Справа №:755/7268/24
Провадження №: 4-с/755/70/24
"19" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Катющенко В.П.
при секретарі: Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, скаргу ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач - ОСОБА_2 , на дії державного виконавця, -
Скаржник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до скарги, просить суд:
1)визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Дніпровського ВДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни від 29.01.2024 про скасування процесуального документа, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: скасування «Постанови про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024;
2)зобов'язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, на підставі постанови про закінчення виконавчого від 29.01.2024 року, винесеної в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що 23.10.2012 Дніпровським районним судом міста Києва був виданий виконавчий лист № 2604/19868/2012 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 (далі - Боржник) на користь ОСОБА_2 (далі - Стягувач) на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.10.2013 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції (далі по тексту - ВДВС) Рибалко Іриною Миколаївною була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 щодо примусового виконання вищезазначеного виконавчого документа. 09.02.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, у м. Барселона, Іспанія, що підтверджується відповідним свідоцтвом виданим відділом реєстрації актів цивільного стану у Барселоні 19.03.2019. У 2019 році відповідне завірене та апостильоване свідоцтво було додано до матеріалів справи. Положеннями статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у тому числі у разі наявності хоча б однієї з наступних причин: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України. Зазначив, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ВДВС було відомо про смерть особи на користь якої здійснювалось стягнення, було відомо про повне погашення боржником заборгованості за аліментами, було відомо, що строк стягнення за виконавчим документом закінчився в зв'язку зі смертю особи на користь якої проводиться стягнення, було відомо що сплачені боржником кошти не були витребувані стягувачем протягом року. За таких обставин у державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції, станом на січень 2024 року, було чотири окремих підстави, для закінчення виконавчого провадження. Так, 29.01.2024 головним державним виконавцем ВДВС Єзерською Анастасією Михайлівною була винесена цілком законна постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 на підставі вимог пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» так як, закінчився термін для даного виду стягнення, у зв'язку зі смертю дитини, відповідно до актового запису відділу реєстрації актів цивільного стану у Барселоні секція 3а. Проте, згодом, за незрозумілих підстав 29.01.2024, головний державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Києві Єзерська Анастасія Михайлівна, посилаючись на абз. 4 ч.3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», винесла постанову про скасування процесуального документа в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення аліментів з боржника на користь стягувача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012. Проте, окрім того що матеріали справи повністю підтверджують наявні підстави для закінчення відповідного виконавчого провадження, в матеріалах виконавчого провадження, відсутні жодні скарги на закінчення виконавчого провадження, відсутня належна постанова керівника вищого органу державної виконавчої служби винесена у разі виявлення порушень вимог закону, з визначенням відповідних порушень та доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення відповідних дій, як це передбачає абз. 4 ч.3 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження», на який посилається держаний виконавець, відтак постанова не має під собою жодного правового підґрунтя. Більш того, фактично, державним виконавцем було відновлене закінчене виконавче провадження за підстав не передбачених чинним законодавством, що прямо суперечить ч.1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до якої - виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. За таких обставин, дії держаного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Києві Єзерської А.М. щодо винесення постанови про скасування процесуального документа в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 про стягнення аліментів з боржника на користь стягувача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012 є протиправними.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.04.2024 скаргу призначено до розгляду та з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
14.05.2024 до суду від державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єзерської А.М. надійшли заперечення, у яких остання просила суд відмовити у задоволенні вимог скарги. Заперечення мотивовані тим, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 виконавчий документ № 2604/19868/2012, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 23.10.2012 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012. 12.10.2013 державним виконавцем Рибалко І.М., керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику до виконання, стягувану до відома. Згідно актового запису відділу реєстрації актів цивільного стану у Барселоні секція, За №А 1089275/1 8 від 19.03.2019, дитина на яку проводилось стягнення померла. На момент смерті дитини, борг, виконавчий збір, витрати та штраф сплачено в повному обсязі. У зв'язку з тим, що на депозитному рахунку знаходяться кошти в сумі 110815,11 грн., на вимоги державного виконавця стягувач реквізити не надає. 29.01.2024 державним виконавцем винесено постанову про скасування заходів примусового виконання, а саме виключення з реєстру боржників та винесено постанови відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». Також зазначено, що після перерахування грошових коштів на рахунок стягувача, державним виконавцем буде прийнято рішення щодо винесення постанови закінчення виконавчого провадження.
14.05.2024 до суду від державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єзерської А.М. надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.
29.05.2024 до суду від представника скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 надійшли доповнення до скарги на дії державного виконавця.
У судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 Цивільного процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (стаття 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначає основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
За нормою ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2604/19868/2012 виданого 23.10.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012.
У межах даного виконавчого провадження 29.01.2024 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із тим, що закінчився термін для даного виду стягнення у зв'язку зі смертю дитини відповідно до актового запису відділу реєстрації актів цивільного стану у Барселоні секція 3а №А1089275/18 від 19.03.2019. Заборгованість зі сплати аліментів, штраф, виконавчий збір та витрати сплачено в повному обсязі.
Згідно з п. 7, 9, 14 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню: закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України.
Згідно повного запису Відділу реєстрації актів цивільного стану у Барселоні Секція 3а від 19.03.2019, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Барселона.
Наведене указує на те, що дитина, в інтересах якої стягувались аліменти померла, відтак правова підстава для стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 відпала, що свідчить про наявність правових підстав для закінчення виконавчого провадження.
При цьому головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. у постанові від 29.01.2024 про закінчення виконавчого провадження зазначено про те, що заборгованість зі сплати аліментів, штраф, виконавчий збір та витрати сплачено в повному обсязі.
У той же час, 29.01.2024 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерською А.М. винесено постанову про скасування процесуального документу «постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024, що видав Єзерська Анастасія Михайлівна при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/19868/2012 виданого 23.10.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012, на підставі абзацу 4 частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» через помилку виконавця.
Положення статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
Положення зазначеної статті вказують про те, що лише начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець має право своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, або керівник вищого органу державної виконавчої служби, визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. При цьому, державний виконавець під час примусового виконання може з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження виправити допущені у процесуальних документах, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, встановлене у сукупності судом під час розгляду даної скарги, у відповідності до вимог законодавства, викладених вище, указує на те, що дії головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єзерської А.М., що полягають у винесенні 29.01.2024 постанови про скасування процесуального документу «постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024, що видав Єзерська Анастасія Михайлівна при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/19868/2012 виданого 23.10.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 07.09.2012, на підставі абзацу 4 частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» через помилку виконавця, є неправомірними, оскільки чинним законодавством передбачено право начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом, що унеможливлює можливість скасування постанови у межах виконавчого провадження безпосередньо державним виконавцем, відтак дії головного державного виконавця Єзерської А.М. щодо винесення постанови про скасування процесуального документу є неправомірними.
При цьому, посилання головного державного виконавця Єзерської А.М. у постанові від 29.01.2024 про скасування процесуального документу «постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024 на абзац 4 частини 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу для скасування процесуального документу є безпідставними, оскільки положення зазначеної норми статі указують на виправлення у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні граматичних та арифметичних помилок, втім останньою не були внесені виправлення, проте прийнято рішення, за відсутності правових підстав, про скасування процесуального документу.
Частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За приписами ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 451 Цивільного процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, доводи скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця знайшли підтвердження у межах розгляду даної скарги, що надає підстави суду для часткового задоволення вимог скарги ОСОБА_1 , суб'єкт оскарження - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), стягувач - ОСОБА_2 , на дії державного виконавця, шляхом визнання неправомірною та скасування постанови головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни від 29.01.2024 про скасування процесуального документа, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: скасування процесуального документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024. При цьому, в іншій частині вимог скарги щодо зобов'язання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, в порядку передбаченому ЗУ «Про виконавче провадження», щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, на підставі постанови про закінчення виконавчого від 29.01.2024 року, винесеної в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, суд дійшов висновку про відмову, оскільки у зв'язку із скасуванням судом постанови про скасування процесуального документу від 29.01.2024, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною та відновлює порушені права боржника щодо закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 39, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 12, 13, 18, 137, 141, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), суб'єкт оскарження - Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ: 35011660, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15), стягувач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на дії державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Єзерської Анастасії Михайлівни від 29.01.2024 про скасування процесуального документа, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2, а саме: скасування процесуального документу «Постанова про закінчення виконавчого провадження» від 29.01.2024.
У іншій частині вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: