Справа № 755/8943/24
Провадження №: 3/755/3588/24
"26" червня 2024 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м.Києва Іваніна Ю.В., при секретарі Ющенко Т.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з УПП у м.Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, маючого статус дитини війни, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст. 122-4, ст. 124 КУпАП, -
14 травня 2024 року, о 09-30 годині, ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Гетьмана Полуботька, 10/1, керуючи транспортним засобом «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до наїзду на транспортний засіб «Мітсубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, визнав повністю, а також підтвердив обставини, викладені у протоколі, зазначивши, що автомобіль потерпілого був припаркований з порушенням ПДР України, тому він навіть не помітив удару та пошкоджень, які є незначними. На його автомобілі пошкодження відсутні.
Інший учасник ДТП, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що у нього на автомобілі не значні пошкодження. Він не має ніяких претензій до ОСОБА_1 , оскільки в нього є страховка. Крім того, просив суворо не карати ОСОБА_1 , оголосити йому усне зауваження.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За нормою ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка у протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення, серії ААД №811462 від 22 травня 2024 року складено правомочною на те посадовою особою, у відповідності до положень ч.1 ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить обов'язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу порушника.
За встановлених фактичних обставин справи, судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.п.2.3б, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, вчинила правопорушення, що передбачене ст.124 КУпАП, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду адміністративного матеріалу, а саме: даних, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №811462 від 22 травня 2024 року (а.с.1,2); схемою місця дорожньо-транспортної пригоди; рапортом; письмовими поясненнями учасників ДТП.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено, в свою чергу, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 , є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 є щире каяття та думка потерпілого, який в судовому засіданні просив оголосити йому усне зауваження.
Обставини, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , суд не вбачає.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який є пенсіонером та має статус дитини війни, ступінь його вини, майновий стан.
Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Комплексний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець надає можливість органу (посадовій особі), що уповноважений вирішувати справу, за певних умов застосувати щодо порушника усне зауваження - метод виховного впливу, що не пов'язаний ні з адміністративним стягненням, ні з заходом громадського впливу. Стягнення у такому випадку не накладається та будь-яких юридичних наслідків для порушника не наступає. При цьому останній повинен усвідомити протиправність своєї поведінки для того, щоб не допускати подібного у майбутньому.
Усне зауваження може бути зроблене лише за малозначне правопорушення, яке не становить великої суспільної шкідливості й не завдає значних збитків державним або суспільним інтересам або безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.
Враховуючи викладене, а також дискреційні повноваження суду, що виходять із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин ситуації, даних про особу винного, думку потерпілого, справедливості й достатності обраного стягнення, вирішуючи справу відповідно до оцінки усіх обставин справи (у тому числі обставин, що пом'якшують відповідальність) й особи порушника, оцінивши наслідки правопорушення і переконавшись, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам, державі або суспільству, суд приходить до висновку про малозначність вчиненого адміністративного правопорушення та можливість звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ч.5 ст.283 КУпАП, оскільки адміністративне стягнення не накладається, суд не вирішує питання про стягнення судового збору.
Крім того, в дослідженому судом протоколі про адміністративне правопорушення від 22.05.2024 року, серії ААД №811463, зазначено, що 14 травня 2024 року, о 09-30 годині, ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Гетьмана Полуботька, 10/1, керуючи транспортним засобом «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив ДТП, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зокрема, з матеріалів справи та письмових пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також потерпілого, судом встановлено, що 14 травня 2024 року, о 09-30 годині, ОСОБА_1 в м. Києві по вул. Гетьмана Полуботька, 10/1, керуючи транспортним засобом «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вчинив ДТП та не відчувши зіткнення, поїхав далі. Пізніше йому зателефонували працівники поліції та повідомили, що він вчинив ДТП. Він одразу з'явився за викликом та пояснив обставини.
Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП відсутні, зокрема умисел на залишення місця ДТП, а згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, оцінивши наведені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, письмові доводи на підтвердження відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, дослідивши усі наявні у справі докази, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення за ст.122-4 КУпАП, долучені до нього письмові докази, пояснення потерпілого за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки обставини скоєння адміністративного правопорушення, що викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД №811463, від 22.05.2024 року, не підтверджені у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що факт порушення п. 2.10а Правил Дорожнього руху водієм ОСОБА_1 не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, - залишення місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.33, 36, 124, 122-4, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП - закрити.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення у вигляді арешту, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.185-3 КУпАП.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня винесення.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
Суддя Дніпровського районного суду
м. Києва Ю.В. Іваніна