Справа № 523/12170/23
Провадження №2/523/185/24
"24" червня 2024 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Мельніченко Г. О.
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя нерухомого та рухомого майна, поділ спільного сумісного майна,
Установив:
На адресу суду 18 липня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно.
24 липня 2023 р. (а.с.64) провадження по справі відкрито та призначено справу до розгляду за нормами загального позовного провадження.
25 вересня 2023 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя нерухомого та рухомого майна, поділ спільного сумісного майна.
26 вересня 2023р. (а.с. 123-125) прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя нерухомого та рухомого майна, поділ спільного сумісного майна до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно.
Сторонами, як за первісним так і за зустрічним позовами, надано відзиви на позовні заяви. Також, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 надано відповідь на відзив на позовну заяву ОСОБА_2
В судові засідання 19.02.24р., 22.04.24р., 24.06.24р. позивач як за первісним позовом так і позивачем за зустрічним позовом жодного разу не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, клопотань про розгляд справи за їх відсутності не надавали.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Відповідно до ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому, суд зазначає, що залишення позову без розгляду згідно п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, - це є зобов'язанням суду, який має постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, і якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Суд встановив, що розглядати справу за наявності матеріалів без участі позивачів неможливо, тому суд вважає за необхідне позови залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст.3,10-13, 14, 18, 209, 133,142 ч.5, 257 ч.1 п.3, 220, 223, 261, 352, 353,354 ЦПК України, ст.12-16 ЦК України, суд,
Ухвалив:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна та припинення права власності на майно, за зустрічним позовом ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ) про визнання об'єктами права спільної сумісної власності подружжя нерухомого та рухомого майна, поділ спільного сумісного майна - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя