Справа № 183/13550/23
№ 1-кп/183/1207/24
24 червня 2024 року м. Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, відомості по якому внесені 18.04.2023 року до ЄРДР за № 62023170030000487 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця за мобілізацією, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, -
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини
і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо)
у кіберпросторі.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану
в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану
в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05.30 години
24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року
№ 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21 квітня 2022 року
№ 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22 травня 2022 року
№ 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 № 2500-ІХ «Про затвердження Указу Президента України
«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану
в Україні продовжено з 05.30 години 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 07 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06 лютого 2023 № 58/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від
7 лютого 2023 року № 2915-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні
з 05.30 години 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 01 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 2 травня 2023 року
№ 3057-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 27 липня 2023 року
№ 3275-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15 листопада 2023 року.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану
в Україні» від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 10 листопада 2023 року № 3429-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05.30 години 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14 лютого 2024 року.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.01.2023 року №3 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_3 військовослужбовця за мобілізацією, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Таким чином, солдат ОСОБА_3 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби
у час воєнного стану.
Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Являючись військовослужбовцем військової служби за мобілізацією,
на особливий період солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.
ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 17.02.2023 року не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, з метою ухилитись від військової служби в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , що дислокується поблизу АДРЕСА_2 (більш точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до військової частини НОМЕР_1 не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
13.11.2023 року ОСОБА_3 було затримано.
Таким чином, 17.02.2023 року військовослужбовець ОСОБА_3 самовільно залишив пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташований поблизу АДРЕСА_2 , з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану та незаконно
був відсутній на військовій службі до 13.11.2023 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що він командир та ОСОБА_7 був його підлеглим, оскільки був курсантом. ОСОБА_7 вивчав Статут внутрішньої служби ЗСУ. Чи були у ОСОБА_3 внутрішні та сімейні конфлікти ОСОБА_6 не знав. 17.02.2023 року під час шикування було виявлено відсутність в розташуванні військової частини солдата ОСОБА_3 .. На телефонні дзвінки він не відповідав, оскільки його телефон був вимкнений. Чи намагався ОСОБА_3 повернутись до військової частини чи казав він кому-небудь про залишення військової частини йому не відомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що він був інструктором у солдата ОСОБА_3 .. В кінці зими 2023 року ОСОБА_3 проходив базову військову підготовку приблизно 1-2 тижні де він вивчав Статут внутрішньої служби ЗСУ та було роз'яснено порядок проходження військової служби. Причини залишення військової частини ОСОБА_3 пояснив, що начебто проблеми вдома з донькою. З рапортом про відпустку ОСОБА_3 до нього не звертався. Коли з ОСОБА_3 зв'язались, то він сказав, що поїхав додому, та потім зв'язку з ним не було. Про спроби повернутись до військової частини та наміру продовжувати службу ОСОБА_3 не повідомляв.
В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме:
- витяг з кримінального провадження, відомості по якому внесені 18.04.2023 року до ЄРДР за № 62023170030000487, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
(а.п. 90);
- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_3 від 27.02.2023 року
(а.п. 91);
- копія акту службового розслідування за фактом самовільного залишення місця несення служби в умовах воєнного стану 27.02.2023 року солдатом ОСОБА_3
(а.п. 92-97);
- копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.02.2023 року за № 81 «Про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_3 »
(а.п. 98-99);
- копія військового квитка серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3
(а.п. 103);
- копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2023 року за № 33 «Про результати службового розслідування» відповідно до якого солдат ОСОБА_3 станом на 27.02.2023 року самовільно залишив військову частину
(а.п. 104-106);
- копії документів щодо проходження ОСОБА_3 військової служби
(а.п. 107);
- постанова про перекваліфікацію кримінального правопорушення від 08.12.2023 року відповідно до якої змінена кваліфікація кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 62023170030000487 від 18.04.2023 року з ч. 5 ст. 407 КК України на ч. 4 ст. 408 КК України відносно ОСОБА_3
(а.п. 135-136).
Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 408 КК України, як дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом'якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття.
Також суд враховує, що ОСОБА_3 раніше не судимий, військовослужбовець, бажає продовжувати служу.
Санкція ч. 4 ст. 408 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_3 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у виді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання належним чином сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років.
Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_3 строк його перебування під вартою з 13.10.2023 року до 24.06.2024 року включно.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити ОСОБА_3 без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання рахувати з моменту початку фактичного відбування покарання.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 , який тримається під вартою, - в той же строк та в тому ж порядку після отримання ним копії вироку.
Суддя ОСОБА_1