Справа № 745/520/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/638/24
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
24 червня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 12 червня 2024 року,
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 10.08.2024, з визначенням розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме, ризики, що обвинувачений може переховуватися від суду та може вчиняти інші кримінальні правопорушення, продовжують існувати, тому визнав за можливе продовжити обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою з альтернативою внесення застави.
Не погодившись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить переглянути її та змінити йому міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, а також змінити розмір застави, оскільки вважає її необґрунтованою. Зазначає, що має на утриманні малолітніх дітей, а також батьків з інвалідністю, які перебувають у скрутному становищі у зв'язку з перебуванням його в ДУ “Чернігівський слідчий ізолятор”.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наголошував на залишенні апеляційної скарги без задоволення, позицію обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої вимоги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Сосницького районного суду Чернігівської області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270000000169 від 29.06.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 263, ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, ОСОБА_9 за ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 263, ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.02.2024 до підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24.04.2024 ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 24.06.2024.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на цей час відповідає його особі, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись у кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_8 міцних соціальних зв'язків, на існування яких він посилаються, то вони були предметом розгляду місцевого суду, та це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, дійшовши правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя при визначенні розміру застави в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, його матеріальне становище, суть та характер злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та визначив розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у разі внесення такої застави. Тому колегія суддів не погоджується з мотивами апеляційної скарги щодо не обгрунтованості визначення розміру застави, адже такий є співмірним відповідно до вчиненого. На думку колегії суддів, саме такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у цьому кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченого.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченим на цей час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованих йому діянь, апеляційний суд відхиляє доводи про зміну йому запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт у скарзі, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігти можливості настання таких ризиків. У зв'язку з чим і передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , а ухвалу Сосницького районного суду Чернігівської області від 12 червня 2024 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.08.2024 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4