Справа № 947/20331/24
Провадження № 1-кс/947/8539/24
27.06.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Орлівка Ренійського р-н. Одеська обл., громадянину України, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, має 2 дітей, працюючому на посаді тракториста КО «Житлово-комунальної служби» Ренійського міської ради», не судимому,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
І. Суть клопотання
27 червня 2024 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 166 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто не менше 502648 гривень.
Клопотання обґрунтоване тим, що упровадженні Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 62024150020000505 від 11.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів відділу Одеської обласної прокуратури.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та звернув увагу на непомірний розмір запропонованої прокурором застави. Крім того, на думку адвоката, інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, домашній арешт здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Заявлені слідчим ризики, на думку адвоката, відсутні, оскільки підозрюваний має позитивні характеристики, місце роботи та двоє дітей, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання. За твердженням захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатний забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 .
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
26.06.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.332 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 231 о/с від 17.02.2021 старшого сержанта поліції ОСОБА_7 призначено на посаду поліцейського СРПП відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.
Відповідно до ст. ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ч. 3 ст. 18 КК України, органи Національної поліції віднесені до правоохоронних органів, а ОСОБА_7 перебуваючи на посаді поліцейського СРПП відділення поліції № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, в спеціальному службовому званні «старший сержант поліції» є службовою особою правоохоронного органу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також протидії злочинності.
Згідно з ст. 3 Закону, у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, ст. 8 Закону передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Також відповідно до ст. 18 Закону, поліцейський зобов'язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
У ст. 19 Закону зазначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські, поміж іншого, несуть кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Служба в поліції, відповідно до ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію», є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до покладених завдань, згідно зі ст. 23 Закону, поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; сприяє Державній прикордонній службі України у виявленні каналів незаконного перетинання державного кордону, переміщення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та разом із відповідними правоохоронними органами ліквідовує такі канали.
У відповідності до указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався, в останній раз Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України 08 травня 2024 року № 3684-IX з 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час на території України діє воєнний стан, про який ОСОБА_4 достовірно обізнаний.
Проте, незважаючи на обізнаність з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, ОСОБА_7 будучи працівником правоохоронного органу - співробітником Національної поліції України, усвідомлюючи, що на період дії правового режиму воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» № 57 від 27.01.1995, (із змінами від 13 жовтня 2023
року № 1081) виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється, всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, за попередньою змовою із громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючись спільним злочинним умислом спрямованим на незаконне збагачення, діючи з корисливих мотивів, став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
Досудовим розслідування встановлено, що 05.03.2024 близько 14:00 громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час спілкування зі своїм давнім знайомим ОСОБА_9 (інші данні на теперішній час в ході досудового розслідування не встановлено), поцікавився можливістю надання правової допомоги з питань можливого перетину державного кордону України в законний спосіб. У свою чергу ОСОБА_9 , рекомендував ОСОБА_8 звернутись до їхнього знайомого односельчанина, співробітника поліції Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому зі слів ОСОБА_9 , відомі правові механізми вирішення вказаного питання.
Ураховуючи викладене, 13.03.2024 о 22:00 у ході телефонної розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після спілкування на різні побутові та життєві теми, останній поцікавився у ОСОБА_7 , про можливі законні способи виїзду за межі України. Вислухавши ОСОБА_8 , ОСОБА_7 повідомив, що на теперішній час військовозобов'язаним особам покинути територію України в законний спосіб неможливо, однак, він зможе допомогти у вирішенні даного питання. З цього приводу ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що набере його пізніше.
Далі, 18.03.2024 о 13:00 ОСОБА_7 з належного йому номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив про необхідність ведення подальшого їхнього спілкування через мобільний додаток «WhatsApp».
У подальшому, 26.03.2024 о 12:00 ОСОБА_7 дотримуючись засобів конспірації та використовуючи мобільний додаток «WhatsApp» з належного йому номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив, що він спільно з місцевими жителями АДРЕСА_2 організовує незаконний перетин через державний кордон України осіб призивного віку, минаючи прикордонні застави. Вартість незаконного перетину коштує 6000 доларів США. Частину вказаної суми він залишає собі, а іншу частину коштів надає особам, які сприяють в організації таких протиправних дій.
Також, ОСОБА_7 повідомив, що з метою перетину кордону України ОСОБА_8 необхідно прибути з міста Одеси до села Нагірне, подолавши самостійно блокпости на транзитній дорозі Одеса-Рені, після чого він проведе повний інструктаж щодо незаконного перетину через державний кордон України так-як йому відомі всі розташування прикордонних нарядів. Одночасно з цим, ОСОБА_7 запевнив ОСОБА_8 , що він неодноразово сприяв незаконному перетину осіб призивного віку через державний кордон України та останні легко минали всі пости та покидали територію України.
Далі, 30.05.2024 о 14:00 у ході зустрічі між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 неподалік від морського вокзалу у м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, останній повідомив, про своє довготривале відрядження до м. Херсон. У ході спілкування, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що перевіряв його через систему «Оберіг» та що він у розшуку не значиться.
Також, ОСОБА_7 під час бесіди розповів ОСОБА_8 , про можливі шляхи перетину державного кордону України, алгоритм дій, окремі нюанси та вартість організації перетину, який складає близько 2000-3000 доларів США в залежності від варіантів.
Після цього, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що йому необхідний ще деякий час за для того, щоб дізнатись детальні обставини, зокрема, місце та час куди ОСОБА_8 , повинен буде приїхати для того щоб його вивезли до кордону України з Республікою Молдова для подальшого перетину.
Крім того, у невстановлені досудовим розслідуванням місці, час та спосіб, але не пізніше 25.06.2024, ОСОБА_7 усвідомлюючи що реалізація схеми незаконного збагачення та незаконне переправлення осіб через державний кордон України потребує додаткових людських ресурсів, з метою реалізації злочинного умислу направленого на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 , через державний кордон України в напрямку Республіки Молдова, діючи з корисливих мотивів, з метою отримання грошових коштів від останнього, залучив до вказаних протиправних дій громадянина України - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, 24.06.2024 о 16:50 у ході телефонної розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що з метою незаконного перетину державного кордону України останній повинен прибути наступного дня - 25.06.2024 в обіденний час до АДРЕСА_3 та повідомити про прибуття ОСОБА_7 .
Далі, 25.06.2024 о 12:15 на виконання вказівок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 прибув до м. Рені Ізмаїльського району Одеської області, та перебуваючи біля магазину «АТБ», який знаходиться по АДРЕСА_3 , засобами телефонного зв'язку о 12:30 повідомив ОСОБА_7 про своє прибуття до вказаного ним місця.
Почувши вказану інформацію, ОСОБА_7 , з метою реалізацію злочинного умислу спрямованого на незаконне переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України, повідомив останньому щоб він перебував по місцю свого знаходження та очікував від нього телефонного дзвінка з подальшими вказівками.
Приблизно о 12:36 ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 та повідомив, що йому необхідно пройти на перехрестя АДРЕСА_3 , де до нього під'їде особа на мотоциклі, який безпосередньо здійснити переміщення його через державний кордон України.
Одночасно з цим, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що він має віддати раніше озвучені грошові кошти у сумі 2000 доларів США, особі, яка приїде за ним, та запевнив ОСОБА_8 , що водій транспортного засобу є його довіреною особою, діє за погодження з ним.
Виконуючи вказівки ОСОБА_7 , ОСОБА_10 прибув на вказане ним місце, куди о 12:45, виконуючи спільний злочинний умисел, на мотоциклі білого кольору прибув ОСОБА_4 та вказав ОСОБА_8 про необхідність їхати з ним, що останній і зробив.
Реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та протиправні наслідки ОСОБА_4 , керуючи мотоциклом та транспортуючи ОСОБА_8 , використовуючи ґрунтові дороги попрямував до державного кордон України з Республікою Молдова.
Так, приблизно о 13:15 ОСОБА_4 мотоциклом та транспортуючи ОСОБА_8 прибув до невстановленої в ході досудового розслідування ділянки державного кордону України з Республікою Молдова у Ізмаїльському районі Одеської області, зупинив мотоцикл та повідомив ОСОБА_8 , що вони прибули до місця, після чого ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправний характер свої дій повідомив ОСОБА_8 напрямок, куди він повинен рухатися з метою незаконного перетину державного кордон України та порядок дій, які він має здійснити для виходу до прикордонної служби Республіки Молдова.
У подальшому, реалізовуючи спільний з ОСОБА_7 злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 2000 доларів США (що відповідно до курсу НБУ станом на 25.06.2024 становить 81 100 грн.) та поїхав у невстановленому в ході досудового розслідування напрямку.
Далі, цього ж дня, о 15:00 після отримання грошових коштів від ОСОБА_8 , ОСОБА_4 направився на зустріч із ОСОБА_7 , на територію автозаправної станції «Oil VITO» за адресою: АДРЕСА_3 , з метою поділу отриманих від ОСОБА_8 грошових коштів у сумі 2000 доларів США, як плату за здійснення його незаконного переміщення через державний кордон України.
Перебуваючи у вищевказаному місці ОСОБА_4 та ОСОБА_7 усвідомлюючи, що ними виконані всі протиправні дії, спрямовані на незаконне переміщення особи через державний кордон України вчиненні за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, розподілили отримані від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 2000 доларів США, у рівних частина, тобто по 1 (одній) тисячі доларів США кожному.
Після вищевказаних дій, у період з 15:19 по 15:22 25.06.2024 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 затримано працівниками правоохоронного органу у порядку ст. 208 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 12.04.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 06.06.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 26.06.2024;
- Протоколом затримання ОСОБА_7 від 25.06.2024;
- Протоколом освідування ОСОБА_7 від 25.06.2024;
- Протоколом затримання ОСОБА_4 від 25.06.2024;
- Протоколом освідування ОСОБА_4 від 25.06.2024;
- Протоколом обшуку автомобіля ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_2 від 25.06.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.06.2024;
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити докази або речі;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 332 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Крім того, слідчий суддя враховує специфіку інкримінованого кримінального злочину.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.8. Щодо інших ризиків
На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.
Зокрема, обґрунтовуючи ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурор навів лише загальні міркування, не конкретизувавши, у чому саме цей ризик може полягали та яким чином може бути реалізований.
Доводи сторони обвинувачення про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, є непереконливими з огляду те, прокурор не навів доводів про можливість їх перебування під контролем підозрюваного. Також сторона обвинувачення не надала відомостей, які свідчили б про здійснення ОСОБА_4 протиправної діяльності у минулому чи інших доводів на користь цього ризику.
3.9. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов'язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 454 200 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.10. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 серпня 2024 року включно.
Визначити розмір застави - 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 , слід негайно звільнити з - під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення вказаної застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 20 серпня 2024 року включно наступні обов'язки:
-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1