Справа № 490/5954/23
нп 2-др/490/6/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
25 червня 2024 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши заяву представника позивача - адвоката Коваля Максима Григорійовича про винесення додаткового рішення у справі № 490/5954/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,-
Адвокат Коваль М.Г., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про ухвалення судом додаткового рішення у справі №490/5954/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Ухвалою суду від 04.06.2024 року вищевказану заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.
21.06.2024 року від адвоката Коваля М.Г., що діє в інтересах ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» надіслано клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.
Разом з тим, 25.06.2024 року від секретаря судового засідання Романової К.Т., яка входить до складу суду, надійшла доповідна записка, згідно якої представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль М.Г. є її близьким родичем.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вимога "безсторонності", згідно з прецедентною судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Білуха проти України", "Салов проти України", "Мироненко проти України", "Фельдман проти України") характеризується двома критеріями: по-перше, суд (суддя) повинні бути суб'єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи; по-друге, бути об'єктивно безстороннім тобто, суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.
Важливим питанням є довіра, яку в демократичному суспільстві суди мають викликати в громадськості (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Довіра це суб'єктивне ставлення особи на підставі внутрішнього переконання з урахуванням зовнішніх обставин й цілком очевидно, що дії та рішення, які судом вчинені в межах закону, але в супереч інтересам однієї зі сторін, сприймаються цією стороною як негативні й у зв'язку з цим викликають недовіру до суду.
При цьому, можливість переконання особи у протилежному залежить не тільки від обґрунтування законності вчинених судом дій, а й від бажання та здатності особи сприймати це обґрунтування та розуміти дії, які можуть не відповідати її прямим інтересам.
Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат справи.
У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 27.07.2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи зокрема і в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Положеннями ч. 1 ст. 40 ЦПК України встановлено, що питання про самовідвід може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, з метою виключення підстав для будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості головуючого судді при розгляді справи, самовідвід судді Черенкової Н.П. слід задовольнити.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, суд, -
Відвести суддю ОСОБА_4 від розгляду заяву представника позивача - адвоката Коваля Максима Григорійовича про винесення додаткового рішення у справі № 490/5954/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.
Справу передати до канцелярії Центрального районного суду м. Миколаєва для повторного автоматизованого розподілу справи в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Черенкова