Справа № 159/6925/23
Провадження № 2/159/216/24
27 червня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Бойчука П.Ю.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 08.10.2018 року.
Позов обґрунтовано тим, що 08 жовтня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За умовами вказаного договору, відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Незважаючи на виконання позивачем умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору перед позивачем не виконав, внаслідок чого у позичальника перед позикодавцем виник борг, сума якого, станом на 31 жовтня 2023 року, склала 53480,28 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 41839,96 грн.; заборгованість за простроченим відсотками - 11640,32 грн.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.10.2018 рокув розмірі 53480,28 грн. та судові витрати по справі в сумі 2684,00 грн.
Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.12.2023 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позов, в якому він заперечує проти задоволення позову.
Зокрема, відповідач вказує на те, що 27.01.2023 року він звернувся до відділення АТ КБ «Приватбанк» з метою заміни банківської картки, термін якої закінчився.
В ході оформлення нової картки, співробітник банківської установи, за його згодою, збільшив доступний кредитний ліміт до 44000 грн. В цей же день, йому стало відомо, що невстановленами особами з його банківського рахунку та без його згоди переведені грошові кошти на невідому фірму «Miller» в розмірі 44000 грн.
Виявивши протиправне проведення банківських операцій за рахунками, шляхом звернень в рамках листування текстовими послугами обміну смс-повідомлень, звернувся до позивача з вимогою вжиття відповідних заходів про повернення коштів та про блокування банківських карток.
27 січня 2023 року, на підставі його заяви, Ковельським районним управлінням поліції Головного Управління Національної Поліції у Волинській області було розпочато кримінальне провадження № 12023030550000145, в рамках якого його визнано потерпілим. Досудове розслідування триває, винні особи досі не знайдені.
Вважає, що позивачем не надано доказів в обґрунтування обставин, які б безспірно доводили, що він своїми діями чи внаслідок бездіяльності сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
23 травня 2024 року представником позивача подано відповідь на відзив, з якого вбачається, що банком було проведено перевірку, відповідно до якої встановлено наступне.
Так, аналізом виписки по карті № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 за 27.01.2023 року встановлено, що в періоду часу з 19:06:16 по 19:07:18 через "Приват24" були списані кошти в загальній сумі 44000,00 грн. на оплату юридичних послуг: Miler.
Згідно даних ПК ACCORD, на момент списання коштів, а саме 27.01.2023 року кредитний ліміт по карті НОМЕР_1 становив 44000 грн., який було встановлено о 21:43:15 год. 23.01.2023 року.
Згідно вибірки МОВKER (логи входів в акаунт "Приват24"), встановлено, що з 07.10.2022 року пристрій, яким користувався ОСОБА_1 для входу в акаунт "Приват24" є 220333QNT REDMI (imei: НОМЕР_2 ).
Однак, за період з 22.01.2023 року по 27.01.2023 року виявлено входження в акаунт НОМЕР_3 "Приват24" клієнтом ОСОБА_1 з інших пристроїв, а саме: 1) 22:37:58 год. 22.01.2023 року device typ_SMARTPHONE, СONFIRM, провайдер PRJSC VF Ukraine м.Вінниця; 2) 21:42:00 год. та 21:44:56 год. 23.01.2023 року; 04:54:03 год. 24.01.2023 року; 02:48:48 год. 26.01.2023 року; 19:08:26 год. та 19:06:53 год. 27.01.2023 року; device typ_PHONE, MOBILE, devise model:2201117SY REDMI, провайдер PRJSC VF Ukraine м. Київ та м. Рівне.
27.01.2023 року, в момент списання грошових коштів з карти 5363542091138975 клієнта ОСОБА_1 , вхід до акаунту НОМЕР_3 "Приват24" здійснювався з двох пристроїв майже одночасно:
- 19:06:50 год. 27.01.2023 року з пристрою 2203337QNY REDMI, провайдер PRJSC VF Ukraine м. Стрій Львівської області та за геокоординатами (м. Ковель Волинська обл.). Даний пристрій є типовим для клієнта ОСОБА_1 для входу в "Приват24";
-19.05.26 год. та 19.06.53 год. 27.01.2023 року з пристрою 2201117SY REDMI, провайдер PRJSC VF Ukraine м. Рівне.
При цьому, зміни логіну і паролю входу в "Приват24" клієнта ОСОБА_1 в даний період часу не зафіксовано. Логін та пароль не змінювалися, що дає розуміння про розголошення вказаної інформації самим клієнтом.
Аналізом вибірки SIMMON (дані про мобільні пристрої та географічні координати їх роботи) встановлено, що в період часу з 01.01.2023 року по 29.04.2024 року пристрій 2201117SY REDMI використовувався лише для входу в "Приват24" клієнта ОСОБА_1 .
Згідно даних ПК Банку, кошти з картки 5363542091138975 клієнта ОСОБА_1 були зараховані на рахунок № НОМЕР_4 , який відкритий на ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, під час перевірки встановлено, що входи в акаунт "Приват24" клієнта ОСОБА_1 відбулися з іншого пристрою 2203337QNY REDMI, що неможливо зробити без володіння конфіденційною інформацією щодо логіну і паролю для входу в акаунт "Приват24". Тобто, зняття грошових коштів в загальній сумі 44000 грн. з кредитної картки № НОМЕР_1 відповідача стало можливим внаслідок розголошення клієнтом конфіденційної інформації щодо логіну та паролю входу в акаунт "Приват24".
За таких обставин, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2018 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, що підтверджується письмовою анкетою-заявою, підписаною уповноваженою банком особою та ОСОБА_1 .
У цій анкеті-заяві зазначається, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 цього Кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 цього Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем по справі АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Банком, як доказ укладення договору з відповідачем суду надано анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
У цій заяві ОСОБА_1 засвідчив, що ознайомився з договором надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами.
Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» в межах кредитного договору № б/н ОСОБА_1 отримав дві кредитні карти «Універсальна COLD»: 08.10.2018 року за № 5168742226343113 строком дії до 05/22; 27.01.2023 року - за № 5363542091138975 строком дії до 11/26.
Із довідки позивача від 01.11.2023 року вбачається, що кредитний ліміт відповідачу по даному кредитному договору неодноразово змінювався і 23.01.2023 року був збільшений до 44000 грн., а 01.06.2023 року був зменшений до 0,00 грн.
Отримання відповідачем кредитних коштів та активне користування ними підтверджується випискою по рахунку за період з 08.10.2018 року по 01.11.2023 року.
Зазначена виписка підтверджує, що вперше відповідач використав кредитні кошти 11.11.2018 року, тобто після підписання заяви і фактичного укладення договору.
Позичальником протягом дії кредитного договору порушувалися його умови: не сплачувалися вчасно відсотки за користування кредитом та чергові погашення кредиту, у зв'язку з чим, згідно з наданим банком розрахунку, за кредитним договором № б/н від 08.10.2018 року, станом на 31.10.2023 року, утворилась заборгованість у розмірі 53480,28 грн. яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 41839,96 грн.; заборгованість за простроченими відсотками -11640,32 грн.
Ці дані також підтверджуються випискою за договором № б/н за період з 08.10.2018 року по 01.11.2023 року.
З виписки за договором № б/н за період 08.10.2018 - 01.11.2023 слідує, що з рахунку ОСОБА_1 № 5363542091138975 27 січня 2023 року було здійснено переказ коштів на суму 34800 грн. та 9200 грн.
З відзиву на позов вбачається, що відповідач ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факту укладення кредитного договору з АТ КБ «Приватбанк», факту отримання кредитних коштів та нарахованих позивачем процентів.
У той же час, ОСОБА_1 заперечує, що ним особисто 27 січня 2023 року невідомим особам було здійснено переказ коштів на загальну суму 44000 грн. з його рахунку № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підтвердження своїх доводів, відповідач надав суду витяг з ЄРДР від 28.01.2023 року, з якого слідує, що 28 січня 2023 року внесено відомості до ЄРДР № 12023030550000145 з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 185 КК України про те, що 27.01.2023 року, в період з 19:06 по 19:07, невстановлена особа, таємно, у період воєнного стану, за невідомих обставин, без будь-якого підтвердження, здійснивши платежі, викрала кошти з банківської картки АТ КБ «Приватбанк» «Універсальна» № 5363542091138975, чим спричинила ОСОБА_1 майнової шкоди на загальну суму 44000 грн.
Постановою слідчого Ковельського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області від 28 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12023030550000145.
При цьому, позивачем на обґрунтування своїх позовних вимог надано суду докази щодо проведення службової перевірки на встановлення обставин зняття коштів 27.01.2023 року з кредитної картки № НОМЕР_1 клієнта ОСОБА_1 в загальній сумі 44000 грн.
В ході перевірки встановлено, що входи в акаунт "Приват24" клієнта ОСОБА_1 відбулися з іншого пристрою 2203337QNY REDMI, що не можливо зробити без володіння конфіденційною інформацією щодо логіну і паролю для входу в акаунт "Приват24". Тобто, зняття грошових коштів в загальній сумі 44000 грн. з кредитної картки № НОМЕР_1 відповідача стало можливим внаслідок розголошення клієнтом конфіденційної інформації щодо логіну та паролю входу в акаунт "Приват24".
Відповідно до ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Пунктами 1.15, 1.23, 1.24, 1.32 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначені умови, за яких рух коштів вважається неналежним (неправомірним) переказом, а саме: ініціатором такого переказу має бути особа, яка не є платником, тобто якій не належить рахунок, з якого ініціюється платіж (неналежний платник), а кошти мають бути списані з рахунку неналежного платника помилково або неправомірно та зараховані на рахунок неналежного отримувача, тобто особи, яка не має законних підстав на одержання переказу.
Ініціювання переказу коштів може здійснюватися шляхом використання держателем електронного платіжного засобу (статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).
Пунктами 14.14, 14.15 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що банк, зокрема, зобов'язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу; реєструвати та протягом строку, передбаченого законодавством для зберігання електронних документів, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування банком користувача та користувачем банка. У разі невиконання банком обов'язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
При цьому, обов'язок банку щодо повідомлення користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі інформування банком користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем.
Згідно з пунктом 1.14 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Відповідно до пункту 3, 12 розділу ІІ Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), електронний платіжний засіб, за допомогою якого можна ініціювати переказ з рахунку користувача, має дозволяти ідентифікувати користувача.
Електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання електронного переказу.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 - 7, 9, 10 розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов'язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Строки встановлення емітентом правомірності переказу та повернення на рахунок користувача попередньо списаного неналежного переказу визначені пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
Аналіз вказаних положень актів цивільного законодавства дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов'язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.
Банк зобов'язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов'язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу.
Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов'язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.
При цьому, на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.
Отже, саме відповідач ОСОБА_1 своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.
Будь-яких належних та достовірних доказів чи інших обставин, які б свідчили про те, що банк діяв всупереч закону або повинен був діяти чи реагувати, відповідачем не надано і у відзиві на позовну заяву не зазначено.
Натомість, ОСОБА_1 взагалі не зазначає, що саме по вині банку невідома особа заволоділа кредитними коштами відповідача і не зазначає в чому саме є вина банку.
Сам по собі факт звернення відповідача ОСОБА_1 до поліції із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а також відсутність кінцевого рішення у кримінальному провадженні за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами кредитними коштами, не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Також суд бере до уваги той факт, що всі платіжні операції відповідача з його коштами були здійснені до повідомлення ним банку про вищезазначені обставини, а отже саме він несе фінансові ризики.
Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Пунктом 9 розділу VІ Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено,що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Враховуючи вищевикладене, положення умов договору між сторонами, вимоги ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій з їх використанням» затвердженого постановою Правління НБУ 05 листопада 2014 року № 705, відсутні підстави вважати, що банком порушено вимоги чинного законодавства.
Вина АТ КБ «ПриватБанк» у здійсненні транзакцій по рахунках позивача не доведена.
Окрім цього, відповідач з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, відновлення залишку коштів на рахунках та зупинення нарахування санкцій не звертався.
З урахуванням вищезазначеного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 53480,28 грн.
Крім цього, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені і документально підтверджені останнім судові витрати в сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 207, 526, 634, 638,1054,1071, 1073 ЦК України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитними договором № б/н від 08 жовтня 2018 року в розмірі 53480 ( п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по справі в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_5 (для погашення заборгованості та для відшкодування судових витрат), м. Київ, вул. Грушевського, 1д.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 .
Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК