вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2024 р. Справа№ 910/635/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Агрикової О.В.
Коробенка Г.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Голік О.А., Палажченко О.О.
від відповідача 1: Просенюк С.М.
від відповідача 2: ОСОБА_1
від відповідача 3: ОСОБА_1
від відповідача 4: не з'явився
від відповідача 5: ОСОБА_1
від відповідача 6: ОСОБА_1
від відповідача 7: ОСОБА_1
від відповідача 8: ОСОБА_1
від відповідача 9: ОСОБА_1
від відповідача 10: ОСОБА_1
від відповідача 11: ОСОБА_2
від відповідача 12: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024
за результатами розгляду заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову
у справі № 910/635/20 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1. ОСОБА_3 ,
2. ОСОБА_4 ,
3. ОСОБА_5 ,
4. ОСОБА_6 ,
5. ОСОБА_7 ,
6. ОСОБА_8 ,
7. ОСОБА_9 ,
8. ОСОБА_10 ,
9. ОСОБА_11 ,
10. ОСОБА_12 ,
11. ОСОБА_13 ,
12. ОСОБА_14
про стягнення 1 020 006 030,38 грн,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У січні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 46-1812/20 від 05 лютого 2020 року просив стягнути солідарно з відповідачів 1 020 006 030,38 грн шкоди, заподіяної Публічному акціонерному товариству "Банк Форум" (далі по тексту - Банк) та його кредиторам.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" була виявлена недостатність майна Банку для покриття вимог його кредиторів, а також те, що відповідачі, які є пов'язаними з Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" особами, обіймали посади голови та членів спостережної ради, голови та заступників правління, керівників управлінь Банку, у грудні 2013 року вчинили ризикові, завідомо збиткові операції з придбання нічим не забезпечених облігацій ТОВ "Руфасбуд", ТОВ "Глибочиця", ПАТ "Еліт Інвест Проект", ТОВ "Фінансова компанія "Трійка Капітал", ТОВ "Українська експортно-імпортна соляна компанія", ТОВ "Інтерлінк Солюшинс", ТОВ "Смарт Продакшн", ТОВ "Ухл-Маш-Хліб", ТОВ "Плейс", ТОВ "Автобортранс", ТОВ "Волиньбіоресурс" на загальну суму 849 703 536,38 грн, що перевищувало 10% вартості усіх активів Банку за даними річної фінансової звітності Банку за 2012 рік, і такі операції мають ознаки фіктивних. За твердженням позивача зазначені юридичні особи, які є емітентами облігацій, на момент придбання Банком облігацій мали ознаки фіктивності, не здійснювали основну діяльність, не мали або майже не мали основних засобів, їх активи складалися з фінансових інвестицій, та є пов'язаними між собою особами, не сплатили Банку відсоткового доходу чи відшкодування по випущеним облігаціям, а по мірі наближення строку погашення облігацій приймають рішення про своє припинення.
Фонд вважає, що зазначені протиправні дії відповідачів створили нічим не виправданий для Банку ризик, суперечать завданням і функціям Спостережної ради Банку, Правління та Кредитного комітету Банку, спричинили збитки для Банку у розмірі 1 020 006 030,38 грн, що є різницею між балансовою вартістю придбаних облігацій станом на дату їх продажу та ціною їх реалізації в процедурі банкрутства Банку, та стали причиною недостатності майна неплатоспроможного Банку. У зв'язку з цим позивач зазначає про те, що відповідачі відповідно до вимог частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають понести відповідальність за завдану Банку та його кредиторам шкоду у вигляді її відшкодування у зазначеному розмірі.
Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову.
14.03.2024 позивач подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просить:
- накласти арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в межах суми позову 1 020 006 030,38 грн.;
- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); громадянин України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належать на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- заборонити всім та будь-яким суб'єктам державної реєстрації, в тому числі державним реєстраторам визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", (нотаріусам (приватним та державним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації Міністерством юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації) вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін до відомостей щодо корпоративних прав, належних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
- заборонити реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначеним наказом Міністерства юстиції України №57/5 від 07.07.2006 року "Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна" (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство "Національні інформаційні системи") та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяжень, яке належать на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що після направлення позивачем на адреси відповідачів вимоги про відшкодування шкоди (збитків), в порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідачі розпочали відчуження належного їм майна, з метою недопущення звернення Фондом стягнення на його рахунок, у випадку позитивного рішення суду, на підтвердження чого до заяви про забезпечення позову позивачем додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
З урахуванням вказаних обставин, на думку позивача, єдиним заходом, який на даний час зможе запобігти настанню таким негативним наслідкам, як остаточна розтрата відповідачами належного їм майна та уникнення відповідальності, а також ускладнення або настання неможливості виконання в майбутньому постановленого судом рішення, може виступати виключно вжиття судом відповідних заходів забезпечення заявленого позивачем позову в даній справі.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у задоволені заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду.
Також місцевий господарський суд зазначив, що вимоги позивача щодо заборони реєстраторам та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо всього рухомого та нерухомого майна та корпоративних прав, належних відповідачам є неспівмірною позовним вимогам та не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а тому є такою, що порушує інтереси та права відповідачів.
Разом з цим, заявник не конкретизував у заяві ні чіткий перелік, ні ринкову вартість рухомого, нерухомого майна та корпоративних прав, які належать відповідачам та відносно яких просить здійснити заходи забезпечення позову.
Визнано необґрунтованими посилання заявника на те, що відчуження частини належного відповідачам 1, 4, 6, 11, 12 майна та/або майнових прав є тими безумовними обставинами, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про вчинення вищевказаними особами дій, спрямованих на ухилення від майнової відповідальності, зважаючи на те, що вказаними особами, з огляду на наведений заявником перелік майна, яке їм належить, здійснено відчуження лише частини майна, а не вчинення системних послідовних дій кожною особою, які б свідчили про намір ухилення від майнової відповідальності шляхом виведення всього належного їм майна кожним вказаним відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 26.03.2024 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/635/20 скасувати; ухвалити рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову та вжити заявлені позивачем заходи забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, висновки якої не відповідають встановленим обставинам справи.
Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку ознакам недобросовісності відповідачів, яка полягає у відчуженні відповідачами належного їм нерухомого майна після направлення на адреси відповідачів вимоги про відшкодування шкоди (збитків), в порядку ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
03.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до апеляційного господарського суду від представника відповідачів 1-3, 5-10 надійшов відзив у справі, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
18.06.2024 через підсистему "Електронний суд" до апеляційного господарського суду від представника відповідачів 10, 11 надійшов відзив у справі, в якому останній не погодився з доводами та вимогами апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024 справу № 910/635/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Агрикова О.В., Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/635/20.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/635/20 до надходження до суду матеріалів оскарження.
23.05.2024 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/635/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі № 910/635/20, справу № 910/635/20 призначено до розгляду на 20 червня 2024 року о 13 год 00 хв.
Явка представників сторін
У судовому засіданні 20.06.2024 представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав, представники відповідачів 1-3, 5-10 та відповідачів 11, 12 заперечували щодо доводів скаржника викладених в апеляційній скарзі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Суд виходить з того, що забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення. Згідно з положеннями статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Зазначене підтверджується висновками викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.
Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано позитивне вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах №914/2157/19 від 20.07.2020, №910/19256/16 від 10.04.2018, №910/20479/17 від 14.05.2018, №922/1605/18 від 11.09.2018, №909/526/19 від 14.01.2019, №925/288/17 від 25.01.2019, №904/1417/19 від 26.09.2019).
Одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у ст. 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, враховуючи загальні вимоги, передбачені статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Так згідно зі статями 73, 74, 77, 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відтак, з урахуванням вимог, передбачених статями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, вищенаведене свідчить, що в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 13.01.2020 по справі №922/2163/17, від 03.04.2020 у справі №904/4511/19.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно зі статями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову. При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, покладається саме на заявника (позивача).
У той же час, заявляючи вимогу про накладення арешту на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери), грошові кошти, що належать на праві власності відповідачам та корпоративні права, що випливають з участі відповідачів в господарських товариствах та належні відповідачам частки в статутних капіталах товариств та/або акції цих товариств чи інші цінні папери заявником не доведено наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника (позивача), як і існування, у даному випадку, реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, у разі невжиття саме визначених заявником заходів забезпечення позову.
Дослідивши та надавши оцінку матеріалам заяви про забезпечення позову в їх сукупності з огляду на вказані вище нормативні приписи, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відхилення заявленої вимоги про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки позивачем в обґрунтування останнього не надано суду жодного належного та допустимого доказу підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду.
У даному випадку вимоги позивача щодо заборони реєстраторам та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо всього рухомого та нерухомого майна та корпоративних прав, належних відповідачам є неспівмірною позовним вимогам та не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а тому є такою, що порушує інтереси та права відповідачів.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі №915/1429/20 дійшов висновку, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Однак, заявник не конкретизував у заяві ні чіткий перелік, ні ринкову вартість рухомого, нерухомого майна та корпоративних прав, які належать відповідачам та відносно яких просить здійснити заходи забезпечення позову.
Не є обґрунтованими і посилання позивача на те, що відчуження частини належного відповідачам 1, 4, 6, 11, 12 майна та/або майнових прав є тими безумовними обставинами, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, оскільки наведені заявником обставини не свідчать про вчинення вищевказаними особами дій, спрямованих на ухилення від майнової відповідальності, зважаючи на те, що вказаними особами, з огляду на наведений заявником перелік майна, яке їм належить, здійснено відчуження лише частини майна, а не вчинення системних послідовних дій кожною особою, які б свідчили про намір ухилення від майнової відповідальності шляхом виведення всього належного їм майна кожним вказаним відповідачем.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість поданої позивачем заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
У зв'язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/635/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/635/20 слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/635/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 у справі №910/635/20 залишити без змін.
3. Матеріали оскарження у справі №910/635/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27.06.2024.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді О.В. Агрикова
Г.П. Коробенко