Справа № 156/734/24
Провадження № 3/156/538/24
26 червня 2024 року сел. Іваничі
Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Іваничі матеріали, які надійшли від Волинської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, т.в.о. командира батальйону інженерної підтримки з тилу військової частини НОМЕР_1 , у званні підполковник, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
учасники справи:
особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст. ст. 10, 63 Конституції України особі роз'яснено,
І. Фактичні обставини справи встановлені судом
Відповідно до протоколу № 22 від 18.06.2024 року т.в.о. командира батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 не повідомив органи досудового розслідування про факт вчинення підлеглим солдатом кримінального правопорушення, а лише склав відносно порушника протокол про військове адміністративне правопорушення. Своїми діями ОСОБА_1 фактично вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою - т.в.о. командира батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 , порушуючи вимоги ст. 19 Конституції України, ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положення Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 5, 45 Дисциплінарного статуту Зброй них Сил України пункту, 4 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, маючи реальну можливість виконувати належним чином свої службові обов'язки, не повідомив орган досудового розслідування про факт непокори з боку підлеглого військовослужбовця солдата ОСОБА_2 , який відкрито відмовився виконати наказ начальника, тобто про вчинення підлеглим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 402 КК України, при цьому 12.04.2024 року склав відносно солдата ОСОБА_2 протокол про військове адміністративне правопорушення № 260, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, вчинене в умовах особливого періоду.
ІІ. Пояснення учасників справи
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати. Пояснив, що не мав на меті приховати обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення; він не юрист, і не був обізнаний щодо належної правової кваліфікації правопорушення діяння, вчиненого солдатом ОСОБА_2 . Так, як ОСОБА_1 уповноважений підписувати протокол, то й відповідальність за складення такого несе особисто.
ІІІ. Застосоване судом законодавство
Відповідно дост. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності. Реалізація цього принципу тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності. Перша з них, репресивно-каральна (або штрафна) полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення. Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п.44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України та кожен повинен додержуватися вимог Конституції України та законів України.
Згідно ст.ст. 2, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно ст. 28 Статуту єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпечення виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Статтею 29 Статуту визначено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Згідно ст. 59 Статуту командир (начальник) зобов'язаний, зокрема проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
За ст. 101 Статуту командир батальйону в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону, успішне виконання батальйоном бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.
Командир батальйону підпорядковується командирові бригади і є прямим начальником усього особового складу батальйону.
Відповідно до пункту 4 Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, у разі скоєння підлеглим військовослужбовцем кримінального правопорушення командир (начальник) військової частини протягом робочого дня письмово повідомляє про це керівника відповідного органу досудового розслідування (з урахуванням підслідності, визначеної статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України), начальника органу управління Військової служби правопорядку та керівника відповідної спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, у зоні діяльності яких військова частина виконує завдання за призначенням.
Відповідно до ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів. Зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції України, неухильно виконувати вимоги військових статутів.
Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Згідно статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїми військовими званнями підполковники є начальниками - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу.
Відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з,мбменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно абзацу 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено воєнний стан в Україні, який продовжено, і який діє по даний час.
Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу та про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців Президент України не приймав. У проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся. За таких обставин на даний час діє особливий період.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Умисне невжиття заходів щодо припинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов'язків, вчинені в умовах особливого періоду, тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
З об'єктивної сторони правопорушення може проявитися тільки у суспільно небезпечній бездіяльності.
Для наявності складу даного правопорушення у будь-якій його формі потрібно встановити а) чи покладався на цю службову особу обов'язок вчинити певні дії, невчинення яких ставиться їй у вину, б) чи мала службова особа реальну можливість в конкретних умовах вчинити необхідні дії, в) чи справді не були виконані обов'язки, які покладені на цю службову особу.
Згідно з військовими статутами обов'язок вести роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, правопорушенням і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини належать до загальних обов'язків командирів та інших прямих начальників. Командир повинен вимагати дотримання високої військової дисципліни від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Командир який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе за це відповідальність. Обов'язки щодо припинення правопорушень серед військовослужбовців покладаються військовими статутами також на чергового частини, чергового роти та інших осіб зі складу добового наряду які мають підлеглих за своєю посадою в добовому наряді. Неприпинення правопорушення, що вчиняється підлеглим, означає потурання вчиненню його особою, яка була зобов'язана відвернути його (вжити заходів до його недопущення чи запобігання йому).
Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, які не відреагували за наявності ознак правопорушення, несуть відповідальність згідно із законом. Інше невиконання дій, які військова службова особа за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, передбачає неприпинення нею грубих правопорушень, що не є злочинами.
Суб'єктом правопорушення є військовий начальник, з'єднання, начальник військової установи ЗС чи іншого військового формування, а також будь-яка військова службова особа.
З суб'єктивної сторони бездіяльність військової влади характеризується умисною або змішаною формою вини. При цьому ставлення військової службової особи до невиконання нею певних дій завжди є умисним.
ІV. Оцінка та висновки суду
Протокол про адміністративне правопорушення, який складений з виконанням процесуальних вимог уповноваженою особою, є документом, який офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів.
Т.в.о. командира батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 за своїми службовими обов'язками наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, отже відповідно до Примітки ст. 172-13 КУпАП є військовою службовою особою.
Крім визнання вини самим ОСОБА_1 , його вина у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення; письмовими та усними поясненнями ОСОБА_1 про обставини вчинення адміністративного правопорушення; матеріалами справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 ; повідомленням про вчинення військовослужбовцями військової служби за призовом під час мобілізації (на особливий період) військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,; копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію 06.05.2024 року кримінального провадження № 62024140110000588 за фактом того, що військовослужбовці військової частини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перебуваючи в управлінні військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, відкрито відмовились виконати наказ начальника, повідомленням від 18.06.2024 року про виявлення в діянні військовослужбовця солата ОСОБА_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та іншими матеріалами справи.
Суд, дослідивши обставини справи в їх сукупності, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки та наслідки вчиненого правопорушення, виснував, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-16 КУпАП, за ознаками умисного невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов'язків, вчинене в умовах особливого періоду.
Відповідно до вимог ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно із ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення вперше, його дії не становили великої суспільної небезпеки, не спричинили значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам інших осіб, та на момент розгляду справи зазначені в протоколі порушення усуненні, підполковник ОСОБА_1 не мав на меті приховати обставини, викладені в протоколі про військове адміністративне правопорушення, щиро розкаявся, вину визнав, суд, враховуючи малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст.22 КУпАП, звільнивши останнього від адміністративної відповідальності, та оголосити йому усне зауваження у судовому засіданні.
При цьому суддею враховано, що Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що попереджувальних цілей щодо ОСОБА_1 можливо досягти без застосування засобів адміністративного впливу та із застосуванням такого виховного заходу, як усне зауваження, який буде достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.
Згідно із ч.2 ст.284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
V. Судові витрати
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 грн.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
На підставі наведеного та керуючись ст. 22, ч.2 ст. 172-16, ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду.
Суддя І. Є. Малюшевська