Справа № 755/1391/24
"26" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023105040001950 від 23.12.2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, із вищою освітою, не одруженого, військовозобов'язаного, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 31.05.2023 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, згідно ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробування строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 309 КК України вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, згідно ст. 75,76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуваним строком на 1 рік, на шлях виправлення не став, та протягом року після засудження вчинив ті самі дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України, за наступних обставин.
Так, 22.12.2023 року, ОСОБА_3 , близько 12 години 00 хвилин вирішив незаконно придбати психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін для власного вживання без мети збуту.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, ОСОБА_3 , використовуючи власний мобільний телефон марки Xiaomi Redmi 9, через невстановлений телеграм-канал домовився з невстановленою досудовим слідством особою про придбання у неї психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, за грошові кошти в сумі 430 грн.
В подальшому, діючи за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим слідством особою, ОСОБА_3 , використовуючи надані невстановленою особою невстановлені реквізити рахунку, перебуваючи у ТРЦ «DOMA center», що за адресою: АДРЕСА_2 , через невстановлений платіжний термінал перерахував на невстановлені реквізити рахунку, грошові кошти у сумі 430 грн. за придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін.
Після чого, за попередньою домовленістю з невстановленою особою, ОСОБА_3 , пішов до обумовленого раніше місця, координати якого він отримав в повідомленні телеграм-каналу, після підтвердження про отримання грошових коштів за придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін, а саме житловий будинок, що за адресою: АДРЕСА_3 , де приблизно о 14 год. 00 хв. 22.12.2023 року забрав у визначеному місці, біля будинку в трубі, яка стирчала із землі, згорток обмотаний чорною ізолентою з маленьким магнітиком, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий зіп пакет, в якому містилася порошкоподібна речовина білого кольору, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,212 г. та поклав собі в праву кишеню синьої куртки, в яку був одягнений, тим самим придбав та почав незаконно зберігати при собі з метою подальшого особистого вживання, без мети збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
В подальшому, зберігаючи при собі у правій кишені куртки збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,212 г., ОСОБА_3 , направився назад за місцем мешкання, а саме: АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, о 14 год. 05 хв., тобто 22.12.2023 за адресою: АДРЕСА_4 , працівниками поліції було виявлено та зупинено ОСОБА_3 , який повідомив, що у правій кишені куртки у нього знаходиться згорток обмотаний чорною ізолентою з маленьким магнітиком, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий зіп пакет, в якому міститься порошкоподібна речовина білого кольору, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,212 г, де на місце було викликано слідчо-оперативну групу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві.
В подальшому, 22.12.2023 у період часу з 14 год. 30 хв. по 14 год. 35 хв. під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 , добровільно надав для вилучення з правої кишені куртки згорток обмотаний чорною ізолентою з маленьким магнітиком, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий зіп пакет, в якому містилася порошкоподібна речовина білого кольору, що містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,212 г, які ОСОБА_3 незаконно придбав та зберігав для власного вживання без мети збуту.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-23/68793-НЗПРАП від 27.12.2023:
1.Надана на дослідження порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено.
2.Надана на дослідження порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін.
Маса амфетаміну в порошкоподібній речовині становить 0,212 г.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1298 від 2 грудня 2009 року) - амфетамін, «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці II», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, підтвердив вище викладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що дійсно 22.12.2023 року через телеграм-канал домовився із невстановленою особою про придбання психотропної речовини. В результаті розмови вони узгодили дату, час та місце отримання психотропної речовини та обумовили ціну, суму якої він відправив на надіслані йому реквізити банківського рахунку. В подальшому, прибувши за адресою: АДРЕСА_3 , приблизно о 14.00 в трубі біля будинку забрав згорток, обмотаний ізолентою чорного кольору, всередині якої знаходився поліетиленовий зіп пакет, в якому містилася психотропна речовина, який він поклав в праву кишеню куртки, в яку був одягнений. Після цього він вирушив додому та був затриманий працівниками правоохоронного органу, яким добровільно видав для вилучення поліетиленовий зіп пакет з психотропною речовиною в присутності понятих. Вказав, що наразі проходить тривале лікування від наркозалежності, має прогрес у боротьбі із залежністю та висловив намір стати на шлях виправлення, з метою ресоціалізації. Вказав, що наразі не працює у зв'язку із проходженням реабілітації, проте має фінансові заощадження.
Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 вказав, що обвинувачений стає на стійкий шлях виправлення, у зв'язку із проходженням лікування від наркозалежності, окрім того планує пройти додатковий курс, з метою нівелювання можливості повторного повернення до шкідливого способу життя. Просив суд призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, у зв'язку із тим, що обвинувачений має певні заощадження та здатен оплатити його, просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як обвинувачений повністю погоджується зі встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України. Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчиненого протягом року після засудження за цією статтею, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, проте згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого 3906 проходить психо-соціальну реабілітацію в умовах стаціонару у КНП «КНКЛ «Соціотерапія» з 06.05.2024 року по теперішній час, з діагнозом: Психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання наркотиків та використання інших психоактивних речовин. Синдром залежності, раніше судимий, вчинив новий злочин під час іспитового строку встановленого попереднім вироком, його вік, стан здоров'я, спосіб життя (не одружений, не працює, характеризується формально позитивно, стає на шлях виправлення та усвідомлює протиправність власних дій. Фактично зазначені дані вказують на те, що посткримінальна та соціально-психологічна поведінка обвинуваченого виражається позитивною динамікою); позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 309 КК України із застосування ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України у виді штрафу, оскільки дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд також враховує, що обвинуваченого було засуджено вироком Деснянського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року (вирок набрав законної сили 04.07.2023 року) у кримінальному провадженні №754/7106/23 до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку терміном на 1 рік, яке на даний момент обвинуваченим не відбуте.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно із ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року та остаточно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Згідно з ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень, виконувати самостійно.
Запобіжний захід не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/111- 23/68793-НЗПРАП від 27.12.2023 року в сумі 3029 гривень 12 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- поліетиленовий зіп-пакет в якому міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,212 г. (який після проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів, поміщений до сейф пакету експертної служби), переданий на зберігання в камеру схову Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику та обвинуваченому.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Учасникам процесу роз'яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.
Суддя