Справа 573/1208/24
Номер провадження 3/573/508/24
26 червня 2024 року м. Білопілля
Суддя Білопільського районного суду Сумської області Терещенко О.І., розглянув матеріали за протоколом серії ВАД №191698 від 11 червня 2024 року, які надійшли з ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ФОП « ОСОБА_2 », РНОКПП НОМЕР_1 ,
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
26 червня 2024 року до Білопільського районного суду Сумської області з ВП №1 (м. Білопілля) надійшов протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у якому зазначено, що 11 червня 2024 року, близько 22:00 год, остання вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка, який на даний час проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якої ображала нецензурною лайкою, чим могла завдати шкоди психологічному та психічному здоров'ю чоловіка.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала, зазначила, що сварку між ними спровокував її колишній чоловік ОСОБА_3 , який ображав її нецензурною лайкою, різними образливими словами, а потім викликав поліцію.
Потерпілий ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що дійсно на даний час проживає у квартирі разом зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_1 та між ними часто виникають сварки з різних питань.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 245 КУпАП основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає настання відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, до протоколу долучені лише: рапорт про прийняття повідомлення про вчинення домашнього насильства, письмова заява ОСОБА_3 , адресована начальнику Сумського ВП ГУНП в Сумській області Токарю П.Т. про вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а. с. 4-9).
Пояснення ОСОБА_3 не є доказом винуватості ОСОБА_1 , оскільки вони не підтверджуються іншими матеріалами справи, а навпаки суперечать їм.
Окрім того, до протоколу не долучено доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є колишнім подружжям.
Також не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 нецензурно висловлювалася в бік ОСОБА_3 та могла спричинити йому психологічні та психічні страждання. Навіть у своїх письмових поясненнях ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_1 систематично в стані психічного характеру вчиняє домашнє насильство, однак не зазначено, в яких діях останньої вони проявляється. При цьому ОСОБА_1 , навпаки, зазначає, що саме ОСОБА_3 вчиняє з нею конфлікти, ображає її нецензурною лайкою та різними образливими словами, після чого викликає поліцію.
Слід вказати, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: 1) умисність; 2) спричинення шкоди; 3) порушення прав і свобод людини; 4) значна перевага сил того, хто чинить насильство.
Оскільки наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд вважає, що її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення не доведено.
У відповідності до положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом, а усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.
Суд звертає увагу на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення саме на посадову особу, яка його складає, покладається обов'язок надання суду доказів на підтвердження того правопорушення, яке зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 283 КУпАП постанова суду має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі викладеного і керуючись ч. 1 ст. 173-2, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 284 КУпАП, суддя
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя