департаменту ЖКГ Луцької міської ради, що підтверджується копією розпорядження Луцької міської ради №1178 від 14 вересня 2020 року. Посадовою інструкцією начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами департаменту ЖКГ Луцької міської ради підтверджується те, що до обов'язків ОСОБА_1 , серед іншого, входить контролювати якість та додержання підрядними організаціями вимог норм, правил і стандартів під час виконання робіт по санітарному прибиранню та утриманню території міста; збору, вивезенні та утилізації твердих побутових відходів; зимовому утриманню вулиць міста, розглядати, перевіряти та приймати до оплати акти виконаних робіт (п. 21 Посадової інструкції).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки, наслідки вчинених правопорушень, особу правопорушника, суд дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 140 КУпАП.» (а.с.14).
Таким чином, у вищезазначеній події наявна обопільна вина ОСОБА_8 та ОСОБА_2 .
Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 , були спричинені механічні пошкодження, а його власнику, завданий матеріальний збиток.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу склала 101445,05 грн згідно рахунків № ВL000001137 від 01.03.2021 (на суму 39795,19 грн) та №ВL000001136 від 01.03.2021 (на суму 61649,86 грн) наданих Приватною фірмою «Христина» (а.с.23-24).
Визнавши випадок страховим, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» відповідно до умов Договору страхування, страхових актів №006.00417921-1 (а.с.18) та №006.00384921-1 (а.с.21) сплатило страхове відшкодування у розмірі 101445,05 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №12746219 від 10.03.2021 на суму 39795,19 грн та №13344489 від 12.03.2021 на суму 61 649,86 грн (а.с.25-26).
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» 09.06.2021 звернулось до Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради відповідно до ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» з претензією для відшкодування страхової виплати в досудовому порядку, в якій, зазначив, що згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.05.2021 у справі №161/3854/21 винуватцем даної події є працівник Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, ОСОБА_1 , проте вищезазначена претензія залишена Департаментом ЖКГ Луцької міської ради без задоволення (а.с.27-29).
З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 50 722,53 грн відповідачем на рахунок позивача не перераховано, доказів сплати матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Департаментом ЖКГ Луцької міської ради про стягнення боргу в сумі 72634,00 грн, в т.ч.: 50722,53 грн основний борг, 18322,31 грн інфляційні втрати та 3589,16 грн 3% річних.
Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Відповідно до частини шістнадцятої статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України "Про страхування").
Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту Глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду.
За визначенням ст. 1 Закону України "Про страхування" (тут і надалі в редакції чинній на момент ухвалення спірних правовідносин) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
В силу ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування").
Статтею 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (підпункт 38.2.4 пункту 38.1 статті).
Судова колегія звертає увагу на приписи ст. 1188 ЦК України якими передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Тобто, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
В даному випадку відповідальними за шкоду заподіяну внаслідок ДТП визнано двох осіб ОСОБА_2 водія автомобіля марки «ВМW Х6», д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_1 начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, а тому наявна обопільна вина, внаслідок чого розмір повинен ділитися на кількість винних осіб (2 осіб), тобто по 50% матеріального збитку покладається на 2 осіб (із розрахунку: 101 445,05 : 2 = 50 722,53).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50722,53 гривень матеріального збитку є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на адресу Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради 14.06.2021 було надіслано претензію №090621-1453/р від 09.06.2021 про виплату страхового відшкодування в якій зазначено, що на підставі ст.993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Розмір страхового відшкодування, виплаченого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування», згідно умов договору страхування наземного транспорту склав 101 445, 05 грн (39 795, 19+61 649, 86).
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Оскільки у справі №161/3854/21 Луцьким міським судом встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, що підтверджується копією розпорядження Луцької міської ради №1178 від 14 вересня 2020 року, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» має право зворотної вимоги до Департаменту ЖКГ Луцької міської ради у розмірі 50 722,53 грн., із розрахунку: 101 445,05:2=50722,53 (обопільна вина). Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» запропоновано Департаменту ЖКГ Луцької міської ради в досудовому порядку здійснити перерахунок коштів в розмірі 50 722,53 грн. Проте, відповідач виплату не здійснив.
Колегія суддів звертає увагу на те, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.
За приписами ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 3589,16 грн та інфляційні втрати у розмірі 18322,31 грн за період з 21.09.2021 по 29.01.2024 (т.1 а.с.58).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Статтею 625 ЦК України перебачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, дійшла висновку про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18) та від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц (провадження №14-424цс19).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції, дійшла висновку, що нарахування є правомірними та підлягають стягненню з відповідача: 3% річних в сумі 3589,16 грн; інфляційні втрати в сумі 18322,31 грн.
Твердження апелянта, що Управління житлово-комунального господарства департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради і Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради - дві окремі юридичні особи, Департамент житлово-комунального господарства Луцької міської ради не є правонаступником Управління і майно, яке знаходиться на його балансі не передавалось на баланс Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради судом до уваги не приймаються та спростовуються постановою Луцького міськрайонного суду від 25.05.2021 у справі №161/3854/21 якою встановлено, що ОСОБА_1 займає посаду начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами Департаменту ЖКГ Луцької міської ради, що підтверджується копією розпорядження Луцької міської ради №1178 від 14 вересня 2020 року. Посадовою інструкцією начальника відділу по благоустрою міста та поводження з побутовими відходами департаменту ЖКГ Луцької міської ради підтверджується те, що до обов'язків ОСОБА_1 , серед іншого, входить контролювати якість та додержання підрядними організаціями вимог норм, правил і стандартів під час виконання робіт по санітарному прибиранню та утриманню території міста; збору, вивезенні та утилізації твердих побутових відходів; зимовому утриманню вулиць міста, розглядати, перевіряти та приймати до оплати акти виконаних робіт (п. 21 Посадової інструкції) (т. 1 а.с. 14).
А тому, відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що підстави апеляційного оскарження викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи, що є підставою для відмови у її задоволенні.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.04.2024 у справі №903/105/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту житлово-комунального господарства Луцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області у справі №903/105/24 від 02.04.2024 без змін.
2. Справу №903/105/24 повернути Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "27" червня 2024 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Мельник О.В.