Справа № 504/3437/23
Номер провадження 2/504/873/24
27.06.2024смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
головуючої судді Вінської Н.В.,
секретаря Коцар А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю, -
Позивач звернулась до суду із позовом, який в ході розгляду справи був змінений та із урахуванням змін, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У обґрунтування позову зазначила, що з червня 2014 року вона почала мешкати у вищевказаному будинку, який належав ОСОБА_2 . В подальшому 23.06.2014 року між нею та відповідачем у справі був укладений попередній договір купівлі - продажу, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала житловий будинок за 8900 дол. США, що підтверджується відповідною розпискою. Продавець виконала умови договору та передала реєстраційні документи на будинок та ключі. Станом на теперішній час, відповідач на зв'язок не виходить, оформити договір у нотаріальному порядку не представляється можливим. Зазначає, що на теперішній час вона понад 10 років відкрито, вільно володіє спірним будинком, у зв'язку із чим вимушена звернутись до суду із вказаним позовом.
Позивач у судове засідання не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі. Додатково зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує та надала копії квитанцій про сплату за житлово-комунальні послуги.
Відповідач у судове засідання не з'явилась про дату та час судового засідання повідомлялась вчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що відповідач повторно не з'явився у судове засідання, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14468673, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу належить житловий будинок АДРЕСА_1 ).
23.06.2014 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 8900 дол. США за продаж будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною розпискою.
Відповідно до довіреності від 23.06.2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., ОСОБА_2 надала дозвіл ОСОБА_1 розпоряджатися (продати) належний їй будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться за вищевказаною адресою.
Згідно заяви посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О., ОСОБА_3 надав згоду своїй дружині - ОСОБА_2 на продаж будинку АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач відкрито, добросовісно та безперервно володіє спірним майном більше 10 років, у зв'язку із чим наявні підстави для застосування положень ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Ухвалюючи рішення, суд враховує, що позивач несе витрати на утримання будинку, сплачує комунальні платежі, податки та інше.
У п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) наведено такі висновки. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України).
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволоділа нерухомим майном, яке належало на праві ОСОБА_2 , відкрито та безперервно володіє даним нерухомим майном більше десяти років, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст.15,16,328,344 ЦК України, керуючись ст. ст.2,5,12,13,15,19,76-80,206,209,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя : Вінська Н. В.