Справа № 210/1705/24
Провадження № 1-кп/210/436/24
іменем України
27 червня 2024 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони та учасники кримінального провадження, які приймають участь у судовому розгляді: прокурор Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого (на окрему процесуальну дію) - адвокат ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 ч. 1 ст. 357 КК України, відомості про яке внесено 28 лютого 2024року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12024041710000245,-
На розгляді в Дзержинському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 ч. 1 ст. 357 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив суд продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктом 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від отримання клопотання про продовження строку тримання під вартою, та від участі у судових засіданнях 26 червня 2027 року, та 27 червня 2024 року.
Захисник ОСОБА_6 надала заяву, що перебуває у відпустці.
З метою забезпечення прав обвинуваченого суд призначив обвинуваченому захисника для вирішення питання про продовження строку дії заробіжного заходу.
Потерпіла сторона в судове засідання не з"явилась, про дату час та місце розгляду повідомлена належним чином, в матеріалах справи є заява про розгляд справи без його участі. Неявка потерпілого не є перешкодою для вирішення процесуальних питань, пов"язаних з рухом кримінального провадження.
Крім того, під час допиту потерпілого обвинувачений погрожував потерпілому, виражався нецензурною лайкою, відмовлявся від допиту потерпілого, вимагав не доставляти його до суду, оскільки йому не цікаво слухати несунітниці, які говорить потерпілий.
Судом постановлено на обговорення питання про можливість вирішення питання про можливість вирішити питання про продовження строку дії запобіжного заходу за відсутності обвинуваченого.
Прокурор просив суд вирішити питання доцільності продовження строку тримання під вартою за відсутності обвинуваченого, оскільки останній зловживає процесуальними правами і така поведінка - відмова від участі в судових засіданнях, спостерігається з боку ОСОБА_5 і в інших провадженнях, та з початку даного судового провадження, що призводить до затягування строків розгляду справи та може призвести до неможливості вирішення процесуальних питань по суті.
Захисник ОСОБА_4 зазначила, що не заперечує проти вирішення питання про доцільність про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу, оскільки поведінка обвинуваченого свідчить про зловживання процесуальними правами.
Суд, заслухавши клопотання прокурора, доводи захисника, прийшов до наступних висновків.
Згідно з частиною 4 статті 331 КПК України, у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Затвердженого Законом України №2102-1 від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 13.05.2024року.
Статтею 615 КПК України визначено особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог частини 5 статті 615 КПК України, у разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у виді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.
Крім того, згідно частини 6 статті 615 КПК України, щодо особливого режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану, передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Обвинувачений ОСОБА_5 свідомо відмовляється від участі у розгляді справи, у тому числі й в режимі відеоконференцзвязку, зухвало поводить себе в судових засіданнях, виражається нецензурною лайкою, погрожував потерпілому, вже видавлявся з залу суду.
Обвинувачений 24 квітня 2024 року також відмовився від участі у судовому засіданні, де вирішувалось питання про дію запобіжного заходу. Відмовився від участі в судовому засіданні і в режимі відеоконференції.
19 червня 2024 року обвинувачений відмовимвся від участі в судовому розгляді.
Аналогічну поведінку обвинувачений проявляє і впродовж 26-27 червня 2024 року.
Згідно актів ДУ "КУВК № 3", 26 червня 2024 року обвинувачений відмовився від конвоювання, погрожував застосувати слу, так само й відмовився отримувати клопотання про продовження строку тримання під вартою.
27 червня 2024 року, обвинувачений був конвойований до суду, проте відмовився приймати участь у судовому засіданні, про що повідомив секретар судового засідання та працівники конвойної служби.
Суд вважає, що ОСОБА_5 свідомо саботує та ухиляється від виконання процесуальних обов"язків, перешкоджає проведенню повноцінного судового розгляду, зловживає правами за для ухилення від відповідальності, адже як вбачається з матеріалів справи, під час повідомлення підозри та вручення обвинувального акту останній також ухилявся від його отримання, про що складено відповідні акти та зафіксовано на оптичні носії.
За змістом статті 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; введення воєнного стану або під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Враховуючи, що обвинувачений свідомо відмовився від участі в судових засіданнях, неможливості проведення судового розгляду у строк до 28 червня 2024 року, запровадження на території України правового режиму воєнного стану, а також те, що обвинувачений представлений захисником, суд вважає за доцільне врахувати положення ч. 4 ст. 331 КПК України та статті 615 КК України та розглянути питання доцільності продовження строку тримання під вартою за відсутності обвинуваченого.
Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 лютого 2024 року застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041710000245 від 28.02.2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, починаючи з 28 лютого 2024 року до 27 квітня 2024 року включно.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 квітня 2024 року продовжено строк запобіжного заходу тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на строк 10 днів, до 28 червня 2024 року включно.
Згідно з положеннями статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу чи його продовження, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
У відповідності до положень статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.
Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обґрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.
Суд на стадії судового розгляду не здійснює оцінку обґрунтованості підозри, оскільки обґрунтованість підозри вже була визнана при застосуванні до обвинувачених на стадії досудового розслідування запобіжних заходів.
Тому в контексті питання про зміну запобіжного заходу чи продовження його дії, суд оцінює як підстави, що слугували для обрання запобіжного заходу, так і їх чинність на етапі вирішення питання про його продовження, а так само оцінити обставини, на які сторона покликається в обґрунтування підстав для зміни запобіжного заходу на стадії судового розгляду.
На переконання сторони обвинувачення, очікування можливого суворого покарання саме по собі є реальним мотивом та підставою переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
При оцінці ризику переховування, в контексті вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_5 чи його зміну, суд враховує той факт, що існування вищевказаного ризику знаходиться у взаємозв'язку з іншими факторами, зокрема відсутністю міцних соціальних зв'язків, оскільки обвинувачений не має неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю на своєму утриманні, а також соціальне та матеріальне становище ОСОБА_5 , який офіційно не працевлаштований та немає доходів, що останній може переховуватись як у межах території України, так і покинути її шляхом перетину державного кордону на території, що не контролюється державними органами через військову агресію. Крім того, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, що також негативно впливає на характеризуючи дані останнього.
Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, на що посилається прокурор, оскільки оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня.
Автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 неодноразово судимий, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 а ч. 1 ст. 357 КК України.
У період події кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, останній перебував на іспитовому строці.
За вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
З урахуванням характеру висунутого обвинувачення, кількості епізодів, які інкримінуються обвинуваченому, достатньо підстав вважати що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винним у інкримінованих злочинах, обвинувачений може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. В той же час, тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а так само й покарання, яке може бути призначено, з урахуванням особи обвинуваченого, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені під час обрання слідчим суддею запобіжного заходу ризики.
Суд погоджується і з доводами прокурора про те, що існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, виходячи із кількості інкримінованих епізодів, а так само й кількості судимостей у обвинуваченого та його поведінкою на стадії розгляду справи в суді.
Крім того,подія кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 мала місце на наступний день після постановлення останнього вироку відносно обвинуваченого.
У цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинувачених та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України та забезпечити його належну поведінку.
Слушними є доводи сторони обвинувачення, що ОСОБА_5 , може впливати на свідків й на потерпілого, якого наразі не допитано у судовому засіданні.
Суд вважає, що інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.
З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; ризику впливу на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюються, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці.
Щодо альтернативного заходу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Відносно ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було визначено заставу в мінімальному розмірі - у межах 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 241 840,00 (двісті сорок одна тисяча вісімсот сорок гривень, 00 копійок) у національній грошовій одиниці.
Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
КПК України імперативно визначив межі розміру застави, яка може бути призначена в залежності від кваліфікації і тяжкості кримінального правопорушення.
У відповідності до положень статті 182 КПК України, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб запобігти бажанню особи, щодо якої застосовано заставу, будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні. А тому розмір застави повинен бути встановлений з урахуванням належної особі власності, якою він може безперешкодно і без шкоди для близьких розпоряджатися для внесення застави, її майнового і сімейного стану, іншими словами, з огляду на особу обвинуваченого впевненість у тому, що перспектива втрати застави у випадку його неявки до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі. Проте поряд з цим особа повинна мати реальну здатність внести заставу відповідного розміру..
Зважаючи на природу та обсяг злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а також враховуючи майновий стан обвинуваченого, непомірність раніше визначеного розміру застави, у поєднанні з необхідністю забезпечення запобігання спробам переховуватися від суду, відсутність ризику впливу на свідків , суд вважає, що розмір на рівні 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 120 920,00гривень, тобто в межах від 20 до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, забезпечить належну поведінку обвинуваченого.
Тобто, суд враховує доводи обвинуваченого щодо розміру застави.
Що стосується покликань обвинуваченого на необхідність зміни запобіжного заходу для проходження служби в ЗСУ на період воєнного стану.
За змістом статті 616 КПК України, у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (в редакції, чинній на момент розгляду кримінального провадження).
ОСОБА_5 не звертався до прокурора із відповідним клопотанням, крім того останньому висувається обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 186 КК України.
З цих підстав клопотання ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу є передчасним.
Керуючись статтями 130, 131, 170-174, 314-317, 350,372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання керівника Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" на строк до 60 /шістдесят/ днів, а саме з 27 червня 2024 року до 30 липня 2024 року включно.
Альтернативний захід у вигляді застави у розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 120 920,00 (сто двадцять тисяч дев"ятсот двадцять гривень, 00 копійок) у національній грошовій одиниці яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА в Дніпропетровській області з покладенням попередньо вказаних обов'язків у випадку внесення застави - залишити без змін.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в судові засідання згідно вимог про доставку в зал судових засідань № 309 ( АДРЕСА_1 )
Копію ухвали направити до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань № 3" - для відома та виконання.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 27 червня 2024 року та проголошення 27 червня 2024 року об 13 год. 10 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг, пр-т Миру 24, третій поверх).
Суддя: ОСОБА_1