154/3443/23
1-кп/154/193/24
26 червня 2024 року Колегія суддів Володимир-Волинського міського суду Волинської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого до:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
У провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
23 червня 2023 року слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області своєю ухвалою застосував до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 20.08.2023 включно, без визначення розміру застави, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, та запобігання встановленим ризикам переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків, вчинення нового кримінального правопорушення.
Волинський апеляційний суд своєю ухвалою від 30 червня 2023 року залишив в силі вказане рішення слідчого судді.
Ухвалою суду від 17 серпня 2023 року в підготовчому судовому засіданні продовжено строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 15 жовтня 2023 року. Надалі судом неодноразово продовжувався строк тримання обвинуваченого під вартою, останній раз ухвалою суду від 08.05.2024 - до 06.07.2024.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України - за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 на термін 60 днів, яке обґрунтовує тим, що завершити судовий розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження тримання під вартою обвинуваченого, тобто до 06.07.2024, не можливо, обставини, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не зникли, ризики, якими керувався суд при обранні запобіжного заходу обвинуваченому та продовженні його строку, на теперішній час не зменшилися.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора через його необґрунтованість та безпідставність, та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Володимир-Волинським міським судом Волинської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності із застосуванням до потерпілої, яка є неповнолітньою особою, насильства небезпечного для її життя чи здоров'я, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років.
На даний час судом заслухані показання потерпілої, частини свідків обвинувачення, досліджені речові та письмові докази. Суд ще має заслухати показання свідків, які не були допитані, та самого обвинуваченого. Такі обставини свідчать про неможливість завершення судового провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою - 06 липня 2024 року.
На стадії судового розгляду суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
У даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до кримінального правопорушення, яке йому інкримінується.
Також суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Такий висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, офіційно не працевлаштований, своєї сім'ї не має, а отже не має стійких соціальних зв'язків.
З урахуванням практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Така обставина, як усвідомлення тяжкості покарання, може спонукати обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду та планувати втечу.
При перевірці наявності ризику впливу на потерпілу та свідків суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Наведене свідчить, що ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом від них показань та дослідження їх судом.
Тому, зважаючи, що на момент вирішення питання про продовження строку застосованого запобіжного, судом не заслухана частина свідків обвинувачення, потерпіла ОСОБА_8 є неповнолітньою особою, відтак є необхідність врахування й ризику незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, з метою надання ними необхідних обвинуваченому показань.
Оскільки ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні насильницького злочину, є достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також, під час розгляду клопотання прокурор довів, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів (домашній арешт, застава, особиста порука та особисте зобов'язання) не буде дієвим для запобігання вищезазначених ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Отже, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на теперішній час необхідний для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам. Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Даних, які б безумовно унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, матеріали провадження не містять. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для тримання його в умовах ізоляції.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Доводи сторони захисту про те, що більш м'який запобіжний захід, зможе запобігти ризикам, визначеним у ст.177 КПК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки враховуючи встановлені обставини, а також особу обвинуваченого, вони є непереконливими.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою слід задовольнити.
Відповідно до ст.183 ч.3 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину із застосуванням насильства, суд вважає необхідним не визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст.177,183, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 24 серпня 2024 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, ОСОБА_6 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Вступна і резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 26.06.2024. Повний текст ухвали виготовлений 27.06.2024.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3