Справа № 163/2387/23
Провадження № 1-кп/163/40/24
26 червня 2024 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області кримінальне провадження № 12023035560000158 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк Волинської області, що проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, середньої-технічної освіти, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, військовозобов'язаного,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
ОСОБА_4 близько 13:30 години 10 серпня 2023 року перебуваючи на АДРЕСА_1 під час раптово виниклого словесного конфлікту з ОСОБА_5 , усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, шляхом стискання обома руками шиї, спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді синців неправильно-округлої форми на шиї зліва, чим заподіяв ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину за інкримінованим обвинуваченням не визнав та суду показав, що лише відштовхнув ОСОБА_7 за радюшку, однак це було не умисно. Показав, що 10 серпня 2023 року він займався своїми господарським справами. Коли прийшов ОСОБА_5 , то почав вимагати компенсацію за задушеного індика, якого вказав, що нібито їхній пес задушив. Однак він це заперечив, оскільки декілька днів назад собака загинула, тому не могла задушити нікого. ОСОБА_5 був в алкогольному сп'янінні в свою чергу ображав лайкою його та матір. Коли ОСОБА_5 йшов то часто спотикався. ОСОБА_8 вказує, що потерпілого відштовхнув за радюшку, яка в свою чергу могла і лишити синці на його шиї. Він за шию руками ОСОБА_5 не брав та коліном удари не наносив.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, органом досудового розслідування 12.08.2023 о 08 год. 04 хв. було внесено відомості до ЄРДР №12023035560000158 за ч. 1 ст. 125 КК України, отже такі обставини були предметом досудового розслідування.
Постановою начальника сектору дізнання відділення поліції №1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 12.08.2023 призначено групу дізнавачів для здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, чим доводиться правомірність слідчих дій в цьому кримінальному провадженні.
Постановою від 12.08.2023 заступника керівника окружної прокуратури визначено групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, чим доводиться правомірність процесуального керівництва з боку уповноважених прокурорів.
Із дослідженого протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 11.08.2023 вбачається, що 10.08.2023 близько 13 год 30 хв. перебуваючи в АДРЕСА_2 під час сварки ОСОБА_4 1987 р.н. житель АДРЕСА_1 внаслідок стискання шиї двома руками спричинив тілесні ушкодження у вигляді садна лівої половини шиї.
Згідно повідомлення № 12 чергового лікаря ОСОБА_9 від 11.08.2023 стверджується факт звернення ОСОБА_5 до Любомльської поліклініки з травмою: забій передньої грудної клітини. Забій та здавлення лівих частин шиї. Садна лівої половини шиї, одержана травма внаслідок побиття сусідом ОСОБА_10 .
З висновку експерта № 36 встановлюється, що виявлені у ОСОБА_5 , 1963 р.н., при освідуванні синці неправильно-округлої форми на шиї зліва могли утворились внаслідок дії твердих предметів округлої форми, якими можливо могли бути пальці рук людини, що могло бути при здавлені шиї, можливо у вказаний час і носять ознаки ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Але, слід зазначити, що ушкодження були спричинені в анатомічні ділянки тіла де знаходяться життєво-важливі органи. При його освідуванні, тілесних ушкоджень в ділянці грудини виявлено не було, але якщо буде доведено слідчим шляхом, що в дану ділянку тіла були нанесені удари, то вони можуть бути розцінені як побої, які не залишили після себе ніяких об'єктивних слідів які, без встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, згідно п.3.1, «Правил визначення ступеня важкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.95р., Погодженого з Верховним судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки У країни, Міністерством Внутрішніх Справ України. Зареєстровано Міністерством юстиції України 26.07.95 за №255/791.
Таким чином факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень доведений і висновком судово-медичного експерта № 36 та повідомлення № 12 чергового лікаря ОСОБА_9 від 11.08.2023. Виявлені у потерпілого ушкодження відносяться до категорії легких.
23 серпня 2023 року за участю потерпілого ОСОБА_5 проведено слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_5 показав обставини та механізм нанесення йому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
12 вересня 2023 року за участю свідка ОСОБА_11 проведено слідчий експеримент, в ході якого показав обставини та механізм нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.
З дослідженої медичної картки 021001011477 на ім'я ОСОБА_5 , яка згідно заяви потерпілого була долучена до матеріалів справи та згідно постанови про визнання документом надання йому статусу речового доказу та визнання місця його зберігання від 15.08.2023 була визнана речовим доказом встановлено наступне. ОСОБА_5 звернувся до лікаря травматолога 11.08.2023. Згідно рекомендацій лікаря призначено лікування певними медичними препаратами в межах 2-3 днів та 20 днів.
Згідно відповіді № 1861 від 29.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних запасу в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 05.10.2022.
У судовому засіданні 31.01.2024 потерпілий ОСОБА_5 показав, що пес ОСОБА_12 задушив його індичку, через що пішов до ОСОБА_13 (матері обвинуваченого) і та обізвала його чортом. В свою чергу він зателефонував на лінію «102» і коли приїхав наряд поліції складали акт про факт задушення індички. Коли підійшов ОСОБА_14 , той почав словесно захищатися за матір'ю, коли поліція поїхала пішов він в поле за радюшкою. На полі з'явився ОСОБА_14 і почали знову з'ясовувати за задушення індички. ОСОБА_8 пхнув за радюшку, в результаті чого він впав, та сказав, щоб ОСОБА_4 добре подумав, що наробив. Після цих слів ОСОБА_8 повернувся і почав його душити. Коли їх розборонили він взяв радюшку і пішов до дому, а наступний день поїхав до лікарні та до поліції, оскільки цілу ніч боліла шия від удушення.
У судовому засіданні 06.03.2023 свідок ОСОБА_15 показала, що вона є матір'ю обвинуваченого. ОСОБА_8 проходив службу в ЗСУ, і після звільнення є запальним. Щодо обставин справи, то вона була свідком як син із ОСОБА_5 шарпалися за радюшку. Все почалося з того, що ОСОБА_5 прийшов на город з претензіями, що її пес роздер йому індичку. Однак їх пес не міг роздерти індичку, оскільки пес на тай момент вже тиждень як здох.
У судовому засіданні 06.03.2023 свідок ОСОБА_11 показав, що є просто односельчанином ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Влітку біля Братушкової хати ОСОБА_14 та ОСОБА_16 лаялися, ОСОБА_8 пхнув ОСОБА_17 за радюшку, але свідок не вважає, що це конфлікт. ОСОБА_18 перепалка тривала можливо в межах 2-3 хвилин, після чого ОСОБА_16 розвернувся і пішов до дому. Сам він намагався розборонити ОСОБА_8 і ОСОБА_17 , а саме взяв ОСОБА_8 за руку і сказав, що навіщо він йому потрібен.
Сукупність вказаних доказів дає підстави для висновку, що конфлікт мав місце і обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження умисно, оскільки такі ушкодження за характером їх утворення і ходом конфлікту могли бути нанесені лише з умислом, , що свідчить про повне доведення винуватості ОСОБА_4 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Доводи обвинуваченого, що його дії обумовлені поведінкою потерпілого, не спростовують висновку суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні цього кримінального правопорушення з огляду на мотиви та кількість нанесених ним ударів потерпілому.
Обираючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує характер і тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставин в обвинувальному акті не інкримінувались і судом не встановлені.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, у виді максимального розміру штрафу.
Суд не вбачає підстав для призначення більш тяжкого покарання з огляду фактичні обставини справи, підстави виникнення конфлікту, якого можливо було уникнути за принципом добросусідства, мотиви вчинення кримінального правопорушення.
Щодо цивільного позову.
До початку розгляду справи по суті, потерпілий ОСОБА_5 звернувся до суду з цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 2184,21 грн., моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. та витрат на правничу допомогу в загальній сумі в розмірі 6000 грн.
Вказав, що в результаті даного кримінального правопорушення він отримав тілесні ушкодження та змушений був звернутися в медичний заклад пройти амбулаторне лікування.
На лікування ним було витрачено грошові кошти в розмірі 2184,21 грн, які підтверджені копіями фіскальних чеків, долучених до позову. Крім того у зв'язку із вчиненням протиправних діянь обвинуваченим ОСОБА_4 йому було завдано моральної шкоди, яка виразилася у емоційних та душевних стражданнях, хвилюваннях, у перенесенні фізичного болю, завданого тілесними ушкодженнями, внаслідок яких потерпілий був змушений звернутися до правоохоронних органів. Розмір моральної шкоди потерпілий ОСОБА_5 оцінює в розмірі 10000,00 грн.
У судовому засіданні прокурор щодо заявлених позовних вимог потерпілого до обвинуваченого ОСОБА_4 покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що сума позову і витрати на правничу допомогу є занадто великими, а тому цивільний позов не визнав.
Відповідно до статті 3 Конституції України, Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Приписами ст. 1177 ЦК України, визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Дослідженням доказів в цій частині, суд виснуває, що заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 2184,21 грн. є недоведеним в повній мірі.
Так перша квитанція в друкованому вигляді є нечитабельною, однак цивільний позов подавався за допомогою Електронного суду, тому судом досліджувався електронний доказ. В електронному варіанті судом встановлено, що згідно квитанції від 24.08.2023 були придбані ліки на загальну суму 1111,76 грн., що обґрунтовує в цій сумі заявлені вимоги майнового характеру.
Щодо наступних квитанцій, то згідно записів медичної карти Багнюку було призначено лікування в межах 20 днів з 15 серпня 2023 року, тому квитанції від 27.09.2023, 30.09.2023 та 21.10.2023 щодо придбання ліків до уваги суду не беруться оскільки останні не стосуються періоду призначеного лікування за отриманими тілесними ушкодженнями, а відтак не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування.
Щодо питання відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
З аналізу вищенаведеної норми, суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Потерпілим не доведено завдання йому душевних та моральних страждань в результаті протиправних дій обвинуваченого. Аргументи позову в цій частині містять лише абстрактні твердження про заподіяння моральної шкоди без конкретизації страждань потерпілого, а головне без доказів понесення таких страждань.
Також суд враховує, що потерпілий сам пішов до обвинуваченого на свідомий конфлікт, хоча, як суд констатував раніше за принципом добросусідства конфлікту можна було уникнути.
Завдання тілесних ушкоджень явище завжди негативне, проте з цього не завжди слідує, що цим завдається моральна шкода. Виникнення зобов'язання відшкодування такої шкоди є тягарем доказування конкретної особи, яка вважає, що їй така шкода завдана.
За обставинами цієї справи потерпілим не доведено заподіяння такої шкоди, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню через недоведення.
Сума витрат на правничу допомогу в порядку ст. 141 ЦПК України належним чином підтверджена. Враховуючи, що цивільний позов задоволено частково, представником потерпілого здійснювалося також представництво в ході кримінального провадження, та в результаті вину обвинуваченого було доведено, тому витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити в розрахунку 70% від суми заявлених вират.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосований, клопотання про застосування такого заходу не заявлене, а підстави для ухвалення такого рішення з ініціативи суду не встановлені.
Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 матеріальної шкоди в сумі 1111,76 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4200,00 грн.
Речовий доказ - медичну картку 021001011477 на ім'я ОСОБА_5 , 1963.09.05.- повернути власнику/законному володільцю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий : суддя ОСОБА_1