вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" червня 2024 р. Справа№ 910/19254/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вовка І.В.
суддів: Палія В.В.
Сибіги О.М.
розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, відповідно до п. 13 ст. 8 ГПК України,
матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024
у справі № 910/19254/23 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал"
до Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича
про стягнення 293 409,56 грн, -
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (надалі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича (надалі-відповідач) про стягнення 293 409,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором №011/2548/388594/1 від 23.10.2021, у зв'язку з чим у відповідача виник борг за тілом кредиту у розмірі 211 238,98 грн та борг зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 82 170,58 грн, право вимоги яких було набуте позивачем за укладеним з Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» договором відступлення права вимоги № 114/2-68 від 19.06.2023.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 211 238,98 грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 82 170,58 грн та судовий збір в розмірі 4 401,14 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
15.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024, в якій апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає, що розрахунок заборгованості та виписки з банківського рахунку, подані Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не відповідають вимогам первинних документів, що викладені у Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.
Розрахунок заборгованості не містить таких обов'язкових реквізитів як «посада осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення».
Банківські виписки надані Позивачем не містять особистого підпису особи та інші дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні банківської операції.
Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку (п. 52 Положення).
Відповідач вважає, що надані Позивачем документи не відповідали вимогам первинного документу, тому факт отримання кредитних грошових коштів жодними належними та допустимими доказами це підтверджується.
Позиції учасників справи.
13.05.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
У поданому відзиві Позивач зазначив про те, що аргументи наведені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов'язання за кредитним договором №011/2548/388594/1.
На підтвердження заборгованості за кредитним договором №011/2548/388594/1 позивачем було надано суду належним чином завірені виписки, які підписані електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи АТ «Райффайзен Банку».
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного баку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
При цьому, розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку.
Зокрема, у Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц наведена позиція, згідно з якою розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості.
Розподіл справи:
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2024, матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича у судовій справі № 910/19254/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/19254/23.
25.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19254/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича б/н від 15.03.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19254/23 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня доставлення даної ухвали, Фізична особа-підприємець Дзядевич Ігорь Михайлович має право усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі.
10.04.2024, Фізична особа-підприємець Дзядевич Ігор Михайлович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 у справі № 910/19254/23 скаржник надає суду докази сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19254/23 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича б/н від 15.03.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024. Постановлено справу № 910/19254/23 за вказаною апеляційною скаргою розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Інші процесуальні дії у справі:
06.05.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява апелянта про зупинення провадження.
Вивчивши доводи поданої заяви про зупинення провадження, колегія суддів дійшла до такого висновку.
Відповідно до вимог поданої заяви про зупинення провадження апелянт просить зупинити провадження у справі № 910/19254/23 до припинення перебування Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича у складі добровольчого формування Радомишльської територіальної громади № 1 Сил територіальної оборони Збройних сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В обґрунтування підстав для зупинення провадження апелянт у поданій заяві зазначає, що Фізична особа-підприємець Дзядевич Ігор Михайлович з 07.03.2022 року є членом підрозділу охорони Радомишльської територіальної громади, що підтверджується:
- Контрактом добровольця територіальної оборони від 06 грудня 2022 року;
- Витяг з Наказу Міністерства оборони України від 15 липня 2022 року № 291;
- Посвідчення добровольця територіальної оборони, серії ЖР № 01125 від 06 грудня 2022 року (дійсне до 06 грудня 2025 року), видане Радомишльською територіальною громадою Житомирської області;
- Довідка виконавчого комітету Радомишльської територіальної громади Житомирської області від 22 березня 2022 року № 01-22/504;
- Довідка виконавчого комітету Радомишльської територіальної громади Житомирської області від 11 квітня 2022 року № 01-22/626;
- Довідка виконавчого комітету Радомишльської територіальної громади Житомирської області від 06 червня 2022 року № 145;
- Інформаційна довідка сил територіальної оборони Збройних сил України добровольчого формування Радомишльської територіальної громади № 1 від 02.05.2024 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, - суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про основи національного спротиву» добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони.
Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи національного спротиву»).
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про основи національного спротиву» порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громад визначаються Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
У разі введення в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану всі добровольчі формування територіальних громад переходять в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
На час дії воєнного стану за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України добровольчі формування територіальних громад повністю або частково можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами визначеної зони територіальної оборони, а також направлятися до районів ведення воєнних (бойових) дій.
З аналізу указаних законодавчих норм вбачається, що добровольче формування територіальної громади є воєнізованим підрозділом, а не військовим формуванням. Здійснення діяльності добровольчих формувань під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а також перехід їх за певних умов в оперативне підпорядкування командирів відповідних військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України не свідчить про перебування членів добровольчих формувань у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 753/3880/20, від 04.07.2023 у справі № 623/2015/21, у яких, Верховний Суд, серед іншого, звернув увагу на те, що членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов'язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (пункт 6 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449).
З урахуванням того, що відповідачем не надано доказів того, що останній перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції або доказів того, що вказана особа залучена та бере безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у зонах проведення бойових дій, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
23.10.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (після перейменування - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк») (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Дзядевичем Ігорем Михайловичем (позичальник) було укладено кредитний договір № 011/2548/388594/1 (надалі - Кредитний договір) (а.с. 5-11).
В п. 1.1 Кредитного договору зазначено, що відповідно до умов цього договору кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти, передбачені п.п. 2.1, 2.2 договору, та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Згідно з п. 1.3 Кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 28.06.2023 або інша дата, визначена відповідно до статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, в який позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3 договору включно, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних на рахунок нарахованих доходів кредитора в АТ «Райффайзен Банк».
Розмір процентної ставки, за якою позичальник сплачує кредитору проценти за фактичне користування до настання кінцевого терміну погашення кредиту, збільшується на 200 базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні позичальником будь-якої з умов передбачених пунктом 3.4, та/або пунктом 4.2, та/або 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або пунктом 7.1.1, та/або пунктом 8.1.4 договору. Під базисним пунктом сторони розуміють значення, що дорівнює одній сотій частині одного процента. Зазначене збільшення процентної ставки за кредитом застосовується починаючи з першого банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому кредитору стало відомо про настання обставини, визначеної першим абзацом цього пункту договору (п. 2.3. Кредитного договору).
За умовами п. 5.3 Кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату, визначену графіком (Додаток 1 до договору). Якщо дата сплати, зазначена у графіку, не є банківським днем, платіж здійснюється не пізніше останнього банківського дня, що передує даті, визначеній у графіку. Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу відсутня, позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця. Під поняттям «банківський день» сторони розуміють робочий день, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передання і виконання.
При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в т.ч. протягом строку такого прострочення (п. 5.5 Кредитного договору).
Згідно з п. 8.1 Кредитного договору у разі настання обставин невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за договором та/або договором забезпечення, а також інші обставини, які, на думку кредитора, свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, кредитор має безумовне право на власний розсуд без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів:
8.1.1 відмовити в наданні кредиту або його частини за договором;
8.1.2 скасувати або встановити розмір ліміту в розмірі фактичної заборгованості позичальника за кредитом;
8.1.3 вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості;
8.1.4 вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань позичальника за договором.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (п. 12.1 Кредитного договору).
19.06.2023 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-62 (надалі - Договір відступлення), відповідно до умов якого первісний кредитор передав позивачу за плату, а позивач прийняв належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (портфель заборгованості). Перелік кредитним договорів, боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання цього договору зазначені у додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників) (а.с.69-73).
Відповідно до п. 2.3. Договору відступлення внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами. Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотнього відступлення.
Відповідно до п. 3.1, п. 3.2 Договору відступлення загальна вартість прав вимоги за договором (ціна договору), становить 6 813 147,47 грн. Новий кредитор здійснює оплату загальної вартості шляхом безготівкового переказу, на рахунок первісного кредитора протягом 2 робочих днів з моменту укладення цього договору.
На підтвердження оплати права вимоги за Договором №114/2-62 від 19.06.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було надано суду платіжну інструкцію № 71745 від 19.06.2023 на суму 6 813 147,47 грн (а.с. 75).
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» права вимоги до Фізичноюї особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича за Кредитним договором із повернення кредиту у розмірі 211 238,98 грн та зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 82 170,358 грн.
06.11.2023, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направило Фізичній особі-підприємцю Дзядевичу Ігорю Михайловичу на адресу: АДРЕСА_1 повідомлення-вимогу про зміну кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором та про сплату заборгованості.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про те, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань у повному обсязі не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Також, колегія суддів погоджується із тим, що у позивача, як нового кредитора, наявне право вимагати від відповідача сплати заборгованості за Кредитним договором у загальному розмірі 293 409,56 грн.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:
Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що надані Позивачем документи не відповідали вимогам первинного документу, тому факт отримання кредитних грошових коштів жодними належними та допустимими доказами це підтверджується.
Так, зокрема відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Разом з тим, відповідно до пункту 4.13 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного баку України від 18 червня 2003 року №254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), для відображення в обліку операцій банки можуть використовувати електронні реєстри, інші первинні документи, що фіксують час та свідчать про виконання операцій. Форми таких документів банк затверджує самостійно із зазначенням обов'язкових реквізитів.
Разом з тим, відповідно до п. 5.6 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
При цьому, розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку.
У Постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15-ц викладено позицію, згідно з якої розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості, У касаційний скарзі Відповідач посилався на те що судами попередньо не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. У свою чергу суд справедливо зазначив, що такі доводи не є обґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів з огляду на наступне. Зокрема, зазначив, що «У даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору.
З огляду на вказані доводи колегія суддів доходить до висновку про необґрунтованість тверджень апелянта.
Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:
Відповідачем порушено право Позивача на повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:
Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19254/23 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19254/23 залишити без задоволення.
Розподіл судових витрат:
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 207, 269, 270, 275, ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19254/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/19254/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Фізичну особу-підприємця Дзядевича Ігоря Михайловича.
4. Справу № 910/19254/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя І.В. Вовк
Судді В.В. Палій
О.М. Сибіга